Історія міжнародних відносин

Істотну роль у геополітичних дослідженнях відіграє категорія "кордон". У політичному плані під кордоном розуміють рамки, що обмежують простір, на який поширюється національний суверенітет. Кордон - це не просто лінія, механічно позначає розмежування державних територій. Кордон є одним з найважливіших факторів, що забезпечують життєздатність і безпеку держави. Вона визначає ареал формування національної самосвідомості та національної ідентичності. Здатність держави забезпечувати недоторканність та захист своїх кордонів є показником його сили й авторитету в міжнародному співтоваристві. Кордони поділяються на природні та штучні. Під природними кордонами (моря і океани, річки і гірські ланцюги) розуміють створені природою рубежі і перепони, які використовуються для відділення територій однієї держави від іншого або від відкритого моря. Штучні кордону облаштовуються людьми за допомогою спеціальних інженерних споруд. У геополітиці віддається перевагу природним кордонів над штучними.  Межі виконують важливі геополітичні функції. Вони розділяють зони дії національних суверенітетів, служать рубежами передової оборони держав, виступають в якості пунктів  контролю за міграцією людей і т.д.

Важливим елементом геополітичного аналізу є сила (чи потужність) держави. Категорія сила відбиває надзвичайно складне і багатофакторне геополітичне явище. З одного боку, сила держави - це здатність однієї держави досягати своїх цілей у зовнішній політиці шляхом надання істотного або визначального впливу на політику інших країн. З іншого боку, сила пов'язані з можливостями держави відстоювати свої інтереси, самостійно вирішувати життєво важливі завдання свого політичного та економічного розвитку.

Сучасна геополітична теорія в наші дні шукає відповідь на питання, пов'язане з адекватною оцінкою силових співвідношень між державами сучасного світу. Ця проблема тісно пов'язана з визначенням балансу сил у міжнародному співтоваристві, яка є історичною категорією і багато в чому визначає глобальний розвиток людства та окремих регіонів на нашій планеті.

Україна в системі міжнародних відносин

Необхідність чітко визначити ідеологію державотворення в сучасній Україні, зумовлена ​​глибокою кризою у всіх сферах життя українського суспільства, потребою в створенні об'єктивної системи політичних поглядів і у використанні цієї системи при формуванні та здійсненні політичного курсу держави.

Нинішній стан України в контексті складного і динамічного розвитку світу обумовлено наступним. Повільність і стихійністю попереднього розвитку; недосконалістю політичної системи, конституційно-нормативні параметри, які сформувалися на основі тоталітарно адміністративних підходів реально існуючих інститутів; нездатністю державного адміністративно-політичного керівництва об'єктивно оцінити внутрішню ситуацію і приймати відповідні рішення. Відсутністю чітко визначених національних інтересів; незавершеністю у побудові громадських інститутів; втратою України за період 1991-2001 гг.75% ВВП і близько 15 млн. робочих місць (за цей період з України було вивезено більше 40 млрд. дол США).

Прогресивне демократичний розвиток українського суспільства може бути дієвим і результативним у разі прийняття до уваги національного історичного досвіду, культури, традицій, позитивних загальносвітових тенденцій суспільного розвитку.

Пріоритетний розвиток науки, освіти, культури має сприяти поступовому перетворенню українського народу в експортера інтелектуальних послуг і технологій, в країну університетів, якою керує духовно орієнтована еліта.

Окреслена стратегія суспільного розвитку під проводом національної духовно орієнтованої еліти спроможна подолати кризову ситуацію в країні. Вивести її на позиції та лідерства в європейському регіоні і в світі, який стоїть сьогодні на порозі глобальних змін, здатних привести його чи до антикультурного тоталітаризму, або до процвітаючому культурному розмаїттю людства майбутньої духовної епохи.

Головними орієнтирами державної внутрішньої і зовнішньої політики України є: стабільність суспільно-політичної ситуації в країні;

динамічний економічний розвиток і відповідний рівень життя громадян з урахуванням екологічної ситуації; розвиток аграрно-промислового сектору і впровадження високих технологій, безпечних для навколишнього середовища; неухильне забезпечення прав і свобод особистості, відновлення у паспортах громадян України відомостей про національність, забезпечення прав національних меншин, пріоритетне розвиток науки і освіти; неухильне розвиток соціальної сфери і соціального забезпечення громадян; орієнтація на відродження національної культури, традиційної християнської релігії, розвиток національної самобутності і традицій, забезпечення недоторканності національних кордонів, захист національної валюти, атрибутів державно-етнічної самостійності.

