Програмно-методичні основи навчання здоровому способу життя учнів в школі

Автор: Пользователь скрыл имя, 13 Декабря 2011 в 18:26, курсовая работа

Краткое описание

Мета даної роботи – розглянути формування здорового способу життя школярів засобами фізичної культури.
Завдання даної роботи:
Визначити місце фізичної культури в житті школярів.
Розглянути основні засоби фізичної культури ті їх характеристику.
Встановити фактори, які сприяють здоровому способу життя.
Навести приклад програми формування здорового способу життя школярів в загальноосвітній школі.

Оглавление

Вступ
Розділ 1 Місце фізичної культури в житті людини
Розділ 2 Засоби фізичного виховання
2.1 Загальна характеристика фізичних вправ
2.2 Фактори, що визначають вплив фізичних вправ
2.3 Природні сили природи як засіб фізичного виховання
2.4 Гігієнічні фактори як засіб фізичного виховання
Розділ 3 Програмно-методичні основи навчання здоровому способу життя учнів в школі
3.1 Компоненти здоров’я людини
3.2 Стандарт основної загальної освіти та його призначення
Розділ 4 Програма основ здорового способу життя
Висновок
Література

Файлы: 1 файл

курсова робота 5 курс.doc

— 177.00 Кб (Скачать)

Зміст

 

Вступ

 

     Серед найболючіших питань нашої держави - здоров'я дітей. Адже тільки здорова дитина досягає успіхів у навчанні, займає гідне становище у класному колективі, добре розвивається фізично, має врівноважений психічний стан.

     Тим часом, здоров'я маленьких громадян України різко погіршало в  останні роки. Крім об'єктивних причин цього явища, існують і суб'єктивні  — неувага до власного здоров'я, невміння його зберегти, не-сформованість здорового способу життя. Як навчити школяра з дитинства цінувати своє здоров'я, докладати зусилля, щоб зберігати та зміцнювати його?

     Завдання  складне, якщо зважати на те, що тільки в окремих школах і класах викладається курс «Основи валеологіі» та введено  факультативи з охорони життя  і здоров'я дітей. Звичайно, програми різних навчальних предметів містять окремі відомості про людину та її здоров'я. Але практика свідчить, що необхідні спеціальні заняття, під час яких можна було 6 узагальнити отримані знання, озброїти учнів уміннями, закласти бажання і прагнення залишатися здоровими на довп роки. Крім того, валеологічна освіта має велике значення в підвищенні загальної культури школярів, збагачує їхній світогляд і духовний світ, сприяє формуванню милосердя, гуманності, доброти.

     Мета  даної роботи – розглянути формування здорового способу життя школярів засобами фізичної культури.

     Завдання  даної роботи:

  1. Визначити місце фізичної культури в житті школярів.
  2. Розглянути основні засоби фізичної культури ті їх характеристику.
  3. Встановити фактори, які сприяють здоровому способу життя.
  4. Навести приклад програми формування здорового способу життя школярів в загальноосвітній школі.

 

Розділ 1 Місце  фізичної культури в  житті людини

 

     Фізична культура — одна з основних складових здорового способу життя, збереження, розвитку здоров'я людей.

     Вчителі валеології, охорони життя і здоров'я (ОЖіЗ) у початкових класах мають  володіти знаннями й вміннями, основами методики викладання фізичної культури молодшим школярам; знати їхні фізіологічні особливості; впроваджувати елементи здорового способу життя на власному прикладі, через особисту валеологічну культуру.

     Учителю валеології, ОЖіЗ слід мати досконалі  знання з фізіології дитячого організму, володіти основами методики навчання, способами і методами оцінки психо-соматичного стану дитини.

     Але варто нагадати, що валеологія (зокрема, освітня) — це галузь знань і практичної діяльності з розвитку здоров'я, гармонійного збільшення функціональних резервів людини, а не вивчення здоров'я, як такого, що є лише складовою частиною валеології. Тому педагоги-валеологи мають знати, як ті чи інші засоби фізичної культури впливають на певні системи дитячого оргатзму, сприяють їх розвитку чи гальмують його; які засоби і методи покращують фізичну та розумову працездатність; як саме за допомогою засобів і методів фізичної культури розвивати духовність дітей. Валеолог має знати, які системи організму дівчаток і хлопчиків початкових класів інтенсивно формуються в цей віковий період і які фізичні вправи, загар-тувальні, гігієнічні процедури активно впливають на їх розвиток і організм у цілому. Більше того, вчителі валеології, ОЖіЗ, фізичної культури мають навчити дітей користуватися фізкультурно-оздоровчими засобами щоденно, формувати в учнів валеологічний світогляд. При цьому слід обов'язково розглядати питання безпеки, профілактики захворювань на заняттях фізичними вправами і загартувальними процедурами (програми з валеології, ОЖіЗ, фізичної культури).

