Геологічно небезпечні явища

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся  Гончара

Факультет заочної та дистанційної освіти

Кафедра менеджменту ЗЕД 
 
 
 
 

Робота  з дисципліни: «Цивільний захист»

З теми: «Геологічно небезпечні явища» 
 
 
 
 

Перевірив викладач:

Довгаль В. И.

Виконала:

Студентка групи ВЗ-11м-1з

Шуміхіна  Олена 
 
 
 
 

Дніпропетровськ

2011

ЗМІСТ 

1. Класифікація  та основні характеристики гелогічно небезпечних явищ

1.1.  Землетруси

1.2.  Вулканізм

1.3. Зсуви, обвали, осипи

      2. Рекомендації до виконання за наявності гелогічно небезпечного явища.

Виновки

Список літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

    Землетруси, повені, зсуви, селеві потоки, бурі, урагани, снігові заноси, лісові пожежі лише протягом останніх 20 років забрали  життя більше трьох мільйонів  чоловік. За даними ООН, за цей період майже один мільярд жителів нашої  планети зазнав збитків від стихійних  лих.

    Серед надзвичайних ситуацій природного походження на Україні найчастіше трапляються:

    - геологічні небезпечні явища  (зсуви, обвали та осипи, просадки  земної поверхні);

    - метеорологічні небезпечні явища  (зливи, урагани, сильні снігопади,  сильний град, ожеледь);

    - гідрологічні небезпечні явища  (повені, паводки, підвищення рівня  грунтових вод та ін.);

    - природні пожежі лісових та  хлібних масивів;

    Особливості географічного положення України, атмосферні процеси, наявність гірських масивів, підвищень, близькість теплих морів зумовлюють різноманітність  кліматичних умов: від надлишкового зволоження в західному Поліссі - до посушливого - в південній Степовій зоні. Виняткові кліматичні умови  на Південному березі Криму, в горах  Українських Карпат та Криму. Внаслідок  взаємодії всіх цих факторів виникають  небезпечні стихійні явища. В окремих  випадках вони мають катастрофічний характер.

    Стихійні  явища часто виникають в комплексі, що значно посилює їх негативний вплив. Небезпечні природні явища, переважно, визначаються трьома основними групами  процесів - ендогенні, екзогенні та гідрометеорологічні. Стихійні лиха, що мають місце на території України, можна поділити на прості, що включають  один елемент наприклад, сильний  вітер, зсув або землетрус) та складні, що включають декілька процесів однієї групи або кількох груп, наприклад, негативних атмосферних та геодинамічних  екзогенних процесів, ендогенних, екзогенних та гідрометеорологічних процесів у  поєднанні з техногенними. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Класифікація  та основні характеристики гелогічно  небезпечних явищ

 

       Небезпечне  природне явище — подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю  інтенсивністю, масштабом поширення  і тривалістю можуть уражати людей, об'єкти економіки та довкілля.

       Справжнім лихом є землетруси, повені, зсуви, селеві потоки, бурі, урагани, снігові  заноси, лісові пожежі. Лише за останні 20 років вони забрали життя понад  трьох мільйонів людей. За даними ООН, за цей період майже один мільярд  жителів нашої планети зазнали  шкоди від стихійних лих.

       На  території України можливе виникнення практично всього спектра небезпечних  природних явищ і процесів геологічного, гідрогеологічного та метеорологічного походження.

       Серед надзвичайних ситуацій природного походження в Україні найчастіше трапляються:

• геологічно небезпечні явища: зсуви, обвали та осипи, просадки земної поверхні різного походження та ін.;
• метеорологічні небезпечні явища: зливи, урагани, сильні снігопади, сильний град, ожеледь;
• гідрологічно небезпечні явища: паводки, підвищення рівня ґрунтових вод та ін.;
• природні пожежі лісових та хлібних масивів;
• масові інфекції та хвороби людей, тварин і рослин.