Головними цілями державної діяльності слід визнати: відродження духовності, забезпечення високого рівня життя громадян, створення самодостатньої економіки, пріоритетний розвиток освіти і науки, забезпечення вільного доступу населення до інформаційних технологій.

Для забезпечення стратегії розвитку українського суспільства необхідно. В економічній сфері: прискорення структурної перебудови економіки на основі реалізації інноваційної моделі; посилення ролі державного регулювання у сфері забезпечення ефективних механізмів інвестування (акумуляція внутрішніх трудових ресурсів держави та створення сприятливих умов для повернення капіталів в країну). Крім цього, підвищення інвестиційного іміджу України; оптимізація інвестиційної структури економіки галузевих пропорцій виробництва, удосконалення структури експорту, а також впровадження механізму міжсекторного переливання капіталів. Необхідно зростання обсягів кредитування з боку комерційних банків в національній та іноземній валюті, здешевлення кредитних ресурсів, забезпечення правового захисту кредиторів; забезпечення цінової стабільності та динаміки валютного курсу; зростання бюджетних надходжень пропорційно до зростання обсягів виробництва товарів і послуг; зростання доходів.

У соціальній сфері: - чітко визначити державні капіталовкладення в освіту, науку, розробку і впровадження нових інтелектуальних технологій і технологічних процесів, вивчення і повернення в суспільно-політична свідомість та широке використання у виховній роботі традицій і морально-правових норм українського козацтва;

- Формування у громадян України високої духовності, активної громадянської позиції та відданості, національним ідеалам і традиціям.

У зовнішньополітичній сфері:

політика міжнародного співробітництва повинна проводитися України активно і послідовно, з ефективним використанням її великого геополітичного потенціалу. Мова йде про інтегрування країни у світові, європейські та євразійські структури, про встановлення, розвиток та поглиблення дружніх відносин з сусідніми державами, про захист прав української діаспори за кордоном.

Курс на європейську інтеграцію та розширення міжнародного співробітництва може бути реалізований шляхом застосування відповідної зовнішньоекономічної стратегії, яка передбачає відкритість української економіки, її відповідність міжнародним стандартам, усунення правових, митних і технологічних перепон до економічного зростання та ефективному економічного співробітництва.

Необхідно забезпечити присутність і активну діяльність України у світових та регіональних міжнародних організаціях, що буде стимулювати зовнішньоекономічну діяльність на міжнародних ринках. Сприяти підвищенню конкурентоспроможності економіки і розвитку зовнішньої торгівлі.

Таким чином, будь-який сценарій світового розвитку в XXI столітті передбачає розширення і поглиблення міжнаціональних зв'язків, інтенсифікацію міжнародної політики. А це означає підвищення значущості для людства політичної науки. Якщо протягом багатьох століть і тисячоліть світовий процес складався стихійно і теоретичні розробки мало впливали на реальну політику, то в наші дні вплив науки на міжнародні відносини неухильно зростає.

Література

1.  Політологія: Навчальний посібник для вузів / Науковий редактор А.А. Радугiн - М.: Центр, 2000.

2. Тавадов Г.Т. Політологія: Навчальний посібник - М., 2000.

3. Ірхін Ю.В., Зотов В. Д. Політологія. - М.: Юрист, 2001.

4.Пугачев В.П., Соловйов А.І. Введення в політологію - М., 2002.

5. Політологія: / Н.І. Азаров, Г.С. Адріяш, Т.В. Бакуліна та ін; Під ред. Б. І. Кретова. - М.: Вища школа, 2001.

6. Політологія. Під ред. М.М. Марченко - М.: 3ерцало 1999.

7. Водонін В.І. Сфера обмеженої демократії. Київський телеграф. 2002. № 39. - С. 21, 23.

8. Коротченко Г.С. Грані реформи політичної системи. Наша газета, 2002. 20 червня, № 29. С.3.

9. Концепція стратегії розвитку України у ХХІ ст., Персонал, 2003. № 4-5. - С. 22-31.

10. Тихонович В.П. Україна як суб'єкт соціальних реалій.  Маркетинг, 2002. - № 4. - С. 134 -155.

11. Тарасюк Б.М. Україна в 21 столітті. Персонал. 2002. № 10. - С. 10-11.

Додати в блог або на сайт