Забезпечення виконання господарських зобов’язань

        Договір іпотеки встановлює права і обов’язки сторін за умови нотаріального засвідчення. Відповідно до договору іпотечний заставник повинен здійснити дії, необхідні для підтримки предмета застави в належному стані, і має право достроково виконати основне зобов’язання, якщо це не суперечить змісту зобов’язання. Він не позбавлений права реалізувати предмет застави з переводом на придбавача основного боргу, забезпеченого заставою, і з письмової згоди заставоутримувача надати предмет іпотеки в оренду.

        Відповідно  до Закону України “Про заставу” заставник має право, якщо інше не передбачене законом чи договором, здійснювати документальну, а також фактичну перевірку наявності, розміру, стану і умов збереження предметів іпотечної застави. За порушення цього права він може не тільки вимагати дострокового виконання зобов’язання, але й у разі необхідності звернути стягнення на предмет іпотеки. Вказані наслідки настають незалежно від того, чи знаходиться предмет іпотеки у заставника, третьої особи тощо.

        Якщо  предмет застави втрачений не з вини заставоутримувача і заставник  його не відновив або за згоди заставоутримувача  не замінив іншим майном такої  ж вартості, заставоутримувач має  право вимагати дострокового виконання  зобов’язання.

        Якщо  предметом іпотеки є будинки  і споруди, заставоутримувач набуває  право користування і земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти. У разі звернення стягнення на предмет застави придбавач має право на одержання земельної ділянки відповідно до законодавства України.

        Предметом іпотеки може бути, як було зазначено  вище, і майновий комплекс підприємства або його структурного підрозділу, а тому іпотека поширюється на все майно, в тому числі основні і обігові фонди, а також інші цінності, відображені в самостійному балансі підприємства. Як предмет іпотеки закон розглядає також транспортні засоби і космічні об’єкти, які залишились у володінні заставника.

        Законом України “Про заставу” передбачена  також іпотека рухомого майна, до якого належать товари в обігу чи в переробці. Предметом такої застави можуть бути: сировина, полуфабрикати, комплектуючі, готова продукція і т. ін. Заставник зберігає за собою право володіти, користуватись і розпоряджатися ними відповідно до встановлених правил.

        За  домовленістю сторін предмет застави  може бути залишений у заставника під замком і печаткою заставоутримувача (тверда застава), а індивідуально визначена річ може бути обладнана знаками, які підтверджують заставу.

        Якщо  предметом застави є вимоги заставника за зобов’язанням до своїх боржників, ці правовідносини називаються заставою майнових прав. Заставник може укласти договір як на право вимоги за зобов’язанням, які належать йому на момент укладення угоди, за якою він виступає кредитором, так і тих, які повинні виникнути в майбутньому. У цьому разі в договорі повинна бути вказана особа – боржник стосовно заставника, про що боржник повинен бути повідомлений.

        Заставник, як правило, зобов’язаний виконати дії, необхідні для забезпечення дійсності  заставленого права, а саме: не робити відступлення заставленого права; не здійснювати  дій, що припиняють заставне право або  зменшують його обсяг, вживати заходів, необхідних для захисту заставленого права від зазіхання на нього  третіх осіб; повідомляти заставоутримувача про зміни, що сталися в заставленому праві при його порушенні з боку третіх осіб.

        Якщо  заставник не виконає покладених на нього обов’язків, заставоутримувач має право незалежно від настання строків виконання забезпеченого  заставою зобов’язання вимагати в судовому порядку переводу на себе заставленого права; виступати як третя особа в суді, який буде розглядати справу про заставлене право; в разі порушення заставником зобов’язання самостійно вживати всіх заходів для захисту заставленого права.

        У разі, якщо боржник заставника до виконання  заставником зобов’язання, забезпеченого  заставою, виконає свої обов’язки, все одержане заставником стає предметом  застави, про що заставник повинен  негайно повідомити заставоутримувача.

        Із  одержаних коштів заставник зобов’язаний на вимогу заставоутримувача перерахувати відповідні суми на його рахунок як виконання зобов’язання, забезпеченого  заставою, якщо інше не встановлено  договором.

        Виконання зобов’язань може забезпечуватись  і шляхом застави векселя або  іншого цінного паперу, які можуть бути передані шляхом здійснення передаточного надпису – індосамента.

        Заставою  забезпечуються не тільки зобов’язання, які виникають із договорів між  суб’єктами господарської діяльності, але й зобов’язання вказаних суб’єктів за платежами державі (перед державним чи місцевим бюджетом). Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181 “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” введене поняття податкової застави як способу забезпечення зобов’язань. Податкова застава виникає не на підставі договору, а на підставі закону. При цьому податкові органи мають переважне право перед іншими кредиторами на задоволення своїх вимог за рахунок вартості заставленого майна.

        Чинне господарське законодавство України  серед видів забезпечення виконання  зобов’язань передбачає гарантію. Згідно з п.5 ст.47 Закону України від 7 грудня 2000 року “Про банки і банківську діяльність”, серед операцій, що можуть здійснюватись банками, передбачається надання гарантій і поручительств  та інших зобов’язань від третіх осіб, які мають намір їх виконати у грошовій формі.

        Гарантія  як спосіб забезпечення виконання господарських  зобов’язань є субсидіарним зобов’язанням, що видається банківською установою в порядку, встановленому Національним банком України, на прохання (клопотання) зацікавленої особи (боржника), за яку відповідний банк (гарант) зобов’язується згідно з умовами гарантійного зобов’язання сплатити грошову суму кредиторові з метою ліквідації заборгованості з боку боржника.

        У господарських відносинах. для забезпечення виконання господарських зобов’язань  застосовується банківська гарантія –  письмове зобов’язання гаранта, яке  є строковим і набирає чинності з моменту видачі. Строковість  цього зобов’язання визначається в  самій гарантії.

        Відповідно  до ст. 200 ГК України, банківська гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов’язань  шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією про задоволення вимог управненої сторони в розмірі повної грошової суми, зазначеної в письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов’язана сторона) не виконає вказане в ньому певне зобов’язання або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

        Висунення заперечень та претензій гарантом управненій стороні допускається лише в межах гарантійного листа.

        Зобов’язання, яке випливає з банківської гарантії, виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

        Виконання зобов’язань суб’єктів господарювання, які належать до державного сектора  економіки, можуть бути забезпечені  державною гарантією у разі та в спосіб, передбачених законом (п. 2 ст. 199 ГК України).