Методика використання музичного супроводу на уроках фізичної культури в молодших класах
Автор: Пользователь скрыл имя, 15 Марта 2013 в 12:38, курсовая работа
Краткое описание
Мета - дослідити методику використання музичного супроводу на уроках фізичного виховання .
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати анатомо-фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку.
2. Випробувати ефективність розробленої нами методики використання музичного супроводу на уроках фізичного виховання для дітей 10 років.
Оглавление
Вступ……………………………………………………………………………….3
Розділ 1. Огляд літератури………………………………………………………..5
1.1. Анатомо - фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку……5
1.2. Використання музичного супроводу на уроці фізичного виховання……..7
1.3. Емоцiйний стан хлопчикiв та дiвчаток 10 рокiв………………………….20
Висновки до розділу 1…………………………………………………………...22
Розділ 2. Методи та організація дослідження………………………………….23
2.1. Методи дослідження………………………………………………………...23
2.2. Організація дослідження……………………………………………………23
Розділ 3. Результати дослідження та їх обговорення………………………….25
Висновки до розділу 3…………………………………………………………...27
Висновки………………………………………………………………………….28
Список використаних джерел…………………………………………………...29
Додатки…………………
Файлы: 1 файл
1
ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ
ІНСТИТУТ УПРАВЛІННЯ І ПРАВА
КАФЕДРА УПРАВЛІННЯ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ ТА
СПОРТОМ
Шифр групи: УФКС-218
Спеціальність: «Фізична реабілітація»
П.І.Б.: Корчак Павло Володимирович
Адреса: гуртожиток, вул. Гоголя 70/225
Телефон: 068 452 73 69
КУРСОВА РОБОТА
З дисципліни: Теорія і методика фізичного виховання
на тему: «Методика використання музичного супроводу на уроках
фізичної культури в молодших класах»
Науковий керівник: Коваленко Юлія Олексіївна
Запоріжжя 2011
2
ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………………….3
Розділ 1. Огляд літератури………………………………………………………..5
1.1. Анатомо - фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку……5
1.2. Використання музичного супроводу на уроці фізичного виховання……..7
1.3. Емоцiйний стан хлопчикiв та дiвчаток 10 рокiв………………………….20
Висновки до розділу 1…………………………………………………………...22
Розділ 2. Методи та організація дослідження………………………………….23
2.1. Методи дослідження………………………………………………………...23
2.2. Організація дослідження……………………………………………………23
Розділ 3. Результати дослідження та їх обговорення………………………….25
Висновки до розділу 3…………………………………………………………...27
Висновки………………………………………………………………………….28
Список використаних джерел…………………………………………………...29
Додатки…………………………………………………………………………...31
3
ВСТУП
Актуальність дослідження. Діти молодшого шкільного віку дуже
рухливі, а тому для їхнього розвитку є важливими уроки фізичного
виховання. Але ці уроки можна покращити, завдяки використанню
музичного супроводу. Під час виконання вправ під музику в дітей значно
підвищується та покращується емоційний стан, з’являється більше
зацікавленості до таких уроків. Музика є дуже зручним засобом, не потрібно
рахувати і чітко зображено ритм. Застосовування музики сприяє підвищенню
фізіологічного впливу вправ на організм учнів, підвищує руховий та
музичний розвиток, розвиваеє слух, виховує музичний смак у учнів.
Предмет – методика використання музичного супроводу на уроках
фізичного виховання.
Об'єкт дослідження – емоційний стан хлопчиків і дівчаток 10 років.
Суб'єкт дослідження – хлопчики і дівчатка 10 років.
Мета - дослідити методику використання музичного супроводу на
уроках фізичного виховання .
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати анатомо-фізіологічні особливості дітей молодшого
шкільного віку.
2. Випробувати ефективність розробленої нами методики використання
музичного супроводу на уроках фізичного виховання для дітей 10 років.
3. Порівняти емоційний стан хлопчиків і дівчаток 10 років під час уроку
фізичного виховання.
Теоретичне значення роботи - полягає в тому, що на підставі аналізу
літератури застосована нами методика використання музичного супроводу на
уроках фізичного виховання.
Практичне значення роботи - полягає в тому, що розроблена нами
методика використання музичного супроводу на уроках фізичного виховання
4
може бути рекомендована вчителям фізичного виховання, методистам
лікувальної фізичної культури в режим дня школярів для покращення
емоційного стану.
5
РОЗДІЛ 1
ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1. Анатомо - фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку
Період розвитку дітей характеризується інтенсивним, плавним і
рівномірним розвитком організму. Так, за рік довжина тіла і вага
збільшуються в середньому відповідно на 4 - 5 см і на 2 - 3 кг, а окружність
грудної клітки - на 2 - 3 см. У цей віковий період хлопчики і дівчатка
зростають приблизно однаково, проте у перших довжина тіла збільшується в
основному за рахунок довжини ніг, а у других - за рахунок тулуба.
У віці 6 - 10 років продовжується формування кісткової тканини і
скелета в цілому. Будова кісток дитини цього віку в основному аналогічно
будові кісток дорослої людини. Однак у силу більшої еластичності м'язів і
зв'язок рухливості в суглобах у дитини 6 - 10 років значно вище, ніж у
дорослого. У молодшому шкільному віці процес окостеніння кістяка ще
далекий від завершення. Наприклад, кістки тазу до 7 - 8 років тільки
починають зростатися. Тому в ході проведення занять слід уникати вправ,
пов'язаних зі значним і різким навантаженням на кістки тазу (стрибки з
великої висоти, перенесення тяжкості та ін) [3, 4, 16].
М'язова система у дітей цього віку розвинута ще дуже слабо, але
розвиток мускулатури проходить посиленими темпами. Сила м'язів рук
зростає вдвічі, а станова сила у хлопчиків і дівчаток збільшується відповідно
на 10 - 15 і 20 - 30%. М'язова тканина у молодших школярів за складом і
скорочувальної здатності відрізняється від м'язової тканини дорослих. У
м'язах дитини відзначається надлишок води і брак білків і жирів, що в свою
чергу сприяє більшій їх еластичності. У цей період спостерігається деяка
невідповідність у інтенсивності розвитку окремих м'язових груп - великі
6
м'язи ніг, тулуба і плечового пояса розвиваються швидше, ніж дрібні м'язи
кисті і стопи. Саме тому діти ледь виконують вправи, що вимагають точної і
злагодженої роботи дрібних м'язів.
