Особливості використання займенників прислівників у мовленні

Більшість прислівників утворилася недавно, і тому легко можна визначити, від якої частини мови вони походять, наприклад: по-комсомольськи (від прикметника комсомольський), довіку (від форми родового відмінка іменника з прийменником), по-нашому (від форми давального відмінка присвійного займенника і префікса по-), по-перше (від форми знахідного відмінка порядкового числівника з прийменником по) і т. ін.

Слова різних частин мови, перетворюючись у прислівники, змінюють своє лексичне значення, втрачають  колишні граматичні ознаки і набувають нових ознак, властивих прислівникам.

Прислівники характеризуються властивими їм типами словотворення, які  часто пов'язуються з перетворенням  флексії в суфікс.

Для утворення прислівників вживаються особливі, властиві тільки їм, суфікси -о-, -е, -ськи, закам'яніла форма -ому префікси по-, в-, з-, на-.

Творення прислівників в українській мові відбувалось  і відбувається різними способами, а саме:

а) переосмисленням іменних  форм на основі нової функції слова;

б) сполученням різних частин мови з префіксами;

в) додаванням підсилювальної частки най до форм означального прислівника на -о;

г) переосмисленням дієприслівників.

1. Прислівники прикметникового  походження в сучасній українській  мові становлять найбільш продуктивний тип. Найбільшу групу в складі прислівників, утворених від прикметників, становлять прислівники на -о, що утворюються від називного відмінка якісних прикметників середнього роду нечленної форми: актуально, бадьоро, весело, грамотно, давно, красиво, ніжно, чисте, фанатично, задумливо, темно, тихо, тепло, вірно.

Прислівники цього типу мають невідмінювані ступені  порівняння.

2. Значна кількість  прислівників утворюється також  від нечленної форми прикметників  у сполученні з прийменником:

а) від форм родового відмінка однини давніх коротких (нечленних) прикметників з прийменником: звисока, здавна, здалека і здалеку, згарячу, спроста;

б) від форм давального відмінка нечленних прикметників чоловічого-середнього роду: помалу, потиху, потроху;

в) від форм давального відмінка відповідних членних прикметників і займенників: по-батьківському, по-козацькому, по-діловому, по-книжному, по-домашньому, по-старому, по-новому, по-доброму, по-хорошому; по-нашому, по-вашому, по-їхньому;

г) від форм знахідного відмінка однини з прийменником: востаннє, вручну, заново, наново, нарізно, напевне, нашвидку, наспіх;

д) від форм місцевого  відмінка з прийменником на: напоготові.

Прислівники іменникового походження

Творення прислівників від іменників буває двох видів:

а) прийменникове творення (частіше) і

б) безприйменникове творення (рідше).

Чимало прислівників української мови походять від форм непрямих відмінків іменників з  прийменниками, тобто від тих  форм іменників, які залежать від  дієслів (адже прислівник відноситься  найчастіше до дієслова).

1. Від форм родового відмінка  однини з прийменнпками-префіксами до-, з- (с-), за-, а також з двома прийменниками і з займенником що. Наприклад:

а) з прийменником-префіксом з- (с-): збоку, зверху, звіку, згори, ззаду, знизу, знадвору, зсередини, зозла, здаля, спочатку;

б) з прийменником-префіксом за-: завтра (з «за утра»), загодя, завчасу;

в) з прийменником-префіксом до-: довіку, довкола, додому, додолу, до останку, дотла, дощенту;

г) з двома прийменниками-префіксами: вдосвіта, знадвору, спідсподу (із з- під- з- поду),

д) з займенником що: щодня, щоранку, щотижня, щороку.

2. Від форм знахідного відмінка  однини з прийменниками-префіксами в-(у), за-, на-, над-, по-, а також з двома прийменниками:

а) з прийменником-префіксом в- (у-): вбік, вголос, вволю, вглиб, вгору, вдень, вниз, вплав, впору, впоперек, вподовж, всмак, вщент;

б) з прийменником-префіксом за-: завдовжки, завширшки, заздалегідь, залюбки, заміж, заочі, зараз;

в) з прийменником-префіксом на-: навгад, навздогад; назад, навідріз, навиліт, навскіс, нагору, назустріч, напам'ять, наперекір, наполовину, наприклад, насилу.

Головні способи творення займенникових  прислівників такі:

а) сполучення займенникових основ  з прийменниками-префіксами: доки, досі, доти, звідки, звідти, навіщо, надто, занадто і ін.;

б) сполучення первісних займенникових  основ з прийменниками-префіксами: відколи, відтоді, відтак, відтам, звідусюди, повсюди і ін.;

в) сполучення первісних займенникових  прислівників з частками: десь, колись, кудись, ніяк, якось-то, коли-небудь і ін.;

г) повторення однакових і різних прислівників: де-де, де-не-де, коли-не-коли, десь-інде, десь-інколи, так-сяк, туди-сюди і ін.;

д) вживання суфіксів, які надають  словам здрібніло-пестливого відтінку значення: осьдечки, тамечки, тутечки і ін.

Прислівники дієслівного походження в українській мов: становлять невелику групу. Творяться вони різними способами. Від дієслівних основ прислівники творяться за допомогою різних афіксів, наприклад: гопки, мовчки, пошепки, напомацки, досхочу, сторч, всупереч.

За допомогою закінчення колишньої форми орудного відмінка двоїни -ма (-ома) утворені такі прислівники: дарма, жартома, крадькома, сидьма.

Від колишніх нечленних  активних дієприкметників теперішнього часу жіночого роду утворилися такі прислівники: сидячи, держачи, крадучись і ін.

Від колишніх прикметників жіночого роду утворені прислівники  типу загодя, нехотя; від префіксових форм колишніх дієприкметників утворені за допомогою суфікса -ки такі прислівники: навсидячки, навстоячки.

В українській мові здрібніло-пестливі форми прислівників творяться від якісних прислівників за допомогою суфіксів -еньк-, -ісіньк-, -есеньк-: гарненько, давненько, злегенька, легенько, легесенько, любенько, любесенько, любісінько, смачненько, помаленьку.

Під впливом цих форм в окремих діалектах вживаються форми прислівників: тепереньки, теперечки, тутечки, тутеньки, тамечки, осьдечки, ондечки, недалечко, змалечку. Ці прислівники втратили значення пестливості.

Здрібніло-пестливі форми  прислівників вживаються лише в розмовній  мові. У творах художньої літератури вони використовуються авторами з метою стилізації під розмовну мову.

Значна частина прислівників української мови твориться на зразок складних іменників і прикметників сполученням двох основ або коренів  за допомогою сполучного звука о або без нього, наприклад: босоніж, сьогодні, силоміць.

У деяких складних прислівників чітко виступають своєрідні риси їх морфологічної будови, наприклад: запанібрата, насамперед, натщесерце, споконвіку і т. ін.

Складні прислівники  за своїми структурними ознаками поділяються на такі групи:

1. Складні прислівники,  утворені сполученням двох відіменних  основ, наприклад: запанібрата, силоміць, голіруч, босоніж, праворуч, споконвіку, нашвидкуруч, натщесерце, водночас, втридорога, обабіч, повсякчас, обіруч, сьогодні, стократ, тимчасом, чимраз.

2. Складні прислівники,  утворені сполученням іменної  основи з часткою, наприклад: якраз, щоранку, щодня, щовечора, щогодини, щодуху, щоправда.

3. Складні прислівники,  утворені сполученням самих прислівників із службовими словами, наприклад: набагато, набіло, наглухо, надалі, надовго, назавжди, начорно, забагато, задовго, замало, занадто, повсюди, подекуди, позавчора, позаторік, привселюдно, відтепер, дотепер, понині, потроху, анітрохи, аніяк, дедалі, щодалі, щоденно, щонайбільше, якнайбільше.

Незначну групу становлять прислівники, утворені сполученням  самих прислівників з дієслівною основою, наприклад: мимохіть, мимохідь.

Своєрідним способом творення прислівників є повторення цілого слова або його основи, наприклад: давним-давно, далеко-далеко, ледве-ледве, тихо-тихо, з давніх-давен, з діда-прадіда, мало-помалу, сухо-насухо, повік-віки, сила-силенна.

Часто прислівники творяться сполученням двох синонімічних слів, наприклад: без кінця-краю, гидко-бридко, зроду-віку, сяк-так, тишком-нишком, часто-густо.

Ряд прислівників утворено сполученням двох антонімічних слів, наприклад: більш-менш, видимо-невидимо.

Особливу групу в  сучасній українській мові складають  ідіоматичні прислівникові вирази, утворені сполученням різних відмінкових форм того самого іменника. Серед них можна визначити такі підгрупи:

а) словосполучення, утворені з форм називного і родового відмінків  з прийменником від (од), наприклад: раз від разу, час від часу;

б) словосполучення, утворені з форм називного і знахідного відмінків з прийменниками в, у, на, о, наприклад: слово в слово, руна в руку, день у день, рік у рік, віч-на-віч, пліч-з-пліч;

в) словосполучення, утворені з форм називного і орудного відмінків  з прийменником за, наприклад: день за днем, крок за кроком;

г) словосполучення, утворені з форм родового відмінка з прийменником з і знахідного відмінка з прийменником на або в, наприклад: з боку на бік, з дня на день, з року в рік.

У сучасній українській літературній мові досить часто в ролі прислівників виступають різні фразеологічні сполучення і звороти, наприклад: на вічні часи, на власні очі, на всі заставки, на всю губу, по саме нікуди, по саму зав'язку, так собі, вкрай погано, в дорогою душею, ні туди ні сюди і ін.

Поряд з прислівниками, утвореними від інших частин мови, в сучасній українській мові є також прислівники, утворені від прислівників. Прислівники цього типу утворюються за допомогою префіксів і суфіксів.

За допомогою префіксів  утворені такі прислівники: ніколи. ніде, нікуди, назавжди, звідти, позавчора, післязавтра, задарма і ін.

За допомогою словоскладання від прислівників, співвідносних  з прикметниками, утворюються такі прислівники: багато-багато, високо-високо, гарно-гарно, глибоко-глибоко, давно-давно, далеко-далеко.

Префіксовані прислівники  виражають нову ознаку. Прислівннки, утворені за допомогою складання, виражають ту саму ознаку що й основне слово, але в більшій мірі.

Наголошення прислівників

1. Прислівники прикметникового  походження, як правило, мають  наголос на корені: важкий — важко, легкий — легко, сумний — сумно, високий — високо, глибокий — глибоко, широкий — широко, гарячий — гаряче (і гаряче).

2. У прислівниках із  суфіксом -ома наголошується кінцевий голосний цього суфікса, наприклад: крадькома, тайкома.

3. У прислівниках із  суфіксом -ма наголос може припадати або на нього, або на основу: дарма, лігма і лігма, ліжма і ліжма, але прислівники ницьма, сидьма мають наголос тільки на корені.

 

2.2. Правопис прислівників разом, окремо та через дефіс у текстах ділових документів

 

Разом пишуться: прислівники, прийменника + іменником, займенником, прикметником, числівником, прислівником: потім, занадто, вночі, надвечір, безвісти, вдосвіта, потихеньку, вперше, вдвічі, натроє (але: по двоє, по троє);

складні прислівники, утворені з кількох основ: праворуч, стрімголов, босоніж, обіруч. Окремо пишуться: прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменником. Найуживаніші з них такі: без: без кінця, без черги, без упину, без жалю; на: на добраніч, на жаль, на щастя, на сьогодні, на початку; до: до побачення, до речі, до краю, до діла; з: з радості, з жалю, з горя, з розгону; в/у: в разі, в міру, уві сні, в далечінь;

прислівникові сполучення, де повторюються основи, між якими  стоїть прийменник: день у день, рік у рік, час від часу, раз у раз, один по одному, сам на сам. Сполучення, утворені поєднанням слова в називному відмінку зі словом в орудному відмінку: кінець кінцем, один одним, сама самотою.

Через дефіс пишуться: прислівники, утворені від прикметників, займенників і прийменника по: по-новому, по-батьківськи, по-домашньому, по-літньому, по-українськи, по-книжному, по-моєму, по-їхньому, по-нашому;

прислівники, утворені від  порядкових числівників за допомогою  префікса по-: по-перше, по-друге, по-третє;

прислівники, утворені від  синонімічних або антонімічних слів: зроду-віку, видимо-невидимо, тишком-нишком, більш-менш, часто-густо, любо-дорого;

прислівники, в яких повторюються слова або корені (без службових  слів або із службовими словами між  ними): довго-довго, ледве-ледве, давним-давно, навіки-віків, віч-на-віч, всього-на-всього, як-не-як, де-не-де, коли-не-коли, хоч-не-хоч.

Правопис прислівників: з давніх-давен, з діда-прадіда, без кінця-краю, на-гора, по-латині, десь-колись.

 

2.3. Явище адвербіалізації

 

У сучасній українській  мові спостерігаються активні процеси переходу інших частин мови в прислівники і прислівників в інші граматичні категорії.

Процес переходу інших  частин мови в прислівники називається адвербіалізацією (від латинського adverbium — придієслівник, буквально «від дієслова»).

При адвербіалізації  відбуваються різні зміни в значенні і в граматичній структурі  слів, що дають можливість докладно охарактеризувати природу прислівників.