Податкова система України. Її сутність та ознаки

Отже, податок являє собою узаконену форму відчуження власності юридичних та фізичних осіб до бюджету відповідного рівня (в розмірах і в строки, передбачені в законі) на принципах обов'язковості, безповоротності та індивідуальної безоплатності.

Податки встановлюються виключно державою і базується на актах вищої юридичної сили. Основними характерними особливостями податку є те, що він:

1) стягується на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачено пільги щодо даного податку;

2) має односторонній характер встановлення. Оскільки податок стягується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлено від індивідуальних потреб конкретного платника податку, то він є індивідуально безповоротній. Сплата платником податку не породжує зустрічного зобов'язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;

3) на відміну від інших обов'язкових платежів, може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;

4) категорія не тільки правова, але й економічна, оскільки це форма перерозподілу національного доходу. При сплаті податкового платежу відбувається перехід частини коштів із власності окремих платників у власність всієї держави. Такого переходу права власності немає при внесенні до бюджету обов'язкових платежів державними підприємствами. Ці платежі будуть податками лише за формою, а не за змістом;

5) виступає як індивідуальна безоплатність і виражається в тому, що при його стягненні держава не бере на себе обов'язків з надання кожному окремому платникові певного еквівалента, що дорівнює його платежу.

Податки встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави - управління, оборони, соціальної та економічної. Отже, податок - це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини вартості валового національного продукту на загальносуспільні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може.

За економічним змістом податки являють собою фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. Загальноприйнято, що ці відносини, на відміну від фінансів, мають односторонній характер - від платників до держави. Повернення переплат податків, звісно, не розглядається як зворотній рух, оскільки воно пов'язане не із сутністю розглядуваних відносин, а з характером розрахунків із бюджетом - якби вони були максимально правильними, то переплат взагалі не було б.

Однак, на мою думку, жодні відносини не є односторонніми. Адже забезпечення законодавчими органами влади ефективним правовим полем національну систему оподаткування, надання розгалуженої системи пільг, підтримка та сприяння розвиткові вітчизняних підприємств, що приводить до зростання національного багатства і добробуту нації - ці відносини носять двосторонній характер: як від держави платникам податку так і навпаки (наприклад, дотримання фінансової і податкової дисципліни тощо).

Суть цих відносин закладена в регулюючій функції податків. Вона, як і фіскальна функція характеризує їх суспільне призначення і проявляється у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників. Оскільки регулююча функція податків є об'єктивним явищем, то вплив податків відбувається незалежно від волі держави, яка їх установлює. Разом з тим держава може свідомо їх використовувати з метою регулювання певних пропорцій у соціально-економічному житті суспільства.

 

У сучасному підприємницькому механізмі основним призначенням податків повинен стати захист майнових прав та інтересів платників податків - юридичних і фізичних осіб, а також стимулювання та підвищення ефективності виробництва. Податкова система в кожній країні є основою економічної системи. Жодна держава світу не може існувати без податкової системи, отже податки - це плата суспільства за цивілізацію.

 

 

 

 

2. Прямі податки  з підприємств в податковій  системі України та їх регулююча  роль в ринкових відносинах:

Предмет оподаткування – фізична, якісна характеристика об’єкту, яка виступає еквівалентом об’єкту з метою оподаткування.

Одиниця оподаткування – це одиниця виміру (фізичного чи грошового об`єкта оподаткування. Фізичний вимір досить точно відображає об`єкт оподаткування

Спосіб сплати податку характеризує особливість реалізації платником податків обов'язку по перерахуванню засобів у бюджет спеціальні фонди. Існують три основних способи сплати податку:

1) кадастровий – спосіб  сплати податків, в основі якого  лежить перерахування суми відповідно  до визначеної шкали, заснованої  на визначеному виді майна. Застосовується  при численні і стягуванні прямих реальних доходів.

