1.Охарактеризувати фармацевтичну хімію, як науку

 Фармацевтична хімія є однією з найдавніших наук і створена набагато раніше, ніж органічна хімія чи профільні фармацевтичні науки. До початку 16 ст. її історію розглядають разом з історією медицини, хімії та фармації. З огляду на невеликий потік інформації, в давні часи фармація утворювала один комплекс знань разом з хімією, мінералогією, математикою, фізикою, медициною, ботанікою, філософією та ін. Вона широко використовувала здобутки цих суміжних знань, а також досягнення народної медицини.

2.Що означає «Фармацевтична хімія»

Фармацевтична хімія - це самостійна наука. Вона має  свою методологію та свої, властиві їй методи дослідження. Методологія  фармацевтичної хімії - це сукупність прийомів дослідження, якими вона користується. Вона виходить з того, що в основі методів дослідження знаходяться  об'єктивні закони зв'язку між структурою і дією лікарських засобів. В основі всіх методів дослідження, які використовує фармацевтична хімія, знаходяться об'єктивні закони дійсності. Такими методами є впровадження фізіологічно активних груп у молекули органічних речовин і взагалі спрямований синтез нових лікарських засобів (тобто синтез сполук з наперед відомими властивостями), вивчення зв’язку між структурою і дією речовин, специфічні способи якісного і кількісного дослідження ліків.

4.Охарактеризувати предмет фармацевтичної хімії

Фармацевтична хімія - наука, яка вивчає будову, фізичні  та хімічні властивості лікарських речовин, способи їх одержання; взаємозв'язок між їх хімічною будовою та дією на організм; методи контролю якості та умови зберігання ліків, а також  застосування їх у медицині. Завдання фармацевтичної хімії вирішуються  за допомогою фізичних, хімічних, фізико-хімічних та біологічних методів, які використовуються як для синтезу, так і для аналізу лікарських засобів. Фармацевтична хімія - наука прикладна. Вона базується на знанні таких хімічних наук, як неорганічна, органічна, аналітична, фізична, колоїдна, біологічна хімії. У тісному зв'язку з неорганічною та органічною хіміями фармацевтична хімія досліджує способи синтезу лікарських речовин. Оскільки їх дія на організм залежить як від хімічної структури, так і від фізико-хімічних властивостей, фармацевтична хімія використовує закони фізичної хімії. При здійсненні контролю якості лікарських засобів застосовують методи аналітичної хімії

5. Що собою являють ЛЗ. Лікувальні препарати, лікарські засоби, ліки або медикаменти — речовини або суміші речовин, що вживаються для профілактики, діагностики, лікування захворювань, запобігання вагітності, усунення болю, отримані з крові, плазми крові, органів і тканин людини або тварин, рослин, мінералів, хімічного синтеза або із застосуванням біотехнологій.

   До  Л. з. належать:

*діючі речовини (субстанції); готові Л. з. (лікарські  препарати, ліки, медикаменти);

*гомеопатичні  засоби;

*засоби, які  використовуються для виявлення  збудників хвороб, а також боротьби  із збудниками хвороб або паразитами; лікарські косметичні засоби  та лікарські домішки до харчових  продуктів;

*готові Л.  з. (лікарські препарати, ліки, медикаменти) - дозовані Л. з. у тому вигляді  та стані, в якому їх застосовують;

*діючі речовини (субстанції) - біологічно активні  речовини, які можуть змінювати  стан і функції організму або  мають профілактичну, діагностичну  чи лікувальну дію та використовуються  для виробництва готових Л.  з.;

*допоміжні  речовини - додаткові речовини, необхідні  для виготовлення готових Л.  з.;

*наркотичні  лікарські засоби - лікарські засоби, віднесені до наркотичних;

*отруйні Л.  з. - Л. з., віднесені до отруйних  Міністерством охорони здоров'я  України;

*сильнодіючі  Л. з. - Л. з., віднесені до сильнодіючих  Міністерством охорони здоров'я  України;

*радіоактивні  Л. з. - Л. з., які застосовуються  в медичній практиці завдяки  їхній властивості до іонізуючого  випромінювання.

6. Народна медицина - це емпіричні відомості та практична діяльність, спрямовані на зберігання здоров'я людини, продовження її життя, попередження та лікування хвороб засобами, знайденими самим народом. До характерних ознак народної медицини належить усна передача знань з покоління в покоління. Носіями народних фармацевтичних традицій були люди, навчені досвідом життя. З ранніх історичних епох у різних народів існували свої цілющі засоби, з яких після виникнення фармацевтичної хімії, як окремої науки, вчені почали виділяти індивідуальні складові діючі речовини, наприклад, з хінної кори - хінін та хінідин, з опію - морфін, кодеїн та папаверин, з меду - інвертний цукор, з крейди - чистий кальцію карбонат тощо. В дійсності, роль і значення народної медицини в теперішній час, час бурхливого розвитку синтетичної хімії в усьому світі, стають з кожним роком меншими, бо народну медицину замінила наукова медицина, яка разом з фармацевтичними науками та загальним піднесенням добробуту добилася значних досягнень у справі ліквідації ряду захворювань та продовження життя, чого ніяк не могла добитися народна медицина.