     Територія України характеризується дуже складними  умовами, що визначає полігенетичний характер стихійних лих та певні просторові закономірності їх прояву в різних географічних зонах і районах.

     Надзвичайні ситуації природного походження в Україні  поділяються на геологічні, географічні, метеорологічні, агрометеорологічні, морські гідрологічні, гідрологічні небезпечні явища, природні пожежі, епідемії, епізоотії, епіфітотії.

     Стихійні  явища, як правило, виникають в комплексі, що значною мірою посилює їх негативний вплив. Небезпечні природні явища в  основному визначаються проявом трьох головних груп чинників - ендогенних, екзогенних та гідрометеорологічних процесів.

     Стихійні  лиха, що мають місце на території  України, можна поділити на прості —  що одним елементом, наприклад сильний  вітер, зсув або землетрус, та складні, з кількома одночасно діючими процесами однієї групи або кількох груп, наприклад негативних атмосферних та геодинамічних екзогенних процесів, ендогенних, екзогенних та гідрометеорологічних процесів у поєднанні з техногенними.

     Аварії  природного характеру класифікуються за такими основними ознаками:

• масштабами наслідків відповідно до територіального поширення;
• розмірами заподіяних (очікуваних) економічних збитків та людських втрат;
• кваліфікаційними ознаками надзвичайних ситуацій.

 

1. Землетруси

 

     Землетруси  — підземні поштовхи у земній корі чи верхній частині мантії, що спричиняють  коливання земної поверхні, деформацію земної кори та руйнування інженерних споруд.

     Ділянка підземного удару викликає пружні коливання (сейсмічні хвилі), що поширюються  по землі у всіх напрямках. Ділянку  землі, із якої виходять хвилі землетрусу, називають центром, а розташовану  на поверхні землі — епіцентром землетрусу. Як правило, коливання земної кори спостерігаються у вигляді  поштовхів, їхнє число і проміжки часу між ними можуть бути різноманітними і мало передбаченими. Інтенсивність  землетрусу вимірюється в балах  за шкалою Ріхтера, а останні роки у нашій країні та у ряді європейських держав використовують 12-бальну міжнародну шкалу MSK-64. Інтенсивність землетрусу зменшується до периферії зони катастрофи. Землетруси завжди супроводжуються  багатьма звуками різноманітної  інтенсивності (типу вибухів, гуркоту  грому, звуків від будинків і споруд, що руйнуються, та ін.). Осередки землетрусів  перебувають на глибині ЗО—60 км, а інколи й до 700 км. Залежно від  причин і місця виникнення землетруси поділяються на тектонічні, вулканічні, обвальні і моретруси.

     Землетруси  класифікують за причинами їх виникнення і за інтенсивністю коливання  ґрунту на поверхні землі. Класифікація землетрусів за причинами їх виникнення показана на рис. 1.

     Інтенсивність землетрусу зменшується до периферії  зони катастрофи. Землетруси супроводжуються  завжди багатьма звуками різноманітної  інтенсивності (типу вибухів, розкотів грому, звуків від будинків і споруд, що руйнуються та інше). Осередки землетрусів  знаходяться на глибині 30 - 60 км, а інколи па глибині до 700 км. Залежно від причин і місця виникнення, землетруси поділяються на тектонічні, вулканічні, обвальні і моретруси.  
 

Рис. 1. Класифікація землетрусів за причинами  виникнення 

Землетруси  захоплюють великі території і характеризуються:  

•  руйнуванням  будівель і споруд, під уламки  яких потрапляють люди;
• виникненням масових пожеж і виробничих аварій;
• затопленням населених пунктів і цілих районів;
• отруєнням газами при вулканічних виверженнях;
• ураженням людей і руйнуванням будівель уламками вулканічних гірських порід;
• ураженням людей і виникненням осередків пожеж у населених пунктах від вулканічної лави;
• провалом населених пунктів при обвальных землетрусах;
• руйнуванням і змиванням населених пунктів хвилями цунамі;
• негативною психологічною дією.

