Розвиток законодавства України в сфері охорони географічних зазначень

     Крім  того, главами 35 та 45 Цивільного кодексу  України запроваджені загальні положення  щодо набуття, здійснення та захисту  прав на географічне зазначення. Статтею 420 Цивільного кодексу України встановлено, що географічне зазначення є одним  із об’єктів права інтелектуальної власності.

     Згідно  із статтею 501 зазначеного Кодексу  право інтелектуальної власності  на географічне зазначення виникає  з дати державної реєстрації цього  права, якщо інше не встановлено законом. Обсяг правової охорони географічного  зазначення визначається характеристиками товару (послуги) і межами географічного  місця його (її) походження, зафіксованими  державною реєстрацією права  інтелектуальної власності на географічне зазначення.

     Важливим  є той факт, що законодавство ЄС,на відміну від Цивільного кодексу  України, встановлює охорону географічних зазначень щодо товарів і не передбачає охорони географічних зазначень щодо послуг.

     Суб’єктами  права інтелектуальної власності  на географічне зазначення є виробники  товарів, асоціації споживачів, інші особи, визначені законом (стаття 502). Зазначені положення містить  і частина перша статті 9 Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів".

     Необхідно зазначити, що положення законодавства  України, яким встановлюється перелік  осіб, які є суб’єктами права  інтелектуальної власності на географічне  зазначення, не відповідає вимогам  Регламенту Ради № 2081/92 від 14 липня 1992 року про захист географічних зазначень  та найменувань походження сільськогосподарських  продуктів та продовольчих товарів, статтею 5 якого встановлено, що заявку на реєстрацію (географічного зазначення) має право подавати тільки група  або за певних умов фізична чи юридична особа. Причому у Регламенті термін "група" означає будь-яку асоціацію, незалежно від її юридичної форми  або її складу, виробників та/або  переробників, що працюють з цим  сільськогосподарським продуктом  або цим продовольчим товаром. У  групі можуть брати участь інші зацікавлені  сторони. Група або фізична чи юридична особа може подавати заявку на реєстрацію тільки на сільськогосподарські продукти або продовольчі товари, які вона виробляє або отримує.

     Відповідно  до Цивільного кодексу України правами  інтелектуальної власності на географічне зазначення є:

     1) право на визнання позначення  товару (послуги) географічним зазначенням;

     2) право на використання географічного зазначення;

     3) право перешкоджати неправомірному  використанню географічного зазначення, в тому числі забороняти таке використання8.

     Право інтелектуальної власності на географічне  зазначення є чинним з дати, наступної  за датою державної реєстрації, і  охороняється безстроково за умови  збереження характеристик товару (послуги), позначених цим зазначенням.

     Крім  вище перелічених нормативно-правових актів, захист географічних зазначень  здійснюється також законодавством України в сфері захисту від  недобросовісної конкуренції, зокрема, статтями 4, 6, 25 та 30 Закону України "Про  захист від недобросовісної конкуренції" та статтею 33 Господарського кодексу України.

     Додатково слід зазначити, що на даний час з  метою узгодження законів України  у сфері охорони прав на торговельні  марки, географічні позначення та комерційні найменування із Цивільним та Господарським  кодексами України Міністерством  освіти і науки розробляється  проект Закону України "Про охорону  прав на торговельні марки, географічні  зазначення та комерційні найменування". Крім того, здійснюється комплексний  порівняльний аналіз регулювання правовідносин  у сфері охорони прав на географічне  зазначення в Україні та в Європейському  Союзі з метою розроблення  рекомендацій щодо приведення законодавства  України в цій сфері у відповідність  з основними положеннями законодавства  Європейського Союзу.