Характеристика сучасної демографічної ситуації у світі

Автор: Пользователь скрыл имя, 22 Ноября 2012 в 23:40, контрольная работа

Краткое описание

Мета роботи – проаналізувати поняття та зміст демографічної політики.
Завдання:
Ознайомитися з теоретико-методологічними основами демографічної політики.
Охарактеризувати основні напрями та заходи демографічної політики країн світу.

Оглавление

ВСТУП………………………………………………………………………...
3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДЕМОГРАФІЧНОЇ ПОЛІТИКИ……………………………………………..

4
Суть поняття «демографічна політика»………………………….
4
Суб’єкт та обʼєкти демографічної політики……………………...
5
Основні заходи……………………………………………………..
7
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОЇ ДЕМОГРАФІЧНОЇ ПОЛІТИКИ У СВІТІ………………………………………………………….

8
Демографічна політика розвинутих країн………………………..
8
Демографічна політика держав, що розвиваються………………
9
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..
12
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….
13



ВСТУП………………………………………………………………………...
3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДЕМОГРАФІЧНОЇ ПОЛІТИКИ……………………………………………..

4
Суть поняття «демографічна політика»………………………….
4
Суб’єкт та обʼєкти демографічної політики……………………...
5
Основні заходи……………………………………………………..
7
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОЇ ДЕМОГРАФІЧНОЇ ПОЛІТИКИ У СВІТІ………………………………………………………….

8
Демографічна політика розвинутих країн………………………..
8
Демографічна політика держав, що розвиваються………………
9
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..
12
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….
13

Файлы: 1 файл

Демографічна політика.docx

— 38.80 Кб (Скачать)

Для держав Західної Європи найбільш характерна система сімейних надбавок, що виплачуються по прогресивній шкалі, причому об’єми їх досить значні.

Не менш важливим засобом, спрямованим на подолання протиріч між материнством і домашньою  зайнятістю жінки, є оплачувана відпустка за вагітністю та доглядом за дитиною. Так, у Франції та Швеції післяродова відпустка сплачується б розмірі 90$ від ріння заробітної плати. Однак, в Швеції це правило розповсюджується лише на першу половину відпускного післяродового періоду. У другій його половині жінка отримує фіксовану суму, що не залежить від її доходу.

Найбільш тривала післяродова відпустка надається у Швеції – 26 тижнів, Австрії – 17, Фінляндії – ІЗ тижнів. Найменш тривала – в державах, що не реалізують офіційно демографічну політику, наприклад, у Великобританії, Бельгії та Нідерландах - 6 тижнів.

Ряд учених визнає за потрібне засоби, які можна використовувати  для впливу на поточний рівень народжуваності: можливість неповної трудової зайнятості жінки, гарантоване поновлення жінки на роботі, збільшення тривалості оплачуваних відпусток та ін.[8].

 

    1. Демографічна політика держав, що розвиваються

 

Держави, що розвиваються у зв’язку з нерівномірністю соціально-економічного росту, опинились у скрутному становищі в області демографії. Феномен демографічного вибуху загострив й притаманні цим державам соціально-економічні протиріччя, зігравши роль каталізатора у процесі розробки та реалізації їх демографічної політики.

Протидія інтенсивному підвищенню народжуваності стає головним її змістом, перетворившись в об’єктивну суспільну потребу.

Особливості нерівномірного економічного розвитку із всією очевидністю проявились у держав Азії, Африки та Латинської Америки. Серед них виділяється група так званих нових індустріальних держав, які показали иключно швидкі темпи соціально-економічного росту /Сінгапур, Малайзія, Південна Корея/, де пройшли кардинальні демографічні зміни у напрямку до раціонального типу репродуктивності населення [9, 52-54].

Наприклад, дуже скрутна  ситуація у двох мусульманських державах Південної Азії – Бангладеш та Пакистані. Багато з демографічних показників цих держав схожі: народжуваність – 42 і 40%, смертність – 16 та 14%, дитяча смертність – 120 і 115%. Історично усталені традиції, закріплені у релігійних догмах та міцних етнокультурних стереотипах, до цих пір сприяють збереженні) в цих державах активної популяціоністської політики.

От найбільш характерні цифри  для держав так званого “третього  світу”: голодуючі, коли голод постійний і має характер захворювання – 600 млн.чол; кількість людей з очікуваною тривалістю життя менше 60 років – І млрд. 700 млн. чол.; населення країн, де діти вмирають частіше, ніж дорослі – І млрд.400 млн. чол.; люди, які ніколи не бачили лікаря - І млрд.500 млн. чол.; люди, чиї Heжиттєві потреби залежать від використування дров – 1,5 млрд. чол.; повністю неграмотне доросле населення - 814 млн.

Демографічна політика Індонезії головний упор робить на малодітну сім’ю. В результаті вже в першій половині 80-х років почалося різке зниження дітонародження без шкоди для національної економіки, традиціям та культурі. Так, у 1988 р. чисельність населення Індонезії перевищила 17 млн. чол. при валовому національному продукті на душу 500 дол. на рік.

