Правове регулювання як особлива форма соціального

         Цінність права виражається в тому, що воно є юридичною мірою досягнутої в суспільстві соціальної свободи. По мірі соціального прогресу воно все більше наповнюється ідеями свободи, рівності, справедливості, і внаслідок цього здійснює все більший моральний виховний вплив на суспільство.

        Сучасний розвиток людства все більше викристалізовує загальні закономірності вдосконалення права як першооснови цивілізації і культури, що проявляється у все більшому втіленні права в законодавстві, а законодавства в суспільних відносинах, наслідком цього є підвищення ефективності права, як особливої форми соціального регулювання, створення соціально здорових умов для життя людини.

         Право характеризується такими основними ознаками, як: виражає міру свободи, рівності та справедливості що означає здатність права з достатньою повнотою втілювати основні права та свободи людини, визнані у світовому співтоваристві. Право є мірою свободи та рівності людей, установленою державою таким чином, щоб свобода одного не обмежувала свободи іншого.    І цією мірою є справедливість. Повної свободи досягти не можна, проте можна бути вільним у тій мірі, у якій вільні інші. У праві свобода трансформується в суб‘єктивні права, яким відповідають обов‘язки, що їх обмежують. Своїм загальним масштабом і рівною мірою право вимірює, «відміряє» і оформляє саме свободу в людських взаємовідносинах, свободу індивіда.

           Право зайняло основне, найважливіше місце в усій системі соціального впливу на суспільне життя. Власне у праві народжуються, фіксуються і реалізуються процеси співжиття людей. Право перетворилося у соціальний феномен - головний регулятор, при допомозі якого ефективно, економічно і раціонально вирішуються істотні питання цивілізованого розвитку спільноти людей, створюютья умови для піднесення соціальної активності учасників відносин, кожної особистості. Це сталося завдяки: властивостям права, таким як - нормативність, формальна визначеність, державна забезпеченість, загальна обов‘язковість, системність, регламентованість, рівність вимог, ефективність, регулятивність; а також наявності у права соціальної енергетики.

          Але важливо зазначити, що соціальні норми утворюють єдину систему.   Норми права співвідносяться із соціальними як частина з цілим, оскільки вони - важлива, але не одна лише форма регулювання суспільних відносин.

          Розвиток права та законодавства в кожній країні має бути спрямованим на посилення їх цінності, тобто соціальної ефективності. Саме тому, і є таким головне завдання правових реформ .

           Таким чином, соціальна цінність права, виражена в загальній формі, проявляється в регулюванні ним суспільних відносин, встановленні правопорядку, який відповідає інтересам суспільства, держави, громадян. Його роль особливо зростає в переломні періоди історії, зокрема в умовах краху тоталітарних режимів. У цих умовах право сприяє формуванню якісно нових суспільних відносин - економічних, соціальних, політичних, а також закріпленню і охороні моральних устоїв суспільства.

           Найбільша цінність права не у встановленні заборон, обов‘язків, відповідальності, а у ствердженні дозволів, що регламентують соціальну свободу, громадянську активність людей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

         Використана література:

Основна.

 

1. Цвик М.В.Общая теория государства и права Украины.Учебник.
2. О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко "Теорія держави і права” Академічний курс. Підручник. Київ. Юрінком Інтер. 2006
3. Осауленко О. І. Загальна теорія держави і права: Навч. посібник. – К.: Істина, 2007. – С. 138.
4. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права // Теория государства и права: Хрестоматия: в 2 т. – Т.1. Государство / Автор-составитель М. Н. Марченко. – М.: Городец, 2004. – С. 131
5. Абдулаев М.И. Теория государства и права: учебник для высших учебных заведений. // Магистр-Пресс, 2004. - С. 510.
6. Бобровик С.В., Богінич О.Л. Система законодавства України: актуальні проблеми та перспективи розвитку. - К.: Наукова думка, 1994.
7. Вєдерніков Ю.А., Греку В.С. Теорія держави та права: Навч. посібник, - 4-е вид., доп. і перероб. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - С. 224.
8. Цвік М.В., Ткаченко В.Д., Богачова Л.Л. та ін. Загальна теорія держави і права.
9. Кириченко В.М., Куракін О.М. Теорія держави і права: модульний курс.
10. Головатий С. Правнича термінологія і державотворчий процес. Українське право. К. 1995 р. №1-2

 

Нормативна.

11. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996.