США: етнічний і расовий склад

    Імміграція  в США розглядається як позитивне явище, що урізноманітнює можливості країни. Двері в країну шляхом всілякого роду регулювань та обмежень відчиняються то ширше, то вужче залежно від внутрішніх потреб.

    Формування  американського етносу — тривалий і складний процес, що продовжується  і зараз. Початковими його елементами були євро¬пейські переселенці, аборигени-індіанці і негри-раби з Африки. Панівне  становище займали європейці  переважно з Північно-Західної Європи (англійці, ірландці, валійці, голландці, скандинави). Найбільше серед них  було вихідців з Британських островів, що забезпечило зверхність англійської  мови та культури. Європейці швидко перемішувалися між собою. Так виникла  уява про США як своєрідний «плавильний тигель (казан)», в якому вже друге покоління іммігрантів вважало себе «стовідсотковими» американцями.

    З кінця XIX ст. серед іммігрантів стали  переважати вихідці з Південної  та Східної Європи (італійці, греки, чехи, поляки, росіяни, українці та інші). Нові переселенці помітно відрізнялися від по¬передніх своєю мовою  і культурою, але і вони, якщо не в другому, то в третьому поколінні, повністю злилися з ними.

    Після другої світової війни структура  іммігрантів змінилася ще більш  істотно. Якщо в 1901—1920 pp. 85 % прибулих були з Європи, то в 1980—1990 pp. 49 % становили  вихідці з Латинської Америки (мексиканці та жителі Карибського басейну) і 38 % — вихідці з Азії (корейці, китайці, в'єтнамці, філіппінці та ін.). Істотні  мовні й культурні відмінності  доповнилися ще й расовими. Латиноаме¬риканці  та азіати прагнуть селитися компактними  групами у великих містах і  зберігати свою етнічну відокремленість. Звідси питання: чи будуть майбутні США  конгломератом етносів, чи американський  «плавильний казан» переплавить  і це покоління мігрантів. Досі, на відміну від Латинської Америки, раси в США не змішувалися між  собою.

    Про розміри української еміграції  в США дають уяву такі факти. В 1877—1911 pp. в США переселилися приблизно 700 тис. українців, в основному з  теперішніх західних областей. Це була трудова се¬лянська еміграція. Проте, на відміну від Канади, українці в США осідали в містах, бо роздача  «вільних» земель вже закінчилась. Пра¬цювали вони, як правило, на шахтах та фабриках. Цей факт зумовив їх більш швидку асиміляцію. Після другої світової війни в США переселилися ще 100 тис. українців — політичних мігрантів і так званих «переміщених осіб». В 1990 р. 740 тис. американців заявили, що серед їхніх предків були українці. З них 165 тис. і зараз володіють українською мовою, а 100 тис. спілкуються нею в сім'ї. Проживають американці українського походження здебільшого на Північному Сході, а серед міст — у Нью-Йорку, Чикаго та Філадельфії. Є в США і сучасні емігранти — євреї з України. Найвідомішим їх осередком став район Брайтон-Біч у Нью-Йорку.

    Усіх  вихідців з Європи американська статистика об'єднує понят¬тям «білі». Крім них розрізняють «чорних» (це негри) та «інших» (азіати, індіанці, ескімоси, алеути — тобто монголоїди). Виділяють  також «іспаномовних» — вихідців з Латинської Америки, серед яких можуть бути представники всіх рас. За переписом 1990 р. «білих» було 190 млн  чоловік, «чорних» — 30, інших — 9 (з  них аборигенів — 2 млн і азіатів  — 7 млн) та іспаномовних — 22 млн чоловік.

    США — найбагатша країна світу з дуже високим рівнем розвитку людини і  рівнем її життя. Але соціальні протиріччя в цій країні більші й гостріші, ніж у високорозвинених країнах  Західної Європи.

    Нерідко вони забарвлені расовими та етнічними  відмінностями. Згідно з офіційними даними, в 1995 р. 39 млн, або 15 % американців  жили поза «межею злиденності». Переважають  серед них «бідні білі», але відносно гіршими є умови життя негрів та іспаномовних.