  7. Охарактеризувати ЛЗ, які створив проф. М.Туркевич

Створив і  впровадив у медичну практику 4 нові лікарські засоби -пентабісмол, димексид, діаміфен і трихлоретилен для наркозу. проф. М.Туркевич опрацював метод очистки димексиду (СН₃)₂S⁺O^- і впровадив його для широкого застосування у медичній практиці. Для встановлення механізму його дії проведено ряд дослідів, які показують, що димексид легко проникає через шкірний та гематоенцефалічний бар'єри, що його напівперіод існування в крові становить 10 годин, а продуктами обміну є диметилсульфід (СН₃)₂S, що видихається хворою людиною, та диметилсульфон (СН₃)₂SO₂, екскреція якого проходить з сечею. Ці відомості дають можливість встановити дози лікарських засобів, тривалість лікування.

Проф.. М.Туркевич та О. Владзімірська є авторами трихлоретилену для наркозу та оригінально фібринологічного засобу діаміфену.

8. Зв’язок фармацевтичної хімії з новими сучасними науками

фармацевтична хімія тісно пов’язана з новими сучасними науками –біоорганічною хімією та біофармацією. Фармацевтична хімія тісно пов'язана з новими сучасними науками - біоорганічною хімією та біофармацією. Біоорганічна хімія, яка бурхливо розвинулась в останні десятиріччя, займається пізнанням тонкої структури біологічно важливих речовин та їх синтезом. В галузі біоорганічної хімії працюють вчені світової слави, лауреати Нобелівських премій. Предметом біофармаціїє пізнання взаємозв'язку між лікарським способом у різних його формах та організмом людини. Ряд проблем, які цікавлять біофармацію, має безпосередній зв'язок з фармацевтичною хімією. Це обмін лікарських засобів в організмі, визначення мікрокількостей лікарських засобів у тканинах організму та вивчення продуктів обміну.

9.Охарактеризувати досягнення лауреатів Нобельської премії проф..Р.Вудворда, та Х.Корана Фармацевтична хімія тісно пов'язана з новими сучасними науками - біоорганічною хімією та біофармацією. Біоорганічна хімія, яка бурхливо розвинулась в останні десятиріччя, займається пізнанням тонкої структури біологічно важливих речовин та їх синтезом. В галузі біоорганічної хімії працюють вчені світової слави, лауреати Нобелівських премій. Деякі з них виступали на VII міжнародному симпозіумі ШРАС з доповідями про синтез і структуру генів (проф. X. Корана), ціанкобаламіну (проф. Р. Вудворд) та інші найновіші відкриття.

10. Медицина стародавньої України Першими лікарями в Україні, як і в інших народів, були ворожки і знахарі, які лікували закляттями і замовленнями. Медичні знання розширилися тоді, коли Україна ввійшла у тісні зв’язки з Візантією. Учений лічитель зайняв місце знахаря. Перші відомі в Україні лікарі були чужинцями. Варто згадати що назва держави «Україна» вже згадується в 1057р.в Іпатієвському літописі. Наприкінці ХІ ст..у Києві славився якийсь лікар-вірменин «хитрий був на лікування такий, якого перед ним не було, як тільки побачив хворого, пізнавав і провіщав йому смерть- день і годину, і ніколи не змінилося його слово». Другий чужинець - Петро Сурянин з Криму, мабуть, грек, був лікарем чернігівського князя Святоші (Святослав, син Давида Святославовича, князь луцький, з 1107 р. чернець), пізніше переїхав до Києва і там займався лікуванням хворих. Вони обидва закінчили життя у Печерсь-кому монастирі. В цьому монастирі згадуються і перші місцеві лікарі другої половини XI ст. - Дем'ян Пресвітер і Агапіт Лічець. Найчастіше лікарями були священики, вони ж були першими психотерапевтими.

11.Розвиток медицини (Антоній Печерський, Агапіт, Прохор Лободник)

  Із стародавніх літописів ми дізнаємось, що Антипа (982-1073), який народився в старовинній оселі Любичі на Чернігівщині, при хрещенні на горі Афон прийняв ім'я Антоній і заснував в XI ст. разом з Теодосієм монастир Києво-Печерської лаври, в якому поселилися також і лікарі. Учень Антонія Агапіт успішно лікував русичів, вилікував Володимира Мономаха, а своїми знаннями лікарської справи перевершив відомого київського лікаря-вірменина. Агапіт Печерський лікував людей безкоштовно. Він не хотів брати платні і від Володимира Мономаха, який призначені для цього гроші передав ігуменові для будівництва лікарні. У 1995 році минуло 900 років з часу смерті Агапіта Печерського. На його честь на території Українського медичного університету за ініціативою студентів проводилося будівництво храму.

