Основні поняття авторського права

Авторське право – особисті (немайнові) і майнові права авторів та їхніх правонаступників, пов'язані зі створенням і використанням наукових літературних і мистецьких творів [4, с. 52]. 

Виходячи з цього визначення поняття «авторське право» права автора поділяють на особисті (немайнові) і майнові. 

До немайнових прав відносять: 

• Ð²Ð¸Ð¼Ð°Ð³Ð°Ð½Ð½Ñ визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора і його примірниках і за будь якого публічного використання твору, якщо це практично можливо; 

• Ð·Ð°Ð±Ð¾Ñ€Ð¾Ð½ÑÑ‚и під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом; 

• Ð²Ð¸Ð¼Ð°Ð³Ð°Ñ‚и збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворення чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі й репутації автора. 
 

Особисті немайнові права не можуть бути передані іншим особам. 

До майнових прав автора належать: 

• Ð²Ð¸ÐºÐ»ÑŽÑ‡Ð½Ðµ право на використання твору у будь-якій формі; 

• Ð²Ð¸ÐºÐ»ÑŽÑ‡Ð½Ðµ право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами; 

• Ð²Ñ–дтворення творів; 

• Ð¿ÐµÑ€ÐµÐºÐ»Ð°Ð´ творів; 

• Ð¿ÑƒÐ±Ð»Ñ–чне використання і публічне сповіщення творів тощо [5, с. 14; 6]. 
 

Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, який вміщується на кожному примірнику твору і складається з латинської літери С у колі - ©, імені (найменування) особи, яка володіє авторським правом, і року першої публікації твору [2, с. 34].  

Законодавча база, що стосується авторського права в Україні практично сформована. Це не розрізнена сукупність чинних нормативних актів, а достатньо цілісна система. Ієрархія законодавчої бази формується на основі правової сили певних нормативних актів. Нормативні акти нижчого рангу співголосні та не суперечать актам вищого рангу, що мають більшу юридичну силу. 

Розглянемо систему нормативних актів з авторського права в Україні, до яких належать: 

• ÐšÐ¾Ð½ÑÑ‚итуція України; 

• Ð¼Ñ–жнародні угоди; 

• Ð·Ð°ÐºÐ¾Ð½Ð¸ України : а) спеціальні, б) інші закони; 

• Ð¦Ð¸Ð²Ñ–льний та Кримінальний кодекси України; 

• Ð¿Ñ–дзаконні акти (Президента, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств). 
 

Основний Закон є найважливішим джерелом українського авторського права та має найвищу юридичну цінність. Усі закони й інші нормативно-правові акти ґрунтуються на положеннях Конституції України та повинні відповідати їй. Стосовно сфери інтелектуальної творчої діяльності в Основному Законі йдеться: про свободу літературної, художньої та наукової творчості, право володіти, користуватися й розпоряджатися результатами своє творчої діяльності тощо [7].  

Оскільки авторське право є складовою частиною цивільного права, найвищу юридичну чинність серед нормативно-правових актів якого має Цивільний кодекс України, останній широко застосовується в регулюванні авторських відносин.  

Від здобуття незалежності Україна тривалий час послуговувалася нормами радянського Цивільного кодексу, що був прийнятий ще в 1963 р. Однак унаслідок невідповідності цього документа новим суспільним умовам, у 1994 р. спеціальним законом були вилучені статті 473-513, тобто фактично всі статті, що регулювали авторські правовідносини [8 , с. 687]  

Однією з основних умов успішного функціонування системи інтелектуальної власності є забезпечення захисту прав авторів. Отож важливу роль у цьому відіграють поява в 2001 р. нового Кримінального кодексу України та подальші його редакції та зміни, зокрема від 22 травня 2003 р. та 9 лютого 2006 р. 

Зміни, внесені до Кримінального кодексу України у травні 2003 р. та лютому 2006 р., встановлюють суворіші санкції, що можуть бути застосовані до порушників чинного законодавства у сфері авторського права та суміжних прав [9 , с. 3 ]. 

Загалом прийняття нового Кримінального кодексу України можна розглядати як політично важливий крок у напрямі європейської інтеграції та створення в Україні якісного законодавства, що регулює значну частину правовідносин у сфері захисту об’єктів інтелектуальної власності. 

3. ОБ’ЄКТИ Й СУБ’ЄКТИ АВТОРСЬКОГО ПРАВА 

Об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, виражені в будь-якій об'єктивній формі. Твір — це результат творчої праці, комплекс ідей, образів, поглядів тощо. При цьому твір визнається об'єктом правової охорони незалежно від його призначення, художнього рівня, а також змісту і способу його вираження. Для надання правової охорони не має значення чи твір опублікований, чи ще не опублікований, — важливо, щоб він був виражений у певній об'єктивній формі. Форма вираження твору може бути усна, письмова, звуко- чи відеозапис, зображення, об'ємно-просторова тощо. Розвиток науки і техніки породжує все нові форми вираження твору. Чинне законодавство не містить повного переліку об'єктів авторського права, оскільки життя у своєму розвитку може породжувати все нові й нові форми об'єктивного вираження творчої діяльності людей. 

Отже, об'єктом авторського права може бути не будь-який твір, а лише той, що має певні, встановлені законом, ознаки: а) творчий характер; б) вираження у будь-якій об'єктивній формі. Об'єктом авторського права може бути лише твір, що є результатом творчої праці. Якщо якесь творення не є результатом творчої праці, то така робота не може бути визнана твором і, отже, об'єктом авторського права. Не вважається об'єктом авторського права суто технічна робота (наприклад, передрук на друкарській машинці чи набір на комп'ютері чужого твору або навіть його літературна обробка редагування, коректура тощо) [1 , с. 142 ]. 

Відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 8) об’єктами авторського права є [10]: 

А) літературні та художні твори, зокрема: 

- романи, поеми, статті та інші письмові твори та графіки; 

- лекції, промови, проповіді та інші усні твори; 

- драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші сценічні твори; 

- твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; 

- фотографічні твори; 

- твори ужиткового мистецтва; 

- ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; 

- переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; 

- збірники творів, інші складені твори, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної власності;  

Б) комп’ютерні програми; 

В) компіляція даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності; 

Г) інші твори. 

Суб’єкти авторського права – особи, котрим належить суб’єктивне авторське право на твір. Ними можуть бути як громадяни України, так й іноземні громадяни чи особи без громадянства. Вік фізичної особи, що є суб’єктом авторського права, не впливає на охороноспроможність твору. Суб’єктивне авторське право на твір виникає внаслідок створення твору, успадкування чи передання авторських прав за договором. До основних суб’єктів авторського права належать: