Природозаповідання як одна з ефективних форм збереження біорізноманіття

Природозаповідання як одна з ефективних форм збереження біорізноманіття. Основні категорії заповідних об’єктів. Уявлення про екомережі. Міжнародні та національні програми збереження довкілля 

 

Аналіз  особливостей розвитку заповідної мережі України

Основні поняття

 

• Природо-заповідний фонд
• Екомережа
• Природоохоронна система
• Природне ядро
• Екокоридор
• Буферна зона
• Зона ренатуралізації

(на мал. Природне  ядро Сивасько-приазовського заповідника)

 

Природозаповідання як одна з ефективних форм збереження біорізноманіття  

 

• Заповідна справа — комплекс
• організаційних
• правових
• наукових
• економічних і виховних заходів
• спрямованих на збереження унікальних та типових ландшафтів чи окремих природних об'єктів з науковою, природоохоронною та іншою метою.

Основні категорії  заповідних об’єктів

 

• Природні заповідники
• Біосферні заповідники
• Національні природні парки
• Заказники
• Пам’ятки природи
• Заповідні урочища
• Ботанічні сади
• Дендрологічні і інші парки

Уявлення про  екомережі

 

• Екологі́чна мере́жа (Екомережа) — єдина територіальна система, яка включає ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, і території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні і лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території та об'єкти інших типів, що визначаються законодавством України, і є частиною структурних територіальних елементів екологічної мережі — природних регіонів, природних коридорів, буферних зон.

Основні принципи побудови екомережі

 

• Цілісність
• Єдність
• Ієрархічність
• Поліфункціональність
• Комплементарність
• Відповідність

(на мал. Програма  формування екомережі в укараїні

Основні принципи побудови екомережі

 

• Природні ядра
• Сполучні території
• Буферні території
• Території відновлення
• Території природного розвитку

Основні засади розбудови  екомережі

 

• Відтворення і збереження просторової та функціональної цілісності екосистем.
• Збереження біотичного різноманіття на генетичному, видовому, екосистемному рівнях.
• Ренатуралізації особливо цінних деградованих екотопів.( на мал. Програма ренатуралізації боліт.)

 

 

 

Створення цілісної мережі заповідних територій різного  рангу і призначення як елемента Європейської екомережі.

Збільшення площ наявного заповідного фонду, посилення  охорони природних комплексів і  впорядкування територій заповідності.

• Поліпшення природних умов середовища життєдіяльності людей.
• Посилення ролі й відповідальності місцевих громад, органів влади за збереження навколишнього середовища.

 

 

• Створення натуральної моделі і полігонів для відпрацювання біологічних, екологічних, технологічних і соціальних елементів узгодженого розвитку.
• Підвищення рівня виховання й інформованості населення щодо значення та охорони біотичного різноманіття.

 

Особливості розвитку заповідної мережі України

• За наказом князя Данила Галицького (1220-1264 рр.), було створено великі заповідники у межах сучасних Біловезької (Білорусь) та Уманської пущ (Україна), які й нині виділені як природоохоронні території, де під охороною людини знаходяться, зокрема, популяції зубрів. Крім заповідників постійної охорони, існували й тимчасові заказні території, на яких охоронялися зубри, тури, олені, сарни, лані, а також цінні хутрові та рідкісні види фауни, і регламентувалося полювання.
• У 1735 р. Запорізький кіш спеціальним указом взяв під охорону ліси на острові Монастирському, що мали оборонне значення. У 1743 р. вперше створено у степовій зоні Великоанадольський лісовий масив, який вважають колискою степового лісорозведення.

 

Природно-заповідний фонд – це об’єкти створені людиною або природою, які знаходяться під охороною, і є центрами екологічного виховання.

Екологі́чна мере́жа (Екомережа) — єдина територіальна система, яка включає ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, і території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні і лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території та об'єкти інших типів, що визначаються законодавством України, і є частиною структурних територіальних елементів екологічної мережі — природних регіонів, природних коридорів, буферних зон.

Природне ядро,або ключові природні території - це території збереження біотичного та ландшафтного різноманіття та мають важливе біологічне й екологічне значення.

Екокоридор – це лінійні елементи, які зв’язують між собою природні ядра.

Буферна зона — район, який має на меті збереження двох або більше інших районів (часто, але не обов'язково, держав), на відстані один від одного, з тієї чи іншої причини. Основними типами буферних зон є демілітаризовані зони, деяких обмежувальні зони і зелені пояси. Такі зони можуть бути, але не обов'язково, у складі суверенної держави, утворюючи буферну державу.

 

 

1

 

Заповідна справа в Україні бере початок з часів Київської Русі (зокрема, Ярослава Мудрого), коли здійснювалися перші спроби виділення територій, в межах яких суворо регламентувалися мисливство, вирубування лісу, рибальство та інша господарська діяльність. У XVII-XIX століттях видано ряд законодавчих актів. Становленню заповідної справи значною мірою сприяли наукові дослідження вчених В.Докучаєва, І.Бородіна, Г.Кожевникова, Г.Танфільєва, В.Талієва, Д.Анучина, Г.Висоцького, Г.Морозова та інших, а також діяльність природоохоронних товариств, створених за їх активною участю у Катеринославі (нині Дніпропетровськ), Харкові, Полтаві, Одесі, Миколаєві, на Волині тощо.

 

У 20-х роках XX століття створено мережу заповідників, яка включала Асканію-Нову, Кончу-Заспу, Академічний Степ, Кримський заповідник, Парасоцький Ліс, Хомутовський Степ, Кам'яні Могили, Надморські заповідники. До складу надморських заповідників входили сучасний Чорноморський біосферний заповідник, Азово-Сиваське заповідно-мисливське господарство, заказники Обиточна коса та Білосарайська Коса, Михайлівська Цілина, піщані заповідники у пониззі Дніпра.

 

Дальшого розвитку набула заповідна справа після війни Значну роль у цій справі відіграли українське товариство охорони природи і Комісія АН України з охорони природи, яка працювала в 1955-1967 pp. під керівництвом академіка І. Підоплічка. В 1961 р. степові заповідники об'єднано і разом з Чорноморським передано до АН України, що сприяло піднесенню рівня наукових досліджень в них.

 

2

 

Природні заповідники - природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

 

 

Біосферні заповідники є природоохоронними, науково-дослідними установами міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів.

 

 

Національні природні парки, що є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

 

 

Регіональні ландшафтні парки, котрі є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об'єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

 

 

Заказники - природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

 

 

Пам'ятки природи - окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, з метою збереження їх у природному стані.

 

 

Заповідні урочища - лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані.

 

 

Ботанічні сади - об‘єкти, що створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи.

 

 

Дендрологічні парки створюються з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання.

 

 

Зоологічні парки створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі.

 

 

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва - найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях.

 

3

 

Екомережа утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні.

 

4

 

Цілісність – формування якісно нового цілого.

Єдність – територіально-функціональна, ландшафтна.

Ієрархічність - підпорядкованість нижчого рангу вищим.

Поліфункціональність – виконання прородно-екологічних, соціальних і економічних завдань.

Комплементарність – біорізноманіття, функцій,середовища існування,територій.

Відповідність – співмірність наявної природо-антропогенної будови територій з ландшафтною структурою територій.

 

 

 

5

 

До складових структурних елементів екомережі включаються:

а) території та об'єкти природно-заповідного фонду;

б) землі водного фонду, водно-болотні угіддя, водоохоронні зони;

в) землі лісового фонду;

г) полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, які не віднесені до земель лісового фонду;