     Фахівці фізичної культури мають чітко уявляти, які умови для оздоровлення молодших школярів слід створювати в школі та різних сферах життєдіяльності молодших школярів, знати механізми їх створення, законодавчі основи; розвивати практичну діяльність у цьому напрямку.

     За  даними науковців і практиків  у галузі фізичної культури, діти мають  перебувати на свіжому повітрі та займатися фізичними вправами не менше 5—6 годин щодня.

     Для розвитку рухових якостей у дітей, зміцнення здоров'я ефективними  є заняття на свіжому повітрі, на лоні природи рухливими й спортивними  іграми, легкою атлетикою, акробатикою, плаванням, гімнастикою, танцями, їздою на велосипеді, лижах, ковзанах тощо. Вправи мають нести відповідний зміст (засоби, методи, способи, емоційний фон) стосовно стану дитячого організму, мети і завдань, що вирішуються на заняттях.

     На  уроках валеології, ОЖіЗ слід навчати дітей усвідомлено виконувати вправи для формування правильної постави, стопи, дихання, збереження й розвитку зору, розвитку рухових якостей, гнучкості, швидкості, спритності, рівноваги, координації рухів. Цими вправами формується фізичний потенціал особи (тобто, рівень здоров'я) на все життя.

     Загартувальні, гігієнічні процедури як засоби фізичної культури ефективно зміцнюють і  розвивають здоров'я молодших школярів, зокрема, збільшують неспецифічний  імунітет до простудних хвороб. Тому вчителі  мають знати й володіти методиками проведення загартувальних процедур, активно, через власний приклад оздоровлення, з допомогою батьків залучати дітей до загартування. За темами загартування слід проводити практичні заняття, які 6 приносили користь і задоволення всім його учасникам.1

     У вихідні дні, дні народних, релігійних свят, особливо на канікулах, розпорядок дня учнів, їхній руховий режим мають свої відмінності. Є можливість більше часу перебувати на свіжому повітрі. Тому діти мають знати, як організувати і провести в ці дні різні рухливі спортивні ігри, загартувальні процедури, прогулянки, походи, забави, розваги, змагання.

     У дні народних, релігійних свят велике пізнавально-виховне, оздоровче значення (в духовному, фізичному, соціальному  аспекті) має дотримання українських народних звичаїв святкування та відродження національних фізкультурно-оздоровчих, загартувальних традицій. Засоби народної фізичної культури (фізичні вправи, загартувальні, гігієнічні процедури) присутні у звичаях і традиціях українських народних свят упродовж цілого року. Приміром, гаївки, веснянки, обливання водою — на Великодні свята; вихід на росу, збирання роси, ходіння зранку по росяній траві босоніж — на Юрія (6 травня); початок купального сезону («Переплавна середа») — у середу, через чотири тижні після Великодня і т.д. за народним християнським календарем. Безперечно, багатовіковий досвід здорового способу життя нашого народу варто повною мірою розкривати у шкільному валеологічному навчанні і вихованні.

     На  заняттях з валеології, ОЖіЗ, беручи до уваги якісні показники рівня фізичної культури дітей молодшого шкільного віку, слід розглядати теми, в яких висвітлюються: руховий режим учнів; харчування і фізкультурні заняття; гігієнічні правила занять фізичними вправами; дозування, зміст і призначення простих загартувальних процедур; правила проведення самостійних тренувальних занять, елементарних прийомів контролю за своїм фізичним станом; фізична підготовленість учнів; вплив фізичних вправ на формування постави, стопи, зору, на підвищення розумової і фізичної працездатності; дихання і фізичні вправи; перша допомога при травмах; заняття в спортивних секціях; досягнення розвитку здоров'я людей засобами фізичної культури; побіжні спортивні події у місті, державі, за кордоном.

     Протягом  навчального року вчителі мають інформувати дітей про рівень їх фізичної підготовленості, проводити різні заняття з батьками (бесіди, лекції, круглі столи, фізкультурно-оздоровчі заходи тощо) на теми оздоровлення дітей.

     У 1997 році нами проведено анкетування з метою визначення знань, умінь, а також діяльності вчителів валеології експериментальних шкіл та ОЖіЗ початкових класів у галузі фізичної культури. Опитано за допомогою анкет 65 учителів Львівської (56 осіб), Тернопільської (4) областей і міста Києва (5). Також були опитані шляхом анкетування 33 вчителі фізичної культури у початкових класах Львівської області (29 осіб), Тернопільської області (2) і міста Києва (2).

     Отримані  дані дають підстави для наступних  висновків та пропозицій.

     Валеологію  у початкових класах викладають переважно жінки-педагоги за спеціальністю «вчитель початкових класів». Дві третини опитаних учителів валеології та ОЖіЗ не цікавлять питання фізичної культури молодших школярів. Учителі не здобувають достатніх знань з цієї освітньої галузі на заняттях з підвищення кваліфікації, самостійної підготовки.

     Тому  для викладання валеології, ОЖіЗ у  початкових класах слід залучати вчителів, які дотримуються .ідорового способу  життя, мають високий рівень особистої  фізичної культури, володіють педагогічними методиками фізкультурного оздоровлення молодших школярів, творчо розвивають їх.

     З метою покращення валеологічної  освіти, варто надавати більше можливостей  викладати валеологію, ОЖіЗ у початкових класах вчителям фізичної культури. Адже студенти профільних навчальних закладів фізичної культури вивчають анатомію, фізіологію, основи медичних знань, медичну реабілітацію, гігієну, біохімію, психологію, педагогіку, екологію, соціологію, правознавство, народознавство, теорію та методику фізичної культури, теорію та методику різних видів спорту, рекреацію і, накінець (крім інших дисциплін), валеологію й безпеку життєдіяльності, що формує комплекс знань про здоров'я людини й суспільства та шляхи його збереження, зміцнення, розвитку в сучасних умовах. Саме в навчальних закладах для фахівців з фізичної культури варто готувати вчителів-валеологів молодших класів.1

     Переважна більшість опитаних вчителів валеології, ОЖіЗ та четверта частина вчителів фізичної культури не знайома з санітарно-гігієнічними правилами для шкіл і спортивних споруд, з Державними тестами фізичної підготовленості населення України.

     Більшість опитаних учителів валеології, ОЖіЗ і  половина вчителів фізичної культури не знає параметрів фізіологічних норм частоти серцевих скорочень, дихання, артеріального тиску дітей молодшого шкільного віку, отже, і не користується ними в практичній діяльності. Половина вчителів валеології, ОЖіЗ не навчали дітей методів оцінки свого фізичного стану, фізичного розвитку.

     Не  всі респонденти-валеологи знають, які фізичні вправи добре розвивають серцево-судинну, дихальну системи; ефективних вправ для формування правильної постави, стопи, дихання; які психічні, духовні якості розвиваються в процесі занять фізичними вправами; які методи навчання у фізичній культурі найефективніші для молодшого шкільного віку.

     Вчителям  валеології, ОЖіЗ, початкових класів, які здебільшого проводять фізкультхвилинки, рухливі перерви, години здоров'я та інші форми занять з молодшими школярами, слід мати якісні знання з фізичної культури, зокрема, з методики проведення різних організаційних форм занять з молодшими школярами.

     Дві третини вчителів валеології, ОЖіЗ і фізичної культури початкових класів не навчають дітей загартувальних процедур; значна їх частина ие ознайомлює молодших школярів з вправами для м'язів очей, ритмічною гімнастикою, танцями, українськими народними іграми, забавами, піснями та дихальними вправами. Більшість учителів не навчала молодших школярів знань правил безпеки з плавання, пірнання, їзди на велосипеді, ковзанах, лижах. Майже зовсім не ознайомлювали дітей з вправами йогів, іншими оздоровчими системами.

     У валеологічному навчанні переважають  теоретичні уроки. 35 відсотків вчителів валеології, ОЖіЗ не проводили уроки на теми: «Харчування і фізкультурні заняття», «Гігієнічні правила занять фізичними вправами», «Вплив фізичних вправ на формування постави, стопи, на підвищення розумової і фізичної працездатності», «Дихання під час ходьби, бігу», «Перша допомога при травмах».

     Уроки фізичної культури в школах переважно  практичні, з обмеженою кількістю передачі знань фізкультурно-оздоровчої тематики.

     Половина  опитаних учителів валеології, ОЖіЗ та 25% вчителів фізичної культури не радили дітям або їхнім батькам, як фізично вдосконалюватися, не повідомляли батькам про рівень фізичної підготовленості дітей.

     Педагоги  мають радити батькам, які засоби і методи з фізичної культури ефективніше  застосовувати для оздоровлення кожної дитини; враховуючи індивідуальні  схильності школярів, умови та можливості занять фізичними вправами, загартувальними  процедурами, спільно обирати оптимальні варіанти розвитку особистої фізичної культури дітей.

Информация о работе Програмно-методичні основи навчання здоровому способу життя учнів в школі