Суспільна географія та економіко-географічні дослідження в Росії

 

        3.3.2. Радянська районна школа соціально-економічної географії

 

Радянська районна школа - школа в соціально-економічній географії, що домінувала в Радянському Союзі в 1930-70-х роках.

Першим і найважливішим  етапом формування радянської районної школи стала розробка в 1920 році плану ГОЕЛРО, в ході якої територія країни була розділена на економічні райони для формування на їх основі локальних енергетичних, транспортних і промислових систем.

Творцем радянської районної школи як університетського напрямку є М.М. Баранський, У 1929 році на в МДУ М.М. Баранським була заснована кафедрa економічної географії СРСР, яка була центром районної школи протягом всіх наступних років. До середини 1930-х років усі інші напрямки соціально-економічної географії в СРСР були згорнуті.

Базові поняття районної школи були запозичені з марксистської політекономії: окремим випадком суспільного поділу праці є територіальний поділ праці, в рамках якого, відповідно, суб'єктами спеціалізації виступають країни і їх окремі райони. Порайонна спеціалізація економіки була однією з ідей плану ГОЕЛРО, який в числі іншого припускав і економічне районування Росії.

Понятійний апарат радянської районної школи був розширений М.М. Колосовським в 1940-1950-х роках. Радянська районна школа виробила найбільш докладну понятійну базу для географії промисловості, яка була її основним напрямком. При цьому, населення в радянській районній школі протягом довгого часу розглядалося в першу чергу як трудові ресурси, а не як джерело формування попиту.

У зв'язку з акцентом на практичну діяльність, найбільшого розквіту радянська районна школа досягла в роки індустріального буму семирічки 1958-1965 рр. Її представники працювали в організаціях, що займаються проектуванням нових промислових підприємств та супутньої інфраструктури (включаючи міста), органах державного планування і т. д.

У 1970-і роки, у зв'язку з переходом від територіального  принципу управління економікою до галузевого, а також з виходом на перший план соціальних проблем, методологічний апарат часів індустріалізації, яким оперувала радянська районна школа, ставав усе менш затребуваним і адекватним реальності. Науковий напрямок швидко розпадається на ряд галузевих блоків, представники яких поступово фактично відмовилися від приналежності до радянської районній школі.

Формування світової соціалістичної системи призвело до створення робіт по дослідженню економічного районування зарубіжних соціалістичних країн (В. П. Максаковский, І. М. Маєргойз та ін). Зросла питома вага досліджень по розвинених капіталістичних країн (В. М. Гохман, С. Б. Лавров і ін) і тих, що розвиваються (В. В. Вольський, Я. Г. Машбиць та ін), стали ширше розроблятися питання географії світового господарства (М. Б. Вольф, М. С. Розін та ін.)

Нові проблеми розширили  зміст географії населення, визначили  виникнення географії природних ресурсів (І. В. Комар, А. А. Мінц), посилили інтерес до узагальнюючих досліджень з історії економічного районування (Н. П. Нікітін, Ю.Г. Саушкін та ін.)

Разом з тим все  більше уваги приділяється методичним розробкам і пошукам шляхів застосування економіко-математичного моделювання та інших методів для економіко-географічних досліджень (М. М. Албегов, М. К. Бандман, Н. І. Блажко, А. Г. Грінбег, В. В. Кистанов, С. А. Ніколаєв та ін.)

 

    3.4. Сучасні дослідження в галузі  економічної та соціальної географії

 

В наш час вагомі дослідження  проводяться на географічному факультеті в Московському державному університеті, де є такі кафедри:

• кафедра географії світового господарства – займається вивченням географічних особливостей формування міжнародного поділу праці, галузевої територіальної структури світового господарства, закономірностей його сучасного розвитку в умовах науково-технічного прогресу, в дослідженні ролі окремих регіонів світу в інтегральних процесах.
• кафедра соціально-економічної географії зарубіжних країн включає географів, які вивчають методи вивчення природних ресурсів, населення та господарства зарубіжних країн.
• кафедра економічної та соціальної географії Росії включає географів, які займаються проблемами оцінки природних умови і ресурсів різних районів Росії для з'ясування перспектив розвитку та раціонального розміщення господарства і населення.

Тут працюють такі економіко-географи як В.Л. Бабурін (ідеї теорії управління),  Е.М. Перцик (дослідження в галузі урбаністичної географії),  Н.В. Зубаревич, Г.І. Гладкевич, А. І. Алексєєв (проблеми районування та регіональної економічної та соціальної географії) та ін.

Також дослідженя проводяться  в Інституті географії ім.. В. Б. Сочави Сибірського відділення Російської Академії Наук., а також Уральського і Далекосхідного інститутів РАН.  Основною метою діяльності цих Інститутів є виконання та координація фундаментальних наукових досліджень і прикладних розробок у рамках основних наукових напрямів географічних основ сталого розвитку регіонів. 

