Суспільна географія та економіко-географічні дослідження в Росії

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

 

 

Географічний факультет

                                                                       Кафедра географії

 

 

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ

на тему

«Суспільна географія та економіко-географічні дослідження в Росії»

 

з дисципліни «Історія та методологія суспільної географії»

 

 

 

 

 

 

                                                                         Виконала студентка

                                                                                    географічного факультету

                                                                     5 курсу, 54 групи

                                                                                  спеціальності «Економічна 

                                                                               і соціальна географія»

                                                                      Васильчик Олена

 

 

 

Луцьк-2012

Зміст

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. Розвиток економічної та соціальної географії від давніх часів до кінця ХVІІІ ст. ………………………………………....5

1. Давній період розвитку географії………………………………………...5
2. ХVІІІ ст. – зародження економічної і соціальної географії в Росії…….6
1. Діяльність В.Н. Татіщева……………………………………………6
2. М.В. Ломоносов – основоположник терміну «економічна географія»»…………………………………………………………………7
3. Статистичні описи як вид соціально-економічних досліджень……….9
4. Суспільно- та економіко-географічні дослідження кінця ХVІІІ ст……9

РОЗДІЛ 2. РОСІЙСЬКА ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ ХІХ  СТ……………………………..…………………………………………………..10

    2.1. Дослідження К.І. Арсеньєва……………………………………………..10

    2.2. Внесок П.П. Семенова-Тян-Шанського та А.І. Воєйкова в розвиток суспільно-географічних ідей……………………………………………………11

РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІКО- ТА СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ  ІДЕЇ ХХ-ХХІ ст. СТ. В РОСІЇ……………………………………………………………………....12

    3.1. Дослідження в першій половині ХХ ст. ……………………………......12

    3.2. Діяльність економ-географів в повоєнні роки………………………….14

        3.2.1. М.М. Баранський – світило радянської економічної і соціальної географії………………………………………………………………………….14

        3.2.2. Ідеї М.М. Колосовського і І.О. Вітвера…………………………….16

    3.3. Друга половина ХХ ст……………………………………………………18

        3.3.1. Ю.Г. Саушкін і І.М. Майєргойз – учні М.М. Баранського………..18

        3.3.2. Радянська районна школа соціально-економічної географії……...17

    3.4. Сучасні  дослідження в галузі економічної  та соціальної географії......19

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...21

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….22

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..23

ВСТУП

 

Географія - одна з найдавніших наук, вона стара як саме людство. І на всьому протязі цього часу її становлення і розвиток відображало процеси заселення, сільськогосподарського та промислового освоєння Землі, формування географічного поділу праці та спеціалізації районів і країн, змін в соціальному ладі суспільства і науково-технічному прогресі.

Соціально-економічна географія  являє собою комплекс наукових дисциплін, що вивчають закономірності суспільного виробництва і розселення людей, іншими словами - територіальну організацію (життя) суспільства, особливості її прояву в окремих країнах, районах і місцевостях.

Історія суспільних досліджень та економічної географії в Росії починається з першої половини XVIII ст., коли у 1727 р. російський географ І.К. Кирилов виконав економіко-географічний опис Росії («Квітучий стан Всеросійської держави») і в 1734 р. склав перший атлас.

Незважаючи на те, що термін "економічна географія" був введений у науку М.В. Ломоносовим ще в середині XVIII ст., його реальне введення в найменування одного з географічних напрямів досліджень відбулося наприкінці XIX ст., хоча по суті дослідження територіальних соціально-економічних проблем та роботи економіко-географічного спрямування з'явилися в Росії ще у XVIII ст.

Об’єкт дослідження: розвиток соціально-економічної географії в Росії.

Предмет дослідження: суспільно- та економіко-географічні дослідження російських вчених.

Згідно з предметом  дослідження було визначено такі завдання:

1. прослідкувати тенденції розвитку економічної та соціальної географії від давніх часів до ХVІІІ ст.;
2. розкрити зміст соціально-економічних досліджень в ХІХ ст.;
3. проаналізувати діяльність економ-географів в ХХ –ХХІ ст.

