Фіксований сільськогосподарський податок

виробників в Україні  було і залишається актуальним, оскільки продукція

сільського господарства займає 13,8% у валовій доданій вартості

економіки нашої держави. Як відомо, в більшості країн сільське

господарство є дотаційною галуззю і вимагає державної  підтримки. У

результаті було прийнято рішення про впровадження в порядку експерименту фіксованого сільськогосподарського податку — інтегрованого податку, що об'єднав сукупність сплачуваних станом на 1 січня 1998 р. податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком окремих транзитних їх

видів1. Початкові ставки відповідно до наведених нормативних  документів

з 1 га сільськогосподарських  угідь становили (у % до вартості землі):

ріллі, сіножатей, пасовищ  — 1,3%, багаторічних насаджень — 0,3%. Згодом

ставка 1,3% зменшилася до 1%. У  квітні 1999 р. було затверджено ставки

фіксованого сільськогосподарського податку (далі — ФСП), якими

підприємства користуються при розрахунках податків і сьогодні. Так,

ставки для ріллі, сіножатей, пасовищ скоротилися до 0,5% від  вартості

землі, для багаторічних насаджень — до 0,3%. Щоправда, коефіцієнти

встановлено за результатами розрахунків податків у 1997 р.3 Вони

залежать від ступеня  перевищення нарахованих податків над сумою ФСП за

1997 р. На підставі затвердженого  механізму нарахування фіксованого

податку можна стверджувати про зростання залежності податків від обсягів

та якості землі, яка знаходиться  в користуванні сільськогосподарських

підприємств України. [7, с. 57]

Для з'ясування, чи дійсно податковий тиск на сільгоспвиробника зменшено

і наскільки впроваджені  заходи ефективні для підвищення податкової

дисципліни, проаналізуємо  статистичні дані з нарахованих  та сплачених

податків.

Незважаючи на спрощення  в оподаткуванні сільськогосподарських  виробників

України, обсяги нарахованих  та сплачених у 1999 p. податків дещо

різняться. До 2001 р. підприємства сплачували 70% ФСП (пенсійне та

соціальне страхування), але  в 2002 р. бюджет згідно з розрахунками

недоотримає близько 200 млн. грн. податків від сільськогосподарських

виробників.[7;с.52]

Щодо регулювання відносин у сільському господарстві поки що рано робити остаточні висновки. Про ефективність чи неефективність введення ФСП для сільськогосподарських виробників свідчитиме динаміка сільськогосподарського виробництва в Україні та створення в даному секторі економіки додаткового валового внутрішнього продукту. Однак це — тема окремого дослідження. Нині ж можемо зробитилише попередні висновки щодо результатів   його  впровадження.     В  оподаткуванні сільськогосподарських виробників України існують як переваги, так і недоліки. До переваг слід віднести:

зниження податкового  навантаження на сільськогосподарських  виробників в

Україні;

спрощення механізму нарахування  податків та зменшення документообороту в обліку оподаткування сільського господарства (складається одна форма

розрахунку замість розрахунків  всіх податків, які ввійшли до ФСП);

прив'язка до кількості та якості основного ресурсу в сільському

господарстві — земельних  угідь, що спонукає виробників до ефективнішого

його використання;

впровадження податку  дає надію на незмінність податкових ставок в

сільському господарстві протягом найближчого часу (хоча можливе  внесення

змін у зв'язку з прискоренням економічних реформ в аграрному  секторі);

фіксований податок враховує сезонність сільськогосподарського

виробництва, оскільки найбільші  суми ФСП повинні бути сплачені в III та

IV кварталах року, коли  підприємства починають одержувати  кошти від

реалізації своєї продукції.

Водночас в оподаткуванні  сільськогосподарських виробників існує багато

проблем, які не вирішило впровадження фіксованого податку. Основні

негативні наслідки введення цього податку:

не враховується рівень матеріально-технічної  бази сільськогосподарських

підприємств;

 

спрощення податкового обліку та механізму сплати податків через

поєднання декількох податків в один призводить до підвищення залежності

від його ставки всього податкового  навантаження на виробника;

вигідною є натуральна сплата податку, яка припускається  при сплаті ФСП,

хоча в усьому світі  розрахунки в натуральній формі  менш прогресивні для

економіки країни;

недостатній зв'язок окремих  складових фіксованого податку  з площами та

якістю земельних угідь  господарств (відрахування на соціальні  заходи,

податок з власників транспортних засобів тощо);

фіксований сільськогосподарський  податок не враховує всього спектру

соціально-економічних умов перехідного періоду, що знижує його регулюючі

функції; не зовсім доцільним, на наш погляд, є включення до складу ФСП

окремих податків та платежів (зокрема, за користування природними

ресурсами — відсутній  механізм стимулювання ефективного  та економного

використання води, інших  природних ресурсів);

незважаючи на спрощення  в оподаткуванні та зниження податкового  тиску,

бюджет недоотримав лише в 1999 р. близько 188 млн. грн. З впровадженням

70-відсоткового внесення  сум ФСП до бюджету дисципліна, очевидно, не

підвищиться.

 

Таким чином, впровадження фіксованого  сільськогосподарського податку, як

і будь-яке нововведення, має як позитивні, так і негативні  моменти для

діяльності сільськогосподарських  підприємств. Основним завданням

удосконалення податкового  механізму в сільському господарстві має стати

більша диференціація  ставок податку з урахуванням  не тільки обсягів та

якості земельних угідь, а й матеріально-технічної бази, рівня доходів та

платоспроможності, життєвого  циклу підприємства, чисельності  його

працівників, видів продукції. Ці заходи дозволять посилити регулюючу  та

стимулюючу функції податків у сільському господарстві. Аграрний сектор

вимагає постійної уваги  та регулювання з боку держави  як специфічна та

пріоритетна галузь в економіці  України.

3 метою створення кращих  економічних умов для виробничої  та

інвестиційної діяльності можна  виокремити такі заходи щодо вдосконалення

оподаткування сільськогосподарських  товаровиробників:

при вдосконаленні податкової системи України поліпшувати  умови

функціонування вітчизняного товаровиробника — головної ланки у державі й основного платника в бюджет;

використовувати для всіх організаційно-правових форм господарювання в

аграрному секторі диференційовану  багатоканальну систему платежів у

бюджет, які б сприяли  ефективнішому врахуванню всіх чинників діяльності

— засобів виробництва, включаючи  земельні і трудові ресурси; [5, с. 76]

 

зберегти діючу систему  оподаткування і відрахувань  у позабюджетні фонди,

а також пільги, виключивши з оподаткування прибуток від

сільськогосподарської діяльності спеціалізованих товаровиробників

індустріального типу;

нараховувати податок  на прибуток і додану вартість, виходячи з фактичних

цін реалізації продукції, робіт  і послуг, не проводити донарахування

податків при реалізації за цінами, нижчими фактичної собівартості, що

суперечить принципам  ринкової економіки і призводить до додаткового

вилучення коштів у бюджет, в тому числі і за рахунок збитків, при

значних витратах галузі внаслідок диспаритету цін на сільськогосподарську продукцію і засоби виробництва;

підвищити рівень земельного оподаткування для збереження, поліпшення та

ефективнішого використання земельних ресурсів, оскільки

сільськогосподарські угіддя є головним засобом аграрного  виробництва;

з метою збереження і підвищення зацікавленості товаровиробників

працювати на землі плату  за землю встановити в межах диференціальної

ренти, відображаючої якість угідь, їх місцезнаходження по відношенню до

ринків збуту, кількість  та якість вирощеної на цих землях продукції;

для подальшого реформування земельних відносин і збереження

сільськогосподарських угідь  оцінити останні у вартісному виразі,

організувати бухгалтерський облік замість натурального, який не

відповідає їх раціональному  використанню, закріпити їх за юридичними і

фізичними особами, передбачивши відповідальність за нецільове

використання і зниження родючості земель;

удосконалити санкції  за податкові порушення з урахуванням  їх змісту і

завданого бюджету збитку, умов порушення законодавства, а  також

відповідальності податкових органів за необґрунтоване завдання збитку

платнику податку.

 

Висновки

 

Незважаючи на спрощення  в оподаткуванні сільськогосподарських  виробників

в Україні, обсяги нарахованих  та сплачених у 1999 році податків дещо

різняться. До 2001 року підприємства сплачували менше 70% фіксованого

сільськогосподарського  податку (пенсійне та соціальне страхування), але

в 1999 році бюджет згідно з  прогнозованими розрахунками недоотримав

близько 200 млн. грн. податків від сільськогосподарських

товаровиробників. [10, с. 30] Як свідчать дані, податкова дисципліна в

сільському господарстві залишається низькою. Напрошується висновок про

зменшення ролі фіксованого  податку в наповненні доходної частини

бюджету. Однак податок  повинен виконувати також регулюючу  функцію, крім

фіскальної. Про ефективність чи неефективність введення фіксованого

сільськогосподарського  податку для сільськогосподарських  виробників

свідчитиме динаміка сільськогосподарського виробництва в Україні та

створення в даному секторі  економіки додаткового валового внутрішнього

продукту. В оподаткуванні  сільськогосподарських виробників України

існують як переваги, так  і недоліки. Введення в дію фіксованого

сільськогосподарського  податку ще не вирішує всіх проблем, які постають

перед ними, але це суттєвий крок вперед назустріч платникам  з метою

полегшення справляння податків.

 

 

Список використаної літератури.

 

Закон України “Про систему  оподаткування” від 18.02.97 р.

Закон України “Про фінансовий сільськогосподарський податок” від

17.12.98 р.

Белков В. Оподаткування сільськогосподарських товаровиробників: досвід і

проблеми // Бухгалтерія в  сільському господарстві, 2002, №7. –  с. 19 –

22.

Василик О. Д., Павлюк К. В. Державні фінанси України: Підручник. – К.:

НІОС. – 2002.

Колотуха С. М. та інші. Удосконалення  системи оподаткування

сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК, 2002, №4. – с. 72 –

76.

Пацкан В. Удосконалення системи оподаткування сільськогосподарських

підприємств // Вісник Податкової служби України, 2001. - №10, с. 48 –

53.

Підчибій М. Фіксований сільськогосподарський податок в умовах

прискорення реформування аграрного  сектора економіки // Економіка АПК,

2002. - №5. – с. 57 – 61.

Пожидаєва М. Щодо проблем правового регулювання порядку перерахування

фіксованого податку до державної  казни // Економіка, господарство і

право, 2002, №2. – с. 60 – 63.

Сочніченко О. Аналіз податкового навантаження агропромислового

виробництва. // Бухгалтерія  в сільському господарстві, 2002, №11.

Сотніченко О. Особливості податкових відносин в сільському господарстві

// Бухгалтерія в сільському  господарстві, 2002. - №10. – с. 28 – 34.