Особливості тексту нормативно-правового акта

                 Міністерство внутрішніх справ України

      Київський навчальний університет внутрішніх справ                     

                          Навчально-науковий інститут

                  заочного та дисциплінарного навчання

                Кафедра юридичного документознавства

 

 

 

 

Реферат на тему:,, Особливості тексту нормативно-правового акта”.

 

 

 

 

 

 

                                                                                Виконала:

                                                                                студентка 1 групи 1 курсу

                                                                                Васькович К.П.

 

 

                                           Севастополь 

                                                2012                                                

                                                    ОСОБЛИВОСТІ ТЕКСТУ

                                       НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО АКТА

 

Правила юридико-лінгвістичного тлумачення текстів нормативно-правових актів ґрунтуються на правилах лінгвістичної  науки і є результатом узагальнення юридичної практики. Вони є необхідними  рекомендаціями, дотримання яких сприяє однозначному розумінню, тлумаченню, застосуванню норм права.

Для однозначного розуміння і тлумачення текстів нормативно-правових актів важливим є знання його особливостей на лексичному рівні, які охоплюються правилами юридико-лінгвістичного тлумачення. Ці правила враховують специфіку мови нормативно-правових актів, ґрунтуються, насамперед, на правилах, сформульованих лінгвістичною наукою, і є результатом узагальнення юридичної практики.

 

Слова і словосполучення  в тексті нормативно-правового акта мають таке саме значення, як і в  літературній мові, якщо немає підстав  для іншої їх інтерпретації.

 

Лінгвісти зосереджують увагу  на тому, що значення слова, будучи єдністю  його лексичного й граматичного значень, не цілковито відбиває поняття. Поняття  містить у собі так зване об‘єктивне значення слова, яке є основним для  слова. Воно майже однакове для всіх, хто сприймає слово окремо чи в  контексті, фіксується тлумачними словниками і відображає загальні та істотні  ознаки даного слова.

 

Крім об‘єктивного значення, слову властиве також і певне  суб‘єктивне значення, яке до складу поняття не належить, але є додатковим елементом лексичного значення слова. Лінгвісти визначають суб‘єктивне  значення слова як психологічне, емоційне враження, яке викликає слово і  яке в різних осіб може бути не зовсім однаковим, а юристи акцентують увагу  на тому, що  сприйняття мовного вираження  закону залежить від культури, освіченості, досвіду та інших суб‘єктивних якостей  кожного індивіда.

 

При тлумаченні слова, використаного  в нормативно-правовому акті, вибирається  із усіх можливих варіантів лише один, який відповідає загальному змісту правової норми. Потрібне значення встановлюється на підставі відтінків усіх слів у  реченні. Як правило, терміни вживаються в різних статтях нормативних  актів в одному й тому самому або  близькому значенні, тому з‘ясування значення терміна в одній статті нормативного акта полегшує встановлення його значення і в інших статтях, а також в інших нормативних  актах.

 

                                                                

Якщо виявляється незрозумілість якогось слова або можливість різного його трактування,  звертаються  до його звичайного, буденного, найпоширенішого  в літературній мові значення, якщо інше не передбачено або не випливає із тексту цього акта. Так, у ч. 2 ст. 10 Конституції України записано: "Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України". Термін "забезпечує" означає, що держава надає чи створює необхідні матеріальні умови, засоби, охороняє від посягань на українську мову з боку будь-кого, виявляє про неї постійну турботу, здійснює найвище піклування, догляд, опікування, кураторство, дбайливість, старанність тощо.

 

Трактуючи термін "особисте голосування", Конституційний Суд  України керувався саме цим правилом, надаючи словам те значення, яке  вони мають в літературній мові, а саме: особисте голосування народного  депутата України на засіданнях Верховної  Ради України означає його безпосереднє волевиявлення незалежно від  способу голосування [1, с. 18].

 

В іншому випадку, досліджуючи  які саме дні маються на увазі  — робочі чи календарні, — Конституційний Суд України трактує термін "дні" у загальноприйнятому значенні, тобто  календарні дні, що підкріплюється й  тим, що в Конституції України  закріплено загальний порядок обчислення строків, єдиний для всіх органів  влади, — в календарних днях (ч. 2 ст. 77, ч. 3 ст. 82, п. 1 ч. 1. ст. 85 та ін.), і  робить висновок, що термін "дні", якщо він вживається у правових актах  без застережень, означає лише календарні дні.