Історичний досвід по регулюванню (у розумінні зниження) дітонароджуваності значний. У цьому плані можна  виділити кілька його найбільш поширених  тенденцій (форм): стерилізація (добровільна і вимушена); економічні санкції; стимулювання, пільги; розповсюдження контрацептивів; зростання якості життя.

В ісламізованих державах для проведення демографічної політики найбільші труднощі являє дуже пригнічене становище жінки, що веде до її обмеження в культурному, економічному та соціально-політичному відношеннях. Тому ефективність цієї політики в значній мірі залежить від позиції чоловіків, а традиційний ідеал цих держав – багатодітна сім’я.

Держави Тропічної Африки є місцем самої найвищої в світі народжуваності. Максимальний приріст населення тут припадає на 90-ті роки XX ст., а деяке його зниження очікується лише в перші десятиріччя XXI ст.

В основі ставлення народів  Африки до дітородіння лежить незмінне уявлення в їх свідомості про те, що кількість дітей – головне багатство та соціальний престиж, а бездітність – хай навіть вимушена – соціальне зло, що підлягає покаранню.

Деяких успіхів в проведенні демографічної політики вдалося досягти лише двом африканським державам, що вирівняються від інших значною специфікою, – Маврікії та Кенії, навіть при умові, що в останній спостерігається один з найвищих приростів населення.

Дуже цікавий досвід по проблемах народонаселення застосовано  у Китаї. Уряд цієї держави веде активну боротьбу за радикальнее зниження народжуваності та стабілізацію чисельності населення. В 1979 році була прийнята виключна міра – політика заохочування однодітних сімей [8].

Таким чином, очевидна необхідність наукової розробки нової демографічної  політики в цих, тепер вже самостійних, незалежних державах.

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Демографічна політика являє  собою систему загальновизнаних на рівні управління ідей, концептуально  необхідних засобів, за допомогою яких держава та її соціальні інститути, дотримуючись принципів, що відповідають конкретно-історичним умовам, припускають  досягнення встановлених якісних і  кількісних цілей як демографічного розвитку, так і цілей соціально-економічного розвитку країни в цілому.

Залежно від  демографічної ситуації існує 2 основних типи політики: спрямована на підвищення народжуваності (типовою для економічно розвинених країн) і на зниження народжуваності (необхідна для країн що розвиваються). Часто практичне здійснення демографічної політики пов'язане з труднощами, як морально-етичного плану, так і браком фінансових коштів.

Демографічна  політика в економічно розвинених країнах  проводиться виключно економічними заходами і спрямована на стимулювання народжуваності. В арсенал економічних заходів входять грошові дотації - щомісячні допомоги сім'ям, які мають дітей, пільги одиноким батькам, пропаганда підвищення престижу материнства, оплачувані відпустки по догляду за дитиною.

Проведення  демографічної політики в країнах, що розвиваються з високими темпами зростання населення, особливо актуально. Однак її реалізація утруднена браком фінансових ресурсів і часто обмежується лише декларативними заявами. Найчастіше ця політика взагалі не приймається громадянами через традиції багатодітності, високого соціального статусу материнства і, особливо, батьківства. Уряди більшості мусульманських країн взагалі відкидають втручання держави в планування сім'ї.

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

  1. Борисенко Т. Демографічна ситуація в світі та в Україні / Т. Борисенко // Чумацький шлях. – 2007. – № 2. – С. 2-5.
  2. Гудзеляк І. Демографічна ситуація в Україні: глобальні та регіональні порівняння / І. Гудзеляк // Історія української географії : всеукр. наук.-теорет. часопис / редкол.: О. І. Шаблій, О. В. Заставецька, Я. І. Жупанський та ін. – Тернопіль, 2008. – Вип. 18. – С. 78-81.
  3. Демография : учебник / [под общ. ред. Н.А. Волгина]. – 2-е изд., доп. и перераб. – М. : РАГС, 2007. – 440 с.
  4. Демографічна політика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%
  5. Демографічний розвиток світу: сучасне та майбутнє : (допов. директора Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України акад. НАН України С. І. Пирожкова) // Вісник Національної Академії наук України. – 2006. – № 1. – С. 59-64.
  6. Муромцева Ю.І. Демографія : навч. посіб. / Ю. І. Муромцева. – К. : Кондор, 2009. – 300 с.
  7. Основи демографії : посіб. [для студентів гуманітарних і суспільних фак-тів вузів] / І. М. Прибиткова; Міжнародн. фонд "Відродження". Мін. освіти України; Ред. Н. І. Гриценко, В. П. Недашківський; Обкл. С. І. Чуєв. ‒ К. : АртЕк, 1995. ‒ 256 с.
  8. Основи демографічної політики [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pidruchniki.ws/14821111/sotsiologiya/osnovi_demografichnoyi _politiki
  9. Рамазанов Ш. Демографічна ситуація у світі: тенденції розвитку та ризики / Ш. Рамазанов // Університет. – 2008. – № 2. – С. 51-58.

Информация о работе Характеристика сучасної демографічної ситуації у світі