Наука фінансового права, предмет та методологія

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ  АДМІНІСТРАЦІЇ 

КОМІТЕТ З ПРОФЕСІЙНОЇ  ОСВІТИ

 

 

ДПТНЗ «ВОЛОДАРСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ  АГРАРНИЙ ЛІЦЕЙ»

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

з дисципліни «Фінансове право України»

 

на тему:

 

«Наука фінансового права, предмет та методологія»

 

 

 

 

 

 

             Виконала: учениця групи ТУ – 1/11

                                                             Сердюкова Людмила Василівна

 

 

 

 

Викладач: Ярова Ольга Миколаївна

 

 

 

 

 

 

 

смт. Володарка

 

2012 р.

 

Зміст

 

Вступ. ...……………………………………………………………………………3

Розділ 1. Наука фінансового права.

1. Визначення поняття науки фінансового права…………………………….5
2. Основні категорії науки фінансового права: види і значення……………..9

Розділ 2. Методологія науки фінансового права.

2.1. Поняття метода науки фінансового права………………………………...12

2.2. Види методів, та їх характеристика……………………..…………………13

Висновки…………………………………………………………………………18

Список використаної літератури……………………………………………….20    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

В умовах зламу адміністративно-командної системи управління економікою Україна починає будувати нову державу з ринковими відносинами, які не можуть регулюватися нормами старих законів.

Багаточисельні заходи нової держави, зміна її завдань  і функцій вимагають велику кількість коштів. Кошти кожна держава безперешкодно може отримувати в основному зі свого бюджету. В умовах ринкової економіки на інших принципах, ніж це було в умовах Радянського Союзу, будується доходна і видаткова частини державного бюджету. Основним доходним джерелом бюджетних доходів стають податки, які сплачують різні комерційні структури, підприємці, громадяни. Від ефективного регулювання відносин при сплаті податків залежить і кількість коштів, що надійдуть у державний чи місцеві бюджети, і інтереси кожного з платників податку. На жаль, правовий інститут податків у нас не розвинений до цього часу. Це пояснюється в основному кількома причинами. По-перше, держава донедавна була власником основних знарядь і засобів виробництва, тому більшу частину прибутків державних підприємств і організацій відбирала в державний бюджет у вигляді обов'язкових платежів. Населення сплачувало тільки один прибутковий податок із своїх мізерних доходів. Крім того, навіть такий платіж, як податок з обороту, офіційна преса і вчені вважали неподатковим, щоб не сказати, що він є справжнім непрямим податком з населення. У сучасних умовах цілком змінюється порядок витрачання бюджетних коштів. Бюджетні асигнування замінюються банківськими позичками. В зв'язку з цим зростає роль правового інституту банківського кредитування.

Нова фінансова політика держави провадиться в життя  через фінансове

законодавство. Правові  норми, що регулюють фінансові відносини, містяться як у загальних, так і у спеціальних, присвячених регулюванню тільки фінансових відносин, нормативних актах. В них знаходить своє відбиття політика, скерована на використання фінансів в інтересах побудови незалежної суверенної України. Фінансово-правові норми закріплюють проведення фінансових заходів, пов’язаних з переходом до ринкової економіки, яка докорінно змінює характер цих норм. Це викликає необхідність глибокого вивчення питань науки фінансового права студентами, науковими і не менше практиками. Недооцінка правової підготовки призводить до практичних помилок, завдає шкоди державі, великих збитків підприємствам і організаціям різних форм власності і видів діяльності. Тому, де б не працював випускник вузу — сьогоднішній студент, йому необхідні юридичні знання, особливо в галузях права, пов'язаних з економікою, підприємницькою та фінансовою діяльністю підприємств і організацій. До таких галузей належить і наука фінансового права.

 

 

Розділ 1. Наука фінансового  права.

1.1. Визначення предмету науки фінансового права.

 

              Наука фінансового права - частина  юридичної науки. В Великій радянській енциклопедії (третє видання) надається таке визначення  науки: «Сфера человеческой деятельности, функцией которой является выработка и теоритическая систематизация объективных знаний о действительности». З цього визначення можна зробити висновок про те, що наука це:

- визначена сума накопичених,  обдуманих і систематизованих  знань про яку-небудь область дійсності;

- пізнавальна діяльність спеціалістів в цій області.

             Говорячи по іншому, в будь-якій науці знаходимо направленість на щось, що в силу цієї направленості являється для цієї науки предметом. Як вважав ще Аристотель, кожна наука має «дело с тем или другим специальным бытием, и, отводя себе какую-нибудь отдельную область, она занимается этой областью».

            Предметом науки фінансового права є вся сукупність знань про фінансове право, фінансову діяльність держави. Ці знання за своїм елементним складом і структурою, за характером надзвичайно строкаті і різнорідні та  мають три направлення: по - перше -  найбільшу частину цих знань за обсягом складає практичний досвід правозастосовчої діяльності органів управління фінансовими відносинами, що є тільки першим наближенням до власне наукового знання і потребує осмислення, узагальнення. Воно швидше всього охоплює явища у всій їх складності і суперечливості, але ще не відображає їх в поняттях і категоріях науки. По- друге - є втіленням якісно змістовнішим рівнем знань про фінансове право, фінансову діяльність держави, є систематизовані і узагальнені у формі наукових досліджень простих елементарних понять про фінансово-правові норми, відносини, і інститути. На базі такого вивчення розробляються теоретичні проблеми, необхідні для правильного застосування норм фінансового права в практичній діяльності фінансових і кредитних працівників, податкових інспекторів.

Нарешті, наука фінансового  права досліджує знання про фінансове  право і фінансову діяльність держави у формі складних, найбільш узагальнених фінансово-правових понять і категорій. В них відбивається головне, суттєве, що характеризує фінансово-правову дійсність.

Отже, науку фінансового  права можна визначити, як внутрішньо цілісну систему узагальнених специфічних знань про фінансове право і фінансову діяльність держави і закономірності розвитку цих знань.

Особливості науки фінансового права, та зв’язок її з іншими науками.

Науці фінансового права  властиві особливості, що відрізняють  її від інших суспільних наук. Перш за все вона була і залишається суспільствознавчою наукою, а тому завжди піддається всіляким деформаціям і політичній кон'юнктурі, її предмет складають соціальні явища — фінансово-правові відносини і норми, що їх регулюють. Жодна інша наука ці явища не досліджує. По-друге, наука фінансового права вивчає такі фінансово-правові явища, які за своєю юридичною природою відносяться до публічно-правових, що мають місце тільки в сфері державних (публічних) фінансів. В сфері приватних фінансів, де відносини відображають рівноправність їх суб'єктів, діють норми цивільного права. По-третє, наука фінансового права є юридичною наукою, що вивчає такі фінансово-правові явища і поняття, багато з яких двоякі за своєю природою, зіткані з правової і економічної «матерії». Наприклад, грошові кошти є одночасно і продуктом дії економічного закону вартості, і витвором державної влади. Наука фінансового права взагалі не може обходитись без використання понятійно-категоріального апарату фінансової науки, який немов складає обов'язковий фундамент більшості фінансово-правових понять. На такий подвійний характер фінансово-правових понять звернув увагу ще в кінці минулого століття визначний російський фахівець з фінансового права В. А. Лебедєв, а в радянський час цю рису фінансово-правових явищ незмінно підкреслював родоначальник фінансового права в колишньому СРСР Ю. А. Ровінський. Наука фінансового права - необхідна складова частина української юридичної науки. Разом з тим, потрібно відмітити, що по відношенню до інших галузевих і найбільш фундаментальних юридичних науках вона займає місце в другому вагоні і йде вслід за науками державного, адміністративного, цивільного і кримінального права. Це пояснюється, як об’ємом вивчення цією наукою фінансово - правових норм і категорій, так і тим, що дана наука утворилась пізніше внаслідок відокремлення від науки державного і адміністративного права. Тому найбільш тісніше ця наука пов’язана з двома останніми. Не даремно у джерел науки фінансового права стояли найбільш визначні державотворці і адміністатисти: Ш. Боден, Ш. Монтеск’є, К. Юсти, І. Зонненфельс, М. М. Спєранський.

Науки фінансового і державного права разом розробляють основні теоритичні положення, пов’язані з бюджетним правом, бюджетним механізмом, бюджетними функціями відомих органів.

Наука державного права  користується успіхами науки фінансового  права, її фактичним матеріалом і узагальненнями. Таким чином, зв’язок обох наук - фінансового і державного права - являється взаємним, двохстороннім.