 

Якщо існує легальна дефініція  терміна або якщо законодавець в  інший спосіб визначив  його значення, то саме в цьому значенні і повинен  розумітися термін.

 

Для більшості спеціальних  юридичних понять існують доктринальні визначення. Інші визначення, які містяться  в різних нормативно-правових актах, рішеннях Конституційного Суду України, а також в роз’ясненнях Верховного Суду або Вищого Господарського суду, називають "легальними". Вони наділені обов‘язковою силою.

 

У практиці застосування законодавчих актів постають труднощі через відсутність  визначень термінів, які мають  юридичне значення, наприклад, "багатодітна  сім’я", "член сім‘ї", "родичі" тощо.

 

Роз’яснення термінів може бути зроблене або безпосередньо  у тексті норми, в якій вжито даний  термін (наприклад, у ст. 76 Конституції  України визначається, хто може бути народним депутатом України; ст. 27 Закону України "Про інформацію" подає  визначення терміна "документ"), або  в окремій дефінітивній нормі, яка  спеціально створена для цього, наприклад, ст. 1 Закону України "Про інформацію" так і називається "Визначення інформації", ст. 12 цього ж Закону "Визначення інформаційної діяльності".

 

Заслуговує на увагу досвід створення переліку використаних термінів з визначенням їх точного значення у міжнародній практиці з метою  однозначного тлумачення у національному  законодавстві. Такий принцип технічного оформлення текстів нормативно-правових актів — розташування дефініцій  найбільш важливих термінів, як правило, на початку акта — використовується у зарубіжній практиці і є традиційним  для міжнародних конвенцій.

 

Оскільки у ст. 10 Конституції  України з’явився термін "державна мова", відсутність законодавчої дефініції, визначеності обсягу даного юридичного поняття стосовно обов’язковості використання державної мови органами державної влади і місцевого  самоврядування, їх посадовими особами, а також у навчальному процесі  в державних навчальних закладах України призводила до різного розуміння  та застосування положень ст. 10 Конституції  України, що спричинило практичну необхідність офіційного тлумачення вказаної статті.  Оскільки законодавчого визначення поняття "державна мова" поки що не існує, Конституційний Суд України  у своєму рішенні створив формулювання, що саме треба розуміти під цим  терміном [2, с. 9].

 

Значення терміна, встановлене  законодавцем для однієї галузі права, не поширюється на інші галузі без  достатніх підстав.

 

Кожна галузь права існує  у вигляді великого масиву нормативно-правових актів, що спеціалізуються на регулюванні  певної сфери правових відносин, яка  потребує уніфікації й відокремлення, а оформлення зовнішньої форми правових приписів відбувається шляхом застосування правових понять, властивих саме даній  галузі права. Наприклад, з досягненням  певного віку пов‘язується, як правило, настання такого елемента правосуб’єктності, як дієздатність, а часом і правосуб’єктності  загалом. Проте закріплення в  законі  віку, з якого настає дієздатність, в різних галузях права різна: наприклад, у трудовому праві 16 років, кримінальному праві —14 років, сімейному  праві — 18 років для чоловіків  і 17 років для жінок, пенсійному праві  — 60 років для чоловіків і 55 років  для жінок тощо. Вікові вимоги можуть бути зумовлені також необхідністю забезпечення належного виконання  конституційних обов‘язків, як, зокрема, у випадку з військовим обов’язком. Значення термінів "скарга" і "потерпілий" різні в кримінальному і цивільному праві, по-різному розуміється термін "посадова особа" у кримінальному  і трудовому праві.

 

У текстах нормативно-правових актів серед спеціальних юридичних  термінів існують терміни, які є  загальними для всієї юриспруденції, а також галузева термінологія, яка  ґрунтується на предметно-логічних зв’язках і відносинах відповідних  понять, що відображають специфіку  конкретної сфери правових відносин, тобто галузева термінологія обслуговує особливу галузь законодавства, іншими словами, утворює галузеве термінологічне поле, яке не збігається ні з загальноправовим, ні з міжгалузевим термінологічними полями — значно ширшими змістовно  і функціонально. Наприклад, термін "відповідальність" можна знайти в будь-якій сфері знання: у філософії, етиці, соціології, політології тощо. Але особливе значення він має  в різних галузях права. Може йтися  про матеріальну (цивільну), дисциплінарну, адміністративну, а також кримінальну відповідальність, у конституційному праві даний термін акумулює все різноманіття галузевого змісту. Якщо в різних галузях права термін відображає і позначає одне і те саме поняття, визначення такого терміна в нормативно-правових актах поширюється і на інші галузі права, де цей термін вживається, наприклад, терміни "конфіскація майна", "відшкодування шкоди". Очевидно, що при вирішенні кримінальних справ, пов‘язаних з даними поняттями, ці терміни розуміються у тому ж значенні, що і в цивільних справах, оскільки в цих галузях  терміни мають однакове значення.

