Наука фінансового права, предмет та методологія

Базисні категорії - це такі поняття, яким властиві атрибути субстанціонального. Вони відносяться до тієї частини науки, яка у філософів відома як онтологічна частина, або наука про сутність. Ці категорії виступають як поняття,  яким  присутня цілісність, глобальність і основність. Це структурні категорії. До них відносяться категорії типу: «фінансова діяльність держави», «державні грошові кошти», «фінансове право»,  «фінансові акти», «бюджетне право», «бюджетна система», «банківське право»,  «банківська система».

Категорія «фінансова діяльність держави» -  порівняно нова категорія, але говорити про неї потрібно. Будучи центральною,  глобальною по об’єму всіх фінансово - правових явищ, дана категорія складає початковий пункт науки фінансового права.

 Серед базисних категорій науки фінансового права велике значення має категорія «державні грошові засоби». Це - одна із перших, найбільш функціональних і вищих фінансово - правових понять, з яких витікають всі інші категорії науки фінансового права, що мають публічно – правовий характер.

Категорія «державні грошові засоби»  належить до стартових категорій

науки фінансового права. Такі базисні категорії, як «фінансова система», «бюджетне право», «бюджет» являються утвореними від цієї категорії. Виявляється, що на новому етапі розвитку науки фінансового права в нашій країні дана категорія отримає повне висвітлення в наукових дослідженнях і учбовій роботі.

Важливе значення в системі  базисних категорій науки фінансового        права має категорія «бюджетне право». Потрібно підкреслити два аспекти цієї категорії. З однієї сторони, вона входить в ряд найбільш фундаментальних фінансово - правових категорій, що являються центральними. Надарма у деяких фінансових практиків бюджетне право асоціюється з фінансовим правом, а в окремих  європейських урядах замість міністра фінансів є посада міністра державного бюджету.

З іншої сторони, категорія  «бюджетне право» являється початковою для ряду спеціалізованих  категорій, як наприклад: «бюджетне упорядкування», «бюджетний процес», «бюджетне регулювання», «бюджетна класифікація», «бюджетно -  кошторисне фінансування».

Охарактеризовуючи  вище наведені категорії, можна сказати, що категорії - це найбільш загальні поняття, в яких  відображені найбільш важливі якості фінансово - правових явищ. Практика показує, що для того, щоб категорії почали працювати, їм  потрібно надати визначення, тобто

вказати на їх важливі риси. Можна сказати, що визначення - це теж поняття, тільки «піднявшись на ноги і ставши до руху». Визначення  розвиває поняття,  розкриває його зміст, показує «багатства», що закладені в ньому, входить в категорію глибше і вводить в саму серцевину змісту, в її суть. Це - коротке пояснення, але що має, за словами Аристотеля, найвищу якісну цінність.

Наукові визначення мають  велику роль в науці фінансового права. Вони мають не тільки теоретичне значення в процесі пізнання даної  галузі, але й практичне значення в нормотворчому процесі. Правові визначення повинні коротко розкривати сутність фінансово - правових явищ.

 

 

Розділ 2. Методологія науки фінансового права.

2.1. Поняття  метода науки фінансового права.

 

Предмет і зміст науки фінансового права невід’ємно пов’язані з її методом пізнання. Якщо предмет науки говорить про те, який об’єкт потрібно вивчати, а зміст науки визначає систему проблем, що складають об’єкт пізнання, то метод свідчить про те, з допомогою яких прийомів і засобів потрібно даний об’єкт вивчати, досліджувати. Англійський філософ Ф.Бекон (1561 - 1626 рр.) порівнював метод пізнання з джерелами світла, що  освітлюють дорогу досліджування, організовуючи і направляючи працю вченого. Спочатку вмикають світло і показують світлом дорогу до пошуків, а потім починають ці пошуки.

  Метод правової науки - це система методів пізнання, яка використовується в конкретних юридичних науках і складає їх методологічну основу. На методологічну основу опирається і наука фінансового права.  Багато теоретичних прорахунків і невдач радянської науки фінансового права були обумовлені тим, що  вона  базувалась на марксистській методології, яка починала з того, що встановлювала в кожній науці головний метод - метод діалектичного матеріалізма, що виконував «наче»  роль надійного компаса, що дозволяв швидко і впевнено орієнтуватися в любій, самій  складній ситуації. Але метод діалектичного матеріалізма, пов’язаний з класовим підходом до проявів життя і партійною оцінкою поставив в стан конфронтації радянську науку фінансового права і науку фінансового права в країнах Заходу, відкидаючи на цій основі всі останні досягнення. Але такий підхід, як добре показав сімдесятирічний досвід розвитку радянських суспільних наук, різко звузив кругозір в правових дослідженнях, залишив вченого здібностей об’єктивно підходити до явищ суспільного життя, знизив інтелектуальні здібності.

