Забезпечення бьезпеки осіб в крим процесі

     Реальність  загрози встановлюється в кожному  окремому випадку, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням як об'єктивного, так і суб'єктивного критеріїв (змісту, часу, способу, інтенсивності погрози, даних, що характеризують особу, яка її висловлює, стосунків останньої з особою, яка бере участь у судочинстві). Терміновість заходу безпеки означає негайне виконання постанови суду чи судді (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 червня 1999 року № 10 «Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві»).¹

     Органи, які здійснюють заходи безпеки, та особи, взяті під державний захист, мають  певні права і обов'язки, спрямовані на забезпечення належної реалізації заходів безпеки.

     Так, ці державні органи мають право: визначати  перелік заходів безпеки, засоби і методи їх застосування, у разі необхідності змінювати і доповнювати ці заходи; вимагати від осіб, взятих під захист, дотримання умов здійснення заходів безпеки, а також виконання законних розпоряджень, пов'язаних із застосуванням цих заходів; звертатися до органу, який приймає рішення про застосування заходів безпеки, з клопотанням щодо прийняття рішення про їх застосування при виконанні ними службових обов'язків або про скасування здійснюваних заходів.

     Обов'язками цих органів є: негайне реагування на кожний випадок противоправних дій, що став їм відомим, щодо осіб, які мають право на державний захист; забезпечення захисту життя, здоров'я, гідності, житла і майна осіб, взятих під захист, відповідно до характеру загрози; своєчасно повідомляти осіб, взятих під захист, про зміну або скасування заходів щодо їх безпеки (ст. 18 Закону «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ст. 6 Закону «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»).

     Особи, взяті під державний захист, мають  право подавати клопотання про вжиття заходів безпеки або про їх скасування; знати про застосування щодо них конкретних заходів безпеки; вимагати від органу дізнання, слідчого, прокурора, суду застосування додаткових заходів безпеки або скасування здійснюваних заходів; оскаржити незаконні рішення чи дії органів, які забезпечують безпеку, до відповідного органу вищого рівня, прокурора або до суду.

     Вони  зобов'язані: виконувати умови здійснення заходів безпеки і законні вимоги органів, які забезпечують безпеку; негайно інформувати зазначені органи про кожний випадок погрози або протиправних дій щодо них; поводитися з майном та документами, виданими їм у тимчасове користування органом, який забезпечує безпеку, згідно з установленими законодавством правилами (ст. 521 КПК, ст. 19 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів»).

     Органи, які забезпечують безпеку осіб, взятих під державний захист, повинні  дотримуватися принципу законності і ставитися з повагою до прав і свобод громадян.

     У зв'язку з цим відомості про  заходи безпеки та осіб, взятих під  захист, є інформацією з обмеженим  доступом і не підлягають розголошенню. На документи, що містять таку інформацію, не поширюються правила, передбачені ч. ч. 2 і 3 ст. 48 КПК, зокрема право захисника знайомитися з матеріалами кримінальної справи, брати участь у слідчих діях, збирати відомості про факти, які можуть бути доказами у кримінальній справі, тощо, статтями 217—219 і 255 КПК, тобто ознайомлення потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача та їх законних представників, обвинуваченого і його захисника з матеріалами кримінальної справи по закінченні попереднього слідства і в судовому розгляді справи. Матеріали про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, для ознайомлення зазначеним особам не пред'являються і зберігаються окремо від кримінальної справи.¹ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Заходи безпеки  та процесуальний  порядок їх застосування

     Чинним законодавством передбачено спеціальні заходи забезпечення безпеки, які можуть бути застосовані до осіб, взятих під захист. До них належать: особиста охорона, охорона житла та майна; видача спеціальних засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку; використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження; заміна документів і зміна зовнішності; зміна місця роботи або навчання; переселення в інше місце проживання; поміщення до дошкільної виховної установи або установи органів соціального захисту населення; забезпечення конфіденційності відомостей про особу; закритий судовий розгляд. З урахуванням характеру і ступеня небезпеки для життя, здоров'я, житла і майна осіб, взятих під захист, можуть здійснюватися й інші заходи безпеки.¹

     Ці  заходи можна розділити на дві  групи:

     1) ті, що застосовуються на досудових  стадіях кримінального судочинства;

     2) заходи, які застосовуються в  судових стадіях кримінального  судочинства.

     Так, у досудових стадіях заходами безпеки можуть бути такі.

     Особиста  охорона, охорона  житла та майна. При наявності даних, які свідчать про реальну загрозу посягань на особу, взяту під захист, її житло та майно, органи, які здійснюють заходи безпеки, забезпечують її особисту охорону, охорону її житла та майна. В разі необхідності житло та майно цієї особи обладнують засобами протипожежної та охоронної сигналізації, змінюється номер домашнього телефону і державні номерні знаки транспортних засобів, що їм належать.

     Порядок забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх сімей та близьких родичів спец підрозділами міліції регулюється вищезгаданими Законами України і Тимчасовою інструкцією та Порядком супроводження осіб, взятих під державний захист, під час забезпечення заходів особистої охорони, затвердженими Наказом Міністра внутрішніх справ України від 26 лютого 1998 року № 130.

     Видача  спеціальних засобів  індивідуального  захисту і сповіщення про небезпеку. Здійснюється з дотриманням чинного законодавства залежно від ступеня загрози для життя і здоров'я особи, взятої під захист.

