Вдосконалення правового регулювання товариств з обмеженою відповідальністю: законодавчі ініціативи

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Кафедра господарського права

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

 

на тему:

«Вдосконалення  правового регулювання товариств  з обмеженою відповідальністю: законодавчі ініціативи»

 

 

 

 

 

 

Виконала:    студентка Факультету підготовки кадрів

 для системи Пенсійного фонду України,

             ІV к., гр. 4

                      Стрільчук Н. О.

             Перевірила:   ас. Хорт Юлія Валеріївна

 

 

 

 

Харків – 2012

 

ПЛАН

Вступ

1. Історія законодавчих ініціатив щодо регулювання діяльності товариств з обмеженою відповідальністю.

2. Порівняльний аналіз основних законопроектів з діючим законодавством.

Висновки

Використана література

 

ВСТУП

В останні роки особливо гостро постала проблема законодавчого реформування діяльності господарських товариств. Перш за все, причини полягали в тому, що нинішнє законодавство не охоплює всіх аспектів сучасних відносин, які складаються у процесі утворення й діяльності цих товариств. Першим кроком до реформування було прийняття Закону України (далі – ЗУ) «Про акціонерні товариства» (далі – АТ), який набрав чинності у квітні 2009 року. Наступним етапом реформи є прийняття закону, який би детально визначав правовий статус діяльності товариств з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ). Слід зазначити, що про необхідність існування подібного закону неодноразово наголошували як фахівці з цивільного та господарського прав, так і досвідчені представники бізнесу, в яких накопичилося чимало пропозицій по вдосконаленню сучасної законодавчої бази.¹

Дана робота присвячена аналізу основних проблем, які виникають на даний момент в ході діяльності ТОВ, а також існуючих законодавчих напрацювань щодо регулювання діяльності таких товариств. Зокрема буде проаналізовано положення проекту ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», розробленого Центром комерційного права (далі – ЦКП) і представленого на VI Щорічному форумі з корпоративного права, який проходив 26 жовтня 2012 року у Києві,² та проекту ЗУ «Про товариства з обмеженою відповідальністю», поданого народним депутатом України Шершуном М.Х., який 19 червня 2012 року було повернуто на доопрацювання.

1. Історія законодавчих ініціатив щодо регулювання діяльності товариств з обмеженою відповідальністю

За даними Держкомстату станом на березень 2011 року в Україні існувало 447 979 юридичних осіб у формі ТОВ³, і їх чисельність постійно збільшується. Це дає підстави вважати, що ТОВ – найпопулярніша форма ведення середнього та малого бізнесу. За статистикою, спостерігається чітка тенденція переходу саме до здійснення  господарювання у формі ТОВ.⁴

З моменту прийняття в 1991 році ЗУ «Про господарські товариства» було чимало колізій, які свідчать про недоліки правової бази ведення бізнесу в його корпоративних формах. Крім цього, чимало втрат в бізнесі спричиняє низька культура корпоративних відносин. Такі негативні процеси не оминули і ТОВ. Дедалі частіше обговорюються пропозиції щодо підготовки нового закону України, який регулюватиме їх діяльність. Тому головне не «загальмувати» закон про товариства з обмеженою відповідальністю, а також прийняти максимально відпрацьований варіант.⁵

Можна виділити чотири відомі законопроекти, які були розроблені в останні роки з метою регулювання діяльності ТОВ. У Верховній Раді ще у 2009 році було зареєстровано проект №5507 народного депутата Миколи Шершуна. Другий законопроект був створений Міністерством юстиції України у двох варіантах – 2009-го і 2010-го року. Також існує проект, підготовлений у 2010 році в порядку консультативно-технічної допомоги Аналітично-дорадчим центром «Блакитна стрічка» (центр створений Програмою розвитку ООН в Україні).⁶ І нарешті четвертий з них був нещодавно підготовлений ЦКП.