Наука фінансового права  повинна відмовитися від методів, що їй нав’язуються владою чи ідеологією, самостійно розробляти свою методологію, як систему методів.

Так як наука фінансового  права знаходиться на стиці інших  наук - державного і адміністративного права, політекономії, фінансової науки і політології - то її методологія заключає в собі різні аспекти, тобто дослідження в різних областях соціальної дійсності.

 

2.2. Види методів,  та їх характеристика.

 

 Наука фінансового права має безліч методів, серед яких можна виділити такі як формально – догматичний метод, метод порівняльно - правового дослідження, метод конкретно - соціологічного дослідження, порівняльно - історичний метод дослідження та інші.

  Формально - догматичний метод досліджує «догму» права. Деколи цей метод називають спеціально - юридичним. Уявляється, що в перерахунку методів науки фінансового права воно займає перше місце. Перш ніж використовувати інші методи, потрібно використати формально - догматичний, тобто провести свої пізнання через «особисте іго» (Н.Лоський).

В чому суть цього методу пізнання? За його допомогою здійснюється внутрішня юридична обробка правового матеріалу («догми права»). Цей метод включає в собі такі прийоми, як  опис і аналіз фінансово - правових норм і правовідносин, їх пояснення і тлумачення, класифікацію. Це - логічні прийоми дослідження.

В формально - догматичному методі дослідження ролі логічних  прийомів як інструменту пізнання  фінансового права особливо велика, бо саме з їх допомогою формуються визначення, досліджуються поняття і категорії, створюються концепції.

Особливо в складі формально - догматичного методу велика роль класифікації і систематизації.

Класифікація - один із постійних прийомів цього методу. При класифікації  за допомогою групування фінансово - правові явища і поняття зспівставляються, що допомагає скласти повне уявлення про досліджуваний предмет. За допомогою класифікації і систематизації розрізнені знання приводяться в порядок.

З допомогою формально - догматичного методу норма фінансового  права вивчається в трьох аспектах:

1. якою вона являється в законі;
2. чи примінима  вона в такому вигляді в життєвій ситуації;
3. якою вона повинна бути в ідеалі.

Формально - догматична обробка фінансово - правового матеріалу необхідна для того, щоб наука фінансового права могла накопичувати фінансову практику точними рекомендаціями, забезпечувати навчання студентів допомагати написанню розумних, зрозумілих, невеликих за об’ємом посібників.

Метод звернення до інших наук полягає в тому, що наука фінансового права при аналізі фінансово - правових явищ широко використовує положення і висновки, що розробляються іншими науками. Французький спеціаліст по фінансовому праву П. Годме підкреслює, що «дослідження фінансових явищ потребує звернення до багатьох наук, наприклад, до конституційного і адміністративного права, політичної науки, політичної економії, соціології і психології». Найбільш важливі фінансові категорії: «гроші», «бюджет», «прибутки», «витрати» - наука фінансового права досліджує як правові поняття, як витвір державної влади, виконавчих органів.

Метод порівняльно - правового  дослідження - це спосіб дослідження  двох або більше фінансово - правових інститутів (наприклад, російського і американського податкового права), який вирішує задачу їх порівняння, вияву загального і різного.  Порівняння, як логічний прийом,  припускає, що в досліджуваних об’єктах є якісь схожі признаки. За словами Д. Юма, «порівняння допускає  лише ті об’єкти, між якими є хоча б яка – небудь схожість».

Порівняльно - правовий метод пізнання - це засіб розкриття сутності фінансово - правових явищ іншої країни, спосіб аналізу, вияву окремих переваг інших держав і спосіб переносу  цих переваг на вітчизняний ґрунт.

Метод конкретно - соціологічного дослідження включає такі прийоми, як особисте  спостереження діяльності фінансових органів, усні опитування фінансових працівників, анкетування, співбесіди.  Ці прийоми цінні тим, що забезпечують отримання необхідної інформації і фактів безпосередньо із самого життя.

В науці фінансового  права велику роль при використанні метода конкретно - соціологічного дослідження має практика роботи фінансових органів, податкових інспекцій, банківських установ, і органів фінансового контролю. В цих органах, що застосовують норми фінансового права, дослідник може отримати фактичні дані, на базі яких перевіряється ефективність фінансового законодавства, формуються рекомендації і пропозиції.

