Територія Донецької області

Донецька область  розташована у степній зоні південно-східної  частини України. На південному заході та заході вона межує з Дніпропетровською  та Запорізькою областями, на північному заході – з Харківською, на північному сході – з Луганською, на сході  – з Ростовською областю Російської Федерації, а з півдня – омивається Азовським морем. Територія області простягнулась з півночі на південь на 240 км та зі сходу на захід – на 170 км. Область займає західну частину Донецького кряжу на східну половину Приазовської височини. По території краю проходить вододіл річок басейнів Чорного та Азовського морів.

Рельєф Донецької області горбисто-рівнинний, з характерною сильною ерозією ґрунтів. Північна та центральна частини області – це Донецький кряж, південна – Приазовська височина. У ландшафтній структурі території області переважають степові височини та схили , степові рівнинні комплекси терас, а також горбисті, піщані та лісові рівнини, річкові долини та мережа балок. Типові ландшафти області – сильно розчленовані балками рівнини та височини, які переходять у заплавні ландшафти річкових долин, а також лиманні рівнини на морському узбережжі.

Донецький кряж є головним у Донецькій області. За своїм характером земна поверхня кряжу є хвилястою рівниною. Максимальні  відмітки висот по Донецькому кряжу 200-260 метрів (Саур-могила, 277 м). Амплітуда висот в цих районах досягає 200 м. Це все, що залишилося від колись досить високого гірського масиву. На околицях Донецький кряж втрачає і без того скромну висоту, зливаючись з навколишніми річковими долинами. І лише до Сіверського Дінця він обривається крутим уступом, оголюючи древні крейдяні відкладення.

Крайня північ області – це Донецька терасна  рівнина, яка є долиною Сіверського  Дінця і розміщена між Донецьким  плато і Донецьким кряжем. Ширина долини коливається від 4 до 26 км, довжина її – 200 км. Значні розміри долини свідчать про те, що колись Сіверський Донець був набагато багатоводним, чому сприяв більш вологий субтропічний клімат.

На півдні області  розташована Приазовська височина, яка є хвилястою поверхнею, де виділяються самотні горби, так звані "Могили” (сама висока точка – Могила Гончариха, 278 м). Приазовська височина також розчленована ярами і балками, але значно менше, ніж Донецький кряж. Місцями на височині оголюються корінні породи – граніти і гнейси. Поступово знижуючись в південному напрямі, Приазовська височина переходить у вузьку Приазовську низовину – частину обширної Причорноморської рівнини, що займає весь південь України. Вона є рівним розораним степом, що спускається до Азовського моря.

У районі поширення  вапняків (Волноваський район) і солей (Артемівський і Слов'янський район) розвинені карстові форми рельєфу. Своєрідність до рельєфу Донецької  області вносять об'єкти техногенної  діяльності людини – сотні порідних відвалів, висота яких інколи перевищує 100 метрів.

Донецька область  розташовується на південно-східній  околиці Східно-Європейської платформи  – одної з найбільших і відносно стійких ділянок земної кори. Кристалічна  підстава платформи складається  кристалічними сланцями, гнейсами і гранітами архею і протерозою. Осадовий чохол складається з відкладень палеозою, мезозою і кайнозою, що досягають потужності 3-5 км. У Дніпровсько-Донецькій западині Східно-Європейської платформи, що захоплює північ Донецької області, спостерігаються багаточисельні соляні куполи з покладами нафти, газу і кам'яної солі. Характерною особливістю геологічної будови є наявність потужних відкладень кам'яновугільної системи в центральній і східній частинах області і вихід на поверхню інтрузивних утворень кристалічного щита в південних і західних районах.

Основну частину  запасів поверхневих вод Донецької  області складають річки. Їх в  області налічується 247, але лише 8 мають протяжність понад 40 км. Всі  річки живляться за рахунок опадів, талих снігових вод, джерел і промислових стоків. Головна водна артерія краю – річка Сіверський Донець, що протікає на його території впродовж 95 км. Загальна протяжність річки - 1053 км, площа басейну - 100 тис. км². Основні ліві припливи Сіверського Дінця – Жербець, Оскол; праві – Казенний Торець, Бахмут, Лугань. Сіверський Донець належить басейну річки Дон.

