Лексичні особливості наукового стилю

Лексичні особливості  наукового стилю

Лексика ( словниковий склад ) наукових творів поділяється на 3 групи: 1) власне терміни; 2) терміновані слова і  словосполучення; 3) слова загальної  мови, які вживаються в наукових текстах у звичних, загальноприйнятих  значеннях.

Терміни – це не особливі слова, а  тільки слова в особливій функції, вузькоспеціальна лексика, яка виникла  у сфері певної науки. Це головним чином найменування (гідроліз, дисоціація), рідко дієслова (гасити коливання, розбити процес, підвищити тиск), прикметники ( дискретний характер) і прислівники (регулярно, об’єктивно), стійкі термінологічні сполучення (силова передача, колінчатий вал, транспортний засіб).

Термінами можуть бути і скорочення (абревіатури): га/год.– гектар на годину; АПК – агропромисловий комплекс; ЕОМ – електронно-обчислювальна машина і т.ін.

Терміновані слова і словосполучення  – це слова загальної мови, які  спеціалізувалися в певній науковій галузі. Так, наприклад, слова маса, форма, вузол, кора, сила, опір, тиск, твердість належать загальній мові, але в мові науки вживаються в іншому, термінологічному значенні. Порівняймо слово маса у звичному вживанні ( Водорості утворюють основну масу водної ростинності ) і в термінологічному значенні ( Ньютон також вважав, що всі тіла складаються із міцних непроникних рухомих часток, що мають масу ).

Морфологічні особливості  наукового стилю

Морфологічні особливості наукового  стилю української мови полягають  у деякій обмеженості використовуваних граматичних форм і частої повторюваності деяких частин мови. Так, у мові науки  переважають іменники і прикметники. До того ж переважають іменники, що означають неістоти, збільшується використання слів середнього роду і  форм однини; серед відмінкових форм перше місце посідає родовий  відмінок. Службові частини мови в  науковому стилі поповнюються за рахунок самостійних частин мови, перш за все іменників. Наприклад, у  значенні прийменників уживаються в міру, в силу, за певних обставин, у разі потреби, у випадку, згідно з, у значенні, у процесі, внаслідок, у результаті, за допомогою чого, за рахунок, у вигляді, на підставі, шляхом чого, методом, через що, яким чином тощо. 

Багато іменників, які не мають  у загальнолітературній мові форм множини, у науково-технічному контексті  набувають їх. Це насамперед іменники речовинні (масла, нафти, мармури, бетони, солі, кварци, граніти ) і абстраговані іменники (вологості, місткості, потужності, щільності, освітленості, вузькості, включення, напруги, зміщення, переміщення тощо ).

Нормою є вживання в науковому  мовленні сполучень з іменниками у знахідному відмінку з прийменником ( вагою у 70 кг, відстань у 5 км ), інколи без нього (прискорення 0,5 м/сек, швидкість 5 м на секунду, довжина 20 м, вагою 70 кг, відстань 5 км, маса 20 кг ).

Синтаксичні особливості  наукового мовлення

Одним із найбільш поширених типів  речення в науковій мовленні є  речення із складеним іменним  присудком, іменна частина якого  виражається:

– іменником у називному або  орудному відмінках ( Швидкість також є векторна величина. Знаходження рівнодіючої кількох сил називається складанням сил);

– повною формою прикметника ( Деформації стиснення і розтягування є пружними у всіх станах тіл);

– прикметником у формі ступеня  порівняння ( Робота тим більша, чим більша  прикладена сила і чим значніше переміщення тіла );

– зворотньою формою дієслова ( Термін „біотип” застосовується до певних ліній і сортів вищих рослин).

Оскільки часто вживаються речення  з іменним присудком, то відповідно маємо в науковому стилі велику кількість дієслів-зв’язок: бути, є, називатися, становитися, робитися, здаватися, мати, залишатися, володіти, визнаватися, відрізнятися, розпізнаватися, характеризуватися, складатися, слугувати, міститися, полягати, перебувати, визначатися, уявлятися, становити собою, вважатися тощо.

Характерною особливістю наукового  стилю мовлення є досить часте  вживання сполучення „ дієслово + іменник ” замість синонімічного дієслова: піддавати впливові, чинити опір, піддаватися окисленню, піддаватися вивітрюванню ( а не опиратися, окислюватися,вивітрюватися). Наприклад: При вивітрюванні всі сульфіди піддаються окисленню.

Для наукового стилю мовлення, більш  ніж для інших стилів, характерна значна кількість неозначенно особових речень ( без підмета ), наприклад: У залежності від агрегатного стану розподіленої речовини суміш поділяють на суспензії та емульсії. Інколи при розгляді руху тіл можна нехтувати їхніми розмірами.

Часті також безособові речення: Вивчення не можна вести у відриві від умов.  Після цього залишається знайти фронтальну проекцію точки перетину.

Замість підрядних речень у науковому  мовленні часто вживають прийменниково-відмінкові сполучення. Наприклад, при підвищенні температури замість коли (якщо) температура підвищується; у результаті процесів вивітрювання замість у результаті того, що відбуваються процеси вивітрювання; із збільшенням обсягу замість по мірі того, як обсяг збільшується тощо.

Вживаються також дієприкметникові і дієприслівникові звороти, наприклад: Багато цінних відомостей про обмін речовин отримано методом гістоавторадіографії, заснованому на виявленні фотографічним способом радіоактивних ізотопів, уведених у тіло тварини.