Характеристика сучасної демографічної ситуації у світі

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………...	3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  ЗАСАДИ ДЕМОГРАФІЧНОЇ ПОЛІТИКИ……………………………………………..	4
Суть поняття «демографічна політика»………………………….	4
Суб’єкт та обʼєкти демографічної політики……………………...	5
Основні заходи……………………………………………………..	7
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОЇ ДЕМОГРАФІЧНОЇ ПОЛІТИКИ У СВІТІ………………………………………………………….	8
Демографічна політика розвинутих країн………………………..	8
Демографічна політика держав, що розвиваються………………	9
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..	12
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….	13

 

 

ВСТУП………………………………………………………………………...	3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  ЗАСАДИ ДЕМОГРАФІЧНОЇ ПОЛІТИКИ……………………………………………..	4
Суть поняття «демографічна політика»………………………….	4
Суб’єкт та обʼєкти демографічної політики……………………...	5
Основні заходи……………………………………………………..	7
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОЇ ДЕМОГРАФІЧНОЇ ПОЛІТИКИ У СВІТІ………………………………………………………….	8
Демографічна політика розвинутих країн………………………..	8
Демографічна політика держав, що розвиваються………………	9
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..	12
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….	13

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми. Демографічні процеси в сучасному світі розглядаються в ряді найважливіших глобальних проблем. Це пов'язано з тим, що в багатьох регіонах Землі населення зростає темпами, які не можуть бути забезпечені наявними сировиною і енергетичними ресурсами, розумно очікуваним прогресом житлового будівництва, охорони здоров'я, продовольчої безпеки.

Демографічні  чинники поряд з економічними та політичними стали однією з  причин збільшення розриву в добробуті  розвинених країн, що найбільш наочно проявляється в різних рівня виробництва  і споживання.

Складна ситуація зумовила активізацію досліджень у демографічній сфері. Серед учених, які працюють над цими проблемами, слід виділити Е. М. Лібанову, Ю. І. Муромцеву, І. М. Прибиткову та ін.

Мета роботи – проаналізувати поняття та зміст демографічної політики.

Завдання:

1. Ознайомитися з теоретико-методологічними основами демографічної політики.
2. Охарактеризувати основні напрями та заходи демографічної політики країн світу.

Обʼєкт дослідження – демографічна політика.

Предмет дослідження – суть демографічної політики та особливості її проведення в сучасному світі.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  ЗАСАДИ ДЕМОГРАФІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

 

7. Суть поняття «демографічна політика»

 

Демографічна політика ‒ це цілеспрямована діяльність державних органів і інших соціальних інститутів у сфері регулювання процесів відтворення населення, покликана зберігати або змінювати тенденції динаміки чисельності, структури, розселення і якості населення. Вона розглядається як органічна частина соціальної політики, специфічна за своїми цілями і частково за методами їх досягнення, але узгоджена з іншими сферами, такими, як регулювання умов зайнятості і праці, а також рівня життя і соціального забезпечення населення, освіти, охорони здоров'я тощо [7, 26].

Найбільш поширений і  близький за вживанням термін ‒ політика народонаселення. Нерідко ці поняття використовують як тотожні, як синоніми, не надаючи їм різного значення. У широкому сенсі демографічна політика іноді ототожнюється з політикою народонаселення, у вузькому сенсі ‒ розглядається як одна з її складових, разом з регулюванням умов праці працездатного населення і умов життя всього населення.

У найважливіших теоретичних  монографіях 70-х ‒ 80-х рр. також пропонувалося розмежовувати вказані поняття, розглядати одне як частина іншого. Так, в першому виданні «Системи знань про народонаселення» (1976) політика народонаселення визначалася як частина соціально-економічної політики, як діяльність, спеціально направлена на регулювання виробництва і Відтворення головної продуктивної сили суспільства, суб'єкта суспільного виробництва, тобто людини, населення. Її сфера ‒ умови праці і життя людей [6, 39-41].

 

 

8. Суб’єкт та обʼєкти демографічної політики

 

Суб’єкт демографічної політики - держава як засіб державного впливу на відтворення населення в потрібному для суспільства напрямі. Об’єкт - складні і важкозавбачувані демографічні процеси - народжуваність і смертність, заходи щодо оптимізації їх співвідношення з точки зору досягнення найтривалішого періоду активної творчої діяльності і середньої тривалості життя  людини. Більшість здійснюваних у  сфері демографічних відносин явищ: шлюбність, розлученість, міграція були і залишаються, в основному, особистою  справою індивіда, подружньої пари, сім’ї. Тому управління демографічною  поведінкою не може спиратися на будь-яке  адміністрування, примус чи заборони.

Вплив демографічної політики на демографічні процеси в суспільстві  може бути прямим (обмеження законодавчим шляхом міграції, оформлення шлюбів чи народження дітей, планування підготовки спеціалістів) або непрямим (підвищення рівня життя, залучення населення до створення умов для збільшення кількості дітей у сім’ї, пропаганда тих чи інших професій). Для обґрунтування політики важливо постійно вивчати й оцінювати демографічну ефективність і наслідки заходів, що здійснюються. Одним з головних її напрямів є розробка політики, яка буде оптимальною з точки зору відтворення населення, врахування джерел засобів існування, становища жінки, типу стосунків між подружжям [4].

Термін "контроль народжуваності", або регулювання народжуваності, використовують для опису дії  держави на процес народжуваності, головним чином з метою зниження її рівня і скорочення темпів зростання  населення в країні. Термін був  введений; у оборот Маргарет Сенджер, що відкрила в 1916 р. в Нью-Йорку першу  в Америці клініку з попередження вагітності.

Термін "планування сім'ї" використовується в двох основних смислових  контекстах., На макрорівні під плануванням  сім'ї розуміється діяльність державних  і недержавних організацій (програми, комплекси заходів), направлена на створення  умов для реалізації відповідального  батьківства, для досягнення кожною сім'єю бажаного числа дітей. На практиці ця діяльність в основному направлена на стимулювання обмеження народження дітей в сім'ях, тому програми планування сім'ї іноді називаються програмами контролю народжуваності.

На мікрорівні під плануванням  сім'ї розуміється ухвалення подружньою парою (індивідом) добровільних рішень про величину сім'ї, зокрема, про  число дітей в ній, і дії, сприяючі реалізації таких рішень. Морально-етичною  і правовою основою планування сім'ї  є плановане (відповідальне) батьківство  ‒ надання сім'ї можливість вільно і відповідально визначати бажане для неї число дітей і проміжки між їх народженнями (календар народжень). Таке право проголошене в цілому ряду міжнародних угод і розглядається як одне з основних прав людини. Планування сім'ї допомагає не тільки досягати бажаного числа дітей в сім'ї і зберегти їх, але і вибирати час народження дітей з урахуванням віку батьків і соціально-економічних умов, регулювати інтервали між народженнями, уникнути небажаної вагітності, незапланованих народжень, сприяє зниженню материнської і дитячої смертності, зміцненню здоров'я матері і дитини, скороченню вторинного безпліддя. Ефективність планування сім'ї залежить від інформованості людей про методи контролю дітородіння, від доступності і прийнятності цих методів для різних категорій сімей [3, 49].

Об'єктами демографічної  політики можуть бути населення країни в цілому або окремих регіонів, соціально-демографічні групи, когорти  населення, сім'ї певних типів або  стадій життєвого циклу. Основні  напрями демографічної політики включають державну допомогу сім'ям з дітьми, створення умов для поєднання  батьківства з активною професійною  діяльністю, зниження захворюваності і смертності, збільшення тривалості життя, поліпшення якісних характеристик  селища, регулювання міграційних  процесів, урбанізації і розселення, соціальну підтримку інвалідів, немолодих і непрацездатних і  тому подібне Ці напрями повинні  бути узгоджені з такими важливими  сферами соціальної політики, як зайнятість, регулювання доходів, освіта і охорона  здоров'я, професійна підготовка, житлове  будівництво, розвиток сфери послуг, соціальне забезпечення.

