Автор: Пользователь скрыл имя, 23 Декабря 2011 в 00:14, реферат
Функціонування інформації пов'язане з такими основними поняттями: інформаційна діяльність, інформаційний запит, документ в інформаційних відносинах, інформаційна продукція, інформаційна послуга, інформаційні потоки, інформаційні бар'єри, інформаційний потенціал, інформаційний режим, інформаційні системи, інформаційні процеси, інформаційний фонд. Інформаційну діяльність треба розуміти як сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави. Під інформаційним запитом розуміється звернення, вимога про надання можливості ознайомитися з офіційними документами. Документи в офіційних відносинах - це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання й поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві.
1. Вступ………………………………………………………………2
2. Поняття правової інформації, її ознаки та особливості………..3
3. Поняття інформаційної культури юриста, її складові………….4
4. Висновки…………………………………………………………..10
5. Використана література…………………………………………..11
Одним із видів інформаційних взаємин є інформаційний запит. Його форма (поставлене питання, стиль і тон викладу, культура оформлення документів) свідчить про певний рівень професійної інформаційної культури. Згідно з принципом етичності інформаційний запит повинен бути обгрунтованим, а відповідь - повною й достовірною.
Чинники морально-правової відповідальності стосуються інформації з обмеженим доступом, яка передбачена законом. Низький рівень професійної культури у юриста, допущеного до такої інформації, завдає значної шкоди як правоохоронній діяльності, так і державі загалом.
Між інформаційною культурою та соціальними явищами існує взаємозв'язок. У суспільстві виявляються певні функції розуміння сутності інформаційної культури, передусім теоретико-пізнавальні та практично-ужиткові. Перші - спрямовані на пізнання, теоретичне вивчення закономірностей розвитку інформаційної культури й обґрунтування висновків. Другі - сприяють розвиткові інформаційного законодавства, вдосконаленню діяльності посадових осіб, раціоналізації інформаційних процесів, підвищенню загальної культури громадян та ін.
У формуванні професійної культури юриста важливу роль відіграють і теоретико-пізнавальні і ужиткові функції. Однак тільки останні дають змогу повною мірою оцінити рівень професійної культури, охарактеризувати її зовнішній аспект.
До ужиткових функцій інформаційної культури належать гуманістична, управлінська, комунікативна, орієнтаціїна, режимна, а також функція моральної та юридичної відповідальності.
Гуманістична функція зорієнтована на захист прав людини. Насамперед це стосується захисту Української держави, недоторканності її кордонів, недопущення посягань на волю народу. Тут достовірність та повнота інформації зумовлює дії осіб, забезпечує захист основних прав громадян України як на території власної держави, так і в міжнародному аспекті. Різноманітними шляхами надходить численна інформація про нашу країну, що потребує спеціального культурологічного аналізу. Гуманістична функція передбачає охорону й захист державно-конституційного ладу України.
Інформаційна культура органічно пов'язана зі створенням умов для формування й діяльності органів державної влади, розв'язання глобальних господарських й наукових проблем. Проте інформацією державної ваги, як правило, володіють особи, які обіймають керівні посади. Тому можна стверджувати, що становлення керівника починається з уміння використовувати інформацію в адміністративній діяльності. Професійна культура керівника - це насамперед його інформаційна культура. Отже, ефективність управління на різних рівнях, у тому числі правовою сферою суспільства, залежить від професійної культури керівника, уміння ефективно використовувати інформацію при виконанні службових обов'язків.
Комунікативна функція інформації забезпечує спілкування суб'єктів права, яке повинно здійснюватися на культурно-моральних засадах.
У юридичній практиці доволі часто доводиться одержувати й поширювати інформацію лише для особистого орієнтування. Це актуалізує моральну і правову відповідальність осіб, які користуються цією інформацією, оскільки вона втілюється у життя за потребою.
У жодних інших суспільних явищах режимна функція не має такого значення, як в інформаційній культурі. Вважається, що колена інформація потребує певного режиму зберігання. Йдеться не тільки про інформацію з обмеженим доступом, а й про будь-яку іншу. Тобто володіння професійною, діловою, виробничою інформацією передбачає специфічну систему її захисту, раціональне використання й поширення. Впорядкованість обігу інформації, своєчасність її обнародування є виявом характерного для юридичної практики інформаційного бар'єра (режимності), який передбачає правову і моральну відповідальність правників.
Моральна відповідальність розуміється
як втілений у загальнолюдських цінностях
й забезпечуваний громадським осудом
моральний обов'язок юриста визначити
правомірність позбавлення певних вартостей,
що йому належали, у випадку порушення
ним встановлених правил інформаційних
відносин. А правова відповідальність
- це закріплене у чинному законодавстві
та забезпечене державою примусове позбавлення
правопорушника-юриста певних прав. Тому
одним із обов'язків суб'єктів інформаційних
відносин, передусім юристів, є використання
інформації згідно з законом або договором.
Висновки
Отже, інформаційна і професійна культура
юриста взаємозумовлені. Адже уміння володіти
інформацією сприяє професійній діяльності,
дає змогу приймати відповідні юридичні
ухвали, передбачати різноманітні ситуації,
прогнозувати правоохоронну діяльність.
Крім цього, інформаційна культура потрібна
для збереження психічної рівноваги юриста.
Численні інформаційні потоки можуть
втомлювати його, призводити до втрати
працездатності.
Інформаційна культура юриста е запорукою
дотримання законності й правопорядку,
розвитку правосвідомості суспільства.
Використана література:
1. Закон України “Про інформацію”. – К., 1992.
2. Професійні риси юриста. – К., 2000.
3. Словник-довідник юриста. – К., 2001.
4. Юридична деонтологія. Посібник. – К., 2002.