Віковий розвиток рухової і вегетативної функції в цей період
відбувається неоднонаправленно. Механізми, що регулюють діяльність
вегетативних органів і систем, у своєму індивідуальному розвитку помітно
відстають від темпів розвитку здатності до управління руховим апаратом.
Стан найважливіших вегетативних систем - дихальної та серцево -
судинної - більшою мірою визначають рівень працездатності дітей та
пристосовності їх організму до різних фізичних навантажень. Легені, серце і
кровоносні судини по відношенню один до одного розвиваються
нерівномірно. У 10 - річних дітей відносна величина серця (на 1 кг ваги тіла)
найменьша. У 7 - 8 років іннерваціонний апарат серця повністю формується,
але сила серцевого м'язу дитини ще дуже далека від максимальної. Що ж
стосується хвилинного обсягу, то він майже дорівнює хвилинному обсягу
дорослих. Проте виконується ця рівність за рахунок значно більше, ніж у
дорослих, частоти серцевих скорочень (80 - 90 уд / хв). У свою чергу велика
частота серцевих скорочень і велика швидкість кровотоку забезпечують
більше, ніж у дорослих, кровопостачання тканин.
Серце дитини досить легко пристосовується до різних режимів роботи і
порівняно швидко відновлює свою працездатність. Але, незважаючи на це,
недосконалість регуляторних механізмів призводить до деякої нестійкості в
роботі серця. Тому надмірне фізичне або психічне навантаження може
призвести до функціональних розладів серцевої діяльності [3, 16].
Деякі особливості будови грудної клітини, дихальної мускулатури і
легеневої тканини дітей призводять до того, що дихання у них поверхневе і
часте (20 - 25 в хв). За абсолютним показником життєвої ємності легень
хлопчики 7 - 10 років на 100 - 200 см в кубі випереджають дівчаток.
Легкоатлетичні вправи, такі, як ходьба і біг, в силу свого циклічного
7
характеру та природності є одними з найкращих засобів для постановки і
вдосконалення правильного дихання.
Для молодшого шкільного віку часто недоцільно реагують на зовнішні
подразнення, особливо тоді, коли потрібне швидке пристосування до
обставин або різкої зміни напрямку і характеру руху. У молодшому
шкільному віці поступово формуються основні типи індивідуальних
психологічних особливостей інтелектуальної та емоційної діяльності дітей:
лабільної, що відрізняється швидкістю і точністю освіти умовних рефлексів і
діфференціровок (дітей цього типу виявляють ділове і своєчасне ставлення
до роботи, щодо спокійні, швидко орієнтуються в навколишньому
середовищі); інертний, що відрізняється повільною освітою умовних
рефлексів і діфференціровок (діти цього типу малоініціатівни, мовчазні,
легко піддаються навіюванню, виявляють слабкий інтерес до зовнішнього
середовища, серед них часто зустрічаються що відстають у навчанні та
спорті); гальмівний, у якого умовно - рефлекторний зв'язок утворюється з
великими труднощами, але зате легко виробляються диференціювання (це
зазвичай спокійні, зосереджені на виконуваній діяльності діти, насилу
переходять на нові види роботи); збудливі, що характеризується легкістю і
швидкістю освіти умовних рефлексів, але повільним і важким формуванням
діфференціровок (діти цього типу неспокійні на заняттях спортом, дуже
рухливі, говіркі, відрізняються нестійкою увагою).
Зазначені типи мають пряме відношення характером навчально -
тренувальної роботи з дітьми, тому їх необхідно враховувати при
індивідуальному підході до юних спортсменів [3, 4, 5].
1.2. Використання музичного супроводу на уроці фізичного виховання
8
Якщо фізична культура просто важлива для дорослої людини, то для
дітей вона життєво необхідна. Вже давно стало аксіомою - кожній людині
необхідно хороше здоров'я і всебічне фізичний розвиток. Реформа
загальноосвітньої школи покликана підняти роботу викладача, в тому числі і
викладача з фізичного виховання, на якісно новий рівень шляхом
застосування прогресивних методик та технічних засобів навчання. Одним із
дієвих засобів, що сприяють досягненню цієї мети, можна вважати
проведення занять з фізичного виховання з музичним супроводом.
Наші
школи
працюють
в
рамках
концепції
«рефлексивна
самоорганізація учнів як засіб для реалізації творчої особистості», тому
основна мета вчителя, що працює в системі розвивального навчання, -
створити на кожному уроці для розвитку дитини, становлення його як
суб'єкта навчання. Тобто вчитель повинен виконати свою роботу так, щоб
дитина змогла, захотіла, а головне навчилася працювати самостійно [1, 4].
Правильне формування рухових здібностей дитини є фундаментом для
гармонійного розвитку особистості, для розкриття його потенційних
можливостей і здібностей, а також комфортного перебування в соціумі.
Завдання фізичного виховання молодшого шкільного віку спрямовані на
виховання ціннісних орієнтацій, на її фізичний і духовний розвиток, на
формування потреби і мотивів заняттями фізичними вправами, формування
навичок здорового способу життя, придбання досвіду спілкування.
Орієнтація на самостійні заняття фізичними вправами і використання їх з
метою відпочинку, дозвілля та фізичного самовдосконалення. На уроках
фізичного виховання музика має дуже велике значення і застосовується для
вирішення цілого ряду завдань. Ці завдання вона вирішує не ізольовано, а в
єдності, в комплексному впливі: розвиток і вдосконалення почуття ритму і
узгодженості рухів; вплив музики на емоційний стан, з метою створення
кращих умов для сприйняття досліджуваного матеріалу і вироблення
виразності рухів; підвищення фізіологічного впливу вправ на організм учнів;
підвищення рухової та музичної культури, розвиток слуху, виховання
9
музичного смаку в учнів, естетичне виховання. Ці завдання найбільш
успішно здійснюються при систематичному використанні під час занять з
розвитку координаційних здібностей, які є базою для формування всіх
рухових якостей. Координація рухів є об'єктивним показником розвитку
рухових функцій, здатністю до узгодження певних рухових дій і об'єднання
їх в єдине ціле. В. І. Лях (1989) має на увазі під координаційними
здібностями здатність оптимально регулювати рухові дії, точно, швидко,
раціонально вирішувати різні рухові завдання, здійснювати дозовані рухи в
умовах дефіциту часу. Стосовно до учнів молодшого шкільного віку
виділяються наступні здатності до координації: здатність до рівноваги,
орієнтування в просторі, відтворення ритму [2, 3, 7].
