Стан і перспективи зайнятості трудових ресурсів Франції в умовах інноваційних змін

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

 

Кафедра міжнародної  економіки

 

 

Курсова робота

 

з курсу «Регіональної економіки»

на тему

«Стан і перспективи  зайнятості трудових ресурсів Франції  в умовах інноваційних змін»

 

 

Студентки 1 курсу ОЕФ

2 групи денної форми  навчання

Лисової Дар’ї Сергіївни

 

Науковий консультант

асистент

Манжалій Світлана Миколаївна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2012

Зміст

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Трудові ресурси - особливий  і надзвичайно важливий вид економічних  ресурсів, оцінка якого визначається чисельністю працівників, що мають певні професійні навички та знання і можуть використовувати їх у трудовому процесі.

Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що саме трудові  ресурси грають важливу роль, а  також і забезпечує економічний  розвиток  цілої країни.

Об’єктом курсової роботи є трудові ресурси Франції.

Предметом роботи є особливості  формування та використання трудового  потенціалу Франції.

Мета даної курсової роботи є дослідження стану і перспектив розвитку трудових ресурсів Франції.

Завданням курсової роботи є:

• розкрити сутність поняття «зайнятість трудових ресурсів в умовах інноваційних змін».
• дослідити сучасний стан і дати оцінку зайнятості трудових ресурсів Франції.
• визначити проблеми зайнятості трудових ресурсів Франції в епоху міграційних рухів.
• дослідити передумови і чинники впливу на зайнятість трудових ресурсів Франції на сучасному етапі
• запропонувати напрями реструктуризації зайнятості трудових ресурсів в Франції.
• внести висновки і пропозиції.

Курсова робота складається вступу, шість розділів, висновків, списоку використаних джерел та додатків.

 

 

 

 

1.Економічна  сутність поняття «зайнятість  трудових ресурсів в умовах  інноваційних змін»

 

Трудові ресурси — це частина населення країни, яка має необхідні фізичні і духовні здібності, загальноосвітні і професійні знання для праці в господарському комплексі. Чисельність трудових ресурсів характеризує масу живої праці, яку має суспільство для задоволення своїх потреб. Чисельність працездатного населення визначається: 1) загальною чисельністю населення; 2) його віковим і статевим складом; 3) чисельністю підлітків та осіб пенсійного віку, які працюють; 4) межами працездатного віку, встановленого у певній країні. Географічні відмінності у співвідношенні працездатного населення залежать головним чином від вікової структури, яка у свою чергу визначається типом відтворення населення. У країнах, що розвиваються, які мають високий приріст населення, трудові ресурси становлять 50—55 % усієї чисельності населення; в більшості розвинених країн (і в Україні) — 61—62 %.

З трудовими ресурсами тісно пов'язане поняття робоча сила. Йдеться про здатність людини до праці, тобто сукупність її фізичних і розумових здібностей, які вона застосовує у процесі виробництва. Робоча сила — це дієві трудові ресурси. Відтворення робочої сили включає фази виробництва, розподілу, споживання, обміну. Фаза виробництва — це процес кількісного та якісного формування робочої сили; фаза розподілу — це розміщення робочої сили за галузевими і територіальними одиницями; фаза споживання (використання) відображає структуру зайнятості; фаза обміну охоплює купівлю-продаж робочої сили, що є товаром.

У комплексному аналізі трудових ресурсів важливим є поняття "економічно активне населення" (тобто зайняте суспільно корисною діяльністю, яка приносить йому дохід). Згідно з рекомендацією ООН до цієї категорії належать не тільки фактичні працівники, а й безробітні, які шукають роботу. Отже, поняття "економічно активне населення" і "робоча сила" вживаються як синоніми. Поняття "трудова активність населення" відображає показники економічно активного населення, розраховані для певних вікових груп. Вона істотно коливається за країнами та регіонами залежно від рівня соціально-економічного розвитку. За даними МОП, трудова активність загалом у віці 25—45 років становила для чоловіків понад 95 %, для жінок — більше 50 %; найвища вона у чоловіків віком від ЗО до 50 років, у жінок — від 20 до 29 років. До економічно неактивного населення міжнародна статистика зараховує всіх, хто незалежно від віку не входить до категорії економічно активного населення. За даними МОП, останнє становить понад 3/4 усіх трудових ресурсів світу, з них 45 % припадає на економічно розвинені країни, 42 % — на країни, що розвиваються.

