Договірне регулювання поділу майна сім’ї

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

 

 

Юридичний факультет

 

 

 

 

 

ДОГОВІРНЕ РЕГУЛЮВАННЯ  ПОДІЛУ МАЙНА СІМ’Ї

(РЕФЕРАТ)

 

 

 

 

Виконала:

студентка 502 академічної групи

денної форми навчання

Орлова Катерина Іванівна

 

 

 

Чернівці – 2012

План

1. Вступ
2. Угода про поділ майна між подружжям як основний засіб регулювання поділу майна сім`ї
3. Роль шлюбного договору у поділі майна сім’ї
4. Висновки
5. Додаток 1
6. Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Здійснення подружжям  права спільної власності може призводити також до його припинення. Це можливо  як за загально-правовими підставами (шляхом відчуження спільного майна  за угодами іншим особам, його споживання, знищення тощо), так і за підставами, передбаченими сімейним законодавством, тобто за спеціальними підставами. Найпоширенішою спеціальною підставою  припинення права спільної власності  на набуте подружжям у період шлюбу  майно є його поділ.

Подружжя зможуть зробити  поділ спільного майна в період шлюбу, у випадку його розірвання, а також після розлучення.

Необхідність у такому розділі може бути обумовлена ​​різними  причинами. Наприклад, чоловік хоче подарувати частину свого майна  дітям або розділ йому необхідний для сплати особистих боргів. Причинами  розділу може бути також фактичне припинення сімейних відносин, марнотратство  одного з подружжя. У цих та інших  випадках було б необґрунтовано обмежувати права подружжя і ставити розділ їхньої спільної власності в залежність від розірвання шлюбу, що могло б  стимулювати розлучення. Тому законодавець передбачає, що подружжя і після  розділу майна будуть проживати  в шлюбі. У такому випадку відповідно СК законний режим спільної власності  буде поширюватися на майно, яке буде придбано ними після розділу [7]. 

Майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, може бути поділене між сторонами. Загальна ідея поділу майна полягає у припиненні режиму спільності й виникненні на його основі режиму роздільності майна. Поділ спільного майна подружжя може бути здійснено під час існування  шлюбу, у процесі його розірвання, а також після розірвання шлюбу. Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК дружина і  чоловік мають право на поділ  майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від  розірвання шлюбу. Поділ майна подружжя може бути здійснено у добровільному  або судовому порядку.

Угода про поділ  майна між подружжям як основний засіб регулювання поділу майна  сім`ї

Спільність майна, як правило, найбільш повною мірою забезпечує інтереси подружжя. Проте в житті можуть виникати ситуації, коли подружжя доходить висновку про припинення режиму спільності та поділ належного йому майна. В  коментованій статті закріплюється  право подружжя на поділ спільного  майна або на виділ з нього  певної частки.

В цивільному праві поняття  «виділ» та «поділ» майна не є  тотожними, хоча, як в першому, так і у другому випадку мова йде про відносини спільної власності Як відомо, спільна власність означає право двох або більше осіб (співвласників) стосовно одного об'єкта (спільного майна) [3, ст. 355]. У свою чергу поділ майна означає припинення права спільної власності і виникнення -в його основі права власності кожного із колишніх співвласників на окреме майно.  Наприклад, дружина та чоловік вирішили у зв'язку з припиненням шлюбу поділити усе спільне майно, розподіливши його між собою певним чином. Після такого поділу кожна із сторін стає одноособовим власником певного майна, а відносини права спільної власності припиняються.

Виділ майна означає виокремлення певної частки майна з загальної маси спільного майна співвласників та збереження в частці, що залишилася, права спільної власності двох або більше осіб. Наприклад, подружжя може домовитися,що дачний будинок, який було набуто за час шлюбу, буде виділено із спільного майна подружжя і передано у власність дружини. За таких обставин режим спільності щодо усього майна подружжя зберігається, окрім окремої речі, яка і вділяється.

Окрім поділу та виділу можна  згадати ще один варіант трансформації  права спільної власності - визначення часток в майні, яке належить особам на праві спільної сумісної власності, тобто заміну права спільної сумісної власності на право спільної часткової власності. В такому випадку право спільної власності зберігається як стосовно майна в цілому, так і його окремих об’єктів, однак кожна із сторін одержує відповідну частку в праві власності на майно.

