Сутність та принципи фінансового менеджменту

     ЗМІСТ 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1 ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

     СУТНІСТЬ  І ПРИНЦИПИ ФІНАНСОВОГО  МЕНЕДЖМЕНТУ, ЙОГО ФУНКЦІЇ  І ЗАДАЧІ 

     В умовах ринкової економіки управління різними аспектами діяльності підприємства неможливе без вирішення проблем  фінансового характеру. Аналіз доцільності  вибору засобів розв'язання завдання, прийняття остаточного управлінського рішення потребує сукупності спеціальних знань, що одержали назву «фінансовий менеджмент».

     За  період існування фінансового менеджменту  істотно розширилося коло досліджуваних проблем. На початку його виникнення вивчалися фінансові питання створення нових фірм і компаній, а у процесі становлення і розвитку - проблеми управління фінансовими інвестиціями і різні напрямки управління фінансами підприємства. Деякі проблеми фінансового менеджменту виокремилися в самостійні галузі знань - фінансовий аналіз, інвестиційний менеджмент, ризик-менеджмент, антикризове управління підприємством при загрозі банкрутства.

     Вихідною  умовою виникнення фінансів є товарне  виробництво, опосередковане грошовими відносинами. Початком фінансових відносин є створення додаткового продукту у сфері виробництва і подальший його розподіл. Звичайний відтворювальний процес може забезпечуватися тільки в результаті первинного розподілу додаткового продукту і спрямування його на поповнення витраченої частини засобів виробництва і вартості робочої сили. Такий кругообіг фондів у змозі забезпечуватися без участі держави, тобто додатковий продукт є основою і початком виникнення фінансів.

     Історичний  характер фінансових відносин знаходиться  в суворій послідовності і підпорядкованості елементам розвитку суспільства. Розвиток фінансових відносин відбувається разом з розвитком суспільства від простих відносин до більш складних. Проте практика ефективного фінансового менеджменту в нашій країні перебуває в стадії становлення. Це пов'язано з об'єктивними економічними труднощами перехідного періоду, недосконалістю нормативно-правової бази, недостатньою підготовкою спеціалістів для роботи в кризових економічних умовах.

     Фінансовий  менеджмент являє собою науку  про управління фінансами підприємства щодо вироблення і реалізації управлінських рішень, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів підприємства.

     Вироблена стратегія і тактика організації  підприємством фінансових відносин являє собою фінансову програму, або фінансову політику підприємства. Вона, у свою чергу, є складовою частиною економічної політики і визначається такими чинниками: закономірностями розвитку економічних відносин у суспільстві; історичними умовами, в яких держава здійснює свої функції; конкретними завданнями і цілями на даному етапі розвитку підприємства.

     Накреслена  фінансова політика може бути успішно  реалізована тільки при науковій організації процесу управління семи підприємства. За змістом процес управління фінансами підприємства - це створення, застосування, вивчення, аналіз, вдосконалення форм фінансових відносин, призначених для реалізації цілей і завдань, визначених фінансовою політикою підприємства. Форми фінансових відносин являють собою законодавчо оформлені у вигляді нормативних актів об'єктивні фінансові відносини.

     Стадії  управління фінансами підприємства утворюють відповідні ланки управління. До них належать:

     а) розробка форм фінансових відносин, їх вдосконалення (фінансове право);

     б) практичне застосування форм фінансових відносин (фінансова діяльність, що полягає у розробці і виконанні фінансових планів і фінансових прогнозів);

     в) перевірка дотримання, вивчення, аналізу діючих фінансових відносин з метою підготовки пропозицій щодо подальшого удосконалення (фінансовий контроль).

     Найважливішою ланкою управління фінансами підприємства є розробка (створення) форм фінансових відносин. Цей процес має бути спрямований на створення певного фінансового механізму підприємства.

     Фінансовий  механізм підприємства - це сукупність узгоджених між собою вироблених на основі фінансове політики управлінських рішень, пов'язаних з формуванням розподілом та використанням фінансових ресурсів підприємства та організацією обороту його коштів. Основною умовою формування фінансового механізму підприємства є його є ефективність, що може бути досягнута тільки при повній узгодженості його складових частин.

     Результатом управління фінансами підприємства у сфері створення різних форм фінансових відносин є розробка рішень (фінансових важелів). Фінансове рішення (фінансовий важіль) - це форма фінансових відносин, що є частиною фінансового механізму, за допомогою якого здійснюється матеріальний вплив на економічні інтереси суб'єктів господарювання. У будь-якій сфері діяльності підприємства при виробленні управлінського рішення здійснюється прямий або непрямий вплив на формування грошових потоків і результати фінансової діяльності.

     Для виконання різноманітними формами  фінансових відносин ролі фінансових важелів необхідно розробити порядок і методи їх організації. Вирізняють два основних методи організації форм фінансових відносин. Перший - наділення форм фінансових відносин економічними стимулами. Фінансові стимули являють собою можливість тієї або іншої форми фінансових відносин матеріально впливати на діяльність суб'єкта з метою збільшення зацікавленості в результаті роботи. Другий метод - наділення форм фінансових відносин відповідними нормативами. Фінансові нормативи характеризують вагомість, розмір фінансового важеля. Вони забезпечують реальність і результативність фінансового важеля.

