М. Драгоманов і суспільно-політична думка України в др. пол. ХІХ ст.

Промисловість будівельних матеріалів разом із будівництвом та 
проектними й дослідними організаціями утворюють будівельний комплекс.Будівництвом займаються підприємства, які мають відповідне обладнання і проводять будівельні та монтажні роботи. Кінцевою продукцією комплексу є житлові будинки, заводи, дороги, мости, шахти, осушувальні системи тощо, готові до використання.

Основна складова частина будівельно-індустріального комплексу- промисловість будівельних матеріалів. Вона охоплює такі виробництва:  
 
а) видобуток і первинна обробка мінеральної будівельної сировини (піску, гравію, щебеню, будівельного каменю та ін.);  
 
б) виробництво в'яжучих матеріалів (цементу, вапна, гіпсу),  
 
в) виробництво стінових матеріалів (цегли, панелей, блоків);  
 
г) інші виробництва (черепиці, облицювальної плитки, віконного скла 
тощо). 

Ще в Київській Русі виготовляли випалювальні будівельні матеріали. Із 
появою на початку XIX ст. портландцементу почалося застосування бетону і залізобетону в будівництві. Однак асортимент і обсяги випуску 
будівельних матеріалів тоді були дуже незначними. У XX ст. відбувалися значні зміни в географії промисловості будівельних матеріалів та її структурі. У складі галузі виникли нові виробництва – азбестоцементне, стінових блоків і панелей з легкого бетону, залізобетонних конструкцій, ізоляційних матеріалів. Зараз деякі з них мають експортне значення.

Як сировину, промисловість будівельних  матеріалів використовує нерудні мінеральні ресурси, а також відходи галузей важкої індустрії (золу і шлаки теплових електростанцій, металургії). Деякі види сировини поширені майже всюди (глина, вапняки, щебінь), а інші тільки в окремих районах (цементні мергелі, кварцові піски, крейда, азбест). Оскільки мінерально-будівельна сировина споживається промисловістю будівельних матеріалів у великих обсягах, то сировинний фактор є одним із найважливіших при розміщенні підприємств. 

Другий чинник, що визначає територіальну організацію галузі 
промисловості, є споживач. Адже транспортування деяких видів готової продукції (залізобетонних конструкцій, цегли) складніше і дорожче, ніж перевезення сировини. Часто індустрія будматеріалів комбінується з будівництвом, утворюючи домобудівні комбінати. Як правило, вони є у великих містах, де багато будівельних майданчиків. 

Видобуток мінеральної будівельної сировини здійснюється практично на всій території України. Найбільше піску і каміння добувається у 
Житомирській, Вінницькій, Запорізькій, Кіровоградській, Закарпатській 
областях. Тут є важливі родовища, де видобувають граніт, мармур, 
лабрадорит інше природне каміння. З глин, доменних шлаків виготовляють наповнювачі для пористих легких бетонів. Підприємства, що їх виробляють, орієнтуються на споживача, а тому розміщені переважно у великих містах. У південних районах країни добувають черепашник, що має добрі тепло- і звукоізоляційні властивості. 

Перший цементний завод споруджено у 1886 р. в 
Амвросіївці (Донбас). Тепер тут діє один із найбільших цементних 
комбінатів в Україні. До основних центрів цементної промисловості 
належать також Краматорськ, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, 
Дніпропетровськ, Балаклія (Харківська область), Здолбунів (Рівненська 
область), Миколаїв (Львівська область), Ямниця (Івано-Франківська 
область), Кам'янець-Подільський (Хмельницька область), Вільшани 
(Миколаївська область). В 2003 р. виробництв цементу в Україні 
наблизилось до 11 млн т., що перевищує показникам початку 90-х рр. XX 
ст. Найбільше вапна виробляють у Хмельницькій області. 

Підприємства цієї галузі розміщені  в багатьох інших областях України, 
де є сировина (крейда, вапняки). Річне виробництво – 5,2 млн. т.  
 
Виготовлення стінових матеріалів, зокрема із залізобетону, поєднується 
з іншими підприємствами промисловості будівельних матеріалів і 
орієнтується переважно на споживача. Найбільші центри виробництва 
збірного залізобетону – Київ, Харків, Кривий Ріг, Запоріжжя, 
Дніпропетровськ, Маріуполь, Каховка, Новомосковськ, Одеса. До споживача тяжіє і виробництво глиняної і силікатної (з кварцового піску і ванна) цегли, оскільки сировина для неї є практично всюди (основні центри – Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Бахмут, Слов'янськ, Чернігів, Львів, Івано-Франківськ). 

3 інших галузей будівельної  індустрії значного розвитку  набули 
виробництва будівельної кераміки (Харків, Слов'янськ ін.), будівельної 
порцеляни і фаянсу (Славута у Хмельницькій області), листового й 
технічного скла (Лисичанськ, Костянтинівна, Запоріжжя).  
 
До складу будіндустрії відносять також фарфоро-фаянсову промисловість, яка розвивається в таких населених пунктах як Коростень, Кам'яний Брід (Житомирська область), Дружківка (Донецька область), Полтава, Кіровоград, Суми, Тернопіль.  
 
