Контрольна робота з "Цивільне право"

2. Підставами виникнення зобов’язань  передбачені статтею 11 Цивільного  кодексу України. Найпоширенішими  підставами є договори. Проте  зобов’язання можуть також виникати  із правомірних односторонніх  дій суб’єктів правовідносин, а також із цивільних правопорушень (деліктів). Такі зобов’язання називають недоговірними.

3. Недоговірне зобов’язання –  це правовідношення, що виникає  між кредитором та боржником  з інших підстав, ніж договір,  тобто це може бути правочин, інші юридичні факти чи закон.

4. Недоговірні зобов’язання поділяються  на регулятивні та охоронні. Регулятивні  недоговірні зобов’язання виникають  у результаті правомірної поведінки  суб’єктів цивільного права,  тобто ті, що виникають у результаті  односторонніх правочинів, адміністративних актів, юридичних вчинків: ведення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення, публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу, публічна обіцянка нагороди за результатами конкурсу. Охоронні недоговірні зобов’язання настають у результаті порушення суб’єктивних прав і застосування охоронюваних цивільно-правових норм як наслідки різних правопорушень та інших конфліктних ситуацій.

5. На сучасному етапі поряд  з традиційними видами недоговірних  зобов’язань, відомими ще з  римського права: ведення чужих справ без доручення (глава 79 Цивільного кодексу України – вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення), зобов’язання щодо заподіяння шкоди (глава 82 ЦК – відшкодування шкоди), зобов’язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення (глава 83 ЦК – набуття, збереження майна без достатньої правової підстави), – з’явилися нові види зобов’язань: із публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу (параграф 1 глави 78 ЦК), публічної обіцянки нагороди за результатами конкурсу (параграф 2 глави 78 ЦК), із рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної та юридичної особи (глава 80 ЦК), із створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи (глава 81 ЦК).

Оскільки після здобуття незалежності Україна почала розбудову демократичної, правової, соціальної держави, формування громадянського суспільства, в центрі уваги якого знаходяться людина, захист її цивільних прав та законних інтересів, всебічне забезпечення прав і свобод людини проголошене найвищою соціальною цінністю, що прямо закріплено у Конституції України. У зв’язку з цим, у сфері захисту цивільних прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб важливе значення займають відповідні юридичні гарантії, до яких належить і ефективне правове регулювання виконання недоговірних зобов’язань.  
ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ №1

3 жовтня військова частина закупила  у сільськогосподарського підприємства 50 т. картоплі. Половину картоплі (25 т.) було вивезено відразу, а  решта залишилася у сільськогосподарського підприємства на зберіганні до 18 травня.

Внаслідок пожежі у сільськогосподарському підприємстві, що сталася 5 листопада  з випадкових причин, частина картоплі (приблизно 15 т.), стала не придатна для  використання в їжу. 15 листопада  військова частина звернулася до сільськогосподарського підприємства з претензією про передачу їй 25 т. картоплі в натурі. 10 т. картоплі сільськогосподарське підприємство повернуло без заперечень, а щодо різниці в 15т. відмовило в задоволенні претензійних вимог, спираючись на те, що ризик випадкової загибелі картоплі несе військова частина.

Військова частина подала позовну  заяву до господарського суду про  витребування від сільськогосподарського підприємства 15 т. картоплі в натурі.

Яке рішення має прийняти суд?

 

У данній задачі вказано, що між сільськогосподарським підприємством та військовою частиною було укладено договір купівлі-продажу 50 т. картоплі. Половину картоплі було вивезено відразу, а решта залишилася у сільськогосподарського підприємства на зберіганні до 18 травня. Отже можна говорити про укладення договору зберігання і виникнення відповідних правовідносин. Також, 5 листопада з випадкових причин внаслідок пожежі у сільськогосподарському підприємстві частина картоплі біля 15 т. стала не придатна для використання в їжу. У сільськогосподарського підприємства виник борг перед військовою частиною у розмірі 15 т картоплі. Сільськогосподарське підприємство відмовилося від претензій військової частини, тому що ризик випадкової загибелі картоплі несе військова частина.

У ч. 3 ст. 950 ЦКУ вказується, що зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності. Таким чином, нам необхідно звернути увагу на строки укладення договору зберігання. В умові задачі вказується, що картопля була закуплена військовою частиною 3 жовтня. Половину картоплі було залишено у сільськогосподарського підприємства на зберіганні до 18 травня. За умовою пожежа на сільськогосподарському підприємстві склалася 5 листопада і відбулася з випадкових причин, що спричинило втрату частини картоплі (приблизно 15 т.), яка стала не придатна для використання в їжу. Таким чином, військова розмістила картоплю 3 жовтня на зберігання до 18 травня, а 5 листопада відбулася пожежа. Таким чином, строк зберігання не минув, відповідно підстав для застосування ч. 3 ст. 950 ЦКУ немає.

Також у ст. 950 ЦК України вказується, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Отже, на підставі п. 1 ст. 950 ЦКУ сільськогосподарське підприємство повинне відшкодувати військовій частині вартість 15 т. картоплі. Тому що, у відповідності з ч. 1 ст. 951 ЦКУ збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі — у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі — у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ №2

Федоренко звернувся в АКБ  "Базис" за кредитом і одержав його під заставу належного йому на правах приватної власності житлового будинку. Між сторонами були укладені два договори - кредитний договір і договір про заставу. Проте, через день Федоренко було запропоновано замінити договір про заставу договором купівлі-продажу будинку. Доцільність такої заміни представник банку пояснив тим, що застава будинку потребує особливої реєстрації, а у випадку не повернення кредиту потребується одержання рішення суду на його продаж. Все це пов'язано з великим клопотом і додатковими витратами. Інтереси Федоренко будуть гарантовані тим, що в договір буде включена умова, за якою банк приймає на себе зобов'язання учинити зворотний продаж будинку Федоренко, якщо він своєчасно сплатить борг перед банком. Федоренко звернувся за консультацією в юридичну фірму "Процес".

Яку відповідь йому повинні  дати в юридичній фірмі?

 

В умовах завдання вказано, що між Федоренко та банком було укладено два договори кредитний договір за яким Федренко отримує кредит для купівлі житлового будинку на правах приватної власності та зобов’язується сплачувати кредит та договір про заставу, згідно з яким будинок передається у заставу банку до моменту повної сплати вартості кредиту та відсотків по ньому. Згідно завдання, дані договори були укладені. За ст. 577 ЦКУ, що у випадку, якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом, моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Таким чином, через день Федоренко було запропоновано замінити договір про заставу договором купівлі-продажу будинку. Доцільність такої заміни представник банку пояснив тим, що застава будинку потребує особливої реєстрації, а у випадку не повернення кредиту потребується одержання рішення суду на його продаж, це пов'язано з великим клопотом і додатковими витратами. Інтереси Федоренко будуть гарантовані тим, що в договір буде включена умова, за якою банк приймає на себе зобов'язання учинити зворотний продаж будинку Федоренко, якщо він своєчасно сплатить борг перед банком. Банк запропонував Федоренко, договір купівлі-продажу, крім кредитного договору. Таким чином виникли наступні правовідносини: банк надає Федоренку кредит під купівлю житлового будинку. При здійсненні купівлі-продажу будинку, банк укладає договір купівлі-продажу будинку з самим Федоренко і викупає у нього будинок та включає в цей договір пункт, в якому передбачено право зворотного викупу будинку за умови своєчасної сплати усіх платежів по кредиту. У ч. 1 ст. 697 ЦКУ вказано, що договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. Покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару. Дана стаття допускає можливість такого варіанту подій: банк самостійно купує житловий будинок у свою власність і в подальшому укладає договір кредиту та договір купівлі-продажу з умовою, що право власності перейде до Федоренко після сплати коштів по кредиту. Згідно умов завдання, банк пропонує купити будинок вже у самого Федоренка.

