Розкриття суті "Нової економічної теорії" Пола Кругмана

П. Кругман віддає належне природним факторам розміщення виробництва, наприклад, наявності річок, каналів, морських узбереж: «Сприятливі аспекти положення мають каталітичну роль: коли нові центри з'являються, вони з'являються саме тут, а не поблизу». Але надалі центр росте завдяки процесам самозміцнення і може досягнути масштабу, коли початкові переваги положення стають мало важливими порівняно з перевагами самопідтримання агломерації. При певному рівні концентрації сама агломерація створює позитивний ефект локалізації й приваблює інших економічних агентів.

Хоч би з яких причин виникла певна  спеціалізація, але вона визначає траєкторію розвитку регіону і навіть створює умови для своєрідного фіксування такої траєкторії. Тобто, одного разу запроваджена спеціалізація залишається досить інертною в часі і може прискорювати чи уповільнювати регіональний розвиток.

Неодноразово повторювана в  роботах П. Кругмана сентенція про «історичну природу» економічної діяльності і в сенсі початкових умов та факторів виникнення, і в сенсі наступного фіксування форм виробничого розвитку через ефект самозміцнення не є, звичайно, абсолютно новою для економіко- географів, як, власне, і пропонована ним теорія розміщення. Та й П. Кругман не наполягає на абсолютній оригінальності своїх ідей і часто зауважує, що він переповів стару історію по-новому.

Такий еволюційно-міський підхід передбачає, що мають бути певні очікувані  закономірності у просторовій структурі (кількість міст, розміри та віддаль  між містами), які зумовлюються відносною  силою відцентрових та доцентрових  сил. Це пояснюється теорією центральних місць, розробленою А. Льошем. Якщо існують різні виробництва, які відрізняються показниками економії від масштабу виробництва та транспортних витрат, економіка стає здатною до формування ієрархічної структури, яка нагадує решітку В. Кристалера. У такий спосіб забезпечується зв'язок з деякими старими традиціями у теорії розміщення та економічній географії.

Висновки

Теоретичні моделі П. Кругмана географами сприймаються неоднозначно. Більшість з них заперечують саму назву «нова економічна географія» щодо розробок П. Кругмана, наполягаючи на назві «географічна економіка». Попри це більшість вважає, що саме завдяки роботам П. Кругмана посилилася роль географічної складової в економічних дослідженнях, зросла зацікавленість економістів до робіт економіко - географів, посилилися зв'язки між економічною та економіко-географічною науками.

Географи визнають, що моделі П. Кругмана, зокрема об'єднання регіональної виробничої концентрації та зовнішньої економії з торгівлею, скоригували деякі економіко-географічні концепції.

Аналітичний інструментарій НЕГ може бути надзвичайно корисним для врахування дії економічної політики на структуру промисловості та рівень розвитку регіонів. Наприклад, у світлі ідеї П. Кругмана про процес формування просторової структури як такий, що сам себе підтримує, можна припустити, що створення сприятливого інвестиційного клімату в регіоні та залучення певної кількості підприємств може закласти базу для ефективного саморозвитку регіону без додаткових інвестиційних переваг.

Важливим для аналізу розвитку процесів просторової концентрації економічної діяльності є врахування факторів розміщення промисловості, описаних новою економічною географією. Розуміння механізму, який приводить в дію ці фактори, є важливим при розробленні й реалізації регіональної економічної політики, метою якої є зменшення міжрегіональних відмінностей.

Обмеженням кругманівської географічної економіки чи нової економічної географії є зосередження на тих факторах, які можуть бути математично змодельовані. Його моделі не охоплюють, наприклад, географічний вплив «перетікання» технології та знання. На думку П. Кругмана, це неможливо врахувати через відсутність «паперового сліду» впливу обміну знаннями, хоч критики говорять про патенти чи цитування як варіант такого сліду. Географічна література відводить ключову роль технологічним змінам та технологічним факторам у формуванні та трансформації просторової економіки.

Через складність моделювання соціальних факторів, впливу місцевих інституціональних, соціальних і культурних структур на пожвавлення чи гальмування місцевого економічного розвитку П. Кругман вважає за доцільне лишити їх на розгляд соціологам.

Та все ж, незважаючи на ці та інші обмеження, обмін ідеями між економічною географією та кругманівською географічною економікою чи НЕГ є безперечно корисним, а роботи цього вченого дійсно «багаті ідеями, проводять нас від простих логічних аргументів до несподіваних висновків та переконливості в обговоренні припущень та думок, що їх читання є водночас і розвагою, і безперервним викликом».