Особливості тексту нормативно-правового акта

 

Якщо в тексті не міститься  визначення технічного терміна, особа, яка тлумачить правову норму  і яка не пов’язана, як правило, з  певною спеціальною галуззю знань, звідки взято термін, не може досить глибоко і правильно проаналізувати його.

 

Якщо виникають неясності  і сумніви щодо тлумачення зазначених термінів, за допомогою звертаються  до відповідних спеціалістів, а також  до різної довідкової літератури. Якщо закон адресується усім громадянам, а не вузькому колу спеціалістів, то кожний термін має знайти роз’яснення  або в законі, або в акті тлумачення, або в спеціальному коментарі, або  в додатках до закону. Цікавим є  аналіз понять "медична допомога" і "медична послуга", які проводить  Конституційний Суд України (справа про платні медичні послуги) [4, с. 10-11].

 

Якщо термін неодноразово згадується в тексті одного нормативно-правового  акта, необхідно виходити з того, що він вживається в одному значенні.

 

Єдність юридичної термінології полягає у тому, що для позначення в нормативно-правовому акті певного  поняття послідовно вживається один і той же термін, а для позначення різних понять, значення яких не збігається, використовуються різні терміни. Недотримання єдності термінології заважає чіткості, точності, а головне — однозначності  тлумачення волі законодавця.

 

Дане правило юридико-лінгвістичного тлумачення передбачає: якщо в одному нормативно-правовому акті неодноразово вживається, наприклад, термін "закон", то у всіх випадках вживання він  позначає одне і те саме поняття. Проте  на етапі оновлення законодавчої бази України застосування зазначеного  правила обтяжене недосконалим термінологічно-мовним оформленням текстів нормативно-правових актів, можна сказати, що питання  одностайного терміновживання у  галузі права є актуальним для  законодавчого масиву нашої держави. На сьогодні, наприклад, співіснують  у нормативно-правовому акті, без  будь-якої диверсифікації термінологічні дублети: термін (строк, уступка) відступлення тощо.

 

Доки залишається невирішеним  питання термінологічно-мовного  оформлення текстів нормативно-правових актів, застосування цього правила  юридико-лінгвістичного тлумачення потребує  врахування випадків, коли різні терміни  виражають одне юридичне поняття  або один юридичний термін позначає два юридичних поняття.

 

Наведемо приклад паралельного вживання термінів і терміно- сполучень, які мають явне розрізнення на рівні термінологічно-мовного оформлення, проте позначають одне правове поняття, а саме: "недостовірна інформація" (ст. 32 Конституції України); "відомості, що не відповідають дійсності" (ст. 7 Цивільного кодексу України); "неправдиві відомості" (ст. 17 Закону України "Про  державну підтримку засобів масової  інформації та соціальний захист журналістів"). Наведена варіативність терміносполучень спричиняє значні труднощі при тлумаченні в судовій практиці.

 

Не можна надавати різним термінам одного й того ж значення без вагомого обґрунтування.

 

При мовному оформленні правових приписів розуміння і правильне  вирішення питання про означення  різними термінами одного й того ж поняття серед інших проблем  юридичної термінології посідає  одне з перших місць. Як лінгвісти, так  і юристи підкреслюють, що юридична теорія і практика вимагають вживання одного терміна на позначення одного й того самого правового поняття, усунення невиправданої термінотворчості і частого використання синонімів  у нормативно-правових актах. А.А. Ушаков зазначає, що у боротьбі за смислову законодавчу точність не варто боятися  повторів одних і тих самих  слів, однаковості і певної сухості (що є нетерпимим в художній літературі). О.Д. Пономарів підкреслює, що законодавчому  підстилю притаманне прагнення до граничної  точності вислову, для уникнення  неправильного тлумачення, бо синоніми завжди вносять у мовлення зміни  відтінків значення [5, с. 171; 6, с. 58].

 

Наявність синонімів у  текстах нормативно-правових актів  призводить до непорозуміння, до необхідності давати додаткові роз’яснення. Для  забезпечення єдності юридичної  термінології необхідно, щоб при  позначенні у тексті певного поняття  послідовно вживався один і той же термін.

 

У нормі права окремі слова  і словосполучення не можуть бути зайвими або позбавленими значення.

 

Враховуючи принцип законодавчої економії, кожному слову надається  певне смислове навантаження, тому при тлумаченні норм права інтерпретатор  враховує значення кожного слова, кожного  розділового знака в тексті норми  права, не вважаючи зайвим жодне з  них. При застосуванні цього правила  слід брати до уваги сучасний стан законодавства України,  недосконалий рівень мовного вираження правових приписів, пов‘язаний з труднощами української юридичної терміносистеми.

 

Словам і словосполученням в тексті надають того значення, в якому вони вжиті законодавцем на момент його видання.

 

Значення терміна (поняття) змінюється у зв’язку з конкретними  обставинами, за яких воно вживається. З метою правильного застосування норми права необхідно розкривати значення слова не лише в контексті  з іншими словами, а й у контексті  із життям, ситуацією. Наприклад, поняття "великий розмір" в різні  часи не є однаковим. Враховується можливість зміни розуміння деяких термінів, наприклад, оціночних термінів.

 

Значення терміна розуміється  так, як розумів його законодавець, а у виняткових випадках словам надається  іншого значення у порівнянні з моментом видання нормативно-правового акта. Це обґрунтовується тим, що постійна форма допускає певні зміни свого  змісту через зміну обстановки, розвитку життя. Роботу юриста, судді порівнюють з роботою професіонала-реставратора, який шляхом ретельного вивчення самого джерела, аналогів, епохи, часу, техніки  письма відновлює оригінал. Проте  вимога не вносити в норму нічого нового залишається, інтерпретатор  з‘ясовує тільки дійсний зміст норми.

 

Якщо недотримання носіями  мови при спілкуванні правил мови, закріплених в Українському правописі, здатне призвести до порушення будови мови як системи, а зрештою навіть до непорозуміння, правила юридико-лінгвістичного тлумачення ми розглядаємо як необхідні  рекомендації, дотримання яких сприяє однозначному розумінню, тлумаченню, застосуванню норм права. Знання правил є необхідним елементом культури юриста, а вміння ними користуватися у практичній діяльності визначає рівень його професіоналізму.

Зміст

1.Особливості тексту нормативно-правового акта…………..2

Список використаної літератури………………………………………10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1. Вісник Конституційного  Суду України. — 1998. — №  4.

 

2. Вісник Конституційного  Суду України. — 2000. — №  1.

 

3. Вісник Конституційного  Суду України. — 1999. — №  3.

 

4. Вісник Конституційного  Суду України. — 1999. — №  1.

 

5. Ушаков А.А. Очерки  советской законодательной стилистики. — Пермь, 1967.

 

6. Пономарів О.Д. Стилістика  сучасної української мови. —  К., 1993.