Глобалізація та її наслідки для України

       Які ж для України, як і для багатьох країн «третього світу», негативи глобалізму, його загрози?

       По-перше, це збільшення розриву  в рівнях економічного і соціального  розвитку між Україною та країнами  «золотого мільярда» - за оцінками  ООН, різниця між ВВП багатих і бідних країн становила у 1960 р. – 1:30, у 1990 р. – 1:60, у 1999 р. – 1:90 і т.д. Отже, цей процес прискорюється. Україна, згідно даних ООН за 2009 рік, посіла в рейтингу з розвитку людського потенціалу 85-те місце й порівняно 3 2005 роком погіршила свій показник на 7 позицій [10]. 

       По-друге, зростання безробіття, бідності, безпритульності, а також  техногенне перевантаження і  деградація довкілля.

       По-третє, економічне і політичне  послаблення України, пригнічення  внутрішнього національного ринку, національної економіки, що призведе до практичного усунення України з конкурентного середовища.

       По-четверте, зростання рівня тіньової  економіки, її розростання до  рівня глобально-світової і вихід  з-під контролю України як нації-держави.  Загальна криміналізація економічної діяльності, зростання корупції.

       По-п’яте, конфлікт між вимогами глобалізації та соціально-культурними і економічними традиціями нашої держави (наприклад, глобальна еліта вимагає від України вільного продажу землі іноземцям, що протиприродно для господаря українця).

       Серед позитивних впливів глобалізму  для України можна назвати,  хоч це і прикро визнавати,  трудову міграцію. За даними Держкомстату  більше 1,5 млн. осіб щорічно виїжджає  за кордон в пошуках роботи, це офіційна цифра, реальна непевно вища,  наприклад, у 2008 році кожен п’ятий українець розглядався як потенційний мігрант. Грошові перекази мігрантів в Україну становили, наприклад, в 2007 році 4,5 млрд. доларів США. Крім того, дослідження показали, що прибуток мігрантів з найбідніших країн, що переїхали в розвинуту країну, в середньому в 15 разів перебільшує їх прибуток на батьківщині, показник охоплення їхніх дітей середньою шкільною освітою вдвічі вищий, а дитяча смертність в 16 разів нижча. З одного боку, добре що ця величезна «армія» здорових працьовитих людей має можливість знайти роботу за кордоном, кормити свої сім’ї в протилежному випадку вони могли б стати серйозним центром напруги в країні, з іншого боку, прикро, що країна не може працевлаштувати своїх громадян і забезпечити їм на батьківщині достойний рівень життя, а штовхає їх за межі держави в пошуках роботи,  діти довгий час не бачать своїх батьків і це вже стає значною проблемою.

       Отже, що ж робити?

       Сьогодні Україна, як і багато інших країн так званого «третього світу», стоїть перед нелегким вибором: прийняти виклики глобалізації і включитися у жорстку конкуренцію на світових ринках, чи заховатися на периферії глобалізаційних процесів, обмежити доступ іноземних товарів та капіталу на внутрішній ринок та будувати капіталізм «по-українські». На мою думку, це може принести позитивні тенденції, приклад Білорусії, але в короткостроковій перспективі. Але, якщо Україна дивиться набагато дальше вперед і орієнтуючи будівництво держави на довгостроковий період, а також виходячи з того, що глобалізм все ж таки в першу чергу є об’єктивним процесом то нашій країні не варто відсиджуватися осторонь від загальносвітових процесів. Ми, країна з європейськими цінностями, але маємо характерні притаманні тільки нам риси. Україні як державі потрібно насамперед чітко визначитися з тією роллю в світовому устрою яка нам притаманна і яку ми можемо виконувати виходячи із наявних ресурсів, технологій, вигідності територіального розташування і рівня конкурентоспроможності. Якщо Україна позиціонує себе як транзитна країна, то потрібно сконцентрувати увагу на транспортній інфраструктурі держави, створити належні умови для того щоб наприклад у будь-якої експедиторської компанії при транспортуванні  вантажів з Заходу на Схід чи навпаки не виникало питання через яку країну це робити. Зараз, наприклад, із-за недосконалого законодавства і тарифів на порядок більше використовується румунський порт Констанца ніж порти України і так далі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. ВИСНОВКИ. 

       Отже, з огляду на вищесказане, можна зробити наступні висновки:

- процеси глобалізації потрібно розглядати: по-перше – як об’єктивне явище; по-друге – як насильницький процес, що здійснюється в інтересах «глобалізаторів».

- поки що глобалізація не є інструментом формування дійсно єдиного світу. Вона уособлює експансію і зовсім не прагне бути засобом взаємодії різних культур і традицій. 

- для України, на сучасному етапі, процеси глобалізації несуть скоріше загрозливі тенденції ніж позитивні риси. Тобто, можна констатувати, що сучасний глобалізм має насильницький характер щодо України, для нього характерний неоімперіалізм і неоколоніалізм.

- Україна  не повинна стояти осторонь  від загальносвітових процесів. У цьому аспекті явище глобалізації набуває очевидного сенсу як об’єктивний процес реорганізації соціуму в планетарному масштабі.

- Нашій державі в цьому році виповниться 20 років. Це невеликий термін з точки зору існування людської цивілізації, але достатній строк, для нашого століття величезних швидкостей, для того щоб ми нарешті з’ясували для себе яку країну ми будуємо, на яке місце і яку роль на карті сьогоднішнього і майбутнього світу ми розраховуємо. І тільки після того як будуть розставлені орієнтири, накреслені шляхи досягнення цих цілей і потрібно вибудовувати сучасну систему державного управління в нашій державі, сучасну систему національної безпеки України. 
 
 
 
 
 

4. СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. 

     1. Войтович Р.В. Вплив глобалізації на систему державного управління (теоретико-методологічний аналіз): Монографія / За заг. ред. д-ра філос.

наук, проф. В.М. Князєва. - К.: Вид-во НАДУ, 2007. - 680 с.

     2. Оцінювання стану розвитку фінансової глобалізації: особливості для України – Режим доступу: http://www.kneu.kiev.ua/journal/ukr/article/2006_1_Stukalo_ukr.pdf

     3. Шишков Ю. Глобализация - враг или союзник развивающихся стран? // Мировая экономика и междунар. отношения. - 2003. - № 4. - с. 3-14.

    4. Юрлов Ф.Н. Социальные издержки глобализации // Социолог. исслед. - 2001. - №7. - с. 13-22.

    5. Яковец Ю. В. Глобализация и взаимодействие цивилизаций. Междунар. ин-т Питирима Сорокина - Николая Кондратьева. - М.: Экономика, 2001. - 346 с.

    6. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций и преобразование мирового порядка. Новая постиндустриальная волна на Западе. - М., 1999. - 672 с.

     7. Глобалізація і церковний контекст України – Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n19texts/marynovych.htm

     8. Пахомов Ю. Украина и вызовы глобализации // День. 2001. 7 серп.

     9.  Наслідки глобалізації для розбудови України – Режим доступу: http://personal.in.ua/article.php?ida=477

   10. Де у світі жити найкраще: рейтинг країн – Режим доступу: http://life.pravda.com.ua/person/2009/10/6/28195/