Демографічна політика не може і не повинна підміняти собою  соціальну і, економічну політику. Спроби вирішувати соціально-економічні проблеми заходами демографічної політики ніколи не приводили до бажаних і ефективних результатів [8].

 

9. Основні заходи

 

Демографічна політика є  комплексом різних заходів:

• економічних (оплачувані відпустки і різна допомога при народженні дітей; допомога на дітей залежно від їх числа, віку, типу сім'ї; позики, кредити, податкові і житлові пільги і так далі)
• адміністративно-правових (законодавчі акти, що регламентують укладання шлюбу, розлучення, положення дітей в сім'ях, аліментні обов'язки, охорону материнства і дитинства, аборти і використання засобів контрацепції, соціальне забезпечення непрацездатних, умови зайнятості і режим праці працюючих жінок-матерей, внутрішню і зовнішню міграцію і тому подібне)
• виховних і пропагандистських мір, покликаних формувати громадську думку, норми і стандарти демографічної поведінки, певний демографічний клімат в суспільстві.

Принципова особливість  демографічної політики полягає  в дії на динаміку демографічних  процесів не прямо, а опосередковано, через людську поведінку, через  ухвалення рішень у сфері укладання  шлюбу, сім'ї, народження дітей, вибору професії, сфери зайнятості, місця  проживання. Заходи політики впливають  як на формування демографічних потреб, що обумовлюють специфіку демографічної  поведінки, так і на створення  умов для їх реалізації [7, 83-84].

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОЇ ДЕМОГРАФІЧНОЇ ПОЛІТИКИ У СВІТІ

 

1. Демографічна політика розвинутих країн

 

Розвинуті держави в силу особливостей їх соціально-економічного розвитку раніше інших зіткнулися з рішенням демографічних проблем, викликаних, в першу чергу, тривалим падінням народжуваності їх населення. Так, США займають одне з перших місць по наявності бездітних сімей. У скандинавських державах також відмічається падіння народжуваності. На кожну жінку в розвинутих державах припадає у середньому 1,9 дитини /нульовий приріст/, в той час як у 1970 році було 2,5 дитини. В Англії, Швеції, Норвегії, Фінляндії він дорівнює 0,2%. В Австрії, Данії, Італії цей коефіцієнт дорівнює 0.

Тому саме в цих державах вперше було вироблено засоби, призначені подіяти на розвиток процесів народонаселенні. Паралельно з падінням народжуваності тут відбувалися глибокі соціальні зміни, в контексті яких переглядались минулі уявлення про демографічний розвиток.

Сьогодні розвинуті держави  розробляють політику соціальної адаптації, що визнається західними вченими найбільш перспективною формою демографічної політики. Ідея соціальної адаптації, тобто, пристосування до змін у демографічних тенденціях, має сьогодні багато прихильників у Німеччині, Нідерландах, Швеції. Соціально-економічні фактори, що впливають на рівень народжуваності, існують в багатьох державах. У розвитку системи таких заходів держави Західної Європи значно випереджають Північну Америку [1, 3-4].

В структурі соціально-економічних заходів найбільш розповсюджені допомоги та надбавки, а також податкові пільги, причому останні все більше уступають першість допомогам та надбавкам, список яких дуже різноманітний. До економічних засобів відносяться також різні непрямі пільги – транспортні, житлові тощо.

Найбільш розповсюдженим засобом боротьби з падінням народжуваності, особливо в державах з розвинутою системою сімейного страхування, стало  підвищення рівня матеріальної допомоги сім’ям. Але при цьому уряди, як правило, заперечують сугубо демографічні цілі, а мотивують цей крок чисто соціальними причинами.