     Використання  технічних засобів  контролю і прослуховування  телефонних та інших  переговорів. Проводиться у разі загрози вчинення насильства або інших протиправних дій щодо особи, взятої під захист. У процесі прослуховування переговорів осіб, які взяті під захист, може застосовуватися звукозапис. Згідно зі ст. 31 Конституції України, ст. 14¹ КПК прослуховування телефонних та інших переговорів здійснюється виключно за рішенням суду.

     Крім  того, для забезпечення безпеки працівників  суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів може проводитися візуальне спостереження.

     Заміна  документів та зміна  зовнішності. У разі необхідності можуть бути проведені заміна документів, що посвідчують особу, інших документів, анкетних даних з видачею відповідних документів особі, взятої під захист, а також зміна її зовнішності. Застосування цих заходів безпеки може поєднуватися зі зміною місця проживання, роботи або навчання особи.

     Зміна місця роботи або  навчання. За клопотанням або за згодою особи, взятої під захист, якщо її безпека не може бути забезпечена іншими заходами, вона тимчасово або постійно переводиться на іншу роботу або в інше місце навчання. Ці заходи повинні застосовуватися без будь-якого обмеження її трудових, пенсійних та інших прав.

     Час вимушеного прогулу особи, взятої під  захист, включається до трудового стажу, а за вказаний період виплачується компенсація, при більш низькому заробітку на новому місці роботи виплачується різниця у заробітній платі відповідно до чинного законодавства і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

     Переселення в інше місце проживання. Якщо безпека особи, взятої під захист, не може бути забезпечена іншими заходами, вона може бути тимчасово або постійно переселена в інше місце проживання.

     В разі тимчасового переселення в  інше місце проживання житлова площа за постійним місцем проживання підлягає бронюванню.

     Вказаний  захід безпеки особи, взятої під  захист, повинен здійснюватися без будь-якого обмеження її житлових та інших прав.

     Вирішення питань про переселення в інше місце проживання, надання житлової площі, матеріальної допомоги та працевлаштування регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 1995 року № 454 «Про порядок вирішення питань переселення в інше місце проживання, надання житла, матеріальної допомоги та працевлаштування осіб, взятих під державний захист».¹

     Слід  зазначити, що заміна документів, зміна  зовнішності та переселення в інше місце проживання можуть бути проведені лише за клопотанням або за згодою особи, взятої під захист, а також з санкції прокурора або за постановою суду і тільки у виняткових випадках, за наявності обставин, коли загроза життю та безпеці особи, взятої під захист, не може бути усунута іншими заходами.

     Поміщення до дошкільної виховної установи або установи органів соціального  захисту населення. Застосовується для забезпечення безпеки неповнолітніх за письмовою згодою їх батьків або інших законних представників шляхом тимчасового поміщення їх у дошкільну виховну установу, а також забезпечення безпеки повнолітніх непрацездатних осіб - шляхом тимчасового поміщення їх до установ органів соціального захисту населення.

     Забезпечення  конфіденційності відомостей про особу. Виражається в нерозголошенні відомостей про особу, взяту під захист. Цей захід безпеки здійснюється шляхом:

     - обмеження відомостей про особу  в матеріалах перевірки (заявах, поясненнях тощо), а також протоколах слідчих дій і судових засідань. Орган дізнання, слідчий, прокурор, суд (суддя), що прийняв рішення про застосування заходів безпеки, виносить мотивовану постанову, ухвалу про заміну прізвища, імені, по батькові особи, взятої під захист, на псевдонім. Надалі у процесуальних документах зазначається лише псевдонім, а справжні прізвище, ім'я, по батькові (рік, місяць и місце народження, сімейний стан, місце роботи, рід занять або посада, місце проживання та інші анкетні дані, що містять інформацію про особу, яка перебуває під захистом) вказуються лише у постанові (ухвалі) про заміну анкетних даних. Ця постанова (ухвала) до матеріалів справи не приєднується, а зберігається окремо в органі, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа. У разі заміни прізвища особи, взятої під захист, на псевдонім протоколи слідчих дій та інші документи, в яких зазначено достовірні відомості про цю особу, з матеріалів справи вилучаються і зберігаються окремо, а до матеріалів справи приєднуються копії цих документів із заміною справжнього прізвища на псевдонім (ст. 52³ КПК);

     - проведення впізнання поза візуальним  спостереженням того, кого впізнають,  з дотриманням вимог, передбачених  ст. 174 КПК. Про результати впізнання обов'язково повідомляється особа, яка пред'являлася для впізнання. Про умови і всі обставини проведення безконтактного впізнання повинно бути зазначено в протоколі цієї слідчої дії, яка підписується учасниками впізнання, в тому числі понятими, яких повинно бути не менше двох, з тим, щоб вони могли пересвідчитися у можливості впізнання поза візуальним спостереженням того, кого впізнають, і засвідчити таке впізнання;

     - не включения до списку осіб, які підлягають виклику в судове засідання, дійсних анкетних даних про особу, взяту під захист. Замість її справжніх прізвища, ім'я і по батькові зазначається псевдонім, а замість адреси - назва органу, який здійснює заходи безпеки, та його адреса;¹

     - накладенням тимчасової заборони  на видачу відомостей про особу, взяту під захист, адресними бюро, паспортною службою, підрозділами державтоінспекції, довідковою службою АТС та іншими державними інформаційно-довідковими службами.