У цілому найбільшого розвитку промисловість будівельних матеріалів 
набула у Донбасі, Придніпров'ї, а також у Харківській, Одеській, 
Львівській, Хмельницькій областях та Криму. 

Промисловість будівельних матеріалів характеризується дуже низьким 
рівнем механізації та автоматизації технологічних процесів, невеликим 
асортиментом продукції, її низькою якістю. Тому підприємства галузі 
потребують модернізації й реконструкції, розширення асортименту 
будівельних матеріалів, збірних будівельних елементів та великих 
конструкцій, що характеризуються міцністю, легкістю, теплоізоляційними властивостями тощо. 

Власне будівництво є однією з найбільш капіталомістких і диференційованих за рівнем елементів виробничої інфраструктури. Вона об'єднує підрядні будівельні, монтажні, спеціалізовані організації. Готова продукція капітального будівництва – це закінчені та здані в експлуатацію будови, споруди або їх комплекси. Загальний житловий фонд в Україні в 2011 р. перевищив 1086,0⁴ м2. 

Необхідно нарощувати обсяги виробництва будівельних матеріалів, 
раціонально розміщувати підприємства, щоб ефективніше забезпечувати потреби будівництва. Розв'язання вимагають і проблеми комплексного використання відходів інших галузей промисловості, що можуть слугувати будівельною сировиною, а також відходів підприємств індустрії будівельних матеріалів.

Будівництво характеризується тривалим виробничим циклом, хомими територіальне закріпленими об'єктами, які зводять промислові будинки, жилі будинки, електростанції, трубопроводи тощо, а також високою залежністю виробництва від географічних умов.

У процесі спеціалізації виділились окремі види будівництва - промислове, транспортне, житлове, водогосподарське та ін. При розміщенні об'єктів капітального будівництва слід вра-ївувати наявність будівельної організації, вирішуючи питання доцільності розміщення ще на допроектній стадії. Найважливіші актори, на основі яких обираються райони і пункти будівництва - це трудовий, сировинний, паливно-енергетичний, водний ін. Значний вплив на будівництво чинять кліматичні особливості різних регіонів. Вони впливають, перш за все, на сезонність відкритих будівельних робіт. При виборі конкретних майданчиків для будівництва промислових підприємств, при спорудженні доріг, транспортних і гідротехнічних об'єктів важливе, а нерідко і вирішальне значення набувають такі географічні умови, як рельєф місцевості, грунти і грунтові води, карстові явища, сейсмічність, які в тій чи іншій мірі впливають на вартість будівництва і його організацію.

Чисельність зайнятих у будівництві України досягла більше ніж млн. чол. Капітальні вкладення складали в 2009 -  20191,5 , причому близько 60% з них припадає об'єкти виробничого призначення, а решта - на невиробничі об'єкти. У структурі капітальних вкладень переважають будіве-та монтажні роботи - близько 60%, більше 30% - устатку-нання, інструмент і інвентар, решта - інші капітальні роботи і нитрати. Найбільші капітальні вкладення припадають на промис-Іовість і житлове господарство.

Формування ринкових відносин в Україні розпочалося з відтворенням ринкових інституцій, які існували лише в зародковому стані. Це має відбуватися за схемою, яка враховує економічні, політичні, історичні та психологічні особливості, характерні для нашої країни. У будівництві ринкові відносини розвиваються активніше, ніж промисловості. В 1995 р. у недержавному секторі економіки перебували 73% загальної кількості будівельних організацій, кими виконано 71% обсягу підрядних робіт, у тому числі акціонерними товариствами - 48%.

                                ЛІТЕРАТУРА 
 
І. Довбенко В. Формування ринкового середовища в будівельному комплексі // Економіка України. - 1995. - № 7. - С. 45-47. 
 
2. Економіка будівельного комплексу: Навчальний посібник / За ред. П. Ф. Жердецького та ін. - К.: Вища школа, 1992. - 271 с. 
 
3. Задорожна О. Соціальні аспекти інвестування житлового будівництва // Економіка України. - 1997. - № 3. - С. 91-93. 
 
4. Кухленко О. Можливі моделі приватизації підрозділів будівельного комплексу // Економіка України. - 1995. - № 1. - С. 42-47. 
 
5. Кухленко О. Будівельний комплекс в умовах нової інвестиційної політики // Економіка України. - 1996. - № 12. - С. 35-41. 
 
6. Размещение производительньїх сил / Под ред. В. В. Кистанова, Н. В. Копьілова. - М.: Зкономика, 1994. - 589 с. 
 
7. Розміщення продуктивних сил України / За ред. Є. П. Качана. - К.: Вища школа, 1998. - 376 С. 
 
8. Сербія Ю. Приватизаційні процеси в будівельному комплексі // Економіка України. - 1994. - № 4. - С. 3-10. 
 
9. Симоненко В. Інвестиційна політика: регіональний аспект // Економіка України. - 1996. - № 4. - С. 33-38.