Наука фінансового права  знаходиться в тісних зв’язках з політ економікою і фінансовою наукою. Великий англійський політеконом Адам Сміт охарактеризував правову природу податку і дав один із самих сильних поштовхів для розвитку науки фінансового права.          

Отже, за словами Поля Годме, «наука фінансового права  представляє собою точку перетину різних наук, вона являється своєрідною «стыковой наукой».

Ще одна з особливостей науки фінансового права полягає  в тому, що вона покликана не тільки пояснювати фінансово-правові явища, але й сприяти вирішенню практичних завдань фінансовими органами, тобто виконувати відповідні, покладені на неї функції. Якщо говорити про функції, що виконує наука фінансового права по відношенню до чинного фінансового

права, то як на головні  з поміж них слід вказати на:

• аналітичну,
• критичну,
• конструктивну
• і прогнозуючу функції.

Аналітична функція  науки фінансового права полягає в усвідомленні «дослідного знання», класифікації фінансово-правових норм та їх науковому коментуванні, зведенні їх у внутрішньо цілісну органічну систему.

Критична функція полягає  у виявленні дефектів і недоліків  у чинному фінансовому законодавстві, в фіксації невідповідності правової норми вимогам суспільної практики.

Конструктивна функція  сприяє утворенню нових фінансово-правових норм, інститутів і розділів фінансового права. Ця функція завжди передує виданню нового закону чи іншого нормативно-правового акту і постійно використовується в процесі нормотворчої діяльності держави.

Прогнозуюча ж функція  науки фінансового права, а іноді  її ще називають «орієнтовною» функцією, полягає в тому, що наука фінансового права дає фінансово-правовій практиці важливі орієнтири в розвитку, вказує віхи, в напрямку яких ймовірно будуть рухатись фінансово-правові відносини. І чим виший рівень розвитку фінансово-правової науки, тим точніші ці орієнтири, тим на більшу відстань у часі можуть визначатись такі віхи.

Система знань про фінансове право і управління державними фінансами тільки тоді сама по собі починає бути наукою фінансового права, коли вона стає спроможною створити реальну концепцію розвитку фінансове-правових відносин, перетворити цю концепцію через дії публічної влади в ефективні фінансово-правові норми.

У викладених вище сутності, особливостях і функціях науки фінансового права проявляється її зміст в цілому.

 

1.2. Основні  категорії науки фінансового  права: види і значення. 

 

В найбільш концентрованому  вигляді зміст науки фінансового права проявляється в її термінах, перш за все поняттях і категоріях.

Фінансово-правова наука  оперує як простими поняттями, що відображають однорідні явища фінансово-правової дійсності, так і поняттями складними, що відображають фінансово-правові явища на рівні цілих інститутів, розділів і навіть підгалузей права.

Найбільш загальні фундаментальні поняття, що відображають сутнісні властивості фінансово-правової дійсності і складають її постійну частину, основу науки фінансового права, називаються фінансово-правовими категоріями.

Характерними рисами категорій науки фінансового  права є:

-  по-перше, те, що вони стають такими лише після закріплення їх в законі;

-  по-друге, що вони, на відміну від інших понять, утворюють постійну частину науки фінансового права. Конкретні фінансово - правові норми можуть підлягати різним і частим метаморфозам: змінюватися, відмінятися повністю або частково. Однак, включені в фінансовий закон, категорії постійно зберігають свою силу: пізнання, інформація, яка акумулює ці категорії, як би консервуються, духовно оповіщаються і постійно належать науці фінансового права і через нього – культурному світу. Тому дослідження системи фінансово - правових категорій важливе в двох відношеннях. По - перше, це той ряд понять, що повинні ввійти назавжди в правове мислення любого досвідченого юриста, «вырезаться в его памяти, как на меди» (Платон). По - друге, встановлення чіткої категоріальної системи складає в науці фінансового права той фундамент, на якому можливі подальші дослідження і пошуки. На основі цього  витікає методологічна цінність категорій науки фінансового права, необхідність їх застосування до дослідження фінансово - правових реалій.

В категоріях наука фінансового  права досягає своєї довершеності і зрілості. Але фінансово - правові категорії не розповсюджуються на горизонтальній лінії. По ступеню субстанціальності, по ієрархії цінностей основні категорії науки фінансового права займають різне місце, що обумовлює її розділення на базисні і спеціалізовані.