     Сейсмоактивні зони оточують Україну на південному заході і півдні. Це зони: Закарпатська, Вранча, Кримсько-Чорноморська та Південно-Азовська.

     У сейсмічному відношенні найнебезпечнішими  областями в Україні є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська  та Автономна Республіка Крим.

     На  теренах Закарпаття відзначаються  осередки землетрусів з інтенсивністю 6-7 балів (за шкалою Ріхтера) у зонах  Тячів-Сигет, Мукачево-Свалява. Закарпатська сейсмоактивна зона характеризується проявом землетрусів, що відбуваються у верхній частині земної кори на глибинах 6-12 км з інтенсивністю в епіцентрі 7 балів, що швидко затухає на близькій відстані. Шестибальні землетруси зафіксовані також у Прикарпатті (Буковина).

     Прикарпаття відчуває вплив від району Вранча (Румунія). В 1974-76 pp. тут мали місце  землетруси інтенсивністю від 3 до 5 балів.

Унікальна на Європейському континенті сейсмоактивна  зона Вранча, розташована в області  стикування Південних (Румунія) та Східних (Українських) Карпат. В її межах  осередки землетрусів розташовані  в консолідованій корі, а також  у верхній мантії на глибинах 80-160 км. Найбільшу небезпеку становлять такі, що виникають на великих глибинах. Вони спричиняють струси ґрунтів  до 8-9 балів в епіцентрі в Румунії, Болгарії, Молдові. Глибокофокусність  землетрусів зони Вранча зумовлює їх слабке затухання з відстанню, тому що більша частина України знаходиться  в 4-6-бальній області впливу цієї зони. У цьому столітті в зоні Вранча відбулося ЗО землетрусів  з магнітудою 6,5 балів. Катастрофічні  землетруси у 1940 та 1977 pp. мали магнітуду  в епіцентрі 7 балів. Швденно-західпа  частина України, що підпадає під  безпосередній вплив зони Вранча, потенційно може бути віднесена до 8-бальної зони.

     За  зонами сейсмічності Україну можна поділити за нижченаведеною картою.

     Сейсмічність  України проявляється в західних , південно-західних та в південих районах, де виділяються два основні сейсмічні  регіони: Карпатський і Кримсько-Чорноморський.

     Сейсмічність  Карпатського регіону визначається у земелетрусах з вогнищами у  Закарпатті, Карпатах, Прикарпатті, а  також на прилеглих територіях сусідніх країн: Польщі, Словаччини, Угорщини і  Румунії. Найбільш сейсмоактивним є  Закарпаття.

На території  західних областей України (за період з XVII століття до нашого часу) землетруси характеризуються в основному глибинами  вогнищ (h) 2-10 км і манітудами (М)<5.5. Внаслідок малої глибини ці землетруси викликають локальні коливання на поверхні грунту з інтенсивністю до 7-7.5 балів. Такі коливання відчуваються на Закарпатті від глибших (h=35  км) і більших  за величиною (М=6.8) землетрусів , вогнища  яких розташовані в Румунії (Пішкольц) на відстані близько 60 км від кордону  україни. У Передкарпатті найбільший землетрус з достовірно описаних мав місце у 1875 році в районі м. Великі Мости (Львівська область). Він  характеризувався магнітудою М=5.3, з глибиною вогнища h=19 км і відчувався в епіцентріальній зоні з інтенсивністю 6 балів. 

   

Рис. 2. Зони сейсмічності  

     На  значну частину території України  впливають підкоркові землетруси із зони Вранча в Румунії (район зчленування  Східних і Південих Карпат). Вогнища  землетрусів, здатних спричинити мікросейсмічні прояви на території України, розташовані  в мантії на глибинах від 80 до 190 км. максимальні магнітуди землетрусів  з цієї зони досягли 7.6. Завдяки великив  глибинам і магнітудам землетруси зони Вранча проявляються на величезній території: від Греції на півдні- до Фінляндії  на півночі.