Поняття, ознаки та принципи господарської діяльності

За наведеними ознаками господарських  відносин можна розмежувати предмети регулювання цивільного і господарського права. Отже, норми цивільного права  універсальні і поширюються на фізичних і юридичних осіб незалежно від  діяльності, якою вони займаються. Норми  господарського права спеціальні в  тому розумінні, що діють лише стосовно юридичних осіб, їх структурних підрозділів, окремих підприємців, які здійснюють суспільну господарську діяльність і споживають її результати. Тобто  предмет господарського права вужчий за предмет цивільного права. Цивільне право складається з норм однієї галузі, які на засадах юридичної  рівності суб'єктів регулюють майнові  і особисті не-майнові відносини; господарське право відповідно до законодавства є комплексною галуззю. Воно грунтується на загальних нормах цивільного права про правоздатність юридичних осіб, зобов'язаннях та нормах про окремі види господарських договорів. У господарському праві об'єднуються також ті норми адміністративного, фінансового й інших галузей права, які регулюють господарську діяльність підприємств та інших господарюючих суб'єктів.

Сукупність господарських  відносин, які складаються між  господарюючими суб'єктами, їхніми контрагентами, органами управління у процесі організації  і здійснення господарської діяльності, виробництва і реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, становить предмет господарського права.

Виходячи з цього господарське право можна визначити як систему  правових норм, що регулюють господарські відносини у процесі організації  та безпосереднього здійснення господарської  діяльності. 
Господарські правовідносини можуть бути класифіковані за різними ознаками.

Так, за характером правовідносин розрізняють:

- відносини щодо безпосереднього  здійснення господарської діяльності (виробництва та реалізації продукції,  виконання робіт, надання послуг);

- відносини щодо управління (у тому числі організації)  господарською діяльністю (державна  реєстрація, ліцензування, патентування, квотування та інші форми державного  регулювання господарської діяльності).

За взаємним становищем сторін правовідносини поділяються на:

- горизонтальні, учасники яких рівноправні;

- вертикальні, в яких  одним з учасників виступає  орган управління, у тому числі  власник майна чи уповноважений  ним орган.

За сферою дії правовідносини поділяються на:

- внутрішньогосподарські, що  виникають всередині господарської  організації між її структурними підрозділами;

- міжгосподарські (зовнішньогосподарські), що виникають між юридичне самостійними суб'єктами господарювання.

За галузями народного  господарства і сферами управління, в яких вони виникають і функціонують, виділяють такі правовідносини:

- у галузі промисловості;

- у галузі сільського  господарства;

- у галузі транспорту;

- у галузі капітального  будівництва;

- у сфері приватизації;

- у сфері антимонопольного  регулювання;

- у сфері зовнішньоекономічної  діяльності тощо.

Отже, з врахуванням зазначених ознак можна дати таке доктринальне визначення господарської діяльності: Господарська діяльність - це така суспільно  корисна діяльність суб'єктів господарювання щодо виробництва продукції, виконання  робіт, надання послуг з метою їх реалізації за плату (як товару), що ґрунтується на поєднанні приватних і публічних інтересів і здійснюється професійно.[6]

 

 

 

3. ПРИНЦИПИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Будь-яка господарська діяльність здійснюється на певних засадах, що враховують, з одного боку, ринкову орієнтацію вітчизняної економіки і відповідно передбачають значну свободу для  суб'єктів такої діяльності (насамперед, підприємців), а з іншого - соціальне  спрямування господарської сфери, що зумовлює встановлення певних обмежень для суб'єктів господарювання з  метою врахування публічних інтересів (суспільства, держави, територіальної громади/громад, типових приватних  інтересів громадян та організацій) в дотриманні встановленого державою суспільного господарського порядку, що передбачає дотримання суб'єктами господарювання різноманітних вимог щодо:

   - якості продукції,  робіт, послуг, їх безпечності  для життя і здоров'я споживачів;

   - екологічної безпеки  виробництва;

   - добросовісної поведінки  у сфері економічної конкуренції;