Похоронений Агапіт, як і його учні і послідовники, наприклад, Дем'ян Цілитель, а також перший фармацевт Прохор Лободник, у Києво-Печерській лаврі. Там і знайдено мощі Агапіта.

12. У 1073 р. з'явився Ізборник Святослава (сина Ярослава Мудрого) - цікава енциклопедія медичних знань того часу. Наведені в Ізборнику медико-гігієнічні поради, лікувати ШКЗ, шкірні захворювання, опис деяких форм раку та вказівки щодо харчування у різні пори року викликають здивування та захоплення своєю мудрістю.

13. Євпраксія  мстиславна –перша вчена жінка, лікар, фармацевт Київської Русі. Великі заслуги у розвитку фармації та медицини середньовіччя належить вченій Київської Русі Євпраксії Мстиславні (1107-1172). Євпраксія -онука Володимира Мономаха (внука Ярослава Мудрого), дружина візантійського спадкоємця престолу царевича Олексія, сина імператора Калуяна Комнина. При вінчанні та коронації у 1122 р. у храмі святої Софії в Царгороді Евпраксії надали ім'я ЗОЕ, що означає символ життя. Ім'я Евпраксія в перекладі з грецької мови означає Добродія. Так називали її в Києві, бо ще з дитинства вона полюбила науку про лікування, а з юних літ лікувала бідних людей безкоштовно. У Царгороді Зоя-Добродія продовжувала лікувати хворих, оволодівши новими знаннями в цій справі.

14. У 1130-1140 р. Євпраксія написала грецькою мовою науковий трактат «Аллеіма тес Кирас Зоес тес Басіліссес» («Мазі її величності царівни Зої»). Цей трактат зберігається в бібліотеці Лоренцо Медичі у Флоренції, а його фотокопії знаходяться в Санкт-Петербурзі та Москві. Написаний Євпраксією трактат є оригінальним науковим твором, зовсім не подібним до інших відомих творів, і його вважають енциклопедією фармацевтичних та медичних знань середньовіччя. Його автор була високоосвіченою жінкою, широко відомою в Европі. Дядько Євпраксії Юрій Долго-рукий заснував Москву, а прапраправнук батька Данило Галицький заснував місто Львів.

Трактат Евпраксії-Зої складається з п'яти частин і 29 розділів. Перші три частини присвячені гігієнічним порадам та вказівкам, а дві останні - різним недугам і способам їх лікування.

 Рукопис  наукової праці Евпраксії вказує на високий культурний рівень автора, яка одержала великі знання і досвід про ліки та лікування у рідному Києві, а потім поглибила і збагатила їх досягненнями медицини в Царгороді. Це вказує також на велику повагу і шану, якою користувалася жінка у Київській Русі.

15. Розвиток медицини  і фармації в  Київській Русі.

Археологічні  знахідки свідчать що народи населеними терит.сучасної України вдавнину володіли певними сучасними знаннями і засобами медичного призначеннями. Одне з перших згадувань про створення стаціонарної лікарні відноситься до 10ст., коли кн..Ольга організувала лікарню із введенням християнства. Існувало три типи лікарів: народний, світський, лікар-священник. В 11ст. була популярна медична енциклопедія Ізборник Святослава, де описувалось як лікувати ШКЗ, шкірні захворювання, опис деяких форм раку, поради щодо харчування і гігієни. Першою жінкою –лікарем та фармацевтом була Євпраксія, яка прославилася медичними заннями. Вона видала трактат  «Мазі її величності царівни Зої», де було зібрано і систематизовано знання тогочасної медицини.

16. Вклад проф..Туркевича у розвиток фармації. Туркевич Микола Михайлович, доктор технічних і фармацевтичних наук, професор. Працював завідувачем кафедри фармацевтичної хімії Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького. Засновник наукової школи з хімії тіазолідинів і 1,3-тіазанів. Підготував 20 докторів наук і понад 70 кандидатів наук. Автор понад 500 наукових праць, 60 авторських свідоцтв на винаходи і 11 закордонних патентів, 5 монографій та 2 підручників. Створив і впровадив у медичну практику 4 нові лікарські засоби -пентабісмол, димексид, діаміфен і трихлоретилен для наркозу. Нагороджений почесними відзнаками "Відмінник охорони здоров'я", "Заслужений винахідник України", "Винахідник СРСР".

17. У броматометрії використовують реакції окислення відновників бромат-іонами з утворенням бромід-іонів за реакцією:

   BrO₃^– + 6H⁺ + 6e = Br^– + 3H₂O, (E⁰ = + 1,44 В)  

   Mr₍

) = 167,01

Титрантом методу служить розчин KBrO₃ . Калію бромат у кислому середовищі є сильним окисником, що здатний взаємодіяти з речовинами, такими як катіони стануму(ІІ), арсену(ІІІ), стибію(ІІІ), селену(ІV), гідроксиламіном, похідними гідразину та ін.,  окислювально-відновний потенціал яких менший за 1,0 В. Титрування може здійснюватись прямим та зворотним способами.