Природозаповідання як одна з ефективних форм збереження біорізноманіття

ґ) землі оздоровчого призначення з їх природними ресурсами;

д) землі рекреаційного призначення, які використовуються для організації масового відпочинку населення і туризму та проведення спортивних заходів;

є) інші природні території та об'єкти (ділянки степової рослинності, пасовища, сіножаті, кам'яні розсипи, піски, солончаки, земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу природну цінність);

є) земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України;

ж) території, які є місцями перебування чи зростання видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України;

з) частково землі сільськогосподарського призначення екстенсивного використання — пасовища, луки, сіножаті тощо;

й) радіоактивно забруднені землі, що не використовуються та підлягають окремій охороні як природні регіони з окремим статусом.]

 

 

6

 

перші практичні результати відновлення гідрологічного режиму на прикладі виробленого торф'яного родовища "Бартеніха" були представлені в ході проведення недавнього виїзного семінару "Методи відновлення гідрологічного режиму на порушених торфовищах".

 

"Бартеніха", що знаходиться у віданні ГЛХУ "Марії Воложинської досвідчений лісгосп" Мінської області - одна з перших територій, відновлених в рамках реалізації проекту ПРООН-ГЕФ "ренатуралізації та стійке управління торф'яними болотами для запобігання деградації земель, змін клімату та забезпечення збереження глобально значущого біологічного різноманіття ".

 

Учасники семінару ознайомилися з різними типами побудованих водорегулюючих споруд: чотирма шлюзами-регуляторами та 12 глухими обтічними перемичками, принципами їх роботи.

 

- Відновлення гідрологічного режиму на даній території призвело до позитивних змін. Якщо раніше вона представляла собою осушену "торф'яну пустелю", то зараз на більшій частині торфовища рівень води наближається до рівня грунту і залишається стабільним навіть влітку, в самий посушливий період року. А значить, ризик виникнення торф'яних пожеж на даному об'єкті мінімальний, - каже Ольга Чабровская, керівник проекту ПРООН-ГЕФ.

 

Підйом рівня води до поверхні грунту сприяв поширенню болотної рослинності на раніше вироблених торф'яних ділянках. З болотних рослин на затоплених ділянках вже ростуть пухівка і очерет, поступово збільшується частка різних видів осок і мохів. Повторне заболочування матиме велике значення і для біологічного різноманіття регіону. У перший рік після підйому рівнів води тут вже з'явилися такі види птахів, як сірий журавель, бекас, чайка, болотний лунь, малий підорлик, погониші, очеретянка-борсучок. Уже зараз ця ділянка відіграє важливу роль як місце годівлі для мисливських видів тварин: дикого кабана, лося, козулі.

 

Даний проект Програми розвитку ООН (ПРООН), Глобального екологічного фонду (ГЕФ) і Міністерства лісового господарства Білорусі покликаний відновити водно-болотних екосистем 17 порушених і вироблених торф'яних боліт загальною площею понад 40 000 гектарів, скоротити кількість торф'яних пожеж і створити умови для відновлення флори і фауни.

 

В рамках проекту чотири вироблених торфовища відновлені, роботи з відродження п'ятого болота вже завершуються. До кінця року заплановано повернути до життя кілька проектних територій, що допоможе звести до мінімуму виникнення торф'яних пожеж, значно скоротити викиди парникових газів в атмосферу, зупинити деградацію меліорованих грунтів, відновити популяції водно-болотних видів флори і фауни.

 

7

 

WWF Дунайсько-Карпатська програма cпільно з Міністерством екології та природних ресурсів України, Державним природознавчим музеєм НАН України (м.Львів) та Львівським національним університетом імені Івана Франка видала нову корисну та цікаву публікацію “Експрес-оцінка стану територій природно-заповідного фонду України та визначення пріоритетів щодо управління ними“.

 

У виданні представлено результати комплексної експрес-оцінки стану територій природно-заповідного фонду України. Вперше в Україні використана стандартизована світова методика RAPPAM (Rapid Assessment and Prioritization of Protected Area Management). Оцінено 2 біосферні заповідники, 16 природних заповідників, 18 національних природних парків та 1 регіональний ландшафтний парк. Визначено основні пріоритети управління та розвитку територій природно-заповідного фонду України. Методику адаптовано для повторного проведення експрес-оцінки.

Опрацьована WWF методика RAPPAM є однією із серії спроб створення інструменту для оцінки ефективності управління природоохоронних територій, який би відповідав критеріям, встановленим Світовою комісією з питань природоохоронних територій (WCPA) протягом 1995-2000 рр.

 

8

 

26 березня у всьому світі пройшла Міжнародна акція «Година Землі 2011», яка ініційована Всесвітнім фондом природи.

 Завданнями акції є підвищення обізнаності молоді в питаннях реалізації екологічної політики, необхідності щоденних дій кожного громадянина, підприємств, установ у сфері енергоефективності, збереження навколишнього середовища, ощадливого використання ресурсів задля подолання проблеми зміни клімату і досягнення гармонії з природою.

 

9

 

Зразу два дослідження у галузі зміни клімату струснули науковий світ. Перше з них – це виявлення стрімкого проникнення південних видів на північ, що зв’язують із Глобальним Потеплінням. Група китайських і британських екологів, дослідивши понад 2000 тисячі видів рослин і тварин, дійшла до висновку, що біологічні види втричі швидше пристосовуються до глобальних змін клімату, ніж то вважалось раніше. Вони також спростували твердження про те, що зміна клімату спричинить вимирання щонайменше 10% видів.

Друге дослідження, здійснене великою іспано-американською групою науковців, стосується безпосередньо процесу Глобального Потепління. Вчені, проаналізувавши палеокліматичні дані з моменту останнього температурного мінімуму – 18000 років тому, і дійшли висновку, що усі попередні моделі чутливості клімату до концентрації вуглекислого газу в атмосфері, у значній мірі перебільшували можливі наслідки. З їх дослідження випливає, що за умови справедливості “чутливих моделей”, в останній льодовиковий максимум більша частина планети повинна була вкритись льодовиками (чого не було – авт.), оскільки концентрація вуглекислоти була втричі нижчою за до індустріальний рівень (до 1850 року – авт.). Це дослідження показує, що, відповідно, потепління клімату і його наслідки будуть значно слабшими і м’якшими, ніж прогнозувалось раніше.

Важливе, для вивчення біотичного різноманіття, дослідження здійснене у 2011-му канадійськими, американськими і британськими вченими, які спробували по-новому оцінити кількість видів живих орґанізмів, що заселяють Землю. У наукових колах існують дуже суттєві розбіжності в оцінці кількості земних видів – від 3-х до 100 мільйонів. Згідно нових даних на планеті проживає приблизно 8,7 (±1,3) мільйонів видів живих істот, з яких маже 2,2 (±0,18) мільйонів мешкають у глибинах океану. Оскільки сьогодні вченим відомо 1,2 мільйони видів, то їм належиться описати ще 86% наземних і 91% морських нових видів істот.

 

10

 

З розвитком людської техногенної цивілізації та глобальними наслідками її господарської діяльності (вирубування лісів, культурна трансформація ландшафтів, опустелювання, парниковий ефект тощо) виникла потреба у збереженні первозданної природи нашої планети. Для цього у світі в багатьох країнах виділені певні ділянки суходолу та акваторії, які оголошені територіями, де господарська діяльність людини обмежена або взагалі заборонена. Цим територіям надано заповідний статус.

 

Історія розвитку заповідної справи, яка бере початок ще з давніх часів, як і історія охорони природи в цілому, тісно пов'язана з розвитком людського суспільства. Завдання, які вона вирішувала на кожному етапі історичного розвитку людства, визначалися характером взаємовідносин людини з природним середовищем, ступенем використання нею природних ресурсів, потребами суспільства. Паралельно тривав процес формування науки про охорону природи.

 

11

 

У доісторичні часи первісні люди повністю залежали від природи, її дарів. Людина того часу, обожнюючи природні явища, окремих представників рослинного і тваринного світу, на підставі певного практичного досвіду пристосувалася до навколишнього середовища, не завдаючи йому відчутної шкоди.

 

Численні заборони у первісних племен були спрямовані на охорону певної території, окремих видів рослин і тварин, оскільки такі дії сприяли збереженню природних ресурсів і відповідали інтересам первісних збирачів дарів природи (рибалок, мисливців). Так з'явилися перші "заповідні урочища".

 

Перші законодавчі акти про охорону природних багатств на території України були видані за часів Київської Русі. Так, "Руська Правда" Ярослава Мудрого визначала відповідальність за незаконний відстріл бобрів, деяких рідкісних видів птахів

Найдавніший прецедент законодавчого відстоювання охорони природи в Україні - судова справа, яку порушили на початку XVII ст. жителі Білої Церкви проти воєводи Івана Даниловича, котрий для потреб виробництва поташу почав вирубувати ліси оборонного значення.

 

Швидкі темпи технічного прогресу, необмежене використання дарових ресурсів природи в епоху середньовіччя та епоху зародження і розвитку капіталізму призвели до надзвичайно швидкого винищення природних багатств, скорочення території з незайманою природою. Створені заповідники і заказники зберегли від винищення ряд цінних видів рослин і тварин, а також збереглись місця їх проживання.

Важлива роль у розвитку заповідної справи на планеті належить видатному німецькому вченому-натуралісту і мандрівнику А. Гумбольту (1769-1859 рр.). Він перший з натуралістів поставив перед собою завдання вивчати природу як єдине ціле і зробив перші спроби класифікувати заповідні території. Ввів у наукову літературу поняття "пам'ятка природи" як першу науково обґрунтовану заповідну територію.

 

Досить поширеною стає у ті часи ідея про взяття під охорону унікальних ландшафтів як національних реліквій, встановлення на таких територіях абсолютно заповідного режиму із забороною будь-якої діяльності. Така ідея почала практично реалізовуватися в другій половині XIX ст. в США. У 1864 р. на Американському континенті вперше у світі був створений Йо-семітський парк, а в 1872 р. - Єллоустонський національний парк на площі 899 104 га.

 

На початку XX ст. ідея створення національних парків стала практично реалізовуватись і в Європі. Перші національні парки (НП) організовуються в Голландії (1905 p.), Швеції (1909 p.), Швейцарії (1914 p.).

 

12