Для розв’язування поставлених  завдань використано такі методи наукового дослідження: порівняльно-географічний, опрацювання наукової, довідкової літератури, енциклопедій; описовий; порівняльний; моделювання, історичний, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Розвиток економічної та соціальної географії від давніх часів до кінця ХVІІІ ст.

 

1.  Давній період розвитку географії

 

На зорі свого існування  географія перебувала в надрах філософії, а потім виділилася в самостійну сферу знань, залишаючись єдиною, нерозчленованою наукою, тобто економічної, і тим більше соціально-економічної географії як такої, ще не було, хоча окремі її елементи присутні в галузях землезнавства та країнознавства. М.М. Баранський назвав цей період розвитку економічної географії «утробним».

У цьому сенсі найбільш показова епоха античності, що дала світу учених широкого профілю, які, поряд з іншими науками, займалися  і географією.

В епоху Середніх віків ніяких принципових змін у розвитку географії не відбулося. Наприклад, в період раннього Середньовіччя, до якого в першу чергу відносяться слова Ф. Енгельса про «темної ночі Середньовіччя», настав повний занепад географічних знань, а досягнення античності були забуті. До того ж землезнавство виявилося цілком у владі біблійних догм. Арабська і китайська географія тоді набагато випереджали європейську.

Ситуація покращилася  лише з переходом до розвинутого  Середньовіччя, коли почалося розширення торговельних зв'язків та поїздки в далекі країни стали досить звичайним явищем У зв'язку з цим з'явилася і література про подорожі з докладними відомостями з фізичної географії та етнографії і настільки ж «утробної» економічної географії.

В епоху раннього Нового часу, яка в Європі збіглася з розквітом Відродження і Великими географічними відкриттями, географія набула нового розвитку. З Відродженням було пов'язане і відродження античної географії, повернення в науковий обіг праць великих учених стародавніх часів. А Великі географічні відкриття викликали до життя потік літератури про подорожі, у якій, як зазначав М.М. Баранський, можна було зустріти і економіко-географічні відомості.

 

2. ХVІІІ ст. – зародження економічної і соціальної географії в Росії

 

У ХVІІ ст. настала епоха Нового часу, пов'язана з перемогою капіталістичного способу виробництва, промисловими переворотами і прискоренням розвитку продуктивних сил, з соціальними революціями, з початком колоніальних захоплень. Ця епоха висунула абсолютно інші вимоги до географії, втіливши в життя багато в чому абсолютно нову географію. Не буде помилковим твердження, що найбільший вплив на її розвиток надали три географічні школи - російська, німецька та французька, які певною мірою доповнювали один одного, у тому числі і в становленні економічної географії.

Перед Росією в XVIII в. стояли абсолютно інші завдання, пов'язані з вивченням, освоєнням і заселенням території держави, площа якої стрімко зростала. На вирішення цих завдань було багато в чому спрямована діяльність таких видатних учених, як І.К. Кирилова, В.М. Татіщева та М.В. Ломоносова. Вони були і практиками, і теоретиками.

І. К. Кирилов першим склав  економіко-географічний опис Росії, назвавши його «Квітучий стан Всеросійської держави» (1727) та перший атлас (1734).

 

1. Діяльність В.М. Татіщева

 

В.М. Татіщев в якості практика відомий як начальник уральських заводів і засновник Єкатеринбурга, як організатор багатьох важливих експедицій і укладач обширної програми польових досліджень. Як учений, історик і географ, він, можна сказати, брав участь у закладанні фундаменту цих наук у Росії. Географію Татіщев розглядав як комплексну науку, що вивчає природу, населення і господарство в їх взаємної обумовленості і у відмінностях від місця до місця. Важливо підкреслити, що в її складі він виділяв і політичну (а по суті - економічну) географію, яка займається вивченням міст, пристаней, великих і малих селищ, урядів, а також заняттями та побутом людей і всім тим, чим вони «вправляються».