     Суб'єктивна  діяльність у галузі організації  форм і методів 
фінансових відносин (фінансових важелів, фінансових стимулів, 
фінансових відносин) може призводити до різноманітних 
наслідків. Це знаходить відображення і в прийнятті фінансових 
рішень. Якщо форми і методи фінансових відносин відповідають 
вимогам об'єктивних економічних законів, процес становлення і 
розвитку підприємства йде по висхідній лінії. В інших випадках 
цього не відбувається. У результаті - незалежно від волі і свідомості людей в економічному житті суспільства виникають позитивні або негативні наслідки, їх необхідно своєчасно виявити для того, щоб не знижувалася ефективність фінансового механізму і не збільшувалися втрати в економіці держави. 

     Ефективний  фінансовий менеджмент сприяє формуванню ресурсного потенціалу підприємств, зростанню  його продуктивності, забезпечує постійне накопичування власного капіталу. Це сприяє підвищенню конкурентної позиції підприємства на фінансовому і товарному ринках, стабілізує економічне становище, формує стійку стратегію розвитку.

     Головною  метою фінансового менеджменту  є управління вартістю підприємства в інтересах його власників.

     Твердження про конфлікт, що нібито виникає між зайнятістю і збільшенням добробуту власників акцій, неправомірне, оскільки успішні підприємства і фірми в довгостроковій перспективі нарощують і вартість для власників, і продуктивність, і зайнятість. У довгостроковій перспективі ці завдання не підміняють, а доповнюють одне одного.

     Реальні відносини, засновані на максимізації вартості підприємства в інтересах його власників, на практиці тісно пов'язані з більш високим рівнем життя, більш високою загальною продуктивністю і конкурентоспроможністю і більш ефективним фондовим ринком.

     У процесі реалізації головної мети фінансового  менеджменту необхідно вирішувати такі основні завдання:

     а) фінансування діяльності підприємства: визначення раціональної структури пасивів підприємства (співвідношення між власними і позиковими коштами); врахування допустимого рівня фінансового ризику; розробка дивідендної політики; формування оптимальної структури позикових коштів;

     б) використання активів з фінансового боку: формування оптимальної структури активів; визначення стратегії і тактики підприємства, орієнтованої на ефективність господарської діяльності, технічне переозброєння і зростання продуктивності праці; пов'язування фінансових результатів з прийнятним рівнем підприємницького ризику;

     в) здійснення стратегії фінансового менеджменту: проведення інвестиційної політики, що враховує інтереси підприємства; аналіз інвестиційних проектів господарського і фінансового напрямку; фінансовий моніторинг втілення проектів у життя;

     г) здійснення тактики фінансового менеджмент: комплексне оперативне управління активами і короткостроковими зобов'язаннями підприємства (коштами, дебіторською заборгованістю, кредиторською заборгованістю і короткостроковими позиковими коштами);

     д) здійснення стратегії і тактики: фінансовий аналіз 
підприємства; фінансове планування і прогнозування діяльності 
підприємства;

     ж) внутрішній фінансовий контроль: вивчення ефективності 
встановлених для даного виду діяльності форм і методів фінан сових відносин; встановлення тісноти зв'язку між результатами фінансово-господарської діяльності підприємства і тих форм і методами фінансових відношень, що опосередковували цей процес.

     Різнобічні  аспекти фінансового менеджменту  повинні враховувати мінімізацію оподаткування, розумне зниження ризиків і захист майна підприємства.

     Фінансовий  менеджмент як система управління фінансами підприємства відіграє активну роль у ринкових перетвореннях. Ця система функціонує у відповідності із принципами, що забезпечує її дієвість та об'єктивність. До числа основних принципів фінансового менеджменту відносять:

     а) стратегічну орієнтованість;

     б) плановість і системність;

     в) цільову спрямованість;

     г) диверсифікацію.

     Принцип — стратегічна орієнтованість полягає у досягненні цілей спрямованих на розвиток підприємства. Основна мета стратегічного курсу полягає насамперед у виявленні та усуненні тих варіантів прийняття рішень, що можуть зашкодити глобальним задачам. Стратегія не може задаватися лише перспективним планом. Фінансова стратегія визначає можливість збалансованого управління матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами підприємства.

     Наступний принцип — плановість і системність доповнює попередній і реалізується через систему оперативних (поточних) планів. Він забезпечує збалансованість діяльності усіх структурних підрозділів діяльності підприємства. Фінансове планування уданому випадку має внутрішню орієнтацію з застосуванням державного зовнішнього регулювання.

     Принцип фінансового менеджменту — цільова спрямованість. Менеджери завжди орієнтуються на досягнення поставленої мети (цілі), що ставлять перед собою, перед підприємством в цілому. Традиційно у фінансовому менеджменті до числа основних цілей відносять: підвищення рентабельності власного капіталу, зростання ринкової вартості акцій, відповідальність перед суспільством, розширення ринку збуту продукції, оптимізація матеріальних і фінансових ресурсів. Загальні цілі є у всіх компаній. Це насамперед стійкі доходи, зростання виробництва, розширення ринку збуту і сфер впливу. Направляють політику компанії та і задають їй тон рентабельність і продуктивність. Вони служать основним орієнтиром і контролюючим фактором.

     Значний вплив на фінансовий менеджмент має  принцип диверсифікації фінансових вкладень. Даний принцип розглядають удвох аспектах:

     а) інвестування фінансових ресурсів у доходні фінансові активи;