Шляхи формування правової культури

4. Правове виховання як засіб формування правової культури.

  Правова культура суспільства потребує систематичного раціонального 
формування, стимулювання, позитивного соціального розвитку. Система заходів, спрямованих на формування політико-правових ідей, норм, принципів, представляють цінності світової і національної правової культури, виступає як правове виховання. Іншими словами, правове виховання – це формування у громадян і в суспільстві правової культури. Даний процес здійснюється державними органами, посадовими особами, навчальними закладами, суспільством в цілому.

 

 

 

4.1 Зміст правового виховання.

  Змістом правового виховання є прилучення людей до знань про 
державу і право, законності, правах і свободах особистості, розуміння 
сутності правових вчень, доктрин, вироблення у громадян стійкої 
орієнтації на законослухняну поведінку. Звичайно, деякі правові 
цінності, маючи основу і походження в моральних нормах, засвоюються 
особистістю в процесі різноманітної соціальної практики. Однак метою 
правового виховання є створення спеціального інструментарію по 
донесенню до розуму і почуттів кожної людини правових цінностей. 
    Розглянемо основні елементи механізму правового виховання як 
діяльності, спрямованої на підвищення правової культури людини. Перш 
все, це конкретні способи організації виховного процесу, такі 
як правове навчання, правова робота у зв'язку з тими чи іншими 
конституційними заходами (референдуми, вибори і т. д.), пропаганда 
права засобами масової комунікації, художньою літературою. 
    Іншим важливим елементом механізму правового виховання виступають 
різноманітні методи правовиховної роботи - прийоми, способи 
роз'яснення політико-правових ідей та принципів з метою впливу на 
свідомість і поведінку особистості в інтересах правопорядку. До них відносяться різноманітні прийоми емоційного, педагогічного впливу на 
виховуваних: переконання, попередження, заохочення, примус. Ці способи 
часто застосовуються в юридичній практиці.

2. Правове просвітництво.

  До методів правового виховання відноситься правове просвітництво. Процес поширення правових знань служить зростанню загальної правової культури. Головна його мета - «виховання поваги до права і законності як ціннісної установки широких верств населення, оволодіння населенням основами юридичних знань, розуміння соціальної та юридичної відповідальності. 
 Виховна робота піднімає індивідуальну правосвідомість особистості до 
розуміння найбільш загальних юридичних принципів і вимог, що відповідають інтересам усього суспільства, держави. Формування позитивного ставлення до закону, права, знання громадянами своїх прав і обов'язків перед державою і суспільством є складовою частиною правової культури. 
    Система заходів правового навчання включає в себе роботу 
спеціальних правових курсів, шкіл, семінарів, проведення яких 
здійснюють державні і громадські органи як на комерційній, так 
і на бюджетній основі. Завдання правового навчання - ознайомити населення із зразками та ідеалами, правовим досвідом та традиціями тих країн, де рівень правової захищеності, а отже і рівень правової культури, вище, 
ніж в Україні.

3. Роль засобів масової інформації у правовому вихованні.

  До форм правовиховної роботи через засоби масової інформації 
відносяться бесіди на правові теми, дискусії з актуальних питань 
політико-правових відносин, тематичні передачі «Людина і закон», 
коментарі нового законодавства фахівцями і т.д. Практикою 
вироблені такі форми масової правової роботи, як лекційна пропаганда, 
всілякі лекторії з юридичної тематики, науково-практичні конференції, збори. Однак, у зв'язку з переломом суспільної свідомості і переорієнтацією людських цінностей, яка сталася в нашій країні за останнє десятиліття, їх питома вага скоротився. Ця форма роботи не користується популярністю в суспільстві і проводиться тільки в період виборчих чи інших конституційно 
необхідних заходів.

  Важливу роль у формуванні правової культури суспільства відіграють 
такі засоби інформації як газети, статті в журналах, театральні 
постановки, кіно і телебачення. Однак більшості журналістських публікації 
і сценаріїв фільмів не вистачає глибини і всебічності при дослідженні 
проблеми виховання почуття поваги до прав, свобод людей, роз'яснення 
нових юридичних видів соціалізації людини. «Закони жанру», характерні 
для засобів масової інформації, припускають сенсаційність при відборі 
матеріалу. Це призводить до певного зміщення ракурсу розгляду закону.

  Правова культура передбачає вміння грамотно і юридично 
обгрунтовано говорити. Розкриття правової термінології, мови юридичних 
актів, тлумачення та роз'яснення змісту законів є складовою 
частиною правової просвіти громадян. Від правознавців, в свою чергу, 
потрібне вміння правильно, на професійному рівні складати тексти 
юридичних актів, вживати у своїй промові правильні в етичному сенсі 
слова. Їм не дозволено висловлюватися мовою публіцистики, яка часто 
впроваджує в народну свідомість елементи так званої «жаргонної мови».

 
4.5 Художня література в процесі формування правової культури.

  Звернемося до художньої літератури, що відбиває ступінь правової 
культури суспільства. Художня культура вступає в безпосередню 
зв'язок з правовою на рівні відносин, почуттів. Почуття відіграють основну роль в естетичному відношенні до світу. Художні образи впливають на 
свідомість людей. Враження, отримані від прочитання книги, відображають 
правові відносини і значною мірою сприяють вдосконаленню правової культури. Це притаманне для класичної літератури, творів великих письменників, поетів, таких як Л.Н. Толстой, Ф.М. Достоєвський,                       А.С. Пушкін, Н.В. Гоголь, А.С Грибоєдов. Зауважимо, що  
останнім часом, відбулася зміна у свідомості суспільства, і завдання 
художньої літератури мають зараз не виховний і пізнавальний 
характер, а, скоріше, розважальний. У більшості випадків «модні» 
бестселери несуть антиправові культуру в маси. Книги рясніють достатком 
сцен насильства і розпусти, обгрунтовуючи це реальністю життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

  Формування правової культури - складний тривалий процес, 
що зачіпає всі сторони суспільного життя. Засобами формування 
є пропаганда права, розвиток у громадян юридичних знань, 
практичне зміцнення законності, наявність сильної юридичної науки, 
вдосконалення системи правових актів, що досягається завдяки 
наявності в державі демократичної, ефективної конституції та високому 
правовій і техніко-юридичній якості законів і підзаконних актів.

 
    Правова культура - необхідна умова  свідомого здійснення 
громадянином свого обов'язку перед суспільством. Основа розвитку будь-якого суспільства. Саме правова культура налагоджує справедливі і гідні відносини між людьми. Є основою всіх правил, пропоную толерантні варіанти виходу з різноманітних життєвих ситуацій.

 
    В даний час існує маса проблем  в процесі формування 
правової культури. Це, в першу чергу правова безграмотність населення, 
складний процес правотворчості, нерідке протиріччя нормативно-правових 
актів реальній дійсності, а також не розвинена ідеологія сильної 
правової держави і, як наслідок, правовий нігілізм, заперечення 
моральних принципів. Для вирішення цих та інших проблем необхідна 
цілеспрямована політика держави на підвищення рівня правової культури 
суспільства через процеси правотворчості, законодавчого процесу, а також 
засобів масової інформації, художньої літератури, кіно і мистецтво. 

  Формування позитивного ставлення до закону, права, знання громадянами своїх прав і обов'язків перед державою і суспільством є основними завданнями в процесі формування правової культури.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. http://uk.wikipedia.org
2. http://pravouch.com
3. http://www.ebk.net.ua/Book
4. http://ukraine-diplom.com
5. Загальна теорія держави і права: / М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко- Харків: Право, 2002. - 432 с.
6. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. —

Харків: Консум, 2001. — 656 с.