З Донецького кряжу  беруть початок такі річки як Самара і Вовча, що належать басейну річки  Дніпро. Річки Кальміус з Кальчиком, Міус з Глечиком і інші невеликі річки впадають в Азовське море. Природний стік річок, який формується в межах області, 550-900 млн. м³ в рік. Природних озер в області мало. Ці невеликі водоймища розкидані в заплавах річок. Більш всього такі озера в заплаві Сіверського Дінця. Біля Слов'янська, в басейні Казенного Торця є три солоні озера: Ріпне, Слепноє і Вейсово. Серед водних об'єктів області слід виділити також 1804 штучних водоймищ з площею водного дзеркала більше 1 га, з них 8 водосховищ площею більше 6 км² і більше 1650 ставків. Загальний об'єм водоймищ складає 1100 млн. м³. Основні водосховища – Кураховське, Вуглегорське, Павлоградське, Старобешівське, Клебан-Бикське, Волинцевське, Карловське, Старокримське, Краснооськольське і ін. Величезну роль у водопостачанні Донецької області грає канал Сіверський Донець – Донбас протяжністю 131 км і потужністю подачі води 43 м³/с. На півдні Донецької області її землі омиваються Азовським морем. Його площа складає всього 38 тис. км², а глибина не перевищує 14 метрів.

На території  Донецької області в державному балансі налічується близько 750 родовищ корисних копалини з 36 видами сировини загальнодержавного і місцевого значення, з них експлуатується 355 родовищ з 25 видами мінеральної сировини. Багатство корисних копалини області визначається, в першу чергу, Донецьким кам'яновугільним басейном, одним з найбільших родовищ вугілля в Європі. Важливе значення мають родовища кам'яної солі, гіпсу, цементної сировини, флюсових вапняків і доломіту, граніту, вогнетривких і тугоплавких глин і ін. В області розвідані і нині розвідуються родовища залізних руд, флюориту, лужних каолінів, базальту, фосфоритів, вермікуліту, алюмінієвої сировини, ртуті, графіту, рідких і рідкоземельних елементів. Відкриті нові для України родовища золота, міді, свинцю. На півночі Приазовського кристалічного масиву виявлені кімберлітові трубки з фрагментами дрібних кристалів алмазів. У північних і південних районах регіону відкриті нафтогазоносні області, розвідується родовище вільного газу із запасами 1200 млн. м³, знайдено 15 газоносних структур з прогнозними ресурсами 30 млрд. м³. Крім того, вугільні родовища області вугільні родовища області містять 118 млрд. м³ метану, що є коштовною енергетичною сировиною. Корисні копалини, що промислово розробляються, представлені кам'яним вугіллям (родовища Донецького кам'яновугільного басейну) і покладами кам'яної солі (Артемівське і Слов'янське родовища кам'яної солі). Мінерально-сировинна база промисловості будівельних матеріалів і чорної металургії представлена значними родовищами доломіту і вапняку флюсу (Оленівське і Новотроїцьке родовища), вогнетривких глин (Дружківсько-Часов'ярська група), гіпсу (Артемівське родовище гіпсу и ангідриту). Розробляються також родовища крейди, будівельних і скляних пісків, кварциту, граніту тощо.

1.2. Соціальний та економічний розвиток Донецької області

Діяльність людини на всій території Донецької області, як і в багатьох старих промислових  регіонах, залишила незгладимі сліди. Цілі десятиліття курс на індустріалізацію краю і вперту боротьбу за вугілля і метал був одним з головних у розвитку області.

Багато людських співтовариств в промислових  районах миру пройшли цей шлях, і Донбас - не виключення. І лише з  часом у суспільства приходить  розуміння необхідності нового шляху  розвитку, орієнтованого на зниження рівня дій на навколишнє середовище і дбайливе ставлення до природи.

У Донецькій  області головними чинниками, що надають негативну дію на навколишнє природне середовище є процеси урбанізації  і господарської діяльності людини. Основні види економічної і господарської діяльності по значущості дій – гірничо-металургійна промисловість, енергетика, сільське господарство і транспорт.

Передбачувані сценарії економічного розвитку в області  не завжди є сприятливими для екології регіону. Спад виробництва, що відбувся в 1991-1997 рр., снизив дії на навколишнє середовище, але корінних змін відношення людини до проблем охорони природи поки не відбулося. Екологічне майбутнє регіону пов'язане з технологічним проривом в промисловості, відмовою від споживацького способу життя і дбайливим ставленням суспільства до природи.