Важливу роль в комплексі  прийомів конкретно - соціологічного дослідження має особисте спостереження. В процесі особистого спостереження збирається фактичний матеріал, який не можна отримати в кабінеті за книгою. Особисте спостереження дає факти, що допомагають глибоко зрозуміти   регулювання  фінансових відносин, ефективність дійових фінансово - правових  норм,  та шлях їх досконалості.

В метод конкретно - соціологічного дослідження входять прийоми статистичної обробки фактичного матеріалу. Статистичні дані дозволяють вивчити велику кількість фактів і явищ, встановити їх повторність, знайти визначення закономірності і зробити на цій основі відповідні висновки. Статистичні дослідження явищ фінансово - правової дійсності складаються із декількох етапів: спостереження і збору фактів, звітної обробки статистичних даних, їх аналізу, рекомендації для законодавця.

 Особливе місце  в ряду конкретно - соціологічних  прийомів має анкетування. Добре складена анкета, аналіз відповідей полегшують і прискорюють отримання потрібних результатів, допомагають не допустити помилок, що були б можливі в правотворчому процесі.

Порівняльно - історичний метод дослідження передбачає історичний підхід до аналізу і оцінки фінансово - правових явищ. Наука фінансового права не може ігнорувати все те цінне і позитивне, що було накопичене законодавством України і що може представляти собою внесок в загальний потенціал світової фінансової культури. Історичне описання в науці фінансового права (фінансових законів епохи Олександра ІІ) виконує функції, які виконують інші методи цієї науки: збирає матеріал, порівнює його, бере старі, але забуті і які ще потрібні для нашої фінансової системи моделі, робить висновки і рекомендації. Хоча однотипні фінансові інститути на різних історичних етапах (наприклад, податкові системи Петра І і Сталіна) ніколи не бувають однаковими, при порівнянні  виникає схожість, а це допомагає не тільки систематизувати фінансово - правові явища і мати добру панорамну картину, але й будувати  плани і здійснювати ефективну фінансову політику.

Характеристика методів  досліджування, яку використовує наука  фінансового права, їх співставлення, облік особливостей кожного метода, дозволяють, якщо резюмують викладене, вказати на два моменти загального характеру. По - перше, всі охарактеризовані методи пов’язані між собою і кожний із них може застосовуватися в поєднані з іншими. Так, метод порівняльно - правового дослідження повинен спиратися на інші методи пізнання: формально - догматичний, історичний і т.д. У відриві від інших методів будь-який метод пізнання дає «перекручену» картину. По -  друге, не дивлячись на багаточисельність методів дослідження, використаних наукою фінансового права, всі вони мають загальну основу, яка визначається загальною якістю того предмету (об’єкта, буття), який вивчається і пізнається. Це  властивість предмета пізнання або буття полягає в тому, що дане буття - не матеріальні предмети, а людське середовище, світ живих людських особистостей, поведінка яких визначається нормами фінансового права. Наука фінансового права вивчає фінансове право, норми якого адресовані людям. Ця суспільна наука має справу в кінцевому рахунку з людським середовищем. Така своєрідність предмета пізнання покладає відбиток на всі викладені методи пізнання. Кожний із них являється методом живого пізнання.

Метод живого пізнання, аналізу якого поклав початок німецький філософ Шелінг, найбільш плідно розроблявся російськими філософами Н.О.Лоським, П.А.Флоренським, С.Л.Франком. Метод живого пізнання потребує розуміння об’єкту через переживання його суб’єкта, зобов’язує зрозуміти досліджувану категорію, її внутрішній зміст і призначення.

Метод живого пізнання - антитез методу діалектичного матеріалізму. Якщо останній відведе досліднику суворо визначене місце, забезпечить його одним тільки інструментом, раніше визначить оцінку, то метод живого пізнання передбачає процедуру, при якій матеріал отримується засобом вільного занурення суб’єкта в пізнавальний об’єкт, об’єднання з пізнавальним об’єктом, осмислення його з тих позицій, що уявляються найбільш зручними для відтворення істини.

Кожен з наведених  методів має свої особливості та особисте призначення в науці фінансового права.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Фінансове право - це наука.  Як і кожна інша наука, вона хоче пізнати належний їй світ фінансово - правових явищ і встановити визначені істини, запропонувати їх в формі фінансово - правових норм. Щоб з успіхом вирішувати цю задачу, наука повинна охоплювати весь комплекс своїх проблем, так істина пізнається лише тоді, коли вона пізнається як суцільна істина. З іншого боку, пізнання фінансово - правових явищ повинно бути вільним, здійснюватися в нормальних умовах, а самі вчені повинні бути незалежними людьми.