Поділ спільного майна  здійснюється або добровільно шляхом укладення подружжям відповідної  цивільно-правової угоди, у тому числі  з нотаріальним посвідченням, або  у судовому порядку на вимогу одного із подружжя чи на вимогу інших осіб у зв'язку зі зверненням стягнення  на їх майно. Крім того, ст. ст. 34, 38 Закону України "Про нотаріат"¹ передбачено, що державними нотаріальними та консульськими установами України можуть вчинятися відповідні нотаріальні дії, у тому числі такі як видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, що вчиняється в порядку, встановленому Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України ²

Поділ та виділ майна можуть здійснюватися у добровільному  порядку. В цивільному законодавстві  встановлено загальні правила: а) майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними [3, ст.. 372]; б) співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності [3, ст.. 370]. У разі поділу майна або виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду (ч. 2 ст. 370, ч. 2 ст. 372 ЦК України).

Нині подружжя як фізичні  особи або як суб'єкти підприємництва можуть мати у власності будь-яке  майно, за винятками, встановленими  законом, а тому нотаріуси при  вчиненні нотаріальних дій щодо спільного  майна подружжя і суди при розгляді спорів щодо такого майна мають враховувати  наявність відповідних доказових  документів щодо правового режиму роздільного чи спільного майна подружжя. Поділ майна подружжя є одним із спеціальних способів припинення їх права спільної сумісної власності на все нажите ними в період шлюбу майно або лише на його частину. В сімейному законодавстві відсутнє визначення поняття поділу спільного майна подружжя. В ст. ст. 70, 71 СК України лише встановлюється порядок визначення розміру часток кожного з подружжя у спільному майні та порядок його поділу.

Новий СК України вперше чітко визначає два види договорів  подружжя: а) договір про поділ  подружнього майна; б) договір про  виділ майна одному з подружжя (дружині або чоловікові) зі складу усього майна подружжя.

Такі договори можуть укладатися стосовно будь-якого майна. Закон  лише визначає, що якщо предмет договору складає нерухоме майно, то він має бути нотаріально посвідчений. В усіх інших випадках форма договору визначається за загальними правилами, що встановлені нормами цивільного законодавства до форми правочинів [3, ст.. 205-210]. У практиці нерідко зустрічаються випадки нотаріального посвідчення договору про поділ майна подружжя навіть у випадках, коли закон не вимагає такої форми договору. Це може бути поділ рухомих речей - меблевих гарнітурів, предметів домашнього вжитку, аудіо-, відеоапаратури тощо. Подружжя за власним бажанням звертається до нотаріуса для надання більшої вірогідності договору про поділ майна. Законодавство не забороняє такі дії. Подружжя, як і будь-які інші фізичні особи, вправі нотаріально посвідчити будь-який договір [3, ст.. 209].

У договорі про поділ майна  подружжя сторони можуть дійти згоди  щодо розміру часток кожного з  них в праві на майно та про  спосіб його поділу. В цілому способи поділу майна, що встановлюються в договорі, схожі з тими, що застосовуються судами при виникненні майнового спору між подружжям. В договорі дружина та чоловік можуть:

а) розподілити речі між собою з урахуванням їх вартості та частки кожного з них у спільному майні. При цьому сторони можуть встановити у договорі,що частки дружини та чоловіка будуть як рівними,так і нерівними. Наприклад,сторони можуть вказати, що у разі поділу їх майна частка дружини складатиме 3/10,а чоловіка7/10 в праві на майно. Згідно з цим частками дружина одержить у разі поділу майна певну квартиру та предмети домашнього вжитку,що в ній знаходяться. У свою чергу чоловік отримає житловий будинок, автомобіль та  дивіденди від акції певного акціонерного товариства;

б)     передати майно в натурі одному з подружжя, з покладанням на нього обов'язку компенсувати іншому з них його частку грошима. Такий спосіб поділу застосовується у випадку, коли до майнової маси входять неподільні речі - автомобіль, дача тощо. Така річ не може бути фізично поділена на частки без її ушкодження, тому вона може передаватися у власність одного з подружжя. У свою чергу той з подружжя, хто одержав таке майно за договором, буде повинен компенсувати іншому з подружжя його частку грошима. Так, сторони можуть домовитися, що у разі поділу подружнього майна чоловік одержить у власність автомобіль, а дружина - половину його вартості. При цьому дружина та чоловік можуть у договорі точно вказати, в якому порядку та протягом якого часу буде сплачена відповідна сума компенсації;

в)      розділити майно в натурі,якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення. Такий спосіб поділу спільного майна застосовується до подільних речей,які при поділі не змінюють своїх корисних властивостей,а лише зменшуються в кількісному значенні (борошно, цукор, пісок, цегла тощо).

Поділу можуть підлягати  також неподільні за своєю природою речі, які незважаючи на це, можуть бути віднесені до розряду подільних. Так, поділ може здійснюватися відносно житлового будинку, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, якщо це можливо в технічному плані і відповідає волі сторін;

г) продати річ та розділити між собою отриману суму. Чинним сімейним законодавством не передбачений такий спосіб поділу подружнього майна. Проте він не суперечить закону,тому може бути включений до шлюбного договору. Необхідність у продажу спільного майна може виникнути у випадку, коли йдеться про цінне майно, що не підлягає поділу у разі відсутності у того з подружжя, хто одержує річ, можливості компенсувати другому з подружжя його частку грошима У зв'язку з неможливістю її реального поділу доцільним може бути продаж такого майна та поділ між сторонами одержаної суми [10].   

 Дружина та чоловік  можуть за своєю домовленістю  застосувати і комбінований спосіб  поділу майна: деякі речі можуть  бути поділені між ними в  натурі, інші реалізовані з поділом  одержаної суми, треті розподілені  між подружжям тощо.

До складу майна,  що підлягає поділу включається загальне майно подружжя,  наявне у нього на час розгляду справи,  та те, що знаходиться  у  третіх  осіб.  При поділі майна  враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями,  що виникли  в інтересах сім'ї  [2, ч. 4 ст.. 65]. Не належить до спільної сумісної  власності майно одного  з подружжя,  набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за  кошти,  які належали  одному  з подружжя особисто;  речі індивідуального користування,  в тому  числі коштовності,  навіть якщо  вони  були  придбані  за  рахунок спільних коштів подружжя; кошти,  одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала  особі,  а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди;  страхові суми,  одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням,  якщо  страхові  внески  сплачувалися  за рахунок коштів,  що були особистою власністю кожного з них [5, п.4]. 

З позицій цивілістичного вчення про угоди добровільний поділ спільного майна подружжям можна було б визначити як угоду (дії), спрямовану на припинення режиму спільності на майно, нажите громадянами, які перебувають або перебували у шлюбі. Однак за цивільним законодавством цивільні права і обов'язки виникають з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. І хоч у сімейному законодавстві поділ спільного майна подружжя прямо не визначається угодою, але важко віднайти вагомі аргументи, щоб заперечити у таких діях подружжя наявність ознак угоди, яка, щоправда, має комплексний характер, оскільки водночас є цивільно-правовою і сімейно-правовою. Подружжя, як і усі інші громадяни, є повноцінними суб'єктами цивільних правовідносин, якщо вони вступають у правовідносини щодо об'єкта цивільних прав, яким, безумовно, є майно, що належить їм на праві спільної власності.

Якщо ж поділ спільного  майна здійснюється подружжям, то постає питання про його правову природу  в системі цивільно-правових договорів, про порядок його проведення тощо. На наш погляд, є досить підстав  розглядати поділ спільного майна  подружжям як самостійний цивільно-правовий договір, за яким кожна з сторін (подружжя) зобов'язується надати одна одній певну  частку майна з належної їм спільної власності на відповідних умовах. Якщо подружжя поділили майно у рівних частках, то відсутні ознаки оплатності договору, оскільки кожен з них  за такого поділу одержує майно у  розмірі, передбаченому законом. Тобто  у такому разі поділ спільного  майна є безоплатною угодою. Іншою  може бути оцінка поділу спільного  майна у нерівних частках. Тут  можна лише припустити, що той з  подружжя, хто погоджується надати другому з них більшу частку в  спільній власності, фактично вчиняє в  частині майна, що перевищує половину всього спільного майна, дії, які  за своїми юридичними ознаками можуть бути близькими до відносин дарування. У зв'язку з цим може постати  питання про форму угоди про  поділ майна в рівних частках [11].