Особливості використання займенників прислівників у мовленні

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ  ВЖИВАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ У МОВЛЕННІ ЕКОНОМІСТІВ………………………………………………………………………...5

1.1. Особливості використання  займенників у професійних текстах………...5

1.2. Особливості вживання займенників у ділових паперах………………….6

Висновок до розділу 1

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ПРИСЛІВНИКІВ У МОВЛЕННІ ЕКОНОМІСТІВ………………………………………………………….……………11

2.1. Способи творення  прислівників…………………………………………..11

2.2. Правопис прислівників разом, окремо та через дефіс у текстах ділових документів…………………………………………………………………….……….17

2.3. Явище адвербіалізації…………………………………………..…………18

Висновок до розділу 2

ВИСНОВОК…………………………………………………………………….22

ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………………...24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Мова нації — універсальна система, в якій живе національна душа кожного народу, його світ, його духовність. «По ставленню кожної людини до своєї мови можна абсолютно точно судити не тільки про її культурний рівень, але й про її громадську цінність» (К. Паустовський). На повістці дня сьогодні — розширення сфер функціонування української мови. Це засіб не лише спілкування, а й формування нових виробничих відносин.

Мова як інструмент здобуття знань, як засіб життєдіяльності  людини має велике значення для всіх. Оскільки мова не тільки обслуговує сферу духовної культури, а й пов'язана з виробництвом, з його галузями і процесами, із соціальними відносинами, вона — елемент соціальної сфери.

У сучасному житті  по-новому розглядаються питання  функціонування мови. Старий поділ  на професії «інтелігентні» та «неінтелігентні» зникає. Основний критерій — знання свого фаху, рівень володіння професійною термінологією.

Науково-технічний прогрес, перебудова соціально-економічної  й політичної системи в країні насичують нашу мову новими поняттями, термінами. Разом з піднесенням рівня фахових знань представників різних професій підвищуються і вимоги до мови.

У зв'язку з упровадженням  української мови на підприємствах  та в установах помітно збагачується словник професійної термінології новою науково-технічною, суспільно-політичною лексикою.

Що означає знати  мову професії? Це — вільно володіти лексикою свого фаху, нею послуговуватися.

Мовні знання — один з  основних компонентів професійної  підготовки. Оскільки мова виражає  думку, є засобом пізнання й діяльності, то правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя.

Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає  краще орієнтуватися в ситуації на виробництві та в безпосередніх  ділових контактах.

Курсова робота спрямована на вивчення особливостей вживання займенників та прислівників у професійному мовленні, та складається з вступу, двох розділів та висновків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ  ВЖИВАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ У МОВЛЕННІ ЕКОНОМІСТІВ

 

1.1. Особливості використання займенників у професійних текстах

 

Займенник — це самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає  їх.

Займенники поділяються  на такі розряди за значенням:

• особові (я, ти, ми, ви, він, вона, воно, вони);

• зворотний (себе).

• питальні (хто? що? який? чий? котрий? скільки?);

• відносні (питальні без  питання) (хто, що, який та ін.);

• неозначені (дехто, дещо, що-небудь, якийсь, будь-який та ін.);

• заперечні (ніхто, нічий, ніскільки та ін.);

• присвійні (мій, твій, наш, ваш, їхній, свій);

• вказівні (цей, той, такий, стільки);

• означальні (всякий, весь, кожний, інший, сам, самий).

Займенник лише вказує на предмети, ознаки та кількість, але  не називає їх. Займенники в мові вживаються часто для того, щоб  уникнути повторення тих самих слів. При цьому їхню форму треба обов'язково узгоджувати з родом, числом, відмінком іменників, замість яких ці займенники вжито. Правильно вжиті займенники допомагають пов'язати речення в тексті.

За значенням займенники поділяються на дев'ять розрядів:

1) особові – указують на особи: я, ми (1-ша особа), ти, ви (2-га особа), він, вона, воно, вони (третя особа);

2) зворотний себе –  указує на ту особу, яка виконує  дію;

3) присвійні – указують  на належність предмета 1-й особі: мій, наш; 2-й особі: твій, ваш; 3-й особі множини: їхній; особі, яка виконує дію – свій; на належність предмета 3-й особі однини указують особові займенники в родовому відмінку його, її;

4) вказівні – указують  на предмет: цей, той (оцей, отой); на ознаку: такий (отакий); на кількість: стільки;

5) означальні – весь (ввесь, увесь), всякий (усякий), кожний, інший, сам, самий;

6) питальні – являють  собою запитання до іменника: хто?, що?; до прикметника: який?, чий?; до числівника: скільки?, котрий?;

7) відносні – ті, що  й питальні, але вживаються для приєднання підрядних речень до головних: Благословен же той, хто від грози не никне, і пісня, що летить до радісних небес (В. Сосюра);

8) неозначені – утворюються  від питальних за допомогою  часток аби-, де-, сь- (пишуться разом) та хтозна-, казна-, бозна-, будь-, небудь-, невідь- (пишуться через дефіс): абиякий, дехто, щось, хтозна-скільки, казна-яка, бозна-що, будь-хто, котрий-небудь, невідь-скільки та ін.;

9) заперечні – утворюються  від питальних за допомогою  частки ні- (пишуться разом): ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, нікотрий.

 

1.2. Особливості вживання займенників у ділових паперах

 

Займенники у мові вживаються для того, щоб уникнути повторення тих самих слів. При  цьому їхню форму треба узгоджувати  з родом і числом іменників, замість  яких ці займенники вжито. Правильно вжиті займенники допомагають пов'язати речення в тексті .

І. Вживання особових займенників  у документах.

1. Займенник я вживається  тільки в особових паперах  і в деяких видах документів (автобіографії, дорученні, розписці, пояснювальній записці).

2. У розпорядчих документах  займенник /я/  обминається. Ці  документи розпочинаються дієсловами  у першій особі однини (Пропоную... Наказую...)

3. Займенник /я/ в  офіційно-діловому, науковому та  публіцистичному стилі замінюється  авторським /ми/, а також, коли є потреба пом'якшити категоричність висловленого (..ми дійшли таких висновків).

4. Займенники третьої  особи (він, вона воно, вони) в  орудному відмінку мають /н/  і вживаються без прийменника: задоволений ними, керувати нею.

5. Після прийменників, що вимагають давального відмінка (завдяки, всупереч, наперекір, назустріч, вслід, на противагу), займенники вживаються без /н/: завдяки їм, назустріч їй, всупереч йому).

6. Займенники він, воно  у місцевому відмінку мають  варіант - на ньому (а не на нім).

7. Слід уникати двозначності, що може виникнути при співвіднесеності  займенників він, вона, вони з будь-яким із слів: Ми дуже вдячні за можливість ознайомитися з рекламою продукції вашої фірми. Вона (?) справила на нас приємне враження - Ми дуже вдячні за можливість ознайомитися з рекламою виробів (товарів) Вашої фірми. Вони справили на нас приємне враження. Економіст Іваненко В.П. внесла пропозицію. Головуючий з нею не погодився — Головуючий відхилив пропозицію економіста Іваненко В.П.

8. Вживаючи особові займенники, слід уникати їх нагромадження: Він збирається вступити до університету. Він давно вже вирішив стати економістом.

9. Займенник   /ми/  у переважній більшості документів, які пишуться від імені установи, підприємства, організації, пропускається. Наприклад, ділові листи часто починаються словами у першій особі множини (Просимо... Надсилаємо... Повідомляємо...). Паралельно вживається форма третьої особи однини (Дирекція просить... Завод надсилає... Управління повідомляє...).

10. Займенник Ви вживається в усному й писемному мовленні для підкреслення поваги, пошани, ввічливості. У документах пишеться з великої літери (заявах, запрошеннях, службових листах).

11. Для показу суворого  об'єктивного викладу, категоричної  вимоги, займенник Вам опускається: Надсилаємо Вам для ознайомлення — Надсилаємо для ознайомлення. Просимо Вас негайно оплатити рахунок — Просимо негайно оплатити рахунок.

12. Для пом'якшення  категоричності вимоги, використання  займенника Ви є доречним: пропоную з'явитися — пропоную Вам з'явитися, прошу уточнити - прошу Вас уточнити.

13. Дійова особа в  реченні, виражена особовим займенником,  повинна стояти у називному  відмінку, а не в орудному: мною запроваджено - я запровадив, нами запропоновано - ми запропонували, ними переказано — вони переказали, вами доведено — ви довели.

14. Не слід використовувати  займенники особи в присутності  тих, про  кого йде  мова.

II. Присвійні займенники  в документах.

1. Присвійні прикметники  в родовому і давальному відмінках  мають форми: мого, твого, свого, моєму, твоєму, своєму. Форми мойого, твойого, мойому, твойому властиві розмовному стилю.

2. Присвійні займенники  в місцевому відмінку мають  тільки нормативні форми: на моїм - на моєму; на твоїм - на твоєму, па їхнім – на  їхньому, на вашім -на вашому.

3. Для уникнення зайвого  паралелізму, у діловому мовленні  вживається присвійний займенник  їхній, а не їх (від — вони): їх обладнання - їхнє обладнання, надійшли їх пропозиції - надійшли їхні пропозиції, реалізовано їх продукцію - реалізовано їхню продукцію.

4. Не слід зловживати займенником свій, бо він, як правило дублює вже наявне в тексті слово: Петренко І.П. не справився зі своїми обов’язками диспетчера. Він своїми руками відремонтував свою машину - Він власноруч відремонтував особисту машину.

5. Уникати двозначності при використанні присвійного займенника свій: Директор попросив присутніх прокоментувати свої пропозицій - Директор запропонував присутнім прокоментувати їхні пропозиції.

III. Вживання означальних,  вказівних, питальних, неозначених  займенників у ділових паперах.

1. У давальному і  місцевому відмінках однини слід  використовувати нормативні форми  займенників: у чиїм -у чийому, був відсутній якийсь час -був відсутній деякий час, сі продукти — ці продукти, цеї домовленості — цієї домовленості, казна-який звіт - невідомо який звіт, котрогось із присутніх — декого з присутніх, тая нарада — та нарада, абичим завершили — невідомо чим завершили, тії розробки - тієї розробки. Перші приклади є розмовними, діалектними.

2. Правильно використовувати  близькі, але не тотожні за значенням займенники кожний, всякий, будь-який: Думаю, зможу відповісти на будь-яке (кожне, всяке) запитання. Але: Кожний відповідає за відведену ділянку роботи. Нас влаштовує будь-який квиток.

3. На означення особи  перевага надається вживанню займенника який (-а, -і), а на означення предметів, дій, явищ - що: інженера-конструктора, який проживає..., економіста, який працює..., Зарубу Олега Гнатовича, який мешкає..., учасники зборів, які проголосували..., контракт, що був підписаний...

4. Слід дотримуватися  варіювання у використанні питальних  займенників: Звичайно ухвали складаються із вступної частини, в якій зазначається стан питання, що розглядається, і розпорядчої, яка містить перелік заходів із зазначенням термінів виконання...

5. Двозначність виникає,  якщо вказівний займенник це  відноситься до двох явищ: Директор звільнив Бойка з обійманої посади і призначив на його місце Остапенка. Це (?) рішення не схвалюють у колективі.

 

Висновок до розділу 1

 

Використання чи невикористання займенників змінює тональність ділових текстів, може посилювати або пом'якшувати категоричність наказу, вимоги, прохання, поради тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ПРИСЛІВНИКІВ У МОВЛЕННІ ЕКОНОМІСТІВ

 

2.1. Способи творення прислівників

 

Різноманітність структури, лексичного значення і синтаксичних функцій прислівників свідчить, що прислівники, як самостійна частина  мови, сформувалися на основі різних частин мови — прикметників, іменників, числівників, займенників, прислівників і дієслів.

Прислівники утворювалися протягом багатьох епох. Кількість  слів цієї категорії весь час збільшувалася  і збільшується внаслідок утворення  нових слів.

Незначна частина прислівників утворилася давно від таких слів і форм, які в сучасній мові вже  не існують і які збереглись у своїх закам'янілих архаїчних формах тільки в цих прислівниках, наприклад, набакир: Висока сива шапка з решетилівських смушків, перехиляючись набакир, натякала про парубоцьку вдачу... (П. Мирний).