Лінгвістична експертиза законодавства

Лінгвістична експертиза законодавства

Значна кількість конфліктних ситуацій у текстах законодавства, що

вимагають юридичного вирішення, виникає в силу суперечливого характеру

самої мови та мовного функціонування. Ці ситуації вимагають прискіпливого

аналізу спеціалістів, здатних мислити і як лінгвісти, і як юристи.

Таким чином, з огляду на значну кількість мовностилістичних помилок у

текстах нормативно-правових актів, наразі є нагальним є розроблення

теоретичних основ лінгвістичної експертизи законопроектів, формулювання

методичних рекомендацій щодо її проведення, а також, що особливо важливо,

законодавчого закріплення цього виду експертизи.

Мета такої експертизи — поліпшити якість законодавчої й нормативної

бази, забезпечити системність, поняттєву узгодженість, однозначне розуміння

викладених у документах вимог та положень, використовуючи застандартизовану й усталену термінологію.

Лінгвістична експертиза законопроектів передбачає вивчення системи мовної репрезентації правових понять і категорій у нормативно-правових актах, застосування основних методів законодавчої стилістики, а також методики комплексного лінгвостилістичного опрацювання юридичних текстів, редакторського аналізу для уникнення порушень мовних норм у тексті законопроекту (мовні і мовленнєві помилки в оформленні нормативно-правових актів, смислова неясність, розмитість визначене, неточність та двозначність формулювань (амфіболія), пільгова невідповідність, смислові лакуни, лексична надлишковість, тавтологія, граматичні помилки тощо).

Об'єктом лінгвістичного аналізу слугують мовні одиниці різних рівнів (слово, словосполучення, речення, складне семантичне ціле, текст). Аналіз законодавчого матеріалу (конституція, кодекс, закон, постанова, указ та ін.) здійснюється за спеціально розробленими схемами, окремими для кожного жанру законодавчої літератури і для законопроектів.

Вимоги до мови та стилю законопроекту

При роботі над мовою і стилем законопроекту лінгвісти виходять із загальних вимог, які пред'являються до творів офіційно-ділового функціонального стилю мови, і з того, що мова законодавчих актів володіє традиційними особливостями.

Робота лінгвіста над текстом законопроекту відповідальна і творча, вона вимагає великих, різнобічних знань і практичних навичок. Важливо також уміння правильно вибудовувати технологію, дотримуватися методику роботи, максимально враховувати вимоги юридичної техніки, типологічну специфіку правових актів.

В ході редакторського аналізу мови і стилю законопроекту оцінюється їх якість, тобто відповідність нормам сучасної української літературної мови з урахуванням функціонально-стилістичних особливостей текстів нормативних правових актів, вимог юридичної техніки. Виробляються рекомендації розробникам щодо поліпшення якості тексту, робиться попередня, по можливості узгоджена з юристами, редакторська правка, яка на наступному етапі роботи в обов'язковому порядку обговорюється з розробниками законопроекту, представниками відповідального комітету.

Лінгвіст аналізує логіку побудови тексту, його композицію, виявляє стилістичні та логічні помилки, які також є законодавчими помилками.

Процес редакторського аналізу мови і стилю законопроекту складається з багатьох складових, але насамперед він ґрунтується на єдиних рекомендаціях з підготовки законопроектів до їх розгляду Державною Думою.

Суттю таких рекомендацій є вимоги до:

1) дотримання  логіки викладу правових норм;

2) відсутності  явних і прихованих суперечностей  правових норм;

3) точності  використання юридичних та інших  спеціальних термінів при створенні  правових норм;

4) дотримання  стилю законодавчих актів, у першу  чергу визначеності, чіткості, стислості  правових норм.

Дані вимоги можна розглядати як основні вимоги до викладу правових норм.

Алгоритм застосування основних вимог до викладу правових норм визначається лінгвістом самостійно залежно від рівня аналізованих мовних засобів законопроекту і може бути вибірковим і послідовним, так і комплексним на кожному такому рівні і в цілому. При цьому об'єктивність підсумків аналізу й оцінки тексту законопроекту досяжна тільки в разі комплексного використання основних вимог.

Аналіз і оцінка точності вибору термінів і лексичної сполучуваності слів

Обов'язковими є дії лінгвіста на чотирьох рівнях мовних засобів: слова, словосполучення, пропозиція, структурний елемент законопроекту (підпункт, пункт, частина, стаття).