У рамках цих напрямів Інститути вирішує наступні завдання:

- побудова системи географічного знання, спрямованої на сталий розвиток Росії в цілому;

- методологія географічних досліджень;

- вивчення просторово-часових закономірностей зміни географічної оболонки та її компонентів;

- природокористування як сфера взаємодії природи і суспільства;

- територіальна організація виробництва і життя суспільства;

- розвиток картографічних та геоінформаційних методів отримання, перетворення і відображення географічних даних і знань про природу, господарство і населення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Соціально-економічна географія  являє собою комплекс наукових дисциплін, що вивчають закономірності суспільного  виробництва і розселення людей, іншими словами - територіальну організацію (життя) суспільства, особливості її прояву в окремих країнах, районах і місцевостях.

Історія суспільних досліджень та економічної географії в Росії починається з першої половини XVIII в. Головну роль у розвитку економічної географії Росії того періоду зіграв М.В. Ломоносов. Він створив російську школу географів,заклав наукові основи економічної географії та ввів термін «економічна географія». Також не менш важливими були дослідження В.М. Татіщева, І.К. Кирилова.

У ХІХ ст. великий внесок в розвиток економічної і соціальної географії зробили П.П. Семенов-Тян-Шанський та А.І. Воєйков. Також У XIX в. було організовано 40 навколосвітніх плавань знаменитими російськими мореплавцями І.Ф. Крузенштерном, В.М. Головіним, М.П. Лазарєвим, Ф.П. Літке, Г.І. Невельським, М.М. Пржевальським, В.А. Обручовим, І.В. Мушкетовим. Вони дали великий матеріал для економіко-географічних досліджень.

В першій половині ХХ ст. найбільш помітними фігурами в цій галузі науки були В.П. Семенов-Тян-Шанський і В.Е. Ден.

Але головна особливість  становлення економічної географії  в СРСР полягала в її тісному зв'язку з практикою соціалістичного  будівництва. Цими роботами керували Г.М. Крижановський, І.Г. Александров, Л.Л. Нікітін, М.М. Баранський, М.М. Колосовський, Г.Н. Черданцев, П.М. Алампієв, В.В. Кистанов, А.Н. Лавріщев. Всі вище вказані географи входили в радянську районну школу соціально-економічної географії.

В наш час вагомі дослідження  проводяться на географічному факультеті в Московському державному університеті, а також і регіональних Інститутах географії РАН.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Галицький В.І., Географічні  відкриття, дослідження і дослідники: [календар-довідник] / В.І. Галицький, Н.С. Галицька. – К.: «Радянська школа»,1989. – 239 с.

2. Гвоздецкий Н.А. Советские географические исследования и откркрытия / Н. А. Гвоздецкий. – М.: Мысль, 1967. -390 с.

3. Дж. Бейкер. История географических открытий и исследований / [Пер. с англ. под ред. и предисловием И.П.Магидовича]. – М.: Издательство иностранной литературы, 1950. – 648 с.

4. История географии [учеб. пособие для студ. вузов] / М.М.Голубчик С.В.Евдокимов, Г.Н.Максимов.- Смоленск.: Изд-во Смоленского ГУ, 1998. – 224 с.

5. Магидович И.П. Очерки по истории географических открытий в 5 т. [т.5] /  И.П. Магидович, В.И Магидович.  – М.: «Просвещение», 1986. – 224 с.

6. Максаковский В.П. Общая социальная и экономическая география. Курс лекций. Часть 1 [учеб. пособие для вузов]. / В. П. Максаковский. – М.: Гуманитарный издательский центр «ВЛАДОС», 2008. – 500 с.

7. Отечественные физико-географы и путешественники / [Под ред. И.Н.Баранского, И.Б.Дика,  Ю.К.Ефремова, А.И.Соловьева, Н.А.Солнцева]. – М.: Государственное Учебно-педагогическое издательство Министерства просвещения РСФСР, 1959. – 781 с.

8. Поросенков Ю.В. История и методология географии. / Ю.В. Поросенков, Н.И. Поросенкова. – Воронеж: Изд-во ВГУ, 1991. – 224 с.

9. Саушкин Ю.Г. Географическая наука в прошлом, настоящем и будущем. / Ю.Г. Саушкин. - М.: Просвещение, 1980.- 262 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

Додаток А

Схема районування К.І. Арсеньєва, 1848 (за М.М. Баранським)

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Б

Схема районування П.П. Семенова - Тян-Шанського, 1880 (за Ю.Г Саушкіним)

I - Крайня північна; II - Приозерна; III - Прибалтійська; IV - Московська промислова; V - Центральна землеробська; VI - Приуральська; VII - Нижньоволжська; VIII - Малоросійська; IX - Новоросійська; Х - Південно-Західна; XI - Білоруська; XII - Литовська