Таким чином, різниця між першим варіантом (кредитний договір та договір застави) та другим варіантом (кредитний договір та договір купівлі-продажу з правом зворотнього викупу) полягає у тому, що право власності в першому випадку належить Федорченко, а в другому випадку – банку. У    ст. 572 ЦКУ вказується, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Федорченко що у першому випадку, що у другому не буде мати права віджчуджувати майно, оскільки у першму випадку воно в заставі, а у другому випадку – воно йому не належить.  Право власності переважає право ропорядження і зворотнього викупу, оскільки надання кредиту – процес досить тривалий, після проходження цього часу може виникнути багато різних подій – наприклад на ринку вартість майна значно підвищиться, ці випадки передбачити цілком неможливо або дуже важко, тому юридична фірма порекомендує зупинитись на першому варіанті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Цивільний кодекс України вiд 16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356
2. Габріадзе M. Р. Зобов'язання, що виникають внаслідок створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи у цивільному законодавстві України : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук : спсц. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / M. Р. Габріадзс. - К., 2007. - 20 с.
3. Отраднова О. О. Недоговірні зобов'язання в цивільному праві України : навч. посіб. / О. О. Отраднова. - К.: Юрінком Інтер, 2009. - 240 с.
4. Цивільне право України : підручник : в 2 т. Т. 2 / [за рсд. Є. О. Харитонова, H. Ю. Голубєвої]. - X. : Одісссй, 2008. - 872 с.
5. Цивільне право України : підручник : у 2 т. Т. 2 / [Борисова В. І. (кер. авт. кол.), Баранова Л. M., Жилінкова І. В. та ін.; за заг. рсд. В. I. Борисова, I.В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького]. - К.: Юрінком Інтср, 2004. - 552 с.
6. Цивільне право України: Навч. посіб. / Ю. В. Білоусов, С. В. Лозінська, С Д. Русу та ін. — За ред. Р. О. Стефанчука. — К.: Наукова думка; Прецедент, 2004. — 448 с.
7. Цивільний кодекс України: наук.-практ. комент. / за заг. рсд. Є. О. Харитонова. О. І. Харитонової, Н. Ю. Голубєвої. - К.: Вссукр. асоц. видавців «Прав, єдність», 2008. - 740 с.

1. Конституція України: Прийнята  на п"ятій сесії Верховної  Ради України 28.06.96 р. // Відомості  Верховної Ради України. - 1996.- №30.- ст.141.

2. Цивільний Кодекс України  від 01.01.2003 р. // Голос України. - 2003.- 12 березня, ст.5-28.

3. Постанова пленуму верховного  Суду України "Про судову  практику в справах про визнання  угод недійсними" від 28.04.1978 р. №3 . - К.:Юрінком Інтер. - 1999.

4. Бірюков І.А., Заїка Ю.О.,Співак  Б.М. Цивільне право України.  Загальна частина.Навч. посібник  для юрид.вузів 2000 р.

5. Бірюков І.А., Заїка Ю.О.,Співак  Б.М. Цивільне право України.  Загальна частина.Навч. посібник  для юрид. спец.вищих закладів освіти. - К.-2000.-ст.304.

6. Бойко М.Д., Співак В.М., Хазін  М.А. Цивільно-правові документи. 

2-ге вид. - К: Наукова думка, 1997 р. - ст. 167.

7. Борисова В.І., Спасибо-Фатєєва  І.В., Яроцький В.Л. Цивільне право  України. - К.: Юрінком Інтер. - 2004. - ст. 456.

8. Брагинский М.И., Витрянский В.В.  Договорное право. - М. - 2001. ст.456.

9. Дзера О.В., Кузнєцова Н.С. Цивільне  право України. - К: Юрінком.- 1999 р. - ст. 756.

10. Дзера О.В., Кузнєцова Н.С. Цивільне  право України. - К: Юрінком.- 2004 р. - ст. 639.

11. Стефанчук Р.О. Цивільне право  України. - К.: Наукова думка. - 2004. - ст. 448 .

12. Харитонов Є.О., Саніахметова  Н.О. Цивільне право України.- К.- " Істина".- 2003, ст.773.

13. ШевченкоЯ.М. Цивільне право  України. К: Юрінком, 2003. - ст. 406.