Важливе також поняття "зайнятість трудових ресурсів" (працездатного населення), тобто надання всім, хто бажає і здатний трудитися в суспільному виробництві, можливості працювати. Зайнятість характеризує забезпеченість населення робочими місцями і працею, як у цілому у світі, так і в різних галузях та країнах, відповідно визначається особливостями й рівнем соціально-економічного розвитку. Орієнтовно 3/5 економічно активного населення планети зайнято в сільському господарстві та суміжних галузях (лісництво, рибальство, полювання), 1/5 — у промисловості й 1/5 — в інших галузях (торгівля, транспорт, сфера послуг, управління тощо). Головна тенденція перерозподілу зайнятого населення між сферами застосування — абсолютне й відносне збільшення його в промисловості та сфері послуг за рахунок скорочення в сільському господарстві. В розвинених країнах частка зайнятих у промисловості коливається від 40 % у Німеччині до 26 % у Канаді, тоді як частка зайнятих у сільському господарстві — низька (від 2,3 % у СІЛА та у Великій Британії до 16 % в Італії). Натомість дуже висока і постійно зростає кількість зайнятих у галузях сфери послуг: 74 % — у США та 48 % — у Німеччині. У країнах, що розвиваються, навпаки, переважна частина населений зайнята в сільському господарстві: в Індії, Пакистані, Алжирі — на рівні 70 % (у промисловості — від 8 до 11 %, а в галузях обслуговування — від 12 до 17 %).

Ринок праці — це суспільно-економічна форма руху трудових ресурсів через їх залучення до господарської системи на підставі товарно-грошових відносин. Для оцінювання національних ринків праці використовують такі поняття:

1) працездатне населення та його кількість;

2) пропозиція праці (частка населення, готова працювати на умовах постійної зайнятості та наймання);

3) зайняті через наймання (трудящі, які одержали роботу за найманням);

4) не зайняті за найманням (фактичний запас трудової праці, в т. ч. офіційно зареєстровані як безробітні);

5) потенційний запас найманої праці (особи, що самостійно забезпечують себе роботою; підприємці; особи, зайняті творчою діяльністю; члени кооперативів; фермери; особи, які живуть на доходи від власності).

На ринку праці існує безробіття. Розрізняють фрикційне, структурне та циклічне безробіття. Причиною першого є постійний рух населення (територіальний, професійний, віковий). Воно пов'язане із пошуком або очікуванням праці в найближчому майбутньому. Друге виникає під впливом науково-технічного поступу та галузевих змін у господарстві і пов'язане зі скороченням зайнятості у "старих" галузях та її збільшенням у нових. Циклічне безробіття зумовлюється фазами економічного циклу, зокрема фазою спаду, економічної кризи. Сума рівнів структурного і фрикційного безробіття утворює природний рівень безробіття. Останній не є фіксованою величиною й залежить від багатьох чинників (може становити 4—6 %). Американський економіст А. Оукен математично визначив залежність між рівнем безробіття й відставанням обсягу ВВП: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний на 1 %, то скорочення обсягу ВВП становить 2,5 %. Ринок праці має інфраструктуру, елементами якої є: а) сфера регулювання заробітної плати (закони, нормативні акти, угоди, колективні договори, арбітражні органи) й компенсації (допомоги з безробіття тощо);

6) служба зайнятості і працевлаштування;

в) система профорієнтації, професійної підготовки та перенавчання трудових ресурсів;

г) профспілкові організації та спілки працедавців тощо.[4,с.178]

 

Згідно Закону України  «Про інноваційну діяльність», інновації - це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Передумови  і чинники впливу на зайнятість трудових ресурсів Франції на сучасному етапі

 

Населення Франції налічує близько 65 млн чол. За чисельністю населення Франція займає 20-е місце серед 192 держав - членів ООН. Середня густота населення у Франції (105 чоловік на 1 км²) значно менша, ніж у її північних та східних сусідів. За цим показником Франція посідає 14-е місце серед країн Євросоюзу. Однак, так як майже дві третини території Франції зайняті лугами, горами і лісами, на решті території щільність досягає 289 осіб на 1 кв. Км

(Додаток 1).