    Як  культурний регіон, США є молодим. У ньому синтезувались англійська мова і культура з культурною спадщиною  переселенців з інших країн. За своїм  характером це міська, стандартизована  і техні¬зована масова культура. Вирішальну роль в її становленні відіграли  преса, радіо, кіно і телебачення, а  також автомашина і нині комп'ю¬терна  техніка. Сучасний вплив американської  культури в світі дуже значний, але  в інших країнах її сприймають не елітні, а середні верстви населення.

    Міста США, порівнюючи зі Старим Світом, молоді. Характерні їхні риси: прямокутне планування, розмежування вулиць на житлові й  торгові, наявність ділового центру — «даунтауна» або головної вулиці — «мейнстріт», торгових і розважальних центрів. У великих містах даунтауни  — це величезні території, спеціалізовані за своїми функціями — адміністративною, діловою, торговою, розважальною. Забудова даунтаунів висотна. Чим більше місто, тим більше висотних будинків і тим  вони вищі. Хмарочоси вже існують  у багатьох країнах і на всіх континентах, але вперше вони з'явилися в США  і довгий час були їх специфічною  ознакою.

    Міське  розселення в США пережило в другій половині XX ст. швидкий процес субурбанізації, або втечі в передмістя. Суть цього  явища полягала в швидкому переміщенні  населення і робочих місць  з офіційних меж міста в  передмістя. Зараз у передмістях  живе 2/5 американців і зосереджена  така ж частка робочих місць. Субурбанізація мала й свої соціальні наслідки. В передмістя переселялись тільки заможні  сім'ї. Це «одноповерхова Америка», дуже благополучна за своїм виглядом і достатком. На противагу цьому внутрішні зони офіційних міст, між даунтауном та передмістям, з їх багатопо¬верховими кам'яними будинками, хаотичним переплетінням селитебних, виробничих, транспортних і складських територій перетво¬рилися на осередки бідних верств населення: «бідних білих», негрів та іспаномовних. Частка негрів та іспаномовних у Нью-Йорку, Балтіморі, Вашингтоні, Детройті, Чикаго, Сент-Луїсі, Х'юстоні і Лос-Анджелесі в їх офіційних межах коливається від 45 до 75 %. Внутрішні зони великих міст заслужили в США славу районів негрів, соціальних і расових конфліктів, злочинності та корупції.

    Згідно  з реаліями субурбанізації сучасні  міські утворення в США поділяються  на три типи: сіті, метрополітенський  статистичний ареал (МСА) і консолідований MCA (KMCA). Сіті — це місто в його офіційних межах. Метрополітен —  сіті з його передмістями, тобто  те ж саме, що агломерація. Консолідований метрополітен — це два або більше метрополітенів, що зрослися.

    Відповісти  на запитання, скільки населення  в тому чи іншому місті, — непросто. Так, власне Нью-Йорк — це 7,3 млн чоловік, метрополітен Нью-Йорка — 8,6, а консолідований метрополітен Нью-Йорка — це 19,6 млн  чоловік. Для Чикаго, відповідно, 2,8, 7,7 та 8,5, для Лос-Анджелеса — 3,5, 9,1 та 15,3 млн чоловік. Якщо орієнтуватися  на офіційні межі, то в США дев'ять  міст-мільйонерів. Якщо ж враховувати  фактичний стан, то метрополітенів-мільйонерів 53 і їх кількість зростає. Чимало метрополітенів перетнули кордони  двох, а то й трьох штатів. Деякі  носять подвійну, а то й потрійну назву, яка включає назви головних ядер, що злилися. Часто назви маленьких, але всесвітньо відомих міст важко  знайти на карті. Вони зберігають свою назву та офіційний статус сіті, але давно вже інтег¬ровані в  метрополітени. Так, Кембридж, в якому  знаходяться Гарвардський університет  і Массачусетський технологічний  інститут, є нічим іншим, як одним  з передмість Бостона і являє  з ним одне ціле.

    Містами в США вважаються всі населені пункти, в яких проживає понад 2500 чоловік, всі інші — сільськими. За таких  умов 3/4 аме¬риканців класифікуються як міські жителі і 1/4 (62 млн чоловік  в 1990 р.) — як сільські. Серед останніх лише 5 млн живуть на фермах (фермерське населення невпинно зменшується, 50 років тому на фермах жило 30 млн чоловік), решта живе в компактних поселеннях, працює не в сільському господарстві, а у вторинній чи третинній сферах, має міські побутові умови і веде міський спосіб життя. Це теж переважно «біла», одноповерхова і благополучна Америка. Чисельність її населення не зменшується, а навпаки, зростає за рахунок міграції з метрополітенів. За таких умов поняття «сільська місцевість», «сільські населені пункти» і «сільські жителі» значною мірою втратили в США свій сенс. Фактично населення поділяється на метрополітенське, позаметрополітенське і фермерське.

    Расово-етнічний склад США згідно з переписом, англ. Race and ethnicity in the United States Census, за визначенням  Бюро перепису Сполучених Штатів і  Адміністративно-бюджетного управління при Президентові США, заснований на самоідентифікації жителів США, зокрема, відносять вони себе до латиноамериканцям.

    Федеральний уряд США встановило, що «при зборі  і поданні даних федеральні агентства  зобов'язані використовувати як мінімум два етнічних позначення: іспаномовний або латиноамериканець "або" не іспаномовний або латиноамериканець». Бюро перепису визначає поняття «іспаномовний або латиноамериканець» як «обличчя кубинської, мексиканської, пуерторіканської, південно-або центральноамериканської чи іншої іспаномовної культури чи походження незалежно від раси».

    Згідно  перепису США 2000 р. 12,5% населення США  зарахували себе до «іспаномовним або  латиноамериканцям». 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Висновки

    Отже, Американська нація - порівняно молода поліетнічна нація, що склалася в процесі тривалої культурної, економічної, соціальної і побутової взаємодії, а також змішування між собою і асиміляції нащадків людей різного етнічного походження, які представляли всі три головні раси людства - монголоїдної, європеоїдної і негроїдної.

    В ході цього взаємообміну склалась своєрідна  та нетипова нація.

    За  кількістю жителів США поступаються лише Китаю та Індії, але значно відстають  від них. Середня густота населення  становить 28 чоловік на 1 км кв. Дуже слабо заселені Аляска (0,6 чоловіка на 1 км кв), а також Гірські штати  і Великі рівнини.

    Високою є густота населення в місцях концентрації великих міст, де міські агломерації, зливаючись одна з одною, утворили гігантські мегалополіси. США - одна з найбільш урбанізованих країн світу. У містах проживає 77% жителів. У США є сім міст з населенням понад 1 млн. осіб: Нью-Йорк - 15 млн. чоловік, Лос-Анджелес - 10,5 млн. осіб, Чикаго - 6,6 млн. осіб, Філадельфія - 4,1 млн. чоловік , Сан-Франциско - 4 млн. чоловік, Майямі -3,5 млн. чоловік, Даллас - 3 млн. чоловік, Детройт - 3 млн. чоловік, Сан-Дієго -2,5 млн. чоловік, Бостон - 2,5 млн . чол., Х'юстон - 2,4 млн. осіб та інші, які одночасно виступають центрами міських агломерацій. У США налічується 37 агломерацій, в яких проживає близько 50% населення країни. 
 
 
 
 

Список  джерел та літератури

1. Атлас Світу. – К.: Картографія, 2009.
2. Капица С. Общая теория роста человечества: Сколько людей жило, живёт и будет жить на Земле. – М.: Наука, 1999.
3. Страны мира и международные организации. Справочник. Изд. М.: УНИИНТЕХ, 2004.
4. Страны и народы. Под ред. Ю. П. Аверклиева и др. М: Мысль, 1980г.
5. Ефимов А.В.  Пути развития капитализма: Доимпериалистический период.. М., 1969
6. Учебное пособие по страноведению США. Сост. В. В. Ощепкова. М: Новая школа, 1995г.