Об’єкт і предмет науки. Об’єкт і предмет юридичної науки

Об’єкт і предмет науки. Об’єкт і предмет юридичної науки

Об'єкт науки— це об'єктивна реальність явища, що вивчається. Іншими словами, це — відносини та явища, що реально існують у світі, і на які спрямовується пізнавальна діяльність людей. Наприклад, об’єктом медичних наук є здоров’я людини.

Предметом наукиє сукупність закономірностей та особливостей явищ об'єктивної дійсності чи теоретичних знань про них, які вивчаються цією наукою. Відмінність цих двох понять полягає в тому, що об’єкт науки — це реально існуючі явища, а предмет — це результат теоретичного обґрунтування при дослідженні цих явищ. Під терміном„закономірності” мається на увазі стійкі, характерні зв'язки, які виражають сутність даних соціальних явищ.

Об'єктами юридичної науки є держава і право — фактично два об'єкти. Проте юриспруденція, як і кожна наука, має один предмет вивчення.

Предмет юридичної науки — об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, загальні та окремі закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права в їх структурній багатоманітності. 
 
Якщо предмет юридичної науки — це поняття права в усіх аспектах його теоретико-пізнавального прояву і вираження, то предмет кожної окремої юридичної науки — якийсь певний елемент юридичної дійсності.

&& Як згадувалось вище, не викликає сумнівів, що правова поведінка не належить ні до держави, ні до права. Те ж саме можна сказати і про правову культуру, правове виховання тощо. Але щоб пояснити певні моменти щодо функціонування держави і права, необхідне спеціальне юридичне дослідження вищезгаданих явищ. Саме тому, на наш погляд, як об'єкт юридичних наук у другому наближені правильним буде розглядати державно-правову дійсність.

Виділення як об'єкт юридичних наук у першому наближенні суспільства, як системи відносин, що складаються між соціальними суб'єктами в процесі їх життєдіяльності, дає можливість, крім усього іншого, розглядати юридичні науки як складову частину соціальних, яка є відносно самостійною їх підсистемою науки із самостійним об'єктом (об'єкт юридичних наук у другому наближенні) і предметом дослідження. Вказана підсистема має свою внутрішню структуру, яка сформована на базі логічно і практично обґрунтованих критеріїв.

Крім того, виділення як об'єкт юридичних наук у першому наближенні суспільства дає можливість більш чітко розмежувати юридичні науки між собою, зокрема провести межу між ТДП і спеціалізованими юридичними науками.Водночас слід відмітити, що, говорячи про державно-правову дійсність, як об'єкт юридичних наук у другому наближенні, необхідно враховувати, що для кожної конкретної окремо взятої юридичної науки цей об'єкт певним чином уточнюється, а точніше доповнюється.У той же час не можна не погодитись з думкою, коли в якості об'єкта юридичної науки пропонується розглядати державу і право, а її предметом - "об'єктивні властивості права і держави в їх понятійно-юридичному осягненні й вираженні, загальні й приватні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права в їх структурній різноманітності", тому що при такому підході, як мінімум:

Фактори, що впливають на виникнення, формування та розвиток теорій про походження держави і права

1. 1.2 Причини виникнення держави та права
2. Виникнення держави та права закономірний етап розвитку первісного суспільства, що характеризував перехід від природного до цивільного стану суспільства, його становлення і прогрес [ 24 : 25].
3. Виникнення держави та права - це складний і тривалий процес, який відбувається під впливом низки причин.
4. 1. Економічні - три поділи праці (від землеробства відділяється скотарство; від скотарства та землеробства - ремесло: розвивається обмін і дрібна торгівля, виникає приватна власність).
5. 2. Політичні - виникнення груп з протилежними інтересами (багаті та бідні), а також потреба в сильній владі, здатній урегулювати суспільні відносини.
6. 3. Соціальні - виникнення сім'ї та впорядкування взаємин між людьми.
7. 4. Психологічні - схильність психіки людини до покори кому-небудь. розподіл свідомості па права й обов'язки.
8. 5. Культурні - духовний розвиток суспільства, поява релігії, письма тощо.

Але недоліком цієї теорії є недооцінка національних, політичних, релігійних, культурних та іншихфакторів, що впливають на формування держави. Отже, в теорії держави і права немає єдиної думки щодо причин і закономірностей виникнення держави.

Виникнення права - закономірний наслідок ускладнення суспільних взаємозв'язків, поглиблення і загострення соціальних суперечностей і конфліктів. Звичаї перестали забезпечувати порядок і стабільність у суспільстві, а отже, з'явилася об'єктивна необхідність у принципово нових регуляторах суспільних відносин.

Сьогодні існує плюралізм думок щодо поглядів на взаємозвязок держави і права. Сформовані дві основні протилежні теоретичні позиції по цій проблемі. «Етатично-тоталітарна концепція виходить з того, що держава вище і важливіше права, що вона створює право і використовує його як інструмент своєї політики. Ліберальна концепція базується на природно-правовій теорії, відповідно до якої право вище і важливіше держави.  
Роль держави в забезпеченні права: 
1) держава забезпечує саме буття, існування права: а) завдяки державі формується право;б) держава надає праву юридичні форми через юридичний прецедент, нормативний акт, правовий звичай;в) держава визначає юридичну потребу в регулюванні тих чи інших суспільних відносин;г) санкціонує уже сформовані норми (звичаї, релігійні норми) надаючи їм загальнообов’язкового характеру (мусульманське право);д) держава сприяє розвитку права (вдосконалює види і типи правового регулювання, юридичну техніку, систематизує законодавство);е) забезпечує реалізацію права (через свої органи, контроль тощо);є) держава забезпечує охорону права та пануючих правових відносин як ненасильницькими методами (переконання, стимулювання) так і шляхом примусу;ж) держава здійснює дієву ідеологічну підтримку права (пропаганда законності, правомірної поведінки). 
2. В діяльності держави:а) право закріплює основи конституційного ладу: форму правління держави, державний устрій, засоби здійснення державного режиму; 
б) право оформлює, закріплює структуру державних органів, їх повноваження, характер зв’язків, компетенцію;в) право є засобом здійснення держ.політики, воно вводить її у законні межі, рамки;г) право визначає межі втручання держ. особисте життя та життя гром. с-ва;д) право встановлює (закріплює) правові та інші методи державного керівництва, контролю, форми та межі державного примусу. 
Таким чином, право «пов’язує» державу, обмежує її діяльність в інтересах особистості і громадянського суспільства, завдяки чому в державах соціально-демократичної орієнтації реалізовується принцип верховенства права (вчення про правову державу).