В силу того що обсяг роботи обмежений, у наступному питанні доцільно зупинитися на порівняльному аналізі положень найновіших законопроектів народного депутата М. Шершуна та ЦКП (далі для зручності називатимемо їх Проектом Шершуна і Проектом ЦКП відповідно) із теперішніми нормами, закріпленими у ЗУ «Про господарські товариства».  Щодо законопроектів Мін’юсту то, по-перше, з моменту створення вони в подальшому не змінювались, тобто наразі є застарілими, і, по-друге, варіант 2009 року копіює закони про ТОВ різних країн Європи, а варіант 2010-го – закон про ТОВ, що діє у Польщі. Можливо, це і правильно, бо практика демонструє, що такі закони ефективні, однак, слід визнати, що реалії ведення бізнесу в Україні і Центрально-Західній Європі суттєво відрізняються, що швидше за все призведе до того, що ідеальний з правової точки зору закон так і залишиться на папері.

Щодо проекту  «Блакитної стрічки», то він розроблений  на основі однойменного Закону Російської Федерації (далі - РФ) 1998 року, Слід зазначити, що в  Росії у 2008 та 2011 роках до цього закону було внесено чимало змін,⁷ тому стає очевидним, що законопроект «Блакитної стрічки» теж потребує значних доопрацювань.

Тому можна зробити висновок, що Україні терміново необхідний закон про ТОВ, і в останні роки було розроблено кілька законопроектів, які покликані регулювати їх діяльність, однак відповідний закон  і досі  не прийнято через значні недоліки проектів.

 

2. Порівняльний аналіз основних законопроектів з діючим законодавством

Зараз теоретики  і практики виділяють такі проблеми при створенні  і діяльності ТОВ: надмірні вимоги до статутів підприємств; недостатній захист прав учасників товариств, зокрема відсутність належних механізмів контролю за діяльністю виконавчого органу та притягненням до відповідальності членів такого органу; недосконале правове регулювання процедур виходу та виключення учасників із товариства; відсутність механізмів спадкування частки в ТОВ; неефективність регулювання діяльності органів управління товариством, зокрема обтяжливі й несучасні процедури скликання загальних зборів учасників.⁸ Розглянемо детальніше кожну з них.

Надмірні  вимоги до статутів. Ст. 4 ЗУ «Про господарські товариства» передбачає, що статут ТОВ має містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень (в т.ч. перелік питань, де необхідна кваліфікована більшість голосів), порядок внесення змін до статуту та порядок ліквідації і реорганізації товариства, а також про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

Статут за Проектом Шершуна не містить вимог щодо порядку внесення змін до нього, порядку ліквідації і реорганізації товариства, порядку утворення статутного капіталу, порядок внесення учасниками вкладів, склад засновників та учасників. Всі ці положення пропонується закріпити на рівні закону. Натомість, пропонується внести в статут інформацію щодо номінальної вартості частки кожного учасника, порядок та наслідки виходу учасника з ТОВ, їх права та обов'язків учасники, відомості про порядок зберігання документів і порядок надання ТОВ інформації своїм учасникам та іншим особам.

Проект ЦКП щодо статуту дуже лаконічний. За ним у статуті товариства вказуються: найменування товариства; органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень; порядок вступу до товариства та виходу з нього; строк, на який створюється товариство. При цьому ТОВ може існувати і без зазначення останніх трьох пунктів  у Статуті (тоді застосовуються положення Закону).

Як висновок, можна відмітити, що інформація про склад учасників  і справді є зайвою. Адже за ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» зміни до установчих документів юридичної особи підлягають державній реєстрації. Якщо учасники товариства один за одним заявлятимуть про вихід зі складу ТОВ, то процес реєстрації змін ризикує затягнутися.⁹ Теж саме стосується інших вимог до статуту, на мою думку, їх розробники з цього питання впали в крайнощі. Надто велика кількість вимог, які закріплюються в статуті, як вже зазначалось, спричинить труднощі при внесенні змін до нього. Однак, зазначення лише головних положень не зможе врахувати всю специфіку організації ТОВ, адже Закон закріплюватиме лише загальні положення, особливо не вдаючись в деталі, що не зможе охопити всі тонкощі роботи товариства. Тому законодавцям ще доведеться добре попрацювати, перш ніж буде знайдена «золота середина».