 

В одній галузі знань той  самий термін має одне значення, а в іншій — інше. Наприклад, термін операція з одним значенням  вживається у медицині і з іншими — у військовій та фінансовій справах. Різним є значення терміна криза  в політиці (так називають зміну  уряду у зв’язку з утратою  підтримки з боку парламенту) і  в медицині (зокрема переломний момент під час хвороби).

 

При з’ясуванні значенні термінів: "сім’я", "член сім’ї", "родичі", "утриманство", які мають різне  значення в нормах цивільного, житлового  та пенсійного законодавства, Конституційний Суд зазначає: під членом сім’ї  військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони, слід розуміти особу, що перебуває  із суб’єктом права на пільги щодо оплати користування житлом і комунальними послугами у правовідносинах, природа  яких визначається: кровними (родинними) зв’язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, працівником міліції, особового  складу державної пожежної охорони; веденням з ним спільного господарства. Також дається уточнення визначення понять "близькі родичі", "безпосередні родинні зв’язки", "утримання" [3, с. 26-27].

 

Якщо у тексті нормативно-правового  акта не визначено у будь-який спосіб значення юридичних термінів, то їм надається те значення, в якому  вони вживаються в юридичній практиці і науці.

 

Якщо не існує законодавчого  визначення терміна, у процесі тлумачення беруться до уваги доктринальні дослідження, які провадяться вченими-юристами у монографіях, статтях, коментарях до закону тощо. Це пояснюється тим, що у наукових дослідженнях наводиться розгорнута аргументація і міркування автора на користь висновку, який дається  у тлумаченні, що враховується суб‘єктом  тлумачення.

 

У частині 2 статті 27 Конституції  України зазначається, що "ніхто  не може бути свавільно позбавлений  життя", проте значення терміна "свавільно" не розкрито. Враховуючи те, що термін "свавільно" вживається  неоднозначно: необмежена влада; відсутність законності, справедливості; схильність діяти на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших; самовілля тощо, Конституційний Суд України звернувся  до вживання даного терміна у ч. 1 ст. 6 Міжнародного Пакту про громадянські та політичні права 1966 року (ратифікований  Указом Президії Верховної Ради Української  РСР від 19 жовтня 1973 р.), згідно з яким термін "свавільно" характеризує загальне правило, відповідно до якого "право на життя є невід’ємним  правом кожної людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя". Виходячи з цього положення, Конституційний Суд України дійшов висновку, що позбавлення людини життя державою внаслідок застосування смертної кари як виду покарання, навіть у межах положень, визначених законом, є скасуванням невід’ємного права людини на життя, "свавільним позбавленням людини її права на життя", що не відповідає Конституції України [2, с. 17-18].

 

Якщо використано технічні або інші спеціалізовані терміни, значення яких не визначено законодавцем, то їм надається те значення, яке вони мають у відповідних галузях  знань.

 

Більша частина технічних  термінів невідома юристам, а також  більшості посадових осіб, громадян, тому ускладнює мовне вираження  правових приписів. Під час тлумачення виникає фактична залежність від  технічних чи інших спеціалістів, а також при виборі належних правових актів і при з’ясуванні їх істинного  значення. Можливо, саме цим пояснюється  те, що у пункті 32 "Правил викладу  законопроектів" 1913 р. висувалась рекомендація просто заборонити використання в законодавстві  науково-технічної термінології.

 

Оскільки технічні терміни  однозначно позначають потрібне поняття, сприяють більш чіткому викладу  нормативних приписів, технічні терміни  є зручними. Іншими словами, вони максимально  концентрують словесну інформацію, призводять до економії засобів передачі законодавчої думки. За допомогою таких термінів досягається однозначність, конкретність, тому недоречним було б замінити технічні терміни розгорнутими описовими  висловлюваннями, оскільки це призвело б до громіздкості нормативно-правового  акта, а також до ускладнення під  час їх застосування.