Період повоєнного відновлення системи освіти

1. Період повоєнного відновлення системи освіти

1946-1956 рр. - період повоєнної відбудови, розвитку й оптимізації народного господарства й культурного будівництва, піднесення освітнього рівня населення, відновлення діяльності освітньої системи республіки, визначення основних напрямів її подальшого розвитку. За цей час з'їзди партії прийняли декілька п'ятирічних планів, в яких надавалося все більшого значення освітній галузі, визначалися нові підходи щодо її розвитку.

У державній освітній політиці в цей час ключовою була тенденція посилення опіки з боку держави над дітьми-сиротами. Особливо гостро в цей період стояла проблема бездоглядності та безпритульності дітей (ЦДАВО України, ф.166, оп.15, спр.387, арк.153). Щоб створити цим дітям нормальні умови проживання, залучити їх до навчання, в Києві була створена широка мережа дитячих закладів, в яких виховувалася основна маса дітей-сиріт і вчилася за рахунок держави в початкових, семирічних і середніх школах. У дитбудинки приймали дітей віком до 14 років із прийомників-розподільників, від установ охорони матері й дитини. Міський відділ народної освіти піклувався про працевлаштування дітей-сиріт після закінчення ними навчальних закладів.

До  складу Київського міського відділу народної освіти, який очолював завідувач відділу освіти Д.Т.Дударенко, входило шість секторів, а з 8 березня 1946 року, на виконання постанови Уряду і ЦК КП/б/У № 407 "Про поліпшення роботи вечірніх шкіл робітничої та сільської молоді в УРСР" створювались сектори шкіл робітничої і сільської молоді. У складі Київського відділу народної освіти працювали такі сектори:

• - дитячих будинків;
• - шкільний;
• - військовий;
• - планово-фінансовий;
• - дошкільного виховання;
• - кадрів;
• - шкіл робочої і сільської молоді.

Міський відділ народної освіти виконував такі функції:

• - контроль за виконанням урядових постанов і наказів Міністерства освіти;
• - здійснення заходів із підвищення ідейного рівня й науково-методичної кваліфікації учителів і працівників ВНО;
• - забезпечення методичної допомоги (через обласні інститути удосконалення учителів) вчителям та керівникам шкіл;
• - проведення заходів із виявлення та поширення передового досвіду;
• - організація позашкільної роботи із залученням до неї дітей і громадськості: жіночих рад, батьків, фахівців з різних галузей науки, техніки, сільського господарства, літератури й мистецтва;
• - добір і заміна директорів початкових, семирічних та середніх шкіл, учительських кадрів, кадрів педучилищ;
• - контроль за станом навчально-виховної роботи педучилищ;
• - матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів;
• - здійснення контролю за виконанням бюджету освіти й кошторисів окремих установ