   - цивілізованого  використання найманої праці  (тобто з дотриманням вимог  трудового законодавства) та ін.[6]

    Це знайшло відбиття в Господарському кодексі, який закріплює загальні принципи господарювання:

1. Принцип свободи господарської діяльності полягає у:

- вільному виборі видів господарської діяльності;

- неприпустимості встановлення будь-яких обмежень в організації та провадженні господарської діяльності органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, крім випадків, передбачених законами України;

- забороні незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарську діяльність;

- забороні прийняття органами державної влади та органами місцевого самоврядування нормативно-правових актів, що створюють для суб'єктів господарської діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, що встановлені законами.

2. Принцип забезпечення рівності та захисту прав усіх суб'єктів господарської діяльності полягає у:

- наданні рівних прав і можливостей для суб'єктів господарської діяльності в організації та провадженні господарської діяльності;

- рівності усіх суб'єктів господарської діяльності перед законом;

-неприпустимості позбавлення права власності, крім випадків, установлених Конституцією та законом;

- відшкодуванні збитків, завданих внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади або органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами майнових прав суб'єктів господарської діяльності;

- забезпеченні судового захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів суб'єктів господарської діяльності.

3. Принцип свободи договору полягає у:

- вільному виборі предмета, контрагента договору та визначенні умов договору, що не суперечать закону;

- господарській самостійності сторін договору;

- належному виконанні договору;

- відповідальності за неналежне виконання та невиконання умов договору відповідно до закону.

4. Принцип вільного руху капіталів, товарів, послуг та людей на території України полягає у:

- самостійному розробленні суб'єктами господарської діяльності програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залученні матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановленні цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

- вільному наймі суб'єктом господарської діяльності працівників;

- вільному розпорядженні прибутком, що залишається у суб'єктів господарської діяльності після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

- комерційному розрахунку та власному комерційному ризику.

5. Принцип обмеження державного регулювання господарської діяльності та контролю за нею полягає у:

- визначенні засад господарської діяльності виключно законами;

- здійсненні контролю на засадах законності, плановості, об'єктивності, незалежності та гласності відповідно до закону.

У разі коли нормою закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або нормами  різних законів чи різних нормативно-правових актів допускається неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків суб'єктів  господарської діяльності або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як суб'єкта господарської діяльності, так і  контролюючого органу, рішення приймається  на користь суб'єкта господарської  діяльності.

Забороняється прийняття  органами державної влади, органами місцевого самоврядування актів, які  визначають привілейоване становище  одних суб'єктів господарської  діяльності порівняно з іншими суб'єктами господарської діяльності.[1]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Таким чином можна зробити  висновок, що Господарське право – це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері управління економікою, виробництвом та реалізацією продукції, виконання робіт і надання послуг з метою отримання прибутків чи без такої мети.

Господарське право як наука регулює господарські відносини, що складаються у сфері економіки  в процесі господарської діяльності підприємств, організацій і установ.

Предмет регулювання господарського права – господарські правовідносини, що виникають у процесі організації  та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а  також між іншими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Господарське право як навчальна дисципліна має тісний зв'язок з іншими навчальними дисциплінами, що вивчаються у вищих навчальних .закладах, однак як самостійна галузь права воно знайшло відтворення в Господарському кодексі України та багатьох нормативних і законодавчих актах, що видаються Верховною Радою, а також в указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів, наказах міністерств і відомств.[7]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Господарський Кодекс України
2. Закон України : «Про основні засади господарської діяльності»
3. В.С.Щербина. Господарське право: Навч. Посібник. - К., 2002.
4. Захарченко В., Кузьмина Т. Хозяйственная деятельность предприятий в условиях действующей налоговой системи // Економіка. Фінанси. Право. – 2001. – № 3. – С. 6 – 11.
5. http://www.vuzlib.net/gz_sh/2-2.htm
6. http://advokatonline.org.ua
7. http://www.textbooks.net.ua/