Організаційні форми підприємництва

Діяльність кожного підприємства підпорядкована реалізації його основної виробничої функції — створенню  максимуму товарів або послуг для задоволення потреб суспільства  за найменших витрат виробництва. Для  здійснення цієї функції підприємство розгортає діяльність у різних сферах, виконуючи у кожній специфічні функції.

Виробничо-технологічні функції  підприємства пов'язані із забезпеченням  процесу виробництва необхідними  засобами та їх використанням, впровадженням  нової техніки та новітніх технологій, раціоналізацією виробничих процесів і винахідництвом.

Економічними функціями  є: управління процесами виробництва  та збуту товарів, укладення контрактів, наймання працівників і раціональна  організація їх праці, раціональне  використання ресурсів, розподіл доходів, розрахунок економічної ефективності, ціноутворення, вивчення ринку тощо.

Соціальні функції підприємства такі: поліпшення умов праці та відпочинку працівників, створення сприятливого психологічного клімату в колективі, подання допомоги і надання пільг  працівникам, благодійна діяльність.

Зовнішньоекономічні функції  підприємства: участь у міжнародному обміні товарів, спільне з іноземними партнерами виробництво, будівництво, науково-технічне співробітництво.

4. Правові основи функціонування підприємства в Україні

Важливим кроком на шляху  побудови ринкової економіки в Україні  є ухвалення законів "Про власність" і "Про підприємство", які сприяють створенню умов повноцінного функціонування ринку: плюралізму форм власності, свободи  вибору підприємницької діяльності, конкурентного середовища тощо. Згідно з ухваленими законами на території України можуть діяти такі види підприємств:

• індивідуальне підприємство, засноване на приватній власності  фізичної особи і виключно її праці;

• сімейне підприємство, засноване на власності і праці  громадян України — членів однієї сім'ї, які проживають разом;

• приватне підприємство, засноване  на приватній власності окремого громадянина, з правом наймання робочої  сили;

• колективне підприємство, засноване на власності трудового  колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської  та релігійної організації;

• державне комунальне (муніципальне) підприємство, засноване на власності  адміністративно-територіальних одиниць;

• державне підприємство, засноване  на державній власності;

• спільне підприємство, засноване на базі об'єднання майна  різних власників з різних країн (змішана форма власності);

• орендне підприємство — підприємство різних форм власності, яка на певних умовах і на певний час передається в користування. Згідно із Законом України "Про  підприємство" всі ці підприємства мають право на добровільних засадах  об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності (якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України) і створювати такі об'єднання підприємств:

• асоціації — договірні  об'єднання, створені з метою постійної  спільної координації господарської  діяльності. Асоціація не може втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-якого з її учасників;

• корпорації — договірні  об'єднання, створені на основі спільності виробничих, наукових і комерційних  інтересів з наданням окремих  повноважень централізованого регулювання  діяльності кожному з учасників;

• консорціуми — тимчасові  договірні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети;

• концерни — статутні об'єднання  підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків і тощо на основі фінансової залежності від  одного або групи підприємств;

• виробничі об'єднання  — єдиний виробничо-господарський  комплекс, до якого належать заводи, науково-дослідні інститути, конструкторські  бюро, технологічні організації;

• науково-виробничі об'єднання  — об'єднання різних господарських  одиниць, в якому головною є науково-дослідна, проектно-конструкторська або технологічна організація. Відповідальність підприємств  та їх об'єднань за результати своєї  діяльності визначається Законом України "Про банкрутство" від 1 липня 1992 р. Закон встановлює чітку відповідальність власника за здійснення господарської  діяльності, регулює процедуру ліквідації підприємств і задоволення претензій  бюджету та кредиторів.

Поняття банкрутства тільки входить у теорію і практику підприємницької  діяльності в Україні. Банкрутство  — це встановлена судом неспроможність боржника (громадянина, підприємства, фірми, банку і т. ін.) виконати свої боргові зобов'язання і продовжувати нормальну підприємницьку діяльність; фінансовий крах.

Механізм банкрутства  в ринковій економіці є практичною реалізацією відбору найефективніших  форм і методів господарювання, збереження матеріальних і фінансових ресурсів, впровадження науково-технічних розробок щодо. Інститут банкрутства є механізмом, що забезпечує ефективність функціонування ринкової економіки.

ВИСНОВОК

Таким чином, будь-яка підприємницька діяльність здійснюється в певних організаційних формах. Вибір форми організації підприємницької діяльності залежить від особистих уподобань та смаків, але в головному визначається об'єктивними умовами - сферою діяльності, наявністю грошових коштів, перевагами та недоліками відповідних форм підприємств. Щоб зробити правильний вибір, треба знати, із чого можна вибрати.

Список використаної літератури

1. Борисов Е. Ф. Экономическая теория. — М.: Юристь, 1999. — 568 с.
2. Бутук А. И. Экономическая теория. — К.: Вікар, 2000. — 301 с.
3. Всемирная история экономической мысли: В 6 т. — М.: Мысль, 1987.
4. Гальчинський А. С., Єщенко П. С., ПалкінЮ. І. Основи економічних знань: Навч. посіб. — К.: Вища шк., 1999. — 403 с.
5. Дзюбик С. Д., Ривок О. П. Основи економічної теорії. — К.: Основи, 1994. — 297 с.
6. Економічна теорія: Політекономія: Підруч. / За ред. В. Д. Базилевича. — К.: Знання-Прес, 2001. — 581 с.
7. Иохин В. Я. Экономическая теория: Учебник. — М.: Юристь, 2000. — 861 с.
8. Історія економічних учень: Підруч. / За ред. Л. Я. Корнейчук, Η. О. Татаренко. — К.: Вид-во КНЕУ, 1999. — 564 с.
9. Калиничева Г. И. Экономическая история: краткий конспект лекций. — К.: МАУП, 1998. — 92 с.
10. Коуз Р. Фирма, рынок и право. — М., 1993.
11. КейнсДж. М. Общая теория занятости, процента и денег: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1978. — 494 с.
12. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1990.— 311с.
13. Макконнет К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. — М.: Республика, 1996. — 785 с.
14. Милль Дж. Основы политической экономии: В 2 т. — М.: Прогресс, 1980.— Т. 2.— 480с.
15. Мостовая Е. Б. Основы экономической теории: Курс лекций. — М.: Инфра-М; НГАЭиУ, 1997. — 496 с.
16. Нестеренко О. П. Історія економічних вчень: Курс лекцій: 3-тє вид., стереотип. — К.: МАУП, 2002. — 128 с.
17. Общая экономическая теория / Под ред. А. И. Чубрынина. — СПб.: Питер, 2000. — 288 с.
18. Ойкен В. Основные принципы экономической политики: Пер. с нем. — М.: Прогресс, 1995. — 352 с.
19. Основи економічної теорії / За заг. ред. А. А. Чухна. — К.: Віпол, 1994. —704с.— Ч. I, П.
20. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підруч. / За ред. Γ. Η. Климка, В. Π. Нестеренка. — К.: Вища шк.; Знання, 1997. — 743 с.