Пропонуючи займаютися з уроку в урок різними за формою і
характером вправами, органічно пов'язаних із музикою, з музичним темпом і
ритмом, цим самим поступово розвивати у займаючих почуття ритму, тонке
вміння точно і правильно розподіляти рух і зусилля в часі і просторі.
Мало у кого розвинене почуття ритму і немає узгодженості музики і
руху. Тому потрібно починати з найпростіших вправ, наприклад, ходьба під
музику, що вважається найскладнішим на початку навчання. Підрахунок
ноги, подається викладачем на початку ходьби або в міру необхідності, має
узгоджуватися з музикою, а саме: рахунок «раз» і «три», які вимовляються у
момент постановки на підлогу лівої ноги, має співпасти з першою і третьою
часткою маршового такту. У цьому випадку постановка лівої ноги буде
завжди співпадати з сильними частками такту. Необхідно мати на увазі, що
вироблення почуття ритму має дуже велике значення в побуті і трудової
діяльності людини. Ритмічна робота супроводжується відчуттям легкості, і
людина, що знайшла правильний ритм рухів, менше втомлюється від роботи.
У цих випадках робота виконується при правильному чергуванні зусилля,
напруження і відпочинку. Вправи типу завдань на узгодження рухів рук і ніг,
є певна кількість рахунків, тактів, музики що концентрує увагу, забезпечує
зібраність займаючих, а чіткий ритм маршу з динамічністю звучання, з
10
спрямованістю вперед тону є потужним засобом для створення піднесеного,
життєрадісного настрою, робочої установки, що забезпечуватиме успішне
виконання стоячих перед уроком завдань [2, 7, 10].
При виконанні загальнорозвиваючих вправ музика, крім регулювання
темпу і ритму, створює і той емоційний фон, який стимулює бажання
займаютися виконуванням руху як можна краще, повніше. Дія музики на
емоційний стан учнів знаходиться в певному зв'язку і з її впливом на
фізіологічні процеси, що відбуваються у них в організмі, музика як показали
дослідження радянських фізіологів, зачіпає і функціональний стан організму.
Учні повинні правильно розуміти музику, її темп, ритм і виконувати рух
відповідно засобам музичної виразності, а викладач повинен організувати і
вести навчання рухам.
Процес навчання вправам під музику можна умовно розділити на три
етапи:
Перший етап - початкове навчання новим рухам під музику;
Другий етап - поглиблене розучування;
Третій етап - закріплення і вдосконалення музично - ритмічних вправ.
Навчання на першому етапі спрямоване на створення в учнів загального
уявлення про новий рух у взаємозв'язку з музикою. Основне завдання
викладача на першому етапі навчання включають в себе: формулювання
рухової задачі; вказівок вимог до учнів; виділення зв'язку нового руху з
раніше вивченими; пояснення і показ відповідного змісту темпу і ритму руху
під музику.
На другому етапі навчання учні опановують умінням правильно
розуміти музику і виконання руху у відповідність із засобами музичної
виразності, завданням викладача є постійний нагляд за виконанням учнями
руху відповідно до темпу, ритму; регулювати ритм, амплітуду рухів
підрахунком, виправляти їх помилки. У результаті спільної активної роботи
на другому етапі навчання відбувається оволодіння основними рухами у
взаємозв'язку з музикою.
11
Третій етап навчання спрямований на стабілізацію та вдосконалення
рухів у взаємозв'язку з музикою.
Темп музики визначає частину уроку: помірний і середній -
підготовчий; швидкий і дуже швидкий - основна; повільний - заключна.
Результат залежить від методу використання музики. Коли застосовується
правильний метод, то музика сприяє загальній успішності, особливо на
уроках по засвоєнню рухових навичок. Основними способами контролю та
діагностики з розвитку координації вважаються: ходьба по прямій на відстані
10 метрів із закритими очима, узгодження рухів рук, ніг при виконанні
симетричних і асиметричних рухів, різні види стрибків, ведення м'яча.
Практика показує, що до занять з музичним супроводом узгоджений рух рук,
ніг при виконанні симетричних і асиметричних рухів при виконанні вправ
спостерігалося у 42% учнів, а при систематичному застосуванні музики на
уроках, розвиваючих координацію збільшує відсоток до 67%.
Між фізичною підготовкою та засвоєнням рухових навичок існує певний
закономірний зв'язок: чим краще загальна фізична підготовка, тим успішніше
проходять навчальні заняття.
Сприяючи більш ефективному вирішенню найрізноманітніших
педагогічних завдань, музика тим самим стає вірним і надійним помічником
викладача [10, 13].
Цілеспрямоване застосування функціональної музики веде до
утвердження нового, більш високого типу педагогічної організації уроку, в
процесі якого в учнів поліпшується координація рухів, вдосконалюється
почуття ритму, розвиваються позитивні емоції, виховується впевненість у
собі, естетичні почуття.
Завдання музичного руху - виховувати у дітей уміння слухати,
сприймати, оцінювати музику, розвивати в них любов до музики і потреба в
ній [2, 10, 13].
Музичний супровід відіграє велику позитивну роль на заняттях з дітьми,
проте не завжди просто підібрати музичний супровід до заняття. Є багато
12
різних нюансів у проведенні музичних занять і не кожен вчитель може з
ними впоратися.
Якщо є можливість, то кожен розроблений комплекс з музичним
супроводом повинен підкорятися певним сюжетом (наприклад, «Зимова
казка», «Пригоди Буратіно», «Бременські музиканти» і ін).
У свою чергу кожну вправу комплексу (або серія вправ) можуть мати
назву і повинні виконуватися під «свій» музичний епізод. При цьому у
дитини виникають певні моторні асоціації на конкретну фразу з тексту пісні,
мелодії, і він швидко запам'ятовує порядок виконання рухів.
Вибір музичного супроводу визначається характером вправ, а також
рівнем естетичної підготовленості дітей. При цьому використовується музика
з будь-яких мультфільмів, музичних казок, кінофільмів, естрадних пісень,
зрозумілих дітям. Важливо, щоб музичний супровід вдало «вливався» в
сюжет комплексу ритмічної гімнастики. Запис повинен бути чистим, з чітко
вираженим ритмом.
Багаті музичні твори допомагають використовувати прийоми імітації і
наслідування, а також образні порівняння, які підвищують емоційний фон
занять і сприяють розвитку мислення, уяви, творчих здібностей, пізнавальної
активності.
