Сфера послуг Японії

Основними напрямами досліджень визначалися:

– створення систем з оброблення інформації у вигляді графічних образів і звуків (1971—1980 рр.);

– розроблення методів і систем підвищення продуктивності та якості праці програмістів (1973—1980 рр.);

– розроблення надвеликих інтегральних схем (1976—1980 рр.);

– розроблення супер-ЕОМ для числових розрахунків швидкодією 10 ГФлопсів (мільярд операцій з плаваючою комою за секунду). Це в 100 разів більше швидкодії супер-ЕОМ, розробленої у США (завершено 1989 р.).

У процесі інформатизації економіки Японії можна виділити дві основні складові:

– збільшення в структурі економіки Японії питомої ваги галузей, що спеціалізуються на виробництві інформаційних послуг (оброблення і передавання інформації) та інформаційної техніки (зв’язок, інформаційне обслуговування та електронне машинобудування);

– зростання частки витрат на передавання та оброблення інформації в структурі виробництва всіх галузей економіки (цей процес в японській та американській економічній літературі має назву "інформатизація виробництва" — "сангьоно зьохока").

Важливу роль у швидкій інформатизації японської економіки відіграло створення в країні системи ефективного державного регулювання, яке стимулювало, з одного боку, конкуренцію в інформаційній сфері та в усій економіці, а з іншого — кооперацію та співпрацю японських компаній між собою і з державними органами для забезпечення швидкого розвитку стратегічно важливих напрямів інформатизації.

Велике значення в  цьому плані мали:

– поетапна лібералізація ринків інформаційних товарів і послуг у 70—80-і роки;

– зняття державних обмежень на використання мереж зв’язку (в тому числі великомасштабний перегляд законодавства в інформаційній сфері в 1985 р.);

– пільгове державне оподаткування і кредитування;

– активне державне стимулювання розробок у сфері інформатики.

Крім наведених вище основних факторів, успішній та швидкій інформатизації економіки Японії багато в чому допомогло створення в країні сприятливого соціально-психологічного клімату для повсюдного впровадження інформаційної техніки і технології. Так, у країні: було організовано широку мережу підготовки фахівців з інформаційної техніки і навчання населення роботі на ній; проводилися активна рекламна політика та опрацювання громадської думки; велика увага приділялася психологічним аспектам упровадження інформаційної техніки і технології тощо. Швидкій інформатизації економіки Японії сприяла також ефективна організація прогнозування економічного розвитку і науково-технічного прогресу (перші в світі державні програми створення "інформаційного суспільства" з’явилися саме в Японії вже наприкінці 60-х років).

Підмурком інформатизації економіки Японії став розвиток інформаційної  інфраструктури. У найзагальнішому  вигляді її поділяють на дві основні  сфери:

– електрозв’язок, що включає сферу передавання інформації без зміни її змісту і форми (телефонний, телексний, факсимільний зв’язок тощо) і сферу передавання інформації з наданням додаткових послуг (комутація протоколів і пакетів інформації, електронна пошта тощо);

– інформаційне обслуговування (розроблення програмного забезпечення ЕОМ, оброблення інформації, послуги баз даних тощо).

До того ж, для Японії характерною є відома інформаційна тенденція — конвергенція: інформаційна інфраструктура, розвиваючись, все  більше перетворюється в єдиний міжгалузевий комплекс, де чітка галузева належність компаній стирається. Інформаційна інфраструктура і на сьогодні — одна з найбільших сфер економіки Японії, яка має найбільші темпи розвитку. За більшістю показників розвитку інформаційної інфраструктури Японія посідає друге (услід за США) місце, але розрив між цими країнами все більше зменшується, а в деяких сферах Японія випередила США (наприклад, у сфері факсимільного зв’язку). Разом з тим, є сфери, в яких вона відстає не тільки від США, а й від країн Західної Європи (наприклад, сфера послуг баз даних).

Охорона здоров'я. У японській системі охорони здоров'я, медичні послуги, включно з обстеженням за конкретними хворобами, здійснюється без будь-яких прямих витрат збоку пацієнта, а забезпечуються державними і місцевими урядами. Оплата за особисті медичні послуги пропонуються через універсальну систему медичного страхування, яка забезпечує відносну рівність доступу і зборів, встановлених урядовим комітетом. Люди, що не мають страховки можуть брати участь в національній програмі медичного страхування у віданні місцевих органів влади. Пацієнт має право обирати лікаря, а також засоби обслуговування.

У Японії існують дві основні  категорії медичного страхування, які називаються Кенко-Хокен (страхування  здоров'я працівників) і Кокумін-Кенко-Хокен (національне страхування здоров'я). Національне медичне страхування, як правило, призначений для самозайнятих осіб та студентів, у той часяк соціальне страхування для корпоративних працівників.

У Японії було зареєстровано більше 1000 психіатричних лікарень, 48000 стоматологічних  клінік, 8700 лікарень загального профілю, а також комплексних 1000 лікарень із загальною потужністю 1,5 млн ліжко-місць. Лікарня забезпечує як амбулаторне так і стаціонарне обслуговування. Крім того, 79000 клінік пропонують насамперед лікування амбулаторно. Більшість лікарів і лікарень продають ліки безпосередньо хворим, але і кількість аптек налічується 36000, де пацієнти можуть набувати синтетичні або трав'яні препарати. Витрати національної охорони здоров'я становлять більш ніж 6% національного доходу Японії.