Межа внутрішніх відмінностей проходить по лінії Гавр — Марсель: на схід від цієї умовної лінії густота населення більша, на захід — менша. Максимальних показників густота населення досягає у Фландрії, в басейні Сени, долинах Рейну і його приток, Рони і Ґаронни, на узбережжі Бретані і Провансу.

Понад 78 % французів живуть у містах. Характерною є домінуюча роль Парижа, де мешкає 1/6 всього населення. З інших тільки метрополітени Ліона і Марселя мають трохи більше мільйона жителів. Переважають малі і середні міста, а в сільській місцевості — хутори і невеликі села. Такий тип розселення спричиняє маятникові міграції. Так, 80 % працюючих на автомобільному заводі компанії «Пежо» в маленькому містечку Сошо проживають у навколишніх поселеннях. Така ж картина на металургійному комбінаті в Дюнкерку.[2,с.31]

Близько 5 млн чоловік  мають іноземне походження (іммігранти, або іммігрантами були їхні батьки, бабусі і дідусі), з них 2 млн мають  французьке громадянство. На 1000 осіб у  середньому припадає 1,52 мігранта.

Статевовікова структура населення

• 0-14 років: 18,6 % (чоловіче населення 6,125,629 чол.; жіноче населення 5,838,925 чол.);
• 15-64 років: 65 % (чоловіче населення 20,963,124 чол.; жіноче населення 20,929,280 чол.);
• 65 років і старше: 16,4 % (чоловіче населення 4,403,248.; жіноче населення 6,155,767 чол.)

Динаміка населення

• Народжуваність - 12,73 народжень/1000 чоловік (2008 р.)
• Смертність - 8,48 смертей/1000 чоловік (2008 р.)
• Природний приріст - 0,574 %, 346 тис осіб(2010 р.)

Міське й сільське населення

Містом вважається населений  пункт, де проживає не менше 1000 чол.:

• сільське населення - 23 %;
• міське населення - 77 %.

Чисельність населення  найбільших міст: Міста з населенням від 1 до 3 мільйонів людей: Париж - 2,2 млн.(2009 р.) Марсель - 1,6 млн. (2007 р.) Ліон - 1,4 млн. (2007 р.) Лілль - 1,3 млн. (2007 р.) Тулуза - 1,1 млн.(2007 р.)

Щільність сільського населення: високий рівень щільності сільського населення (понад 97 осіб на 1 км2) характерний  для родючих районів Північної  Франції, морського узбережжя Бретані, рівнин Ельзасу і долин річок Рона і Сона.

Статево-вікова структура населення 

• 0-14 років: 18,6% (чоловіче населення 6,125,629 чол.; Жіноче населення 5,838,925 чол.);
• 15-64 років: 65% (чоловіче населення 20,963,124 чол.; Жіноче населення 20,929,280 чол.);
• 65 років і старше: 16,4% (чоловіче населення 4,403,248.; Жіноче населення 6,155,767 чол.) ( 2009 р.).
• Середній вік:
• все населення - 39,4 року;
• чоловіки - 38 років;
• жінки - 40,9 років (2008 р.)
• Співвідношення кількості чоловіків і жінок: все населення - 0.956 (2007 р.)

 

Прогнози щодо територіальних відмінностей

Рік	Населення
1	7000000
400	12000000
800	8800000
850	6000000
1000	6500000
1200	12000000
1026	16000000
1300	15000000
1328	16000000
1330	12000000
1340	21000000
1345	20200000
1350	18000000
1400	12000000
1500	18000000
1600	20000000
1700	21471000
1800	27927000
1900	40493000
1950	41829000
2000	59278000
2011	62392846

Як припускає Національний інститут статистики й економічних досліджень, при збереженні нинішніх тенденцій:

• населення продовжить концентруватися в південних і західних районах континентальної Франції;
• населення деяких північно-східних регіонів знизиться;
• у половині регіонів число смертей перевершить кількість народжень;
• ця ситуація посилить вплив міграцій на розвиток демографічної ситуації;
• зі старінням представників покоління "бебі-бум" скрізь збільшиться середній вік населення;
• регіон Іль-де Франс виявиться найменш порушених цим старінням;
• регіонами з найменшим природним приростом будуть ті, де найсильніше зменшиться населення у віці до 20 і від 20 до 59 років.