В.М. Татіщев - фактично перший в Росії географ. «Історія Російська» - праця, що включає уявлення Вареніуса про географію, де була глава  «Про географію взагалі і про російську». В ній він ділин географію на: 1) За масштабом дослідження - універсальна (генеральна, опис суші і води всієї планети і її частин), спеціальна (опис різних країн) і топографія (опис частини країн аж до окремих міст та їхні передмістями); 2) За « якостям »- математична (вимір Землі), фізична (увага на головні природні недоліки і достоїнства) і політична (вивчення занять населення, його трудових навичок, звичаїв і доходів у часі; 3) За змінам часу - стародавня, середня, сучасна.

В.М. Татіщев склав першу географічну енциклопедію - «Лексикон Російської імперії». Висунув програму анкетного обстеження країни. Анкета містила 198 питань. Включала питання по територіальному поділу праці, спеціалізації місцевостей. Була розіслана тільки по Сибіру. За їїрезультатами було здійснене перше економіко-географічне дослідження, яке було викладене в праці «Загальний географічний опис всього Сибіру» (спроби районування, в тому числі економічного).

 

1.2.2. М.В. Ломоносов – основоположник терміну «економічна географія»»

 

М.В. Ломоносов, перший російський вчений зі світовим ім'ям, відрізнявся особливою  широтою своїх наукових інтересів. Для географії він особливо багато зробив на посаді керівника Географічного департаменту Академії наук. У науково-практичному плані займався організацією експедицій по вивченню продуктивних сил країни, складанням карт і атласу Росії. У теоретичному плані його цікавили питання населення, господарства, взаємозв'язку природних і економічних явищ. Можна припустити, що під впливом роботи над анкетою для складання атласу, що включав і «економічні ландкарти», у Ломоносова сформувалася концепція нової наукової дисципліни, що охоплювала вивчення природних, трудових ресурсів та господарства Росії. У 1761 р. він вперше у світовій науці застосував термін «економічна географія». Таким чином можна сказати, М.В. Ломоносов визначив свій час, оскільки в широкий науковий ужиток це словосполучення стало входити вже в кінці XIX ст.

М.В. Ломоносов довів, що географії треба вивчати Землю в процесі її історичного розвитку (порівнювати минуле і сьогодення). Ставив завдання видання комплексного географічного атласу Росії; економічна географія для М.В. Ломоносова нерозривно пов'язана з економічною картографією. Створив анкету з 30 питань по економічній географії (на виявлення специфіки місцевостей, у зв'язку з роботою над атласом Росії в 1759 р.). Збирався зайнятися економічною ландкартою, а саме створити «Атлас російських продуктів» - передбачалося зробити 1200 карт. Для цього він складав лексикон російських продуктів (місцевість виробництва, обсяг виробництва, скільки споживається на місці, як вивозиться, ціна). Крім того, Ломоносовим були організовані польові дослідження в Сибір, на Камчатку. Його основні праці: «Про шари земні» (природно-історичний напрямок), «Про розмноження і збереження російського народу» (демографічна і соціологічна праця), «Економічний лексикон» (перерахування всіх видів російських товарів за алфавітом).

Учнями М.В. Ломоносова були С.П. Крашенінников, який склав докладний «Опис землі Камчатки» (1756 р.), де було досліджено господарство корінного населення і дана оцінка природних ресурсів краю, і П.І. Ричков, який проаналізував економічний і історичний стан Поволзького регіону, особливо Оренбурзької губернії, а також Уралу і Прикаспію.

 

3. Статистичні описи як вид соціально-економічних досліджень

 

Довго економічна географія розвивалася під рубрикою статистики. Економіко-географічні характеристики присутні в регіональних географічних описах, в яких, поряд з природними об'єктами, давалися відомості про населення і господарської діяльності. З використанням цього принципу географічних характеристик були підготовлені статистичні нариси про губерніях. У числі вчених цього напрямку треба згадати Карла Федоровича Германа (1766-1838), організатора офіційної статистики в Росії, автора статистичних описів Саратовської, Таврійської (1806) і Ярославської (1808) губерній, «Статистичного дослідження щодо Російської імперії» (1819), в якому представлені докладні дані про населення в різних кліматах. За властивостями землі і клімату Герман виділив вісім груп губерній.