США: етнічний і расовий склад

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Чернігівський національний педагогічний університет  ім. Т.Г. Шевченкаа

Інститут  історії, етнології та правознавства  ім. О.М. Лазаревського

    Кафедра етнології та краєзнавчо-туристичної  роботи 
 

    США: етнічний і расовий  склад 

    Реферат з етнології

    Студента 30 групи

    Хромова Ярослава Сергійовича 
 
 
 
 
 
 

                                                 
 

Чернігів 2011

Зміст

Вступ

1. Загальна інформація про США та історія етнотворення;
2. Етнічний та расовий склад США;

Висновки

Список  джерел та літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

    Сполучені Штати Америки – одна з найбільших та найпредовіших держав сучасності, що була штучно сформована в ХVII–XVIII ст. Ця держава була стрворена з величезної кількості європейських, африканських, азійських народів та етносів. В ході їх взаємодії утворилась єдина та поліетнічна американська нація, що в ході історичного розвитку створила власну соціально – економічну та політичну систему яка є унікальною та неповторною. На основі екномічної та етнічної взаемодії американці створили власну культуру.

    США є найбільшим поліетнічним державним  утворенням в світі, що на основі економіко-соціального  та культурного інтегрування різних неавтохтонних етносів утворила єдину цілісну американську націю. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Загальна  інформація про США  та історія етнотворення

 

    Сполучені Штати Америки, також США (англ. United States of America, USA) — держава в Північній Америці.

    Складається з 50 штатів: Аляски, Гаваїв і 48 штатів на території між Атлантичним і  Тихим океанами і між Канадою  і Мексикою. Крім того, виділено федеральний (столичний) округ Колумбія. Володіння  США: Віргінські острови у Вест-Індії, Східне Самоа, Гуам та інші острови  в Океанії. Столиця — місто  Вашингтон.

    Площа країни 9 826 675 км2. Населення 309 134 000 осіб (оцінка 2010 року). Офіційна мова — англійська (де-факто), юридично офіційної мови немає. Грошова одиниця — долар  США.

    США — федеративна конституційна  республіка, в якій владні повноваження розподіляються між федеральним  урядом і урядами 50 штатів. Кожен  із 50 штатів має свою конституцію, систему  органів влади і управління. Виконавча, законодавча і судова влада представлені відповідно Президентом, Конгресом  і Верховним Судом.

    Атлантичне  узбережжя переважно представлено низовиною, водночас Тихоокеанське  узбережжя — переважно гористе. Приблизно половина території Сполучених Штатів Америки вкрита горами і плато. Гірські хребти представлені від  тропіків Гаваїв до Полярного кола Аляски, простягаються паралельно східного й західного узбереж. Скелясті гори — вододіл річок, які течуть у  Тихий океан і в Мексиканську затоку Атлантичного океану.

    Надра багаті запасами різних природних копалин, зокрема — кам'яне і буре вугілля, залізна і марганцева руда. Кордильєри, плато Колорадо, Великі Рівнини і  Примексиканська низовина володіють  родовищами мідних, цинкових, свинцевих, срібних, хромітових, ванадієвих, вольфрамових, молібденових, титанових, поліметалічних, уранових, ртутних руд, золота, сірки, фосфатів і іншої хімічної сировини.

    Оскільки  країна розташована на великій території, в ній представлені практично  всі кліматичні зони — від арктичного клімату на півночі Аляски до тропічного в штаті Гаваї і на півдні Флориди.

    Схили Кордильєр покриті густими хвойними лісами, Аппалачей — лісами з  широколиствених порід; прерій майже  не залишилося. На півночі Аляски поширена тундрова рослинність. Річки, що утворили глибокі каньйони, впадають в Тихий  океан.

    Міссісіпі (з притокою Міссурі) — одна з  найдовших річкових систем планети  — протягнулася на 6420 км. Інші великі річки США: Гудзон, Міссісіпі, Міссурі, Колорадо, Колумбія, Снейк, Ріо-Гранде, Огайо.

    На  межі з Канадою розташовані Великі озера — Верхнє, Гурон, Мічиган, Ері, Онтаріо.