У питанні музичного супроводу для занять ритмічною гімнастикою зі
школярами молодшого шкільного віку, багато фахівців єдині в думці: музика
повинна бути доступна сприйняттю дитини. Дуже важливо, щоб музичний
супровід викликав у дитини моторну реакцію, був зручним для рухових
вправ. З точки зору доступності для виконання вправ, музичні твори, повинні
бути зручними за темпом, з чіткою і ясною фразіровку. Для молодших
школярів найбільш прийнятний помірно - швидкий або помірно - повільний
темп [2, 11, 13].
Музичний темп визначається характером вправ і має змінюватися
протягом уроку. Найбільш підходящим темпом для рухової частини занять
13
вважається 110 - 120 акцентів у хвилину, для вправ стоячи в основній частині
120 - 130 ритмічних акцентів у хвилину.
Для вправ у розтягуванні, поворотах і нахилах голови використовувати
музику в темпі 40 - 60 акцентів у хвилину, для нахилів тулуба 70 акцентів у
хвилину, для махових рухів 80 - 90 акцентів у хвилину, для підскоків 120 -
150 акцентів у хвилину і для швидкого бігу 160 акцентів хвилину.
При підборі музичного супроводу для вправ, спрямованих на
формування навику довільного розслаблення, Шарманов С. Б. рекомендує
використовувати спеціальну музику для релаксації в поєднанні з природними
звуками, тематично пов'язану з сюжетом (крики чайок, шум морського
прибою). Підбираючи музичний супровід до занять ритмічною гімнастикою з
дітьми, важливо враховувати поєднання ритму, емоційного і смислового
змісту.
Як показують спостереження багато школярів не завжди здатні
узгоджувати свої рухи з музикою. Багато хто не може відзначити плесканням
метричний малюнок (ритм), не можуть достатньо чітко ходити і тим більше
бігати відповідно за метричною пульсацією. Вони витримують темп
музичного твору, але, відчуваючи його зміну, не завжди точно її
відтворюють.
Тим часом найбільший ефект від виконання вправ можна отримати
тільки тоді, коли рух чітко узгоджуються з музикою, тобто виконується в
заданому темпі і ритмі.
Також необхідно враховувати і музичний розмір. Для учнів молодшого
шкільного віку необхідно в рівній мірі включати в заняття музичні твори з
розмірами 2 / 4, 3 / 4 і 4 / 4 [2].
Оскільки заняття під музику можуть бути досить динамічними, то
доцільно часто змінювати вихідне положення, а також виконувати підряд
кілька вправ, де основне навантаження лягає на одні й ті ж групи м'язів.
На початковому етапі освоєння комплексів (5 - 8 занять) діти виконують
вправи під керівництвом викладача, але в подальшому, коли стане очевидно,
14
що у них виникають певні моторні асоціації на конкретну мелодію, і вони
запам'ятали порядок виконання вправ, можна переходити до самостійного
виконання комплексу.
Частота зміни комплексу залежить, багато в чому, від інтересу до них з
боку займаючих. Якщо розучений комплекс виконується неохоче, без
інтересу, значна частина дітей відволікається, то його потрібно міняти. Хоча
частенько досить трохи змінити (ускладнити) вже вивчені вправи, щоб
комплекс придбав абсолютно нове забарвлення.
Учні зазвичай приходять на перший урок музичного руху повні інтересу
і очікування. Багато хто з них вже не раз зустрічався з музикою - всі вони,
звичайно, охоче стрибали, скакали, бігали, як це властиво всім дітям. Але
далеко не всі з них вчилися з'єднувати музику з рухом, що могло б їм дати і
нове відчуття музики, і нову якість руху.
Викладач повинен відразу оволодіти увагою дітей, як мимовільною
(викликаним інтересом до занять), так і довільним (цілеспрямованим).
На першому ж уроці керівник зобов'язаний добитися уваги до кожного
свого слова і серйозного ставлення до основних правил роботи та поведінки:
не шуміти, не розмовляти під час звучання музики, не відволікатися,
рухатися безшумно - «не заважати музиці» (проходити на заняття варто в
легкому, вільному та охайному одязі, в тапочках на м'якій підошві).
Якщо на першому уроці допустити незібраність уваги, порушення
правил поведінки, то серйозне ставлення, з яким прийшли діти, пропаде і
відновити його буде важко: ігри, вправи перетворяться на безладну
метушню, діти будуть порушуватися, і заняття втратять будь-який сенс [11,
13].
З самого початку роботи діти повинні придбати необхідні музично -
рухові навички: вони звикають уважно слухати музику під час руху -
починають або закінчують рух, змінюють один рух іншим [2, 5].
Всі ці «команди» дає музика, без уваги до неї музичний рух неможливий
і нецікавий.
15
Увага до музики ще більше загострюється тим, що попереднє
прослуховування та обговорення музики нової вправи (гри, танцю) не
проводиться.
Роз'яснивши дітям зміст вправи та його структуру, педагог попереджає
дітей, щоб вони приготувалися до руху з початком музики, а потім надає їм
виконувати завдання так, як вони його зрозуміли, як їм підкаже музика.
Одночасно педагог для розвитку у дітей музично - рухової пам'яті
запитує: «Що ми робили минулого разу під цю музику?» - або надає їм самим
починати вправу, почувши знайому музику. Так у дітей виховується
безперервна і зацікавлена увага до музики, з якою пов'язані їх дії, гри;
початково довільно, воно поступово перетворюється на післяпроізвольне -
діти звикатимуть стежити за музичною розповіддю так само, як вони
слухають вірші, казку.
З перших занять у дітей має активізуватися зв'язок між музикою і
рухами. Необхідно порушити у хлопців бажання рухатися, коли звучить
музика, зробити для них зв'язок музики з рухом звичайним, природним. Діти
повинні отримувати радість від рухів і музики, рух посилює їхній емоційний
відгук на музику.
Для цього треба включати в перші уроки прості цікаві вправи, що не
надають особливих ускладнень для їхнього сприйняття та виконання.
Спочатку багато дітей не звертають уваги на музику, її характер, не
вміють підкорятися її темпу і ритму.
Тому не варто відразу пред'являти надто великих вимог до чіткості,
виразності їх рухів. Повторюючи вправу, можна допомогти дітям питаннями,
наприклад: «Це музика весела або сумна? », « Повільна або швидка? »,
запропонувати їм рухатися відповідно до характеру музики.
Ці перші музично - рухові враження та навички дітей служать запорукою
успіху всієї подальшої роботи [2, 5].
16
З перших уроків дітям треба надавати можливість самостійно
відповідати на музику рухом. Якщо відразу не пробудити любов і прагнення
до самостійного творчого руху, то пізніше зробити це дуже важко.
