Захист прав інтелектуальної власності

Риє. 1 Форми і порядки захисту прав інтелектуальної власності

Спеціальний порядок захисту  прав здійснюється в органах державного управління або в органах Антимонопольного комітету України, або в органах  державної митної служби України. [13,с.20-30].

2.2. Цивільно-правовий  захист права інтелектуальної  власності

Захисту права інтелектуальної  власності на результати інтелектуальної  діяльності новий ЦК України присвячує  ст. 432, яка проголошує, що кожна особа  має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної  власності відповідно до ст. 16 цього  Кодексу. Суд у випадках і в  порядку, встановлених законом, може постановити  рішення, зокрема, про:

1) застосування негайних заходів  щодо запобігання порушенню права  інтелектуальної власності та  збереження відповідних доказів;

2) зупинення пропуску через митний  кордон України товарів, імпорт  чи експорт яких здійснюється  з порушенням права інтелектуальної  власності;

3) вилучення з цивільного обороту  товарів, виготовлених або введених  у цивільний оборот з порушенням  права інтелектуальної власності;

4) вилучення з цивільного обороту  матеріалів та знарядь, що використовувалися  переважно для виготовлення товарів  з порушенням права інтелектуальної  власності;

5) застосування разового грошового  стягнення замість відшкодування  збитків за неправомірне використання  об'єкта права інтелектуальної  власності. Розмір стягнення визначається  відповідно до закону з урахуванням  вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

6) опублікування у засобах масової  інформації відомостей про порушення  права інтелектуальної власності  та зміст судового рішення  щодо такого порушення.

Суперечки, що пов'язані з  порушенням прав інтелектуальної власності, підвідомчі судам загальної юрисдикції і вищому господарському суду. Якщо хоча б однією зі сторін у суперечці є фізична особа, то зазначена суперечка підвідомча суду загальної юрисдикції.        У випадку порушення прав потерпілий подає позов - заяву, звернену до суду, про відправлення правосуддя з метою захисту особистих чи майнових прав. У позовній заяві вказується форма захисту (заборона робити будь-яку дію, відшкодування збитків тощо), розмір нанесеного збитку, приводяться докази обґрунтованості вимог, будь-яку дію, відшкодування збитків тощо), розмір нанесеного збитку, приводяться докази обґрунтованості вимог.    За загальним правилом цивільного судочинства конкретна цивільна справа, як правило, розглядається за місцем перебування відповідача. У будь-якому судовому розгляді про порушення прав інтелектуальної власності зважуються два основних питання. Перше пов'язане зі встановленням чи не встановленням факту використання ОІВ, що охороняється. Друге - з визначенням розміру збитків, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.           Власник прав на ОІВ має право вимагати від порушника:

• визнання прав власника;
• відновлення положення, що існувало до порушення права;
• припинення дій, що порушують право чи створюють погрозу його порушенню;
• відшкодування збитків, включаючи втрачену вигоду тощо.

Якщо в результаті незаконного  використання ОІВ порушник одержав  доход, потерпілий має право вимагати відшкодування втраченої вигоди в розмірі не меншому, ніж сума такого доходу.        Якщо одночасно з порушенням майнових прав порушені особисті немайнові права автора, то він може зажадати майнову компенсацію за нанесення йому морального збитку, розмір якої визначається судом. Порушенням прав авторства є присвоєння результатів чужої творчої праці і спроба видати ці результати за власну розробку.              Суд, господарський суд має право прийняти рішення чи визначення про заборону випуску твору, використання постанови, фонограми передачі в ефір чи по проводах, про припинення їхнього поширення, про вилучення, конфіскацію всіх примірників твору, якщо буде досить даних про порушення авторського права і суміжних прав.             Застосування цивільно-правових санкцій за порушення прав на 0ІВ можливо в межах загального терміну позову, тобто протягом трьох років з дати, коли власник права довідався чи повинний був довідатися про порушення свого права.   У Великобританії, Німеччині та низці інших країн існують спеціалізовані патентні суди. Це дозволяє сконцентрувати досвід вирішення патентних суперечок, створити умови для правильного й однакового застосування нормативних актів, скоротити число інстанцій, що розглядають суперечки.      В Україні поки що немає патентного суду, але існує практика створення судових колегій з інтелектуальної власності, наприклад, при Вищому господарському суді України. У таких колегіях працюють судді, які мають спеціальну фахову підготовку з інтелектуальної власності і тому можуть компетентне вирішувати суперечки щодо інтелектуальної власності. [16,с.51-67].

2.3. Захист  авторського права і суміжних  прав

На відміну від промислової  власності, де автори одержують охоронні документи у формі патентів чи свідоцтв і де існують строгі процедури для цього, оформлення прав на об'єкти авторського права не настільки формалізовано.          Виникнення і здійснення авторських прав не вимагає виконання будь-яких формальностей. Одна з форм охорони полягає в тому, що власник авторського права для оповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, що міститься на кожному примірнику твору і складається з латинської букви © в колі, імені (найменування) власника авторського права і року першого опублікування твору. Наприклад: © Інститут інтелектуальної власності і права, 2002.        Якщо за публічне використання літературно-художніх і музичних творів авторів - постійних жителів України нараховується авторська винагорода, автори для одержання гонорару реєструють ці твори в УААСП у порядку, обумовленому "Інструкцією про порядок обліку авторів, реєстрації творів і розподілу гонорару", що затверджено наказом УААСП від 19 лютого 1997 № 10. Автори, яким виплачуються лише договірні й інші разові суми, в Установі не реєструються. їхні права, звичайно, охороняються договірним правом. Власник авторського права для одержання свідоцтва про авторство на оприлюднений твір у будь-який час протягом терміну охорони авторського права може його зареєструвати в офіційних державних реєстрах.  Державна реєстрація здійснюється відповідно до встановленого порядку УААСП, що складає і періодично видає каталоги всіх реєстрацій.  Після реєстрації прав автору видається свідоцтво При виникненні суперечки реєстрація визнається судом як юридична презумпція авторства, тобто вважається дійсною, якщо в судовому порядку не буде доведено інше. Варто враховувати ту обставину, що авторське право на твір, створений за договором з автором, який працює за наймом, належить автору А от виключне право на використання такого твору належить особі, з якою автор знаходиться у трудових відносинах (роботодавцю), якщо інше не передбачено договором.            Охорона майнових прав авторів на Україні діє протягом всього життя автора і 70 років після його смерті. Дія терміну охорони починається з першого січня року, що наступає за роком, у якому мали місце юридичні факти.  Безстроково охороняються законом право авторства, право на ім'я і право протидіяти перекрученню чи іншій зміні твору чи будь-якому іншому зазіханню на твір, що може завдати шкоди честі і репутації автора.  Закон України "Про авторське право і суміжні права" охороняє права виконавців, виробників фонограм і відеограм, а також організацій мовлення Охорона суміжних прав здійснюється без завдання шкоди охороні творів авторським правом.          Виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів творів, що виконуються Виробники фонограм і відеограм, а також організації мовлення повинні дотримуватись прав авторів і виконавців Організації мовлення повинні дотримуватись прав виробників фонограм, авторів і виконавців.            Оформлення суміжних прав також не вимагає виконання будь-яких формальностей Виробники фонограм і відеограм, а також для оповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм і відеограм чи на їхніх упаковках проставляти знак охорони суміжних прав, що складається з латинської літери Р у колі, імені (найменування) власника суміжних прав і року першої публікації   фонограми.   Наприклад:   © Арreleska   Sound Production 1995. Особисті (немайнові) права виконавців охороняються безстроково. Майнові права виконавців, виробників фонограм і відеограм, а також організацій мовлення охороняються протягом 50 років. Термін охорони починається з першого січня року, що наступає за роком, у якому мали місце юридичні факти (перше виконання, перше опублікування, перша передача). [13,с.35-45].

2.4. Цивільно-правовий  захист патентних прав

Захист патентних прав засобами цивільного права здійснюється передусім патентними законами України  — «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про промислові зразки», «Про охорону прав на сорти  рослин», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» тощо. Патентні закони України не містять чіткого визначення порушення патентних прав. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» визначає, що будь-яке посягання на права власника патенту вважається порушенням його прав, що спричиняє відповідальність згідно з чинним законодавством України. Таке саме визначення містить і Закон України «Про охорону прав на промислові зразки».       Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» на відміну від інших патентних законів передбачає, що суд має право ухвалити рішення про встановлення цивільно-правової відповідальності за порушення, аналогічні тим, що визначені Законом України «Про авторське право і суміжні права» та про вилучення чи конфіскацію матеріалів і (або) обладнання, використаного для незаконного виробництва матеріалів сорту.      Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» також будь-яке посягання на права власника зареєстрованого компонування інтегральної мікросхеми визнає порушенням його прав.    Отже, наведені закони порушенням визнають будь-яке посягання на права суб'єкта права промислової власності. Таке занадто загальне визначення не можна визнати виправданим. Інколи те чи інше посягання викликає сумнів у тому, чи є воно правопорушенням.        Зазначені закони наводять перелік спорів, що розглядаються в судовому порядку, при цьому додається норма, за якою розгляду в судовому порядку підлягають будь-які спори, що виникають у зв'язку із застосуванням патентних законів. Тому доцільність цієї норми фактично відпадає.

При порушенні патентних  прав власник патенту має право  вимагати:

— припинення дій, що порушують  або створюють загрозу порушення  його права, і відновлення становища, що існувало до порушення;

— стягнення завданих збитків, включаючи неодержані доходи;

— відшкодування моральної  шкоди;

— вжиття інших передбачених законодавчими актами заходів, пов'язаних із захистом прав власника патенту.        Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може також особа, яка має право на використання винаходу (корисної моделі) за ліцензійним договором, якщо інше не передбачене цим договором.   Такі самі норми містить Закон України «Про охорону прав на промислові зразки», за винятком однієї. Закон про промислові зразки не дає права власнику промислового зразка права на відшкодування моральної шкоди.   Більш розгорнуті норми щодо захисту прав містить Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем». За своїм змістом захист компонування ІМС наближається до захисту авторського права і суміжних прав. Проте зазначений Закон також не передбачає права на відшкодування моральної шкоди.          Цей короткий огляд патентних законів щодо захисту прав на об'єкти промислової власності дає підставу зробити кілька висновків:

1. Єдиної цільної системи  захисту прав промислової власності  чинні закони України не створюють.  Існуюча система недосконала  і малоефективна.

2. Не вироблено єдиних  санкцій за порушення патентних  прав. Деякі закони відсилають  до загальних цивільно-правових  санкцій відповідальності за  порушення патентних прав. Спеціальних  засобів вони не встановлюють.

3. Відшкодування моральної  шкоди передбачене лише за  порушення патентних прав на  винаходи і корисні моделі  та прав на сорти рослин. [12,с.30-35].

2.5. Кримінально-правовий захист права інтелектуальної власності

За Кримінальним кодексом України (далі — КК України), який набрав чинності з 1 вересня 2001 р., кримінально-правовий захист права інтелектуальної власності  здійснюється статтями 176—177 цього  Кодексу. Стаття 176 КК України присвячена захисту авторського права і  суміжних прав. Вона має назву «Порушення авторського права і суміжних прав», до яких належать:

— незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури, мистецтва, комп'ютерних програм  і баз даних;

— незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм і  програм мовлення, їх незаконне тиражування  та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації;

— інше використання чужих  творів, комп'ютерних програм і  баз даних, об'єктів суміжних прав без дозволу осіб, які мають  авторське право або суміжні  права.

• Відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 11 липня 2001 р. відтворення будь-якого твору науки, літератури і мистецтва є одним із способів використання такого твору. Автору або іншій особі, яка має авторське право, належать виключні права на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом. Стаття 176 КК України встановлює відповідальність не лише за відтворення творів науки, літератури і мистецтва, а й за їх розповсюдження у будь-якій формі і будь-яким способом.

Кримінальним порушенням є незаконне відтворення, розповсюдження виконання фонограм і програм  мовлення, а також їх незаконне  тиражування та розповсюдження па аудіо- та відеокасетах, дискетах та інших  носіях інформації. Відповідно до Закону України «Про розповсюдження примірників  аудіовізуальних творів і фонограм»  від 23 березня 2000 р. відтворенням визнається виготовлення одного або більше примірників  аудіовізуального твору чи фонограми  у будь-якій матеріальній формі, у  тому числі в звуко- або відеозапису, а також запис твору чи фонограми  для тимчасового або постійного зберігання в електронній (включаючи  цифрову), оптичній чи іншій формі, яку  «читає машина».         Розповсюдженням примірників аудіовізуальних творів чи фонограм визнається випуск в обіг примірників аудіовізуальних творів чи фонограм і будь-які дії розповсюджувачів цих примірників, що спричиняють, незалежно від способу, передачу права власності або передачу права володіння, права користування або права розпорядження на ці примірники.    Відтворювач — це юридична або фізична особа, яка замовила відтворення або самостійно здійснила таке відтворення на обладнанні, що є його власністю або перебуває у його володінні чи користуванні.   Розповсюджувач примірників аудіовізуальних творів чи фонограм — суб'єкт підприємницької діяльності, який придбав у власність або одержав у володіння (розпорядження) випущені в обіг примірники аудіовізуальних творів чи фонограм з метою їх передачі у власність або у володіння, користування, розпорядження третім особам шляхом продажу через мережу оптової, роздрібної або дрібнороздрібної торгівлі або в інший спосіб.  Кримінальним правопорушенням є будь-яке інше використання чужих творів, комп'ютерних програм і баз даних, об'єктів суміжних прав без дозволу осіб, які мають авторське право або суміжні права. До інших форм і способів використання чужих творів слід віднести публічне виконання і публічне сповіщення творів; публічний показ; будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі чи по кабелях уже переданих в ефір творів, якщо воно здійснюється іншою організацією; переклади творів; переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання у майновий найм чи у комерційний прокат та іншої передачі до першого продажу примірників твору; здавання в найм після першого продажу, відчуження іншим способом примірників аудіовізуальних творів, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих на фонограмі або у формі, яку «читає машина»; імпорт примірників творів. Наведений перелік не є вичерпним.

Відповідальність за наведені кримінальні правопорушення настає за двох таких умов:

1) об'єкт авторського права  чи суміжних прав, на який було  звернуто посягання, охороняється  законом;

2) якщо злочинні дії  завдали матеріальної шкоди суб'єкту  авторського права чи суміжних  прав у великому або в особливо  великому розмірі. Стаття 176 КК  України чітко визначає, що слід  розуміти під цими поняттями.  Матеріальна шкода вважається  завданою у великому розмірі,  якщо вартість примірників незаконно  відтворених чи розповсюджених  творів, матеріальних носіїв комп'ютерних  програм, баз даних, виконань, фонограм, аудіо- та відеокасет, дискет, інших носіїв інформації або  сума доходу, отриманого внаслідок  незаконного опублікування, виконання,  показу чи публічного оприлюднення  творів, комп'ютерних програм, баз  даних, виконань, фонограм, програм  мовлення, продажу аудіо- та відеокасет, дискет, інших носіїв інформації  у сто і більше разів перевищує  неоподатковуваний мінімум доходів  громадян, є завданою в особливо  великому розмірі — якщо їх  вартість або сума доходу у  тисячу і більше разів перевищує  неоподатковуваний мінімум доходів  громадян.            Якщо злочинні дії завдали суб'єкту авторського права чи суміжних прав матеріальної шкоди у великому розмірі, то ці дії караються штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення.            Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, — караються штрафом від двохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією всіх примірників, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення, аудіо- та відеокасет, дискет, інших носіїв інформації та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення.            Дії, передбачені вище, вчинені службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи, — караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.           Суб'єктивна сторона зазначених злочинів характеризується умислом. Мотиви порушення авторського права і суміжних прав для кваліфікації злочину значення не мають. Спонукати до вчинення злочину можуть корисливість, кар'єризм або інша особиста зацікавленість.       Суб'єктом злочину може бути будь-яка фізична особа — як посадова, так і приватна, в тому числі і сам автор, якщо він приховав співавторство інших осіб у створенні твору науки, літератури, мистецтва, комп'ютерних програм, баз даних, виконання, фонограми чи програми мовлення.     Стаття 177 КК України «Порушення прав на об'єкти промислової власності» має своїм призначенням кримінально-правовий захист патентних прав. Використання об'єктів промислової власності, що охороняються патентами або іншими охоронними документами (свідоцтвами), також може мати місце лише з дозволу патентовласника. Будь-яке використання об'єкта промислової власності без дозволу патентовласника вважається незаконним (крім випадків, передбачених законом). Незаконним використанням об'єкта промислової власності вважається виготовлення, пропонування для продажу, застосування або ввезення, зберігання, інше введення в господарський обіг продукту, виготовленого із застосуванням запатентованого об'єкта промислової власності без дозволу патентовласника. Але при цьому слід мати на увазі, що чинне законодавство України про промислову власність передбачає випадки використання об'єктів цієї власності, які не визнаються порушеннями патентних прав.