    Клімат  континентальних Сполучених Штатів Америки переважно помірний, на Гаваях — м'яким з найбільшою кількістю  опадів у світі, а на Алясці —  суворим і холодним з постійним  сніговим покривом. Південна частина  Флориди і Гаваї розташовані  у тропічній зоні. Південна частина  тихоокеанського узбережжя має  середземноморський клімат: тепле і  сухе літо і холодна дощова зима. Кордильєри характеризуються екстремальними кліматичні умови з дуже холодними  зимами і дуже теплим літом.

    До  появи європейців після 1492 Північна Америка була заселена різними індіанськими племенами, які потрапили туди з  Сибіру близько 12000 років тому через  Берингову протоку.

    Освоєння  земель, які нині є територією США, почалося після плавання іспанського  мандрівника Христофора Колумба, здійсненого  у 1492.

    Першим  дослідником, хто був у гирлі  ріки Місісіпі, перетнув сучасні Луїзіану та Техас, дійшов практично до Каліфорнійської  затоки, є іспанський конкистадор  та мандрівник Альваро Нуньєс Кавеса де Вака. Це відбулося у 1528-1535 роках.

    Перше постійне поселення в сучасних США  було засноване у 1565 у Флориді. Перше  постійне англійське поселення було створене в Джеймстауні (Вірджинія) у 1607 році.

    Релігійний  і політичний хаос у Європі стимулював еміграцію в англійські колонії. Надія на процвітання привела  сюди багатьох поселенців як з Англії, так і з Німеччини та інших  континентальних країн.

    В кінці XVII століття маленькі ферми у  прибережних районах півдня поступилися  місцем великим плантаціям. На плантаціях вирощували тютюн, рис, бавовну та індіго. Хоча вже почали виникати міста, економіка  півдня залишалася найменш розвинутою і найбільш сільськогосподарською  в колоніальній Америці.

    У XVIII столітті соціальний та економічний  ріст тривав. Після того, як британські і колоніальні війська спільними  зусиллями вигнали французів  з Канади і району Великих Озер під час Французької та Індійської воєн (1754-1760 років), колоністи менше  потребували британського захисту. Це спричинило складний ланцюг подій, який з часом об'єднав колоністів проти Великобританії і привів до Американської революції (1775-1783 рр.).

    Результатом революції стала незалежність 13 колоній: Массачусеттсу, Нью-Хемпширу, Коннектікуту, Род-Айленду, Нью-Йорку, Нью-Джерсі, Пенсильванії, Делаверу, Меріленду, Вірджинії, Північної і Південної  Кароліни і Джорджії. Згідно з Конституцією, написаною Конституційними зборами 1787 року, створено національний уряд.

    В середині XIX століття територіальні  надбання, в результаті покупки Луїзіани у Франції, Орегона у Британії та Аляски у Росії, як і війни з  Мексикою, змусили законодавців зосередити увагу на питанні розширення інституту  рабства негрів на нові території. Мешканці півдня намагалися продовжити його існування, у той час як мешканці півночі  все менш терпимо ставилися до цього явища.

    Криза назріла у 1860 році, коли республіканець Абрахам Лінкольн переміг трьох  опонентів і став президентом. Південні лідери, які вважали, що втрачено можливість справедливого ставлення при  республіканській адміністрації, сформували Конфедерацію. Ряд подій призвів  до Громадянської війни (1861-65 рр.) —  конфлікту між Північними штатами (Союзом) і Південними штатами, який завершився повною перемогою півночі  і скасуванням рабства.

    В останні роки XIX століття також швидко збільшується кількість сучаних  американських міст. Швидка індустріалізація привабила в міста велику кількість  іноземців та жителів американського села.