Майбутнє області  і перспективи її розвитку залежать від рівня життя населення, розвитку людського потенціалу, реструктуризації промисловості і інвестиційної  привабливості регіону, екологічної  і соціальної обстановки, що формується.

Згідно демографічним  прогнозам, кількість жителів в  Донецькій області в найближчі 15 років зменшиться на 8-10% і до 2020 року може скласти 4,1-4,2 млн. чоловік. При  цьому частка населення пенсійного віку зросте з 21 до 34-35% при одночасному скороченні частки дітей і підлітків, а також працездатного населення.

На даний час  на території області 22 населені пункти територіально і господарськи утворюють 7 великих промислово-міських агломерації. Переважна кількість великої  міської агломерації з демографічної і міграційної точки зору знаходяться у стадії довгострокової стагнації. В цілому з 1990-2008 рр. чисельність громадян, які проживають в містах зменшилася майже на 0,7 млн. чоловік, що складає 8% населення області.

Оцінка територіального розвитку Донецької області з позицій реалізації екологічно направленої політики є складною багатоплановою проблемою. Промислово-міська агломерація в основному розвивається повільно, що характеризується в більшості випадків їх спеціалізацією і орієнтацією на діяльність великих підприємств, які консервативні в розвитку. Зміни в економіці за останні 15 років привели до збільшення в промисловому виробництві частини металургії, енергетики, добувної промисловості і важкого машинобудування, в той час, як частина легкої і харчової промисловості, а також сільського господарства зменшилася. Все це привело до того, що в містах, де розташовані крупні підприємства важкої індустрії, спостерігається економічне зростання, тоді як в невеликих містах де немає такої промисловості (Дружківка, Червоний Лиман, Кировськ і т. д.) відбувається різкий спад в розвитку економіки. При цьому міста - лідери економіки області, практично не впливають на розвиток інших територій регіону. Аналізу схем розвитку міст надається недостатня увага. В багатьох населених пунктах програми соціально-економічного розвитку не виконуються протягом декілька років. На даний час тільки для міста Донецьк розроблена перспективна схема планування території до 2026 року, яка передбачє комплексне вдосконалення міських територій на основі екологічно орієнтованого розвитку.

Спеціалізація районів, що склалася на даний час, а  також екологічна і соціальна  ситуація часто є обмежуючими  чинниками, які визначають специфічний  розвиток промислово-міської агломерації. Міста Донецької області (Донецьк і Маріуполь) забезпечують основні доходи регіону (близько 84%) і лише 5 міст (Донецьк, Маріуполь, Краматорськ, Красноармійськ і Горлівка) збільшили або залишили на тому ж рівні промислове виробництво в порівнянні з 1990 роком. У всій решті міст відбулося значне падіння промислового виробництва.

Все це вказує на те, що перехід Донецької області  до ринкових принципів господарювання привів до значних диспропорцій територіального  розвитку і до великої різниці  в темпах зростання економіки між окремими територіями. Нерівномірність соціально-економічного розвитку територій області за останні 15 років посилилася. Наприклад, по містах області максимальний індекс зростання промислового виробництва відрізняється від мінімального в 7 разів, по рівню безробіття в 13-14 разів, по щільності населення - в 4 рази.

Наявніші диспропорції спостерігаються при порівнянні екологічних показників міст області: максимальне значення валових викидів  шкідливих речовин відрізняється  від мінімального більш ніж в 20 разів, по об'ємах скидання стічних вод – більш ніж в 50, по витратах на охорону навколишнього середовища - в 15 разів і т.д.

Принцип стійкого розвитку припускає, що регіональна  екологічна політика повинна бути направлена на усунення явно виражених диспропорцій в територіальному розвитку і забезпечення порівняльних однорідних дій господарської діяльності на навколишнє середовище. Тому для екологічно навантажених територій регіону необхідно дотримуватися позначених пріоритетів.

В цьому випадку  екологічний розвиток міст буде орієнтований на стійкий розвиток всього регіону – цивілізовану стратегію, направлену на поліпшення умов життя населення області. 
 
 
 
 

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

     Маріупольський  державний університет

     Кафедра дошкільної освіти 
 
 
 
 
 

     Територія Донецького краю 
 
 

                                                                                     Виконала:

                                                                                     студентка другого курсу