Принципи та фактори розміщення продуктивних сил

 Цілком логічно, що найводомісткішою галузю є вирощування сільськогосподарських культур. Зокрема, для виробництва тонни рису має бути затрачено близько 8 тис. м3 води, бавовнику - 5 тис. м тощо. На жаль, водні ресурси нашої країни є обмеженими і це потрібно врахувати при розміщенні того різноманітних галузей.

Значна роль відводиться наявним водосховищам, що споруджені в басейнах різноманітних річок України - Дніпра, Дністра, Південного Бугу. Регулювання водостоку за допомогою водосховищ сприяє забезпеченню потреб народного господарства в енергетиці та водопостачанні галузей промисловості та населення міст та селищ України.

Широкого розвитку та використання потребує використання технології замкнутого циклу, тобто оборотне водопостачання, яке скоротить потреби води в промисловості.

Специфіка демографічних факторів

До даного показника відносять як якісну, так і кількісну оцінку – загальна кількість населення, оцінка трудового потенціалу у розрізі конкретного регіону. Нерівномірність розселення населення зумовлює потреби у розміщенні промисловості відносно споживача готової продукції, а також у оцінці поточної мобільності населення для прогнозування можливої міграції у  перспективі розвитку економічних регіонів. За умови наявності значної кількості великих промислових центрів раціональне  використання трудових ресурсів потребує розміщення виробництва у невеликих і середніх містах, обмеження нового будівництва у великих. Демографічні фактори створюють передумови розміщення трудо- та наукомістких галузей промисловості (таких як приладобудування, інструментальної, радіотехнічної, електронної, електротехнічної галузей тощо). Важливо знати, що умовою ефективного функціонування цих виробництв є наявність висококваліфікованої Сьогодні, в більшості, виробництва, що залежать від фактора наукомісткості, розміщуються в центрах науки і освіти (Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Донецьку, Львові, тобто у великих містах). Вплив даного фактора на розміщення виробництва визначається кількістю затраченої праці на виробництво одиниці продукції, кількістю робітників (робочого часу), потрібних для виробництва суспільно необхідної  кількості продукції.

Специфіка техніко-економічних факторів

 До даної категорії враховуються науково-технічний прогрес, транспортні умови, форми суспільної організації виробництва. Домінантним, вирішальним фактором слугує науково-технічний прогрес, що докорінно впливає на розміщення підприємств і галузей, у контексті наукових досягнень та корінних змін у технологіях промислового та сільськогосподарського виробництва. З його активним розвитком зменшується частка інших факторів, зокрема природно-географічного та демографічного, бо з його допомогою можна досягти зниження затрати як трудові, так і матеріальні; сприяє зниженню фондомісткості та капіталомісткості. Може продукувати умови для прискореного розвитку різноманітних галузей промисловості, слугує своєрідним стимулятором для комплексного та раціонального ресурсокористування Особливо науково-технічний прогрес важливу роль відіграє у розміщенні виробництва хімічної галузі, яка значно розширює можливості задоволення потреб підприємств у сировині та основних матеріалах, дає можливість зекономити натуральні види сировини, утилізувати відходи у різних галузях (гірничодобувній, деревообробній, сільськогосподарській, харчовій та інших) здійснює заходи з метою поліпшення умов навколишнього середовища.

Особливості транспортного фактора

Даний фактор є одним з домінантних, складає базис факторів розміщення продуктивних сил. Віддаленість від кінцевого пункту призначення зумовлює орієнтацію виробництва – його розміщення поблизу споживача чи сировини. Рахуючи характер транспортного впливу, визначають витрати палива, сировини, інших елементів, на одиницю виробленої продукції. За умови перевищення витратної частини над вагою кінцевої продукції, оптимальним рішенням для підприємства буде розміщення поблизу сировинних ресурсів, у протилежному випадку – підприємства можуть бути розміщені на віддаленій відстані від промислових (сировинних) баз. Саме останній тип може бути використаний у виробництві і макаронних виробів, і суперфосфату, це характерне для більшості галузей легкої промисловості. Можливий випадок, що на виробництво готового продукту необхідно рівно стільки ваги, скільки його вага, за таких умов підприємство розміщується, беручи за основу принципи економічної ефективності та доцільності. То ті підприємства повинні наближатися до найсприятливіших умов, серед яких можуть бути рівноцінно і міста зі значною концентрацією населення, і сировина, не забуваємо також про споживача виробленого товару.

