Правові основи організації державної служби в Україні

- службові права та  обов’язки характеризуються єдністю, своєрідність якої полягає в  тому, що їх права одночасно  є обов’язками (повинні використовуватися  в інтересах служби), а обов’язки - правами, адже інакше обов’язки  неможливо буде здійснити;

- реалізація службовцями  своїх прав та обов’язків гарантується  законодавством;

- законні приписи і  вимоги державних службовців  повинні виконуватися всіма, кому  вони адресовані, як у самому  органі державної влади, так і  щодо зовнішніх суб’єктів права;

- передбачені обмеження  окремих загальногромадянських  прав з метою ефективності  службової діяльності;

- передбачені певні пільги, а також підвищена відповідальність  за вчинення правопорушень [9, с. 44-45].

Принципи державної служби – це базові ідеї, які відображають об’єктивні закономірності становлення та розвитку державної служби, напрями реалізації компетенції, завдань, функцій державних органів, повноважень державних службовців, зумовлюють цінність та соціальну значимість функціонування інституту державної служби.

Згідно зі статтею 3 Закону України “Про державну службу” основними принципами державної служби є: служіння народу України; демократизм і законність; гуманізм і соціальна справедливість; пріоритет прав людини і громадянина; професіоналізм, компетентність, ініціативність, чесність, відданість справі; персональна відповідальність за виконання службових обов’язків і дисципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого та регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій та об’єднань громадян [17].

Мета державної служби розглядається як бажаний стан системи, бажаний результат її поведінки, заради досягнення якої виконуються різні управлінські дії. Визначаючи основні цілі, необхідно виходити з двох передумов:

– по-перше, державна служба як державний соціальний інститут повинна сформувати умови для її зв’язку із запитами народу;

– по-друге, вона має створити чітку об’єктивну систему організації роботи держапарату.

Основними функціями державної служби є:

• нормативно-правове забезпечення функціонування державної служби;

• здійснення державної кадрової політики;

• планування та прогнозування розвитку державної служби;

• аналіз стану та оцінку ефективності державної служби.

Функціональне призначення державної служби як механізму забезпечення стабільності, надійності конституційного устрою та надання державному управлінню організованості, компетентності і професіоналізму, завдання соціально-економічного та суспільно-політичного характеру, які стоять сьогодні перед Українською державою, розвиток засад громадянського та інформаційного суспільства, формування вітчизняної моделі державного управління, питання європейської та євроатлантичної інтеграції обумовлюють  потребу, щоб у діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування провідну роль відігравали такі чинники, як компетентність, професіоналізм, інтелект, творчість.

Насамперед слід підкреслити об’єктивну необхідність постійного аналізу стану кадрової ситуації у сфері державної служби та оцінювання показників діяльності персоналу. Це доцільно з огляду на те, що оцінка кадрової ситуації є важливою умовою виявлення позитивних тенденцій та наявних проблем у сфері кадрового забезпечення державної служби й підставою для вжиття заходів щодо їх вирішення. Отримані результати можуть бути використані для визначення реальної - кількісної і якісної - кадрової потреби на середньострокову та віддалену перспективу.

Якщо проаналізувати динаміку змін чисельності державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування у 1996-2008 рр. за визначеними у табл. 1 показниками (Додаток А) та за 2009 р. (станом на 31 грудня 2009 р. на державній службі працювало 296461 осіб, у тому числі кількість державних службовців у силових структурах (Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби) - 13053 осіб), можна простежити тенденцію щорічного (за винятком 1998 та 1999 рр.) збільшення чисельного складу державних службовців. Темпи приросту кількості державних службовців зростали приблизно на 1% за рік. Зростання особливо стосується територіальних органів центральних органів виконавчої влади і органів судової влади та прокуратури,  що пояснюється збільшенням чисельності цих органів. За офіційними даними співвідношення загальної чисельності державних  службовців до кількості населення України збільшилося з 0,596% у 2007 р. до 0,63% у 2008 р. та 0,65 у 2009 р. Однак за цим показником Україна значно відстає від інших європейських країн. Так, співвідношення загальної  чисельності державних службовців до кількості населення у Швеції становить 9,4%, Австрії - 5,9%, Франції - 4,9%, Німеччині - 3,0%, Угорщині - 2,7%,  Словаччині - 2,2% [2; 10; 11].

Таким чином, побудова державної служби на принципах стабільності, професіоналізму, політичної нейтральності, відданого служіння інтересам суспільства та букві закону безпосередньо пов’язано з подальшим інституційним її розвитком, удосконаленням кадрового забезпечення, формуванням державної кадрової політики.

На основі результатів проведеного дослідження можна внести на розгляд суб’єктів державної кадрової політики у сфері державної служби ряд  пропозицій щодо шляхів подальшого вдосконалення державної служби України, які можна згрупувати наступним чином.

По-перше, це стосується питань щодо взаємозв’язку розвитку інституту  державної служби з процесом реформування системи державного управління. Одним із аспектів цього питання постає, зокрема, потреба подолання розриву між рівнем розвитку суспільства та державного управління [13; 14]. Тому розроблення і прийняття нової редакції Закону України “Про державну  службу”, цільових програм реформування державної служби та інших нормативно-правових актів стосовно цього суспільного інституту реально можливе в контексті здійснення адміністративної реформи.

По-друге, важливим є зменшення розриву між державним і недержавним секторами, суспільством та владою: це передбачає здійснення реформ у системі оплати праці державних службовців для забезпечення конкурентоспроможності державної служби на ринку праці. Згідно із [15] заробітна плата в державній службі повинна наближатися до оплати праці у приватному секторі, а частка посадового окладу в оплаті праці має бути підвищена і становити в середньому 80%. Крім того, потрібним вбачається посилення диференціації оплати праці з урахуванням рівня відповідальності, забезпечення її швидкого зростання на початку кар’єри, а також зменшення міжвідомчих і місцевих розбіжностей. У зв’язку з цим потребує змін шкала рангів службовців з метою забезпечення гнучкості у визначенні кваліфікації службовця та відповідної оплати виконуваної роботи [15, с. 36].

По-третє, суттєвим у реформуванні інституту державної служби є вироблення механізмів, спрямованих на зниження загрози втрати наступності та вдосконалення державної політики при зміні політичного керівництва та забезпечення розвитку нових умінь і навичок персоналу, удосконалення стандартів та процедур, що передбачає забезпечення необхідного рівня унормування діяльності органів виконавчої влади, необхідну єдність апарату різних органів для реалізації єдиної державної політики тощо.

По-четверте, важливим є запровадження нових ефективних інструментів консультування з громадськістю під час вироблення державної кадрової політики [14], налагодження дієвого соціального діалогу і партнерства як важливих засобів формування та реалізації державної кадрової політики.

По-п’яте, необхідною є потреба у проведенні реформ інституту  дисциплінарної відповідальності державних службовців: зокрема, потрібно розроблення та введення більш гнучкої системи дисциплінарних стягнень, вироблення прозорої процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, наприклад запровадження колегіального розгляду дисциплінарних справ тощо.

По-шосте, надзвичайно гострими й актуальними залишаються питання кадрового забезпечення інституту державної служби.

Для виконання цих завдань необхідно вжити ряд конкретних заходів щодо інституційного розвитку та кадрового забезпечення державної служби, зокрема:

- у питанні правового  забезпечення державної служби: розвиток  нормативно-правової бази; законодавче врегулювання питання управління державною службою на політичному та адміністративному рівнях; чітке правове визначення ролі, функціональних та інституційних повноважень, сфери впливу, інституційної відповідальності суб’єктів управління державною службою - Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, насамперед спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, відповідних координаційних органів, що тією чи іншою мірою причетні до формування політики у сфері державної служби;

- в організаційному забезпеченні: удосконалення системи управління у сфері державної служби; забезпечення прозорості та відкритості в управлінні державною службою; забезпечення підготовки внутрішніх аудиторів для оцінки  управління державною службою; розвиток соціального партнерства в професійному навчанні державних службовців; вжиття конкретних заходів щодо підвищення ефективності діяльності кадрових підрозділів органів державної влади, державних установ і організацій в управлінні персоналом;

