Суб’єкти господарського права та їх характеристика

     2. установчі документи, передбачені законом для відповідного виду юридичних осіб;

     3. реєстраційну картку встановленого зразка, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію;

     4. документ, що засвідчує сплату засновником (засновниками) внеску до статутного фонду суб'єкта господарювання в розмірі, передбаченому законом (для юридичних осіб, для яких встановлено вимоги щодо формування статутного фонду);

     5. документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію;

     6. рішення Антимонопольного комітету України про згоду на створення, реорганізацію (злиття, приєднання) суб'єктів господарювання у випадках, передбачених законом.

     7. звіт про проведення підписки на акції, який засвідчено Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України (для відкритих акціонерних товариств);

     8. копія Державного акту про право приватної власності засновника на землю або копія Державного акту на право постійного користування землею засновником, або нотаріально засвідчена копія договору про користування землею засновником, зокрема на умовах оренди (для фермерського господарства);

     9. документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банківського або судового реєстру (для юридичної особи, засновником (засновниками) якої є іноземна юридична особа).

     Фізична особа (заявник), яка має намір провадити підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подає до органу державної реєстрації реєстраційну картку за встановленим зразком, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності. До картки додається копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера громадянина-платника податків та інших обов'язкових платежів і документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію, а також документ, що посвідчує особу.

     За наявності всіх документів, відповідно до закону, орган державної реєстрації зобов'язаний протягом не більше трьох робочих днів для юридичної особи і не більше двох робочих днів для фізичної особи з дня подання документів внести дані реєстраційної картки Єдиного державного реєстру та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка.

     З метою захисту своїх прав підприємець має право оскаржити у судовому порядку відмову в реєстрації, а також неналежне виконання органом державної реєстрації обов'язку по реєстрації, зокрема неправомірне ухиленням від здійснення її у встановлений термін [14; 208].

     Заміна свідоцтва про державну реєстрацію проводиться у разі:

     1. внесення змін до установчих документів юридичної особи, якщо  ці зміни пов'язані із зміною найменування та/або місцезнаходження юридичної особи;

     2. внесення змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, якщо ці зміни пов'язані із зміною імені та/або місця проживання фізичної особи-підприємця;

     3. втрати або пошкодження свідоцтва про державну реєстрацію. 
Заміна свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку з його втратою або пошкодженням здійснюється протягом двох робочих днів з дня надходження документів.

     За проведення державної реєстрації справляється реєстраційний збір у такому розмірі:

     1. десять неоподатковуваних   мінімумів  доходів  громадян  --  за  проведення державної реєстрації юридичної особи;

     2. два неоподатковувані мінімуми доходів громадян -- за проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

     За проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, державної реєстрації зміни імені або місця проживання фізичної особи-підприємця справляється реєстраційний збір у розмірі 30% реєстраційного збору, встановленого для державної реєстрації [16; 656].

     Установчі документи суб'єктів господарювання поряд з нормами законодавства, визначають правовий статус господарської організації та встановлюють правову основу її господарської діяльності. Розробка і затвердження установчих документів є одним з етапів створення господарської організації.

     Вид установчого документу, необхідного для створення суб'єкта господарювання, залежить від організаційно-правової форми господарської організації і визначається законами або іншими нормативно-правовими актами.

     Ст. 57 ГКУ визначає, що установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

     Наприклад, відповідно до ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" установчими документами господарських товариств є засновницький договір і статут. Ст. 82 ГКУ встановлює тільки один вид установчих документів для господарських товариств: або засновницький договір, або статут. Засновницький договір є установчим документом для повних і командитних товариств, а статут -- для акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю і товариств з додатковою відповідальністю [4].

     Відповідно до ч. 3 ст. 57 ГКУ засновницький договір має включати такі відомості:

     1. обов'язки засновників щодо утворення організації;

     2. умови   передачі  учасниками   майна  з   метою   створення   матеріальної  бази організації;

     3. порядок розподілу прибутків і збитків;

     4. порядок управління діяльністю організації;

     5. порядок вибуття та входження нових учасників тощо.

     Спеціальними нормами можуть передбачатися інші вимоги до змісту установчих документів. Частинами 2 і 5 ст. 82 ГКУ встановлено перелік відомостей, які слід відображати у засновницькому договорі повного і командитного товариства.