Значний вплив на розподіл виробництва по території здійснюють і форми суспільної організації – комбінування, кооперування, концентрація та спеціалізація. Їхнє еволюціонування є першоджерелом подальшого підвищення виробничих потужностей, обсягів паливно-енергетичного забезпечення певної території. Зазвичай, це є стимулюючим фактором комплексному підходу до використання наявних сировинних ресурсів та ефективнішому їх використанні в соціальній та виробничій інфраструктурах.

Значення соціально-економічних факторів

Займають особливу нішу у факторах розміщення продуктивних сил. Їхнє завдання полягає в тому, щоб, нівелювати відмінності між містом і селом, сільськогосподарськими галузями та різноманітними високотехнічними галузями промисловості, забезпечити зайнятість населення суспільно корисною справою, яка б приносила їм прибуток, необхідність проведення природоохоронних заходів,  забезпечити охорону здоров’я населення, сприяти підвищенню їх інтелектуального та духовного рівня, розвиток сфери послуг, забезпечення головної стратегічної задачі держави - поліпшення умов праці і рівня життя людей. У процесі розвитку продуктивних сил значення соціально-економічного фактора невтомно підвищується. На практиці це є свідченням того, що необхідно створювати потужний інфраструктурний потенціал соціальної сфери та задоволення постійно зростаючих потреб населення, особливо в сільській місцевості, менш виражено це в урбанізованій місцевості. В свою чергу, це повинно посприяти досягненню внутрішньо регіональної збалансованості в розвитку різнотипних територій.

У процесі розвитку науки й техніки дія окремих факторів розміщення продуктивних сил зводиться до менших позначень. Проте паралельно з цим зростає дія інших. Наприклад, впровадження трудозберігаючих технологій може послаблювати залежність окремих галузей промисловості від наявності деяких видів сировини. В умовах ринково орієнтованого суспільства значно зростає роль фактора часу, бо в конкурентному середовищі для створення об'єкта час може відігравати визначальну роль. Відкладання будівництва може дезорганізувати виробництво інших галузей, які орієнтуються на його продукцію. З цього слідує, що суспільство може понести матеріальні та моральні збитки. З іншого боку, збільшення строків будівництва призводить до замороження вкладених коштів, що зумовлює зростання вартості витрат на завершення розпочатих об'єктів.

До соціально-економічних факторів враховують  споживчий фактор, що створює систему обслуговування населення (виробництво товарів народного споживання та послуг) чи ж виробляє мало-транспортабельну продукцію (порівняно з вихідною сировиною і паливом). Значимість споживчого фактора підвищується фактором робочої сили, тому що в місцях зосередження населення розташовані , крім джерел трудових ресурсів, ще й райони споживання сільськогосподарської та промислової продукції. Даний фактор пожвавлюється ринковою кон'юнктурою, що формує цінову політику, рух цін, цінних паперів, обсягів виробництва, зайнятості. Кон'юнктура ринку регулює співвідношення між наявними на ринку матеріальними цінностями, послугами та потребами в них. Стимулом для розвитку виробництва є зростання попиту на виготовлену продукцію, бо зменшення попиту призводить до скорочення виробництва. Ринкова кон'юнктура регулюється під впливом науково-технічних змін, що сприяє поліпшенню якості товарів, підвищує їх конкурентоспроможність. Оскільки, дані товари мають значний попит на ринку, то вони продаються на ринку за значними цінами.

У результаті ринкової конкурентної боротьби між виробниками перемагають сильніші, ті, хто випускає продукцію вищої якості або за нижчою ціною. Це сприяє розширенню їх виробництва, збільшенню виробничих потужностей (шляхом будівництва нових об'єктів), що значною мірою вносить зміни в розміщення та територіальну структуру виробництва.

Вплив економічного фактора

Відіграє вирішальну роль у розміщенні продуктивних сил і розвитку економіки регіонів. У кінці XX і на початку XXI ст. надзвичайно посилився вплив людини на природу за рахунок великомасштабного зростання промислового і сільськогосподарського виробництва. Це призвело до зростання використання природно-ресурсного потенціалу, що вплинуло на швидке зменшення на планеті лісів, родючих земель, забруднення навколишнього середовища Надзвичайно небезпечним є збільшення викидів в атмосферу вуглецю і двоокису сірки великими тепловими електростанціями, хімічними та металургійними підприємствами. Не менш небезпечним є забруднення довкілля відходами господарської діяльності.

Розширення природокористування в процесі подальшого розвитку продуктивних сил супроводжується виснаженням природних ресурсів і накопиченням у навколишньому середовищі відходів виробництва і споживання, що негативно впливає на життєдіяльність суспільства. Щоб уникнути цього, необхідно проводити ряд заходів з метою раціоналізації природокористування й екологізації господарської і перш за все виробничої діяльності. Нинішній екологічний стан вимагає комплексу взаємозв'язаних робіт, які повинні здійснюватись за спеціальною довгостроковою програмою. Збереження природно-ресурсних комплексів в зонах техногенного впливу нині є головним і найбільш складним завданням екологізації виробництва, яке безпосередньо пов'язане з розміщенням продуктивних сил.

Екологізація виробництва - це складова екологічної політики держави, яка має стати комплексною програмою правового та економічного регулювання ресурсоспоживання. Врахування екологічного фактора в розміщенні продуктивних сил повинне передбачити неприпустимість концентрації шкідливих виробництв у населених пунктах і регіонах з високою концентрацією населення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Принципи (від лат. рrinсipium – початок, основа) – вихідні положення будь-якого вчення, теорії, науки.

 На основі пізнання закономірностей розробляються принципи розміщення продуктивних сил – правила діяльності та управління економікою, основні положення економічної політики держави в реалізації законів розміщення.

 Найважливіші принципи розміщення продуктивних сил, якими керуються при вирішенні питань просторового розподілу підприємств і галузей, такі:

 – наближення виробництва до джерел сировини, палива, споживачів;

 – охорона навколишнього середовища, раціональне використання природних ресурсів і впровадження ресурсозберігаючих технологій;

 – збереження здорових медико-гігієнічних умов життя і праці населення;

 – обмеження надмірної концентрації промисловості в містах;

 – вирівнювання рівнів економічного розвитку районів та областей;

 – зміцнення обороноздатності країни;

 – урахування інтересів економічної інтеграції в європейський і світовий простір.

Факторами розміщення продуктивних сил називають усю сукупність умов для найбільш раціонального вибору місця розташування господарського об’єкта, ТВК, розміщення підприємств певної галузі.

 Розрізняють такі групи факторів, які включають:

 – природні – якісну і кількісну характеристики родовищ корисних копалин, енергетичних, водних, лісових, земельних ресурсів;

 – екологічні – природоохоронні та конструктивні заходи з метою ощадного використання природних ресурсів;

 – технічні – досягнутий і можливий рівень техніки та технології;

 – економічні – вартість капіталовкладень, строки будівництва, ефективність виробництва;

 – соціально-демографічні – чисельність населення і його розміщення, кількісну та якісну оцінку трудових ресурсів.

В сучасних умовах важливий вплив на РПС в Україні мають також геополітичний та національний фактори. В науковій літературі зустрічається і більш диференційована система факторів РПС. До них відносять: сировинний, водний, паливно-енергетичний, трудовий, споживчий, транспортний, соціальний, екологічний фактори; економіко-географічного положення та ринкової кон’юнктури (рух цінних паперів, зайнятість, розміри виробництва).

Організація РПС полягає в обгрунтуванні та врахуванні дії зазначених факторів, за допомогою їх економічної оцінки та наукових методів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Антонік В.І., Ковальчук В.А., Кононенко В.Д., Бабець Є.К. Розміщення продуктивних сил: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів. -К.:Професіонал, 2006. - 215 с.

2. Ващенко Н.П., Гогулан І.К., Коваленко Т.В., Нєженцева О.В. Розміщення продуктивних сил: Опорний конспект лекцій для студентів 1 курсу економічних фахів денної та заочної форм навчання / Укл.: Н.П.Ващенко, І.К.Гогулан, Т.В.Коваленко, О.В.Нєженцева. - К.:КНТЕУ, 2001. - 261 с.

3. Долішній М.І., Стадницький Ю.І., Загородній А.Г., Товкан О.Е. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посібник. - Л.: Львівська політехніка, 2003. - 256 с.

4. Жук М.В., Круль В.П. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів. - Чернівці: Рута, 2002. - 292 с.

5. Жук М.В., Круль В.П. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України: Підручник для студентів вищих навч.закладів. - К.: Кондор, 2004. - 293 с.

6. Заблоцький Б.Ф. Розміщення продуктивних сил України. Національна макроекономіка: Навч. посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навч. закладів. - К.: Академвидав, 2002. - 368 с.

7. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (теорія, методи, практика ). - 4-е вид., доп. - К.: Європ. ун-т, 2001. - 216 с.

8. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (теорія, методи, практика): Навч. посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навч. закладів.-5-е вид., доп. - К.:Вид-во Європейського університету, 2002. - 216 с.