Явні і приховані повтори, суперечності виявляються в процесі аналізу й оцінки тексту законопроекту на кожному з перерахованих рівнів мовних засобів, а також комплексно на зазначених рівнях.

На рівні слова проводяться аналіз і оцінка точності вибору кожного терміна. При цьому встановлюється правильне значення обраного терміну у відповідності з термінологією базової галузі права.

Лексичне і граматичне значення слова тісно пов'язані між собою, тому зміна лексичного значення може привести до зміни граматичної характеристики слова.

Наприклад, "рухомий склад", "рухомий блок" та "рухлива група"; "площа ділянки" і "головна площа міста".

Слова зі зменшувально-пестливими суфіксами в мові закону, як правило, не використовуються.

Логіка викладу правових норм

Правила логічного побудови текстів законопроектів універсальні, тобто застосовні до будь-якого тексту законопроекту незалежно від його галузевої приналежності. Парадоксальність логічних помилок полягає в тому, що вони не настільки очевидні, як, наприклад, лексичні або синтаксичні помилки, найчастіше спочатку не заважають сприйняттю тексту і можуть бути виявлені тільки при ретельному співставленні смислових зв'язків, у тому числі в різних елементах тексту.

 

Найбільш розповсюдженими логічними помилками (так званими банальними) є порушення правил класифікації понять, зіставлення обсягу понять і порушення закону несуперечності понять.

Якщо в тексті законопроекту пропонується класифікація понять, слід звернути увагу на дотримання двох основних правил при її формуванні:

1) збереження стійкості  загальноприйнятої системи класифікації  з урахуванням запропонованого  поділу понять;

2) забезпечення чітких  логічних залежностей між елементами  класифікації та її узагальнюючої частиною.

Було проведено  лінгвістичний моніторинг сучасного українського законодавства, здійснюваного у Центрі інноваційних методик правничої освіти НаУКМА. Де було з’ясовано, що серед найбільш поширених помилок та недоліків, виявлених у нормативно-правових актах і законопроектах: термінологічна невпорядкованість і неузгодженість; дублетність, синонімія і варіативність термінів у нормативному акті; “семантична дифузність” та неоднозначність правової норми; амфіболія; алогізми; мовленнєва недостатність; невмотивована тавтологічність; лексична надлишковість; зміщення смислових меж; стильова невідповідність; невмотивована ускладненість синтаксичних конструкцій; порушення родо-видових зв’язків між поняттями, форм узгодження і керування; вживання запозичень замість наявного українського терміна; невиправдане калькування тощо.

Усе це актуалізує необхідність запровадження в Україні лінгвістичної експертизи законопроектів із відповідним науково-методичним забезпеченням цієї процедури. Ураховуючи досвід інших країн (зокрема РФ), лінгвістична експертиза як самостійна процедура у законодавчому процесі має здійснюватися паралельно і нарівні з правовою експертизою на стадії підготовки законопроекту до другого читання. Юрлінгвісти-експерти мають надати належну оцінку усього спектру мовних засобів і прийомів законодавця відповідно до змісту, структури і специфіки жанру законодавчого акта, висловити свої рекомендації щодо виявлених помилок і недоліків, запропонувати оптимальні варіанти добору мовних засобів у формі редакторської правки, яка надалі має узгоджуватись із експертами-правниками.

Основним предметом лінгвістичної процедури слугує законодавчий текст, його термінологічні, семантичні, граматичні та мовностилістичні параметри. Законодавчий текст повинен демонструвати зразкове літературне мовлення, високу нормативно-правову якість тексту, поняттєво-термінологічну узгодженість із чинним законодавством та мовностилістичну досконалість.

Експертні дослідження здійснюються за допомогою сучасних методів лінгвістичного аналізу законодавчого матеріалу, найчастіше шляхом синтезу та комбінування традиційних, класичних наукових методів із новими, формалізованими методами. Серед них: стилістичний експеримент, тезаурування, моделювання та ін. Останні передбачають розроблення спеціальних комп’ютерних програм і створення ефективних робочих прийомів, які дозволятимуть достатньо швидко опрацьовувати значні обсяги законодавчого матеріалу. Усе це потребує використання широкого спектра знань із галузей правознавства, юридичної техніки, лінгвістики, інформатики, логіки, герменевтики тощо.