     Зміст статуту господарської організації визначений ч. 4 ст. 57 ГКУ, в якій зазначається, що статут суб'єкта господарювання має містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, органи управління і контролю, їх компетенцію, умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші передбачені законодавством відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству [12; 341].

     Статут затверджується в передбаченому для даного суб'єкта господарювання порядку, залежно від його виду та організаційно-правової форми, а саме:

     1. власником майна (засновником) унітарного підприємства, тобто приватного, державного чи комунального підприємства, підприємства об'єднання громадян, підприємства релігійної організації (ч. 3 ст. 63 ГКУ);

     2. органом, уповноваженим власником, -- статут об'єднання підприємств затверджує вищий орган господарського об'єднання (ст. 122 ГКУ).

 

Розділ 4.Припинення діяльності суб'єкта господарського права.

     У ч. 1 ст. 59 наведено способи припинення діяльності суб'єкта господарювання --реорганізація (злиття, приєднання, поділ, перетворення) та ліквідація. У ній також перелічені особи, за ініціативою яких відбувається ліквідація.

     Реорганізація -- це повна або часткова заміна власників корпоративних прав підприємства, зміна організаційно-правової форми організації бізнесу, ліквідація окремих структурних підрозділів або створення на базі одного підприємства кількох, наслідком чого є передача або прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступником.

     Реорганізація може здійснюватися добровільно -- за рішенням власника чи примусово -- у випадках, встановлених законодавством. Рішення щодо реорганізації (реструктуризації підприємств, які не підлягають приватизації, приймає КМУ. Рішення про створення, реорганізацію (реструктуризацію) та ліквідацію підприємств і організацій, заснованих на державній власності, приймають також КМУ та уповноважені органи управління.

     Головною відмінністю реорганізації як способу припинення діяльності суб'єкта господарювання, що відображає її юридичну сутність, є наявність повного (універсального) правонаступництва, тобто переходу всіх прав та обов'язків до іншого суб'єкта господарювання .Стосовно деяких суб'єктів (наприклад торгово-промислових палат) законодавством не передбачено припинення діяльності шляхом реорганізації.

     У разі злиття суб'єктів господарювання всі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, утвореного внаслідок злиття. Це загальне положення відтворюється і у нормах спеціальних законів .

     Щодо порядку проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті приєднання та емісії акцій акціонерних товариств у процесі приєднання, то вони регулюються тими самими актами, що регулюють процес злиття .

     Законодавство України припускає випадки як добровільного, так і примусового поділу Так, якщо суб'єкт господарювання зловживає монопольним (домінуючим) становищем на ринку, органи АМК мають право прийняти рішення про примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище.

     Порядок проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті поділу встановлено Законом «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців» (ст. 37).

     При перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства. У деяких випадках законодавство передбачає конкретну організаційну форму, в яку може бути перетворено господарюючий суб'єкт. Наприклад, колективні сільськогосподарські підприємства можуть на добровільних засадах перетворюватися у самостійні кооперативи.

     Стосовно рішення про ліквідацію слід мати на увазі, що трудовому колективу не надано право звертатись до господарського суду із заявою про визнання недійсним рішення компетентного органу про ліквідацію або реорганізацію підприємства -- з такою заявою вправі звернутися саме підприємство, оскільки до виключення його з державного реєстру воно не втрачає статусу юридичної особи.

     У Господарському  Кодексі збережено поняття скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання,а у Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців» замість терміна «скасування державної реєстрації» використовується термін «припинення юридичної особи з підстав, не пов'язаних з банкрутством» ст. 38), і міститься перелік підстав такого припинення. «Скасування державної реєстрації об'єкта господарювання» за порушення законодавства як вид адміністративно-господарських санкцій передбачене також ст. 247 ГК.

     Частина 8 ст. 59 встановлює порядок публікації оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення діяльності індивідуального підприємця. Офіційним друкованим виданням органу місцевого самоврядування є друковані видання відповідної обласної ради.

 

     Висновки

     Таким чином, проведений аналіз суб'єктів господарського права , їх співвідношення із такими поняттями як господарська діяльність, та суб'єкти господарського права можна зробити такі висновки: