Поняття права інтелектуальної власності

Отже, результатом творчої діяльності є щось таке, чого ще не було — це суспільно-історична унікальність. Цей результат має бути новим, оригінальним, він не може бути повторенням уже відомого. Такі результати можуть з'явитися саме внаслідок творчої діяльності. У цьому аспекті специфічною рисою творчості є те, що творча діяльність не може бути повторенням відомого, її результату завжди властива новизна.

Творчість властива людині у будь-якій сфері її доцільної діяльності. Конституція України проголошує свободу творчості у ст. 54. Це означає, що людина може творити у будь-якій галузі діяльності все, що їй забажається. Проте обмеження творчості встановлюються законом — творчість не може бути антисуспільною, аморальною, спрямованою проти людства.

Творча діяльність — поняття більш широке ніж інтелектуальна діяльність. До поняття «результати творчої діяльності» чи просто «результати творчості» або «творчі результати» належать будь-які результати творчості. Результати інтелектуальної діяльності — це результати творчої діяльності. Але результати інтелектуальної діяльності обов'язково мають відповідати встановленим вимогам закону. Лише за цієї умови результати інтелектуальної діяльності можуть стати об'єктами інтелектуальної власності. У разі їх невідповідності вимогам закону вони не можуть стати об'єктами правової охорони.

Інтелектуальна діяльність і творча діяльність — це розумова діяльність. У цьому аспекті ці два види діяльності збігаються. Але не всяка розумова діяльність є інтелектуальною чи творчою. Людина може розумово працювати, але творчого результату не досягти. Слід мати на увазі й те, що розумовою діяльністю займаються багато людей і з розвитком суспільства їх стає все більше, це — вчені, інженери, вчителі, лікарі та ін. Творчість, внаслідок якої з'являється щось нове, властива далеко не всім.

Отже, інтелектуальна діяльність відрізняється від творчої тим, що її результати неодмінно стають об'єктами правової охорони. Далеко не всі результати творчої діяльності стають об'єктами інтелектуальної власності і, отже, об'єктами правової охорони.

Кількість результатів творчої діяльності значно переважає кількості об'єктів інтелектуальної власності. До результатів творчої діяльності належать і ті, що з тих чи інших причин не можуть стати об'єктами правової охорони, наприклад, винаходи, що втратили патентоздатність, не запатентовані об'єкти промислової власності.

Отже, творчі результати — це результати творчої діяльності, що можуть бути об'єктами правової охорони, а можуть і не бути. Ті результати творчої діяльності, що наділяються правовою охороною і визнаються об'єктами інтелектуальної власності, є результатами інтелектуальної діяльності.

 

4. Співвідношення понять інтелектуальна власність та власність.

Право власності і право інтелектуальної власності - це різні правові інститути, хоча вони і мають багато спільного. Воно полягає в тому, що їх суб'єктам належать однакові права на об'єкти власності. Суб'єкти права інтелектуальної власності мають стосовно результатів творчої діяльності такі само правомочності, як і суб'єкти звичайного права власності. Це - право володіння, користування і розпорядження об'єктом своєї власності на свій розсуд (ст. 41 Конституції України). Спільними є способи виникнення права власності і права інтелектуальної власності, незважаючи на їх різноманітність:

• право власності виникає шляхом виробництва об'єкта, право інтелектуальної власності виникає також шляхом створення твору, винаходу тощо;

• право власності виникає шляхом укладення цивільно-правових договорів, так само виникає і право інтелектуальної власності.

    Проте між цими  двома видами права власності  існує чимало суттєвих відмінностей. Зокрема:

1. Право власності (крім права власності, що встановлюється договором позики) не обмежене будь-яким строком. Цей строк може бути перерваний тільки у випадках, передбачених законом.

Право інтелектуальної власності встановлюється лише на певний строк, наприклад, патент на винахід видається строком лише на 20 років. Після чого винахід стає надбанням суспільства.

2. На окремі об'єкти (винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо) правова охорона встановлюється лише після кваліфікації пропозиції як винаходу чи іншого об'єкта та його державної реєстрації.

      Встановлення  звичайного права власності на  матеріальний об'єкт спеціальної  кваліфікації на потребує. Державна  реєстрація права власності на  матеріальні об'єкти необхідна  лише у випадках, передбачених  законом (нерухомості, транспортних  засобів тощо).

     3. Найбільш  суттєва відмінність між зазначеними  правами власності полягає в  тому, що звичайне право власності  встановлюється на матеріальні  об'єкти - предмети навколишнього  середовища.

     Об'єктами права  інтелектуальної власності можуть  бути лише нематеріальні об'єкти - речі, які в римському приватному  праві називались безтілесними. Як уже зазначалось, об'єктами  інтелектуальної власності є  ідеї, образи, символи, думки, гіпотези  тощо. Перелічені об'єкти можуть  стати інтелектуальною власністю  лише за умови, що вони здатні  матеріалізуватися, втілитись у  матеріальних носіях. Ідея, яка не  здатна до такої матеріалізації, об'єктом права інтелектуальної  власності не стає. Проте законодавство  деяких країн встановлює правову  охорону і на ідеї.

       4. Суттєвою  відмінністю права інтелектуальної  власності від звичайного права  власності є здатність об'єкта  інтелектуальної власності до  тиражування, чого не можна сказати  про матеріальні об'єкти власності. Ідеї, образи, звуки, символи тощо  мають здатність до багаторазового  втілення в матеріальному об'єкті. Книга, наприклад, в якій втілено  інтелектуальну власність її  автора, може бути тиражована  в будь-якій кількості. Те ж  саме стосується й інших об'єктів  інтелектуальної діяльності. Проте  при цьому слід мати на увазі, що право інтелектуальної власності  встановлюється і діє лише  саме щодо цієї нематеріальної  речі (ідеї, образи, символи, сполучення  звуків тощо), а не щодо матеріальних  носіїв, у яких втілено задум  автора. Власниками матеріальних  носіїв, в які втілено об'єкти  інтелектуальної власності, будуть  інші особи, які придбали такі  носії на законній підставі. Цих  власників може бути стільки, скільки тиражовано копій зазначених  матеріальних носіїв, а суб'єктом права інтелектуальної власності буде лише автор чи його правонаступник. Право інтелектуальної власності - це право володіння, користування і розпоряджання результатом інтелектуальної діяльності на свій розсуд. Суб'єкт права інтелектуальної власності має право на володіння її результатом. До будь-якого втілення цього результату в матеріальному носії володарем його може бути тільки автор чи його правонаступник. Наприклад, якщо певна музика чи слова пісні склалися у свідомості автора, або навіть уже записані на папері, але ще не оприлюднені, то володарем цієї музики чи слів пісні є автор. Коли ж ноти чи слова пісні опубліковані, то в силу здатності до тиражування ці твори можуть бути у володінні багатьох осіб, але всі вони будуть володіти музикою чи словами пісні не від свого імені, а від імені їх автора. Саме тому при виконанні пісні завжди проголошують ім'я композитора та автора слів.

 

5. Підстави виникнення (набуття) права власності.

 

Підставами виникнення прав інтелектуальної власності є юридичні факти, з якими пов'язано надання охорони праву інтелектуальної власності. Стаття 422 ЦК України закріплює положення про те, що право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених ЦК України, іншими законами та договорами. Для різних об'єктів інтелектуальної власності вони неоднакові.

Так, право інтелектуальної власності на об'єкти авторського права і суміжних прав виникає з моменту створення твору, тобто надання творам науки, літератури, мистецтва об'єктивної форми.

Право інтелектуальної власності на об'єкти суміжних прав виникає: на виконання - з моменту його першого здійснення; на фонограми і відеограми - з моменту їх вироблення; на передачу (програму) - з моменту її першого здійснення.

Майнові права інтелектуально власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, на компонування інтегральних мікросхем, сорти рослин і породи тварин, географічні зазначення є чинними від дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону. Виключні майнові права інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування інтегральних мікросхем виникають від дати подання заявки на зазначені об'єкти до відповідного державного органу.

Майнові права інтелектуальної власності на сорти рослин і породи тварин виникають від дати, наступної за датою їх державної реєстрації. Виключні майнові права на сорти рослин і породи тварин - зі січня року, що настає за роком державної реєстрації цих прав.

Майнові права інтелектуальної власності на географічні зазначення виникають від дати, наступної за датою їх державної реєстрації. На географічні зазначення виключні права не виникають.

Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого його використання та охороняється без обов'язкового подання заявки на останнє чи його реєстрації і незалежно від того, чи є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Майнові права на торговельну марку є чинними від дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку. Щодо виключних майнових прав інтелектуальної власності на вказану марку, то вони виникають від дати подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку.

Оскільки визначення дати виникнення права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію ЦК України не містить, такою вважається дата визнання пропозиції раціоналізаторською і початку її використання. Дата виникнення правової охорони комерційної таємниці також не визначена в ЦК України.

Отже, ЦК України уніфікував моменти виникнення права інтелектуальної власності на різні її об'єкти. Право інтелектуальної власності на її об'єкти може виникати на підставі цивільно-правових договорів. Майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані іншій особі повністю або частково, а умови передання майнових прав інтелектуальної власності визначаються договором. Також окремою підставою виникнення права інтелектуальної власності може бути перехід такого права у спадщину.

 

Види права інтелектуальної власності:

Особисті немайнові та майнові права інтелектуальної власності

1. Особистими немайновими  правами інтелектуальної власності  є:

1) право на визнання  людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права  інтелектуальної власності;

2) право перешкоджати  будь-якому посяганню на право  інтелектуальної власності, здатному  завдати шкоди честі чи репутації  творця об'єкта права інтелектуальної  власності;

3) інші особисті немайнові  права інтелектуальної власності, встановлені законом.

2. Особисті немайнові  права інтелектуальної власності  належать творцеві об'єкта права  інтелектуальної власності. У випадках, передбачених законом, особисті  немайнові права інтелектуальної  власності можуть належати іншим  особам.

3. Особисті немайнові  права інтелектуальної власності  не залежать від майнових прав  інтелектуальної власності.

4. Особисті немайнові  права інтелектуальної власності  не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом.

 

1. Майновими правами інтелектуальної  власності є:

1) право на використання  об'єкта права інтелектуальної  власності;

2) виключне право дозволяти  використання об'єкта права інтелектуальної  власності;

3) виключне право перешкоджати  неправомірному використанню об'єкта  права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке  використання;

4) інші майнові права  інтелектуальної власності, встановлені  законом.

2. Законом можуть бути  встановлені винятки та обмеження  в майнових правах інтелектуальної  власності за умови, що такі  обмеження та винятки не створюють  істотних перешкод для нормальної  реалізації майнових прав інтелектуальної  власності та здійснення законних  інтересів суб'єктів цих прав.

3. Майнові права інтелектуальної  власності можуть відповідно  до закону бути вкладом до  статутного капіталу юридичної  особи, предметом договору застави  та інших зобов'язань, а також  використовуватися в інших цивільних  відносинах.

 

Права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору

Особисті немайнові права на об'єкт інтелектуальної власності, який був створений при виконанні трудового договору, належать працівникові, який створив такий об'єкт. Майнові ж права належать спільно як працівникові, так і роботодавцю такої особи. Слід зазначити, що раніше, до прийняття Цивільного кодексу України, майнове право на об'єкт, створений в процесі трудових відносин, належало роботодавцеві, який в свою чергу повинен був виплатити творцеві авторську винагороду.

Право інтелектуальної власності на об'єкти, які створені працівником не при виконанні службових обов'язків чи не за дорученням роботодавця, належать працівникові.