Зазвичай музика викликає у дітей яскраву рухову реакцію, але більшість
з них не вміють або не вирішуються виявляти її в рухах. Розгальмувавшись,
вони починають природньо і безпосередньо рухатися (бігати, стрибати,
погойдуватися, рухати руками і т. п.). Такі рухи відбивають лише загальний
характер музики, але вони посилюють її емоційний вплив.
Поступово творчі вміння, які діти набувають, освоюючи вправи,
розвивають і збагачують їх рухову реакцію: діти починають відповідати на
музику рухами, більш точне і деталізоване передавальне їх індивідуальне
сприйняття.
Імпровізуючи, діти рухаються вільно, так, як їм підказує музика.
Викладач тільки стежить, щоб діти весь час слухали музику, щоб їх рух
передавали її характер - перш за все в сенсі емоційного забарвлення і
динамічної напруженості, щоб усі відразу включилися в рух з початком
музики і зупинялися з її закінченням. Ніякого попереднього прослуховування
музики не проводиться, діти знаходять потрібні рухи під безпосереднім її
впливом. Пояснюючи завдання, викладач не повинен підказувати дітям вид
руху (треба говорити «будете рухатися», а не «бігати», «скакати» і т. п.).
Прийоми ознайомлення дітей з новим матеріалом різноманітні. Але
незалежно від того, чи користується педагог в даному випадку поясненням
або показом, діти відразу починають рухатися, одночасно вникаючи у музику
і освоюючи рух. Вираз музики через дію посилює емоційно - моторну
реакцію дітей, надає їй конкретно - подібний сенс.
У дітей треба виховувати сприйняття цілісності кожного музичного
твору. Природний шлях для цього - розвиток сприйняття мелодії як головний
носій змісту музики, зрозумілий, в єдності з усіма іншими засобами музичної
виразності [2, 5].
17
Освоюючи музично - руховий матеріал, діти вчаться вслуховуватися в
мелодію, запам'ятовувати її, рухаючись, наспівувати її про себе. Мелодія -
основа музично - рухового образу. У вправах, іграх, танцях вона допомагає
їм слідувати за що розгортаються змістом музики, відчувати логічне
завершення музичної думки.
Спочатку йде матеріал, побудований на простих одночастинних
музичних творах. У таких вправах простий музичний образ передається
одним нескладним дієм (рухом). Це дія починається і закінчується відповідно
до розгортання та завершення музичної думки.
Для дітей має стати природним точно закінчувати рух разом із
закінченням музичної думки - і після ходьби або бігу, і у вправах, що
виконуються на місці; продовжувати рух, поки не затихнуть останні звуки
співучої музики; чітко припиняти його, якщо музика закінчується коротким
гучним акордом.
Багато дітей уважно слухають музику і сприймають її логічний
висновок, але ще не можуть вчасно зупинитися: їм заважає погана
координація рухів, над поліпшенням якої необхідно систематично
працювати.
Вправи, в яких закінчення музики підкреслюється цікавим ігровим
моментом, допомагають дітям на перших етапах навчання уважніше стежити
за розвитком мелодії, відчувати її устремління до тонік (тобто відчуття ладу є
емоційне переживання певних відносин між звуками).
Коли діти в загальному познайомилися з певною вправою, педагог
поступово поглиблює їх сприйняття, звучить при цьому музика і уточнює
виразність рухів [2, 4].
Необхідно розвивати у дітей чуйність до елементів музичної виразності.
Це досягається шляхом роботи над музичними творами, в яких той або інший
елемент (динаміка, ритм, регістрове забарвлення і т.д.) є ведучим - визначає
характер і основний емоційний зміст музики і руху. Але при цьому не можна
штучно відокремлювати елементи музичної виразності, порушуючи
18
сприйняття цілісного музичного образу. Так, розвиток почуття музичного
ритму і ритмічності руху не відділяється і не відокремлюється від виховання
цілісного сприйняття музики. Не можна уточнювати ритмічність рухів дітей
у відриві від музики, наприклад гучним рахунком або безперервними
оплесками, - і те й інше заважає дітям слухати і сприймати музику, підміняє
відчуття музичного ритму арифметичним рахунком, виховувати звичку
механічно погоджувати свої рухи з музикою.
Для виховання чіткої ритмічності руху велике значення мають також
вправи, які діти виконують спільно - або тримаючись за руки, або втілюючи
колективний образ. Дітей захоплює загальний ритм, і їх рухи чітко
узгоджуються з музикою.
Нескординованість і неритмічність рухів залежать іноді від надмірного
збудження, нервозності дітей. У таких випадках треба підбирати музичний
матеріал більш спокійного характеру. Слід зазначити, що діти, які
страждають зайвою збудливістю, неврівноваженістю (особливо хлопчики),
дуже люблять вправи з ліричним, задумливими або просто заспокійливими
образами.
Особливу увагу треба звертати на дітей, яким заважає правильно
координувати рухи і ритмічно рухатися, недостатня загальна активність,
млявість м'язів. Таким дітям необхідно давати спеціальні вправи, вчити їх
робити рухи з повною амплітудою, чітко, швидко і максимально
напружувати м'язи [11, 13].
Перш за все млявість м'язів долається за допомогою впливу різких
динамічних контрастів в музиці. Неважко помітити, наскільки енергійніше,
активніше, ритмічніше йдуть діти «високим» кроком після того, як вони
йшли «тихим». Дуже яскрава динамічна і ритмічна музика у вправах із
захоплюючим змістом збільшує активність дітей, робить їх рухи особливо
енергійними. Деякі діти при цьому витрачають великі м'язові зусилля, від
чого перестають володіти своїм рухом і починають рухатися неритмічно [2,
4].
19
При роботі з дітьми над новим матеріалом однаково важливі як словесні
пояснення, так і показ рухів.
Словесні пояснення повинні бути короткі, точні, образні й конкретні.
Неприпустимо плутати терміни або спотворювати значення слів. Наприклад,
говорячи про галопний біг, треба сказати «скакати галопом», а не «бігати
галопом»; не можна називати колону шеренгою і т. п. Розвиваючи у дітей
«м'язове відчуття», треба вчити їх чітко розрізняти значення слів «рівняти» і
«кидати » («руки»): перше означає пасивну, а друге - активну дію і т. п. Діти
повинні звикати до термінів та умов виразами; неправильне або недбале їх
вживання заважає утворенню зв'язку між словом і рухом.
Показ грає в роботі над рухом величезну роль. Він необхідний при
освоєнні технічних навичок, підготовчих вправ.