2) деклараційний – спосіб  реалізації платником податків  обов'язку по сплаті податку  на основі подачі в податкові  органи офіційної заяви (декларації) про отримані доходи за визначений  період і свої податкові зобов'язання.

3) попередній – спосіб, застосовуваний в основному при  безготівковому утриманні і складається  в тім, що податки утримуються  з джерела доходу.

В Україні стягують такі види загальнодержавних прямих податків :

1)податок на прибуток підприємств;

2)єдиний податок;

3)фіксований сільськогосподарський податок;

4)податок з доходів фізичних осіб;

5)плата за торговий  патент;

6)податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

7)податок на промисел;

8)державне мито;

9)рентні платежі;

10)податок на землю.

Податковим законодавством України передбачено такі види прямих місцевих податків :

1)податок з реклами;

2)комунальний податок.

 

Таблиця

Основні характеристики стягуємих з підприємств в Україні загальнодержавних прямих податків:

 

 

 

 

 

Проаналізуємо детально основні характеристики стягуємих з підприємств в Україні загальнодержавних прямих податків, які мають найбільшу питому вагу в державному чи місцевих бюджетах:

Податок на прибуток підприємств (Corporate Profit Tax) – загальнодержавний прямий податок, що стягується з прибутку юридичних осіб згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

1) Платниками податку на прибуток підприємств є:

1.1) Юридичні особи-резиденти України, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку і на території України, і за її межами;

1.2) Філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичних осіб–резидентів України, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади;

1.3) фізичні і юридичні особи–нерезиденти, які отримують доходи з джерел їх походження з України;

1.4) постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їхніх засновників.

Об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств – прибуток, який визначається через зменшення сум скоригованого валового доходу на суму валових витрат платника податку і суму амортизаційних відрахувань. Валовий дохiд – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України. Особливі режими оподаткування податком на прибуток визначаються як:

  Дохід від страхової діяльності юридичних осіб – резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 Закону, та оподатковується:

а) за ставкою 0 відсотків – при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів;

б) за ставкою 3 відсотки – при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

в) Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 – 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 % від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

2) Єдиний податок :

Єдиний податок (Single Tax) – прямий загальнодержавний податок, що стягується з юридичних і фізичних осіб – суб'єктів малого підприємництва, які обрали спрощену систему оподаткування згідно Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування».

Платники єдиного податку:

а)фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, впродовж року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;

б)юридичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Об’єкт оподаткування єдиним податком:

а) Для суб'єктів малого підприємництва – юридичних осіб об'єктом оподаткування єдиним податком є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

б) Для суб'єктів малого підприємництва – фізичних осіб визначення об'єкта оподаткування під час нарахування податкових зобов'язань з єдиного податку не передбачено, оскільки сума податку, що підлягає сплаті до бюджету, фіксована і не залежить від фактичних результатів господарської діяльності платника податку

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів) :

а) податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;

б )податку на прибуток підприємств;

в) податку з доходів фізичних осіб (для фізичних осіб – суб'єктів малого підприємництва);

г) плати (податку) за землю

д) збору на спеціальне використання природних ресурсів;

е) збору на обов'язкове соціальне страхування;

ж) відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

з) комунального податку;

д) податку на промисел;

и) збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

к) внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;

л) внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

м) плати за патенти згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

3) Фіксований сільськогосподарський податок

Фіксований сільськогосподарський податок (Fixed Agricultural Tax) – загальнодержавний прямий податок, що стягується з юридичних осіб – сільськогосподарських товаровиробників, сума якого не змінюється впродовж року і справляється з одиниці земельної площі згідно Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»

Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські товаровиробники, у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 % загальної суми валового доходу.

До сільськогосподарських товаровиробників, що мають право на сплату фіксованого сільськогосподарського податку, відносяться:

3.1) сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції;

3.2) рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Не можуть бути платниками фіксованого сільськогосподарського податку суб'єкти господарювання, які: