Словарь по истории Украины

Абсолюти́зм (лат. необмежений) — форма правління державою, за якої верховна влада належить одній особі (царю).

Автокефалія — (грец. голова) самоуправление, независимость, административно независимая поместная церковь.

Автоно́мія — право самостійного здійснення державної влади чи управління, надане якійсь частині держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом або конституцією.

Авторитари́зм — форма правления, при которой носитель власти провозглашает сам себя имеющим право на власть.

Акт Злуки — урочисте оголошення 22 січня 1919 р.в Києві універсалу про об'єднання УНР і ЗУНР у соборну Україну, День соборності України.

Анархи́зм — политическая философия, которая выступают за ликвидацию любого принудительного управления и власти человека над человеком, идея о том, что общество может и должно быть организовано без государственного принуждения.

Антанта (фр. согласие) — военно-политический блок России, Англии и Франции, создан в качестве противовеса «Тройственному союзу»; сложился в основном в 1904—1907 гг. и завершил размежевание великих держав накануне Первой мировой войны.

Асиміляція — перетворювати на свій лад. Втрата власної мови, культури і самосвідомості представниками народу, які знаходяться в середовищі іншого народу.

Вíче — загальні збори громадян міст Київської Русі для розгляду громадських справ.

Влада — право та можливість керувати, розпоряджатися чимось або кимось.

Воєнний комунізм — назва внутрішньої політики більшовиків в 1918—1921 роках під час Громадянської війни. Основною ціллю більшовиків було утримання власної влади в країні та забезпечення  Червоної Армії необхідними ресурсами.

Во́тчина — земельне володіння, що належало феодалу (власник землі) за спадковістю з правом продажу, застави чи дарунку.

ГОЕЛРО (Государственная комиссия по электрификации России) —перший загальнодержавний перспективний план відбудови й розвитку економіки РСФРР (що занепала внаслідок громадянської війни 1918—1921 р.)

ГУЛАГ - Главное управление исправительно-трудовых лагерей, трудовых поселений и мест заключения.

ДРЕВНЕРУССКАЯ НАРОДНОСТЬ - сформировалась на основе племенных союзов восточных славян в период Киевской Руси. Основа русского, украинского и белорусского народов.

Депортáція — вигнання, висилка з постійного місця проживання або держави окремих осіб чи народів.

Ди́ке Поле - історична назва нерозмежованих і слабо заселених причорноморських степів.

Дисиденство - політ. виступ проти існуючого ладу, чи загальноприйнятих норм певної країни.

Диа́спора — часть народа, проживающая вне страны своего происхождения, образующая сплочённые группы в стране проживання.

Дружи́на — княжеское військо.

Європейська інтеграція — це процес політичного, юридичного, економічного поєднання європейських держав.

Земства— виборні органи місцевого самоврядування (земські збори, земські управи) в Російській імперії.

Ідеологія — система поглядів, цінностей що виражають інтереси різних соціальних класів в яких усвідомлюються і оцінюються відносини людей до дійсності, соціальні проблеми і конфлікти.

Індустріалізація — історичний процес переходу від аграрного до промислових способів суспільного виробництва.

Клейно́ди — відзнака в Україні у 15—18 ст.

Коалі́ція — політичний або військовий союз держав, які домовилися про спільні дії з питань міжнародних відносин.

Колективіза́ція — створення великих колективних господарств на основі селянських дворів.

Констит́уція — основний державний документ (закон), який визначає державний устрій, порядок.

Контрибу́ція — примусові післявоєнні платежі, які сплачує держава, яка зазнала поразки у війні, державам-переможницям.

Конфедера́ция — союз суверенных государств для достижения конкретных целей, при котором объединившиеся государства, полностью сохраняя суверенитет и значительную независимость.

Конфе́сія — особливість віросповідання в межах певного релігійного вчення.

Кореніза́ція — політика залучення представників корінного населення радянських республік та автономій до місцевого керівництва та надання офіційного статусу їхнім національним мовам.

Культ особи  — безмірне звеличення особи, сліпе поклоніння, а іноді й обожнювання людини, яка займає найвище становище.

Литовські статути - основний кодекс права (сімейного, цивільного, кримінального…)Великого князівства Литовського, Руського, Жемайтійського. Видавався у трьох основних редакціях 1529, 1566 і 1588р.

Магдебу́рзьке право — одна з найпоширеніших правових систем міського самоврядування у Центральній Європі у середні віки.

Москвофільство - течія серед українського населення Галичини, Буковини і Закарпаття у 1819—1930-х рр. втрата українським народом власної державності, багатовікове іноземне поневолення, роздрібненість земель, низький рівень національної самосвідомості мас .

Націоналіза́ція — вилучення з приватної власності осіб у власність держави.

На́ція - спільнота громадян певної держави з єдиною мовою і самосвідомістю.

Неолітична  революція — історичний період переходу в епоху неоліту від привласнюючого до відтворюючого типу господарства, це пов'язано з виникненням скотарства, тваринництва, землеробства. Цей процес сприяв виникненню міських поселень, ремесел та писемності.

Норманська  теорія — наукова теорія, за якою, нормани є засновниками східнослов'янської державності Русі, підставою для була редакції "Повісті минулих літ" про закликання слов'янами на князювання трьох норманських князів - Рюрика, Синеуса і Трувора.

Окупационный режим - занятие вооруженными силами государства не принадлежащей ему территории, и принятие на себя функций управления.

Операція «Вісла» — етнічна чистка, здійснена у 1947, виселення з використанням збройних сил українців з Лемківщини, Посяння, Підляшшя і Холмщини на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині.

Опози́ція — протиставлення одних поглядів політики іншим, інший спосіб вирішення проблем.

Опришки — учасники народно-визвольної боротьби в Галичині, на Закарпатті, Буковині проти феодально-кріпосницького 1-й пол. XIX ст.

Організа́ція украї́нських націоналі́стів (ОУН) — укр громад-політичний рух, мета якого встановлення Української незалежної держави.

Охлократія —політичний феномен, ха-ний для суспільств, чия політична система перебуває на межі катастрофи.

Панславі́зм —течія в основі якої лежать ідеї про необхідність політичного об'єднання на основі етнічної, культурної та мовної спільності. Символами панславізму є Національний прапор всіх слов'ян і гімн «Гей, слов'яни».

Пацифіка́ція — урядова політика, спрямована на замирення національних меншин.

По́вість мину́лих літ — літописне зведення, складене в Києві на початку 12 століття, пам'ятка історіографії та літератури Київської Русі.

Пого́ст — гостинний двір, пізніше — сільська громада і адміністративна одиниця у Київській Русі.

Поліс — місто-держава, міська громада.

Полі́тика —діяльність, пов'язана із боротьбою за здобуття або утримання державної влади, як знаряддя регулювання і формування стосунків.

Приватиза́ція —процес продажу або передачі державної чи суспільної власності у приватність.

Протестанти́зм — один із найпоширеніших напрямів у християнстві, що відокремився від католицтва (адвентисти, баптисти, методисти та ін.)

Раднарком - Рада Народних Комісарів — радянський уряд у 1917 — 1946 р.

Реєстро́ві козаки́ — частина українського козацтва, прийнята на військову службу польсько-литовською владою і записана в окремий список — реєстр.

Райхскомісаріа́т Украї́на — адміністративне утворення, що охоплювало частину сучасних українських та білоруських земель у 1941–1944 pоках. Контролювалося і підпорядковувалося нацистській Німеччині, проте не входило до її складу.

Рефере́ндум — в державному праві прийняття виборцями рішення з конституційних чи законодавчих питань.

Розстріляне відродження — духовно-культурне та літературно-мистецьке покоління 20-30р. в Україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, філософії, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом.

«Руська Правда» — збірка стародавнього руського права, складена в Київській державі у XI—XII ст. на основі звичаєвого права.

Рух О́пору — боротьба народів Європи проти окупації Німеччиною під час Другої Світової.

Сейм  — назва законодавчих органів у Великому Князівстві Литовському та першій Речі Посполиті.

Сепарати́зм  - прагнення окремих груп населення чи організації до відокремлення.

Сувереніте́т — виключне право здійснювати владу у певній державі.

Тоталитари́зм — политический режим, стремящийся к полному контролю государства над всеми аспектами жизни общества.

Ти́сяцький — вищий земський урядовець у княжій Русі-Україні, намісник князя, очолював військове ополчення — тисячу і виконував функції судді та поліційного характеру.

Украї́нські січові́ стрільці́ — єдине українське національне військове формування в складі австро-угорської армії, сформоване з добровольців.

Унітарна  держава – це єдине, цілісне державне утворення, адміністративно-територіальні одиниці якого підкоряються центральним органам влади і не володіють ознаками суверенітету.

Фаши́зм — форма правління, хар-ми ознаками якої є сильний культ особистості та ідея постійної війни і панування.

Федерація – це добровільне об’єднання відносно самостійних державних утворень в одну союзну державу.

Фільва́рок (ферма) — у Польщі, Литві, Україні та Білорусі у 14-19, наймана.

«Ходіння  в народ» — програма і рух російського  народництва 1860-70р., метою якого була освітницька робота серед селян.

Хрущовська  Відли́га — неофіційна назва періоду історії СРСР, що розпочався після смерті Й. Сталіна коли був певний відхід від жорсткої Сталінської тоталітарної системи, спроби її реформування в напрямку лібералізації, відносна демократизація, гуманізація політичного та громадського життя.

Церковні  Братства — національно-релігійні громадські організації українських і білоруських православних міщан у 16-18 ст.

Шля́хта -  форма аристократії у Польщі, Литві та Русі у 14 — 18 ст.

Шовини́зм — идеология, суть которой заключается в проповеди национального превосходства с целью угнетение других народов.