Рекомендується іноді показувати рух всій групі у виконанні одного -
двох встигаючих учнів. Школярі легше схоплюють і розуміють рух, його
зв'язок з музикою, коли його виконує ровесник. Такий прийом вчить бачити і
оцінювати гарне виконання.
У деяких випадках, особливо на початку роботи, керівник може
виконувати вправу разом з дітьми, щоб залучити дітей у рух і посилити їх
емоційно - рухову відповідь на музику. Наприклад, під час ходьби бадьорим
кроком настрій хлопців відразу піднімається, рух їх робиться активніше,
виразніше, коли керівник йде всередині кола дітей, підкреслюючи
енергійний, веселий характер маршу.
У всіх випадках, показуючи, керівник повинен рухатися в повній єдності
з музикою, правильно і точно виконуючи рух. Показувати дітям рух
схематично, формально, упівсили не можна - це не тільки не допомагає дітям
краще відчувати і розуміти рух і музику, а й шкодить їм. Діти перестають
сприймати музику, рухи у них робляться порожніми, неповноцінними [2].
Звичайно, не всі діти і під час усього уроку однаково активні і емоційні,
але треба домагатися, щоб в групі не було байдужих і бездіяльних. Тут
важливий приклад керівника, який має весь час як би брати участь в іграх,
20
танцях, вправах разом з дітьми. Для цього йому необхідно виховати в собі
звичку під час руху (свого і дітей) співати про себе мелодію, знати її
напам'ять.
1.3. Емоцiйний стан хлопчикiв та дiвчаток 10 рокiв
Надходження до школи змінює емоційну сферу дитини у зв'язку з
розширенням змісту діяльності і збільшенням кількості емоціогенних
об'єктів. Ті подразники, які викликали емоційні реакції у дітей, у школярів
молодших класів уже не діють. Хоча молодший школяр бурхливо реагує на
що зачіпають його події, у нього з'являється здатність пригнічувати вольовим
зусиллям небажані емоційні реакції. У наслідку цього спостерігається відрив
експресії від переживання емоцій як в той, так і в інший бік. Він може як не
виявляти наявну емоцію, так і вдавати емоцію, яку він не переживає.
Дітей 10 років відрізняє дуже своєрідне ставлення до себе: близько 34%
хлопчиків і 26% дівчаток ставляться до себе повністю негативно. Решта 70%
дітей відзначають у себе і позитивні риси, однак негативні риси все одно
переважують. Таким чином, характеристикам дітей цього віку притаманний
негативний емоційний фон [2, 5].
Отже, емоційна сфера школярів характеризується:
1) легкою чуйністю на події, що відбуваються і забарвленістю
сприйняття, уяви, розумової і фізичної діяльності емоцій;
2) безпосередністю і відвертістю вираження своїх переживань - радості,
смутку, страху, задоволення і невдоволення;
3) готовністю до афекту страху; в процесі навчальної діяльності страх
дитина переживає як передчуття неприємностей, невдач, невпевненості в
своїх силах, неможливість впоратися із завданням; школяр відчуває загрозу
своєму статусу в класі, сім'ї;
21
4) великою імпульсивністю, частою зміною настрою (на загальному тлі
життєрадісності, бадьорості, веселості, безтурботності), схильністю до
короткочасних і бурхливих афектів;
5) емоціогенними факторами для молодших школярів є не тільки ігри і
спілкування з однолітками, але й успіхи в навчанні і оцінка цих успіхів
вчителем і однокласниками
6) своїми і чужими емоціями, почуттями слабо усвідомлюється і
розуміється; міміка інших сприймається часто не вірно, так само як і
тлумачення вираження почуттів оточуючими, що призводить до
неадекватних реакцій у відповідь молодших школярів; виняток становлять
базові емоції страху і радості, стосовно яких у дітей цього віку вже є чіткі
уявлення, які вони можуть висловити вербально, називаючи п'ять
синонімічних слів, що позначають ці емоції.
Школярі молодших класів легше розуміють емоції, що виникають у
знайомих їм життєвих ситуаціях, але важко втілити емоційні переживання в
слова. Краще розрізняються позитивні емоції, ніж негативні. Їм важко
відрізняти страх від подиву. Неопізнано виявилася емоція провини [2, 5].
22
Висновки до розділу 1
Використання музики під час уроку фізичної культури сприятливо
впливає не тільки на фізичний, але й на емоційний стан дітей молодшого
шкільного віку. Музика також по - різному дозволяє виявляти творчу
активність дітей, коли вони виконують вправу з заданими рухами, але
надають їм виразність, що відповідає власному сприйняттю музики. У
процесі роботи дітей треба знайомити з музикою, яка містить різнохарактерні
образи - від веселих, безтурботних, ліричних, ніжних і до енергійних.
Зіставлення конкретних музичних образів допомагає дітям сильніше і глибше
переживати і чіткіше висловлювати їх, збагачує і організовує емоційний світ
дітей.
Музика, що ритмічно синхронізована з вправами, покращує результати
їх виконання при великому навантаженні, до того ж знижує суб'єктивне
почуття напруги і такий урок завжди проходить з більшою користю й
задоволенням. Як правило музика покращує емоційний стан займаючись як
при середній, так і при високій інтенсивності навантаження.
Успіх роботи вирішується не кількістю пройдених вправ, ігор, а вмінням
дітей переживати їх зміст. Слід завжди звертати увагу на вираз обличчя
рухомих дітей, так як на них ясніше всього видно, що дає дітям музика і рух.
23
РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методи дослідження
Для вирішення поставлених завдань був проведений педпгогічний
експеремент, в процессі якого використовувались такі методи дослідження.
1. Аналіз та узагальнення літературних джерел.
2. Педагогічні спостереження за фізичним і емоційним станом учнів під
час занять.
3. Опитування (бесіда).
4. Педагогічний експеримент.
5. Методи математичної статистики.
2.2. Організація дослідження
У нашому дослідженні брали участь дівчата і хлопчики 10 років (4-А і 4-
Б класи) Запорізької гімназії № 107 в кількості 48 дітей, по 24 учня у кожній
статевовіковій групі. Два класи було розподілено таким чином: 4-А клас був
контрольним,
а
4-Б
–
експерементальним.
Музичний супровід
використовувався на уроках фізичного виховання в основній частині. Учні з
експерементального класу виконували комплекс гімнастичних вправ під
музику, а контрольна той самий комплекс гімнастичних вправ, але без
музичного супроводу. По закінченню уроків можна було оцінити в
експерементальній та контрольній групі вплив гімнастичних вправ під
24
музичний супровід на поставу, пластику, координацію рухів та загальний
ємоційний стан дітей. Усі результати заносилися в спеціальний протокол.