Недостатній захист прав учасників товариств особливо яскраво можна проілюструвати у ТОВ з невеликою кількістю учасників. Ст. 63 ЗУ «Про господарські товариства» передбачає, що контроль за діяльністю виконавчого органу ТОВ здійснюється ревізійною комісією, що утворюється загальними зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше 3 осіб. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії. На практиці часто можна зустріти ситуацію, коли ТОВ складається з одного чи двох учасників, один з яких є директором. Тому у ТОВ, де не вистачає учасників для створення ревізійної комісії, такий орган лише декларується у статуті, а фактично не створюється. Одним з обов’язків ревізійної комісії є складання висновку про річні звіти та баланси ТОВ, без якого загальні збори не можуть затвердити баланс ТОВ. Однак законодавство не передбачає відповідальності за недотримання порядку затвердження балансу, а для податкових органів достатньо підписів бухгалтера і керівника. Єдиний вихід з подібної ситуації – збільшення кількості учасників товариства. У крайньому випадку їх частки в статутному капіталі можна зробити мінімальними, щоб унеможливити їх негативний вплив на діяльність ТОВ, але це дозволить сформувати ревізійну комісію і таким чином захистити ТОВ і його учасників від зловживань та махінацій з боку недобросовісних осіб.¹⁰

Наступною прогалиною в чинному Законі є прогалини в проведенні аудиторських перевірок. Так, ст. 147 ЦК передбачає, що на вимогу будь-кого з учасників може бути проведено аудиторську перевірку річної фінансової звітності товариства із залученням професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками. Витрати, пов'язані з проведенням такої перевірки, покладаються на учасника, на вимогу якого проводиться аудиторська перевірка, якщо інше не встановлено статутом товариства.

У свою чергу Вищий господарський суд¹¹ виходить з того, що у вирішенні спорів за позовами учасників ТОВ про спонукання товариства провести аудиторську перевірку діяльності та звітності товариства згідно з статтями 146, 162 ЦК слід розуміти, що передбачене цими статтями право учасників спрямоване на контроль діяльності виконавчого органу, а тому є складовою права на управління товариством у передбаченому законом і установчими документами порядку.

Порядок пред'явлення вимоги про проведення аудиторської перевірки визначається статутом товариства. За відсутності відповідних положень у статуті товариства слід виходити з того, що організаційне забезпечення аудиторської перевірки діяльності та звітності товариства на вимогу його учасників, зокрема укладення договору з аудитором (аудиторською фірмою), надання аудиторові відповідних документів та інше забезпечення роботи аудитора, здійснюється товариством в особі виконавчого або іншого органу, уповноваженого на це статутом, а не учасниками товариства. Вимоги учасників господарського товариства про надання їм документів, необхідних для проведення аудиторської перевірки, задоволенню не підлягають, оскільки статті 146 та 162 ЦК не наділяють учасників ТОВ відповідним правом. Строки розгляду господарським товариством вимог його учасників про проведення аудиторської перевірки визначаються статутом товариства. Якщо у статуті відповідні положення відсутні, слід виходити з розумних строків, необхідних для розгляду та виконання таких вимог.¹²

Однак на практиці учасники ТОВ рідко використовують надане їх право. Це, перш за все, пов’язано з тим, що за загальним правилом всі витрати покриваються за рахунок особи, яка ініціювала перевірку. З іншого боку за ТОВ прямо не закріплено обов’язок задовольняти вимогу його учасника, та й жодних санкцій за відмову в проведенні аудиторської перевірки не передбачені. Як варіант, учасник ТОВ може захистити свої права в суді, однак, беручи до уваги законодавчі прогалини, зробити це буде дуже складно.

Також на разі відсутня єдина  практика вирішення спорів у ТОВ, яке складається з двох учасників, частки у статутному капіталі яких є рівними.

Досить розповсюдженою проблемою  є спори між двома учасниками товариства, які володіють по 50 % статутного капіталу. Не зважаючи, що проблема ця існує досить давно, законодавець все ж зволікає з її вирішенням. При цьому суди, за усталеною практикою, не можуть підміняти собою рішення загальних зборів, тобто один учасник товариства позбавлений можливості виключити іншого учасника товариства, якщо ті протидіють нормальній роботі товариства. На практиці юристи не рекомендують створювати ТОВ з рівним розподілом часток між двома учасниками, тобто слід розподіляти частки таким чином, щоб один з учасників володів часткою в розмірі 60%, або навіть 75%. Така практика унеможливить паралізувати роботу ТОВ у випадку внутрішніх суперечок між його учасниками.