- у кадровому супроводі  державної служби: забезпечити рівність  соціальних можливостей прийому і просування по службі; наступність і послідовність в оновленні кадрового потенціалу державної служби;забезпечення реального конкурсного відбору при прийнятті та просуванні на державній службі; мотивація, оцінка кадрів за рівнем їх професіоналізму і компетентності; створення умов для професійного навчання та систематичний контроль за професійним зростанням і моральним станом державних службовців; підконтрольність і підзвітність у плануванні кар’єрного зростання; об’єктивність та дієвість щорічної оцінки виконання державними службовцями  покладених на них обов’язків і завдань; стабільність кадрового корпусу державних службовців; модернізація системи професійного навчання  державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування;

- у науковому забезпеченні: наукове визначення цілей, функцій, структури, принципів державної служб; вироблення на основі відповідних критеріїв дієвої  моделі механізму управління державною службою як важливого інструменту забезпечення її ефективного функціонування; розроблення критеріїв оцінки ефективності управління державною службою (кадровим потенціалом органу державної влади, державної організації, установи); забезпечення підготовки внутрішніх аудиторів для оцінки управління державною службою.

Втілення в життя цих та інших пропозицій сприятиме формування ефективного інституту державної служби, який базуватиметься на принципах стабільності, професіоналізму, політичної неупередженості та відповідатиме європейським стандартам.

Завдання 2 (практичне). 30. 16-річний Василь, який працював у фірмі „Гарант”, більшу частину своєї зарплати пропивав. Він ходив в убогому одязі, зношених черевиках, не мав грошей на ліки, а іноді й на харчі. Батько Василя давно помер, а самотня мати мала дуже малі доходи. У зв'язку з вищевикладеним вона звернулася із заявою до суду про обмеження її сина у дієздатності. Василь був упевнений в тому, що він не буде обмежений у дієздатності. По-перше, обмежити у дієздатності можна тільки осіб, які є повністю дієздатними. По-друге, у нього немає сім'ї, яку він ставив би у тяжке матеріальне становище. Дайте оцінку аргументам Василя.

Розв’язання

Частина 1 статті 35 Цивільного кодексу України встановлює, що повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором. А за умовами задачі 16-річний Василь працював у фірмі "Гранат", таким чином він може набути повну цивільну дієздатність в порядку, передбаченому частині 2 статті 35 Цивільного кодексу України, а саме надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особиза письмовою згодою батьків або піклувальників, а у разі відсутноті такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду. Частина 2 статті 36 Цивільного кодексу України встановлює, що суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями і тим самим ставить себе чи свою родину, а також інших осіб, яка вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне становище. У дану випадку суд може обмежити повну цив. дієздатність Василя, оскільки він зловживає спиртними напоями, і тим самим ставить свою матір у скрутне матеріальне становище.

Список використаної літератури

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
2. Офіційний веб-сайт Головдержслужби України [Електронний ресурс]. -Режим доступу : http: // www.guds.gov.ua|control|uk|publish|
3. Закон України “Про Конституційний суд” № 2400-ХІІ від 03.06.1992 р.
4. Закон України “Про державну службу” № 3723-ХІІ від 16.12.1993 p. // Голос України. – 1994. – 5 січня.
5. Закон України “Про державну податкову службу” № 509-ХІ1 від 04.12.1990 р. із змінами і доповненнями № 83/98-ВР від 05.02.1998 р.
6. Закон України “Про дипломатичну службу” від 26 квітня 2001 р.
7. Оболенський О. Ю. Державна служба : підручник / О. Ю. Оболенський. -К. : КНЕУ, 2006. - 472 с.
8. Закон України “Про державну службу“ // Відом. Верховної Ради України. -1993. - № 52. - Ст. 490 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua
9. Дубенко С. Д. Державна служба в Україні : навч. посіб. / С. Д. Дубенко. - К. : Вид-во УАДУ, 1998. - 166 с
10.   Звіт про підсумки діяльності у 2008 році: Інформаційне видання Головного управління державної служби України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.guds.gov.ua
11. Державна служба в цифрах (станом на 31.12.2009 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.guds.gov.ua
12. Про Комплексну програму підготовки державних службовців: Указ