25
РОЗДІЛ 3
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
В
результаті проведеного тестування
в
контрольній
та
експерементальній групі маємо такі результати:
Таблиця 3.1
Результати тестування в контрольній групі є такими
Вид теста
До
Після
Різниця
%
Постава
2,45
2,95
0,5
17
Пластика
2,1
2,37
0,27
11,4
Координація
2,04
2,7
0,66
24,5
Наведені вище результати показують, що учні які складали контрольну
групу, де не проводився музичний супровід, а давалися вправи певної
програми мають такі показники: постава – 17%, пластика – 11,4%,
координація – 24,5%. Це говорить про те, що засоби які застосовівалися на
уроці фізичного виховання у всякому разі добре сприяють на розвиток
постави, пластики та координації рухів.
Застосовувавши цілонаправлено в експерементальній групі на кожному
уроці музичний супровід, ми маємо такі результати:
Таблиця 3.2
Результати тестування в єксперементальній групі є такими
Вид теста
До
Після
Різниця
%
Постава
2,58
4,37
1,79
41
Пластика
2,3
4,08
1,88
43,7
Координація
2,45
4,41
1,86
44,5
Можна зауважити, що показники в експерементальній групі значно
кращі ніж в контрольній групі, і це можна переглянути в наступній таблиці.
26
Таблиця 3.3
Порівняльні показники компонентів рухів молодших шкільників в
контрольній та експерементальній групі після експеременту (%)
Групи
Контрольна
Експерементальна
Різниця
Постава
17
41
24
Пластичність
11,4
43,7
22,3
Координація
24,5
44,5
20
Результати спостережень дозволили зробити висновок, що показини в
експерементальній групі значно кращі: показники постави кращі на 24 %,
показники пластичності на 22,3 % та координації на 20 %. Ще раз зазначимо,
що в процесі фізичного виховання в експерементальній групі ціленаправлено
застосовувалася методика музичного супроводу під час занять. Все це
посприяло формуванню у шкільників тонкіх умінь та навичок. Також
покращила зацікавленість до виконання завдань, що мало більше значення до
формування культури рухів.
Занятя в експерементальній групі проходили на більш високому
емоційному стані, ніж в контрольній групі. За допомогою опитування у 75%
від загальної кількості учнів в експерементальній групі покращився настрій, і
виконання вправ проходии з більшою легкістю та зацікавленістю.
27
Висновки до розділу 3
1. Розроблені нами тести (наприклад: див. додаток А) допомогли нам
виявити ступінь культури рухів у дітей молочшого шкільного віку (постави,
координації, пластичності) до єксперемента та після експеремента.
2. Розроблені критерії оцінок (наприклад: див. додаток Б) допомогли нам
оцінити стан
постави, координації, пластичності у дітей молодшого
шкільного віку.
3. Ефективність
нашого дослідницького експеременту
доказує
ефективність впливу гімнастичних вправ під музичний супровід на
формування культури рухів та емоційний стан хлопчиків та дівчаток 10
років, і підтверджується отриманими нами кількісними показниками:
показники постави у учнів експерементальної групи покращились на 24 %
більше, ніж в контрольній, пластичність на 22,3 %, координація на 20%, що є,
на нашу думку, дуже добрим результатом.
28
ВИСНОВКИ
Для проведення експеременту класи 4-А і 4-Б були розподілені на дві
групи: контрольну та експерементальну. Діти з експерементальної групи
виконували комплекс гімнастичних вправ під музичний супровід, а діти з
контрольної групи виконували той самий комплекс, але без музичного
супроводу. За допомоги розроблених нами тестів ми оцінували вплив музики
на поставу, пластику, координацію рухів та емоційний стан учнів.
По закінченю експеремнту ми маємо такі показники контрольної групи:
постава – 17 %, пластика – 11,4 %, координація рухів – 24,5 %; показники
експеремнтальної групи: постава – 41 %, пластика – 43,7 %, координація
рухів – 44,5 %. У процентному відношенні результати експерементальної
групи заначно кращі від результатів контрольної групи: показники постави
кращі на 24 %, показники пластики на 22,3 % , показники координації рухів
на 20%. За зазначеними результатами можна сказати, що музичний супровід
добре сприяє розвитку формування культури рухів, також за данними
опитування у дітей 75 % під час музичного супроводу покращився емоційний
стан, виконання вправ проходило з більшою зацікавленістю та легкістю.
29
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.
Двєйріна О. А. Розвиток координаційних здібностей на уроках
фізичної культури / Двєйріна О. А. – М., 2000. – 218с.
2.
Матов В. В. Ритмічна гімнастика для шкільників / Матов В. В.,
Іванова О. А. – М., 1988. – 185с.
3.
Лях В. И. Фізичне виховання учнів 4 – 7 класів / Лях В. И.,
Мейксон Г. Б. – М.: Просвіт, 1997. – 314с.
4.
Бальсевич В. К. Фізична культура для всіх і для кожного /
Бальсевич В. К. – М.: Просвіт, 1988. – 116с.
5.
Бальсевич В. К. Концепція фізичного виховання з оздоровчою
направленістю учнів 1-5 класів загальньо – освітньої школи / Бальсевич В. К.
– М.: фізична культура та спорт, 1996. – 197с.
6.
Матвєєв Л. П. Теорія та методика физичної культури / Матвєєв Л.
П. – М.: ФіС, 1991. – 265с.
7.
Меньшиков Н. К. Гімнастика та методика її викладання /
Меньшиков Н. К. – Спб.: Видавництво РГПУ ім. А. І. Герцена, 1998. – 463с.
8.
Назаренко Л. Д. Пластичність як один з проявів рухово –
координаційних здібностей / Назаренко Л. Д. – М.: Фізична культура і спорт,
1998. – 145с.
9.
Пчелов Б. А. Духовні потреби та закономірності їх здійснення /
Пчелов Б. А. – М.: Просвіт, 1981. – 112с.
10.
Сербіна Л. П. Взаємодія музики та руху / Сербіна Л. П. – М.:
Фізична культура і спорт, 2000. – 168с.
11.
Слядєва Л. Н. Основи рухової пластики / Слядєва Л. Н. –
Ставрополь.: СФРВИРВ, 2002. – 124с.
12.
Смірнов Ю. В. Квалиметричні аспекти виконавчої майстерності в
техніко – естетичних видах спортав / Смірнов Ю. В. – Теорія і практика
фізичної культури, 1999. – 278с.
30
13.
Смалевський В. М. Гімнастика і методика її викладання /
Смалевський В. М. – М.: Фізкультура і спорт, 1987. – 87с.
14.
Смолєвський В. М. Нетрадиційні види гімнастики / Смолєвський
В. М., Івалієв Б. К. – М.: Просвіт, 1992. – 58с.
15.
Столяров В. І. Цінності спорта та шляхи його гуманності /
Столяров В. І. – М.: РТАФК, 1995. – 135с.
16.
Чунаєв А. А. Фізичні вправи у формуванні розвитку дитини /
Чунаєв А. А. – М.: Фізична культура, 1999. – 86с.
17.
Любомирський Л. Є. Управління рухами у дітей та підлітків /
Любомирський Л. Є. – М.: Педагогіка, 1974. – 245с.
18.
Лубишева Л. І. Концепція формування фізичної культури людини
/ Лубишева Л. І. – М.: ГЦОЛІФК, 1992. – 218с.
19.
Лєонтьєв А. Н. Діяльність, свідомість / Лєонтьєв А. Н. – М.:
Просвіт, 1975. – 157с.
20.
Китаєв П. М. Культура: людський вимір / Китаєв П. М. – СПб.:
ЛГУ, 1997. – 87с.
21.
Зациорський В. М. Фізичні якості спортсмена / Зациорський В.М.
– М.: ФіС, 1989. – 154с.
22.
Коган М. С. Людська діяльність / Коган М. С. – М.: Політ, 1994. –
79с.
23.
Ільїн Е. П. Рухова пам’ять та чіткість виконання амплітуди рухів /
Ільїн Е. П. – М.: Психомоторика, 1997. – 223с.
24.
Лях В. І. Фізична культура в школі / Лях В. І. – М.: Просвіт, 1996.
– 89с.
25.
Столяров В. В. Концепція фізичного виховання та фізичної
культури / Столяров В. В. – М.: ТіПФК, 1998. – 30
31
ДОДАТОК А
Тест 1 «Постава»
Оцінюється уміння учня утримувати правильну поставу (не
натужуючись) в процесі ходьби по лавці без груза, а також з мішочками піска
на голові. Оцінюється слитність та плавність рухів при ходьбі без груза та
мішочками піска.
Правильна поства характеризується наступними явищами: положення
голови пряме, підбороддя трохи припіднесене, плечі на одному рівні, трохи
відведені назад, лопатки симетричні, нижніми краями прижаті до спини.
Оцінка «відмінно» (5) – плавні рухи при ходьбі без груза та мішочками
піска. Утримання в данному процесі правильної постави. Всі завдання
виконуються з легкістю, пластично і без напруження.
Оцінка «дбре» (4) – утримання в даному процесі правильної постави. Всі
завдання виконуються легко, пластично, але з деяким проявленням
напруження.
Оцінка «задовільно» (3) – правильність постави порушується при
наклоні голови в перед. Але ж всі завдання виконуються легко, пластично, з
невеликою напругою.
Оцінка «незадовільно» (2 – 1) – правильність постави порушується
одразу після її фіксації у стіни (1). Голова нахилена в перед, рослаблені м’зи
спини, всі завдання виконуються з більшою напругою.
Тест 2 «Пластичність»
Оцінюється ступінь сміжності руху: із положення полупресіду (спина
кругла, голова нахилена вперед), послідовне торкання стіни колінів, стегон,
груді (голова відхиляеться назад) і плавне повернення в початкове
положення – полупресід.
Оцінка «відмінно» (5) – плавне, сміжне виконування завдання з доброю
амплітудою руху.
32
Оцінка «добре» (4) – плавне, сміжне виконання завдання, але з малою
амплітудою руху.
Оцінка «задовільно» ( 3) – виконання завдання с порушенням сміжності,
з малою амплітудою руху.
Оцінка «незадовільно» ( 2 – 1) – виконання завдання з різким
порушенням сміжності, з малою амплітудою руху, вправа погано впізнається
(1).
Тест 3 «Координація»
Оцінюється чітке виконання рухів і правильний перехід від одного руху
до іншого ( сміжність виконання вправ), дотримання динамічної постави.
Оцінка «відмінно» (5) – чітке виконання вправ. Правильний перехід від
одного руху до іншого ( сміжність виконання вправ). Дотримання динамічної
постави.
Оцінка «добре» (4) – чітке виконання вправ. При переході від одного
руху до іншого виникають деякі труднощі, сміжність виконання вправ
порушується не значно. Дотримання динамічної постави.
Оцінка «задовільно» (3) – не чітке виконання вправ, значні помилки при
переході від одного руху до іншого, виконання вправ правильне на 2 – 3
повторі.
Оцінка «незадовільно» (2 – 1) – виконання вправ з помилками, погано
впізнається (1), значні помилки при переході від одного руху до іншого.
Зупинки, невпевненисть і т. п.
33
ДОДАТОК Б
Контрольна група
Експерементальна група
-
Постава Пластика Координація Постава Пластика Координація
1 2
3
3
3
3
3
2 3
3
2
3
3
3
3 3
4
2
2
2
3
4 2
3
2
2
2
3
5 1
2
1
1
1
2
6 3
3
2
2
1
2
7 3
4
3
4
3
4
8 3
3
3
3
3
3
9 2
3
2
2
1
2
10 3
3
2
3
2
2
11 2
3
3
3
3
3
12 3
3
2
3
3
3
13 3
4
2
2
2
3
14 2
3
2
2
2
3
15 1
2
1
1
1
2
15 1
3
2
1
1
2
17 3
4
3
3
3
4
18 3
3
3
3
3
3
19 2
3
2
1
1
2
20 3
3
2
3
3
3
21 3
4
2
2
2
3
22 2
3
2
2
2
3
23 1
2
1
1
1
2
24 3
3
2
2
1
2
-
59
71
51
57
49
65
34
М ср (постава) = 2,45;
М ср (пластика) = 2,95;
М ср ( координація) = 2,1;
М ср (постава після) = 2,37;
М ср (пластика після) = 2,04;
М ср (координація після) = 2,7.
Х1 – Х2 (постава) = 0,5; (17 %);
Х1 – Х2 (пластика) = 27; ( 11,4 %);
Х1 – Х2 (координація) = 66; ( 24,5 %);
Х1 – Х2 (постава) = 1,79; (41 %);
Х1 – Х2 (пластика) = 1,88; (43,7 %);
Х1 – Х2 (координація ) = 1,96; ( 44,5 %).
Информация о работе Методика використання музичного супроводу на уроках фізичної культури в молодших класах