    З початку ХІХ ст. сюди переселилися з інших країн 60 млн. чоловік. У  наш час, незважаючи на різні обмеження, щорічний притік населення становить 600 — 800 тис. чоловік. За рахунок мігрантів  США поповнюють свої людські ресурси  дешевою робочою силою, а також  спеціалістами високої кваліфікації. Імміграція розглядається як позитивне  явище, що урізноманітнює можливості країни етнічний склад населення США  строкатий. Початковими його елементами були аборигени-індіанці, європейські  іммігранти (англійці, ірландці, німці, скандинави) і негри-раби з Африки. З-поміж європейців найбільше було вихідців з Британських островів, що забезпечило зверхність англійської  мови і культури. З кінця ХІХ  ст. серед іммігрантів стали переважати вихідці з Південної і Східної  Європи (італійці, греки, чехи, поляки, українці), а нині — вихідці з  латинської Америки та Азії. Нові переселенці  помітно відрізнялися своєю мовою  і культурою від попередніх. Вони селилися компактними групами і  тільки в містах, у яких до певної міри зберігали свою етнічну відокремленість.

2. Етнічний та расовий склад США

    За  кількістю жителів США поступаються лише Китаю та Індії, але значно відстають  від них. Середня густота населення  становить 28 чоловік на 1 км кв. Дуже слабо заселені Аляска (0,6 чоловіка на 1 км кв), а також Гірські штати і Великі рівнини. Високою є густота населення в місцях концентрації великих міст, де міські агломерації, зливаючись одна з одною, утворили гігантські мегалополіси.

    Найбільша міська зона (Північно-східний мегалополіс, або Бос-ваш) склалася на Атлантичному узбережжі між Бостоном і Вашинг¬тоном, її протяжність — 960 км, площа — 130 тис. км кв, середня густота населення  — 325 чоловік на 1 км кв. Тут зрослися чотири десятки агломерацій (метрополітенів) з населенням понад 42и млн чоловік. Серед метрополітенів такі гіганти, як Бостон, Нью-Йорк, Філадельфія, Балтімор і Вашингтон. Поступово складаються  ще три мегалополіси: 1) в Каліфорнії — від Сан-Франциско через  Лос-Анджелес до Сан-Дієґо; 2) в Приозер'ї  — від Мілуокі через Чикаго і Клівленд до Шттсбурґа; 3) в штаті  Техас — від Далласа — Форт-Уерта  до Х'юстона. Такі ж процеси можна  спостерігати в районі Аппалачського  Підмонта, у південно-східній Флориді  і на узбережжі Ґалфу.

    Демографічна  ситуація в США є типовою для  високорозвинених країн: низький природний  приріст, переважання частки жінок  у | статевій структурі, «постаріння» населення, велика частка працю¬ючих економічно самостійних жінок, знедрібнення сімей.

    Специфічними  для США є проблеми імміграції, формування американського етносу, характеру  міських і позаміських територій.

    Імміграції  в США належить виняткова роль. США були створені І переселенцями  і зараз жодна країна світу  не приймає стільки [ іммігрантів, як вони. З 1820 p., коли вперше почалася реєстрація прибулих, по 1993 р. включно на цю територію  переселилося 61 млн чоловік. За переписом 1990 p., 20 млн громадян США народилося за межами цієї країни. Пік імміграції припав на початок XX ст. Але після  другої світової війни її розміри  знову зросли і на межі 80-х і 90-х  років були поставлені нові рекорди (1991 р. — 1,8 млн іммігрантів при  природному прирості в 1,9 млн чоловік). Передба¬чалося, що в 90-х роках в  середньому в країну прибуватиме  до 900 тис. іммігрантів щороку.

    Серед іммігрантів нині найбільшу увагу  привертають три групи. Це політичні  іммігранти, спеціалісти вищої кваліфікації і некваліфікована робоча сила. Розміри  політичної імміграції (100-400 тис. чоловік  на рік) коливаються залежно від  політичної ситуації в світі. Підготовка кадрів вищої кваліфікації успішно  здійснюється власною системою освіти. Одночасно щороку до США мігрує 30-60 тис. вчених і висококваліфікованих спеціалістів, підготовлених в інших  країнах. Їх приваблюють висока заробітна  платня і можливості ефективної наукової діяльності. Як «імпортер інтелекту» США не мають собі рівних у світі. Спершу такі спеціалісти вербувалися в Західній Європі, в першу чергу у Великобританії, зараз — переважно в країнах Азії та Латинської Америки. Найбільшою за кількістю є третя група іммігрантів — некваліфікована робоча сила. За її рахунок США завжди мали і продовжують мати достатню